Рішення № 57914652, 25.05.2016, Апеляційний суд Чернівецької області

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ЧЕРНІВЕЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

25 травня 2016 року м. Чернівці

Колегія суддів судової палати у цивільних справах Апеляційного суду Чернівецької області в складі:

головуючого Міцнея В.Ф.

суддів: Литвинюк І.М., Лисака І.Н.

секретар Костюк Л.С.

за участю: ОСОБА_1 та її представників ОСОБА_2 і ОСОБА_7., ОСОБА_3 та його представника ОСОБА_4,

розглянувши у відкритому судовому засіданні справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_3, третя особа - служба у справах дітей Чернівецької міської ради, про позбавлення батьківських прав та за зустрічним позовом ОСОБА_3 до ОСОБА_1 про оспорювання батьківства шляхом виключення відомостей як батька з актового запису про народження, за апеляційною скаргою ОСОБА_3 на рішення Шевченківського районного суду м. Чернівці від 29 жовтня 2015 року,

В С Т А Н О В И Л А:

ОСОБА_1 звернулася до суду з позовом до ОСОБА_3 про позбавлення батьківських прав

Вказувала на те, що з 23 липня 2013 року по 9 жовтня 2013 року перебувала з відповідачем у зареєстрованому шлюбі, від якого мають доньку - ОСОБА_5, ІНФОРМАЦІЯ_1.

Відповідач не цікавиться життям дитини, навіть не зустрів її з дитиною з пологового будинку.

Окрім того, відповідач свідомо затягував реєстрацію народження дитини в державному органі реєстрації актів цивільного стану.

Рішенням виконавчого комітету Чернівецької міської ради від 13 травня 2014 року визначено прізвище дитини за її прізвищем.

Посилаючись на ці обставини, просила позбавити ОСОБА_3 батьківських прав відносно її малолітньої доньки ОСОБА_5

-------------------------------------------------------------------------------------------------------22ц- 40/16 головуючий у І-й інстанції Волошин С.О.

категорія: 48 суддя-доповідач: Міцней В.Ф.

В лютому 2015 року ОСОБА_3 подав до суду зустрічний позов до ОСОБА_1 про оспорювання батьківства шляхом виключення відомостей про нього як батька з актового запису про народження.

Вказував на те, що 23 липня 2013 року між ним та ОСОБА_1 був зареєстрований шлюб, який розірвано рішенням Сторожинецького районного суду Чернівецької області від 9 жовтня 2013 року.

ІНФОРМАЦІЯ_1 у клінічному пологовому будинку №2 м. Чернівці ОСОБА_1 народила дитину, про що свідчить медичне свідоцтво про народження НОМЕР_1 від 19 березня 2014 року.

На день розірвання шлюбу ОСОБА_1 перебувала орієнтовно на 16-му тижні вагітності, однак свою вагітність від нього та суду приховала з метою розлучення.

Враховуючи факт приховання ОСОБА_1 своєї вагітності під час перебування з ним у шлюбі, розірвання шлюбу та тривалий час після їх розлучення, проаналізувавши всі події, які відбулися безпосередньо перед одруженням та відразу після нього і передували розриву подружніх стосунків, у нього виникли сумніви щодо біологічної (кровної) спорідненості між ним та народженою ОСОБА_5

Підставою внесення в актовий запис про народження дитини відомостей про нього як батька дитини став актовий запис про шлюб №1114 від 23 липня 2013 року.

Посилаючись на ці обставини, просив виключити відомості про нього як батька ОСОБА_5 з актового запису про народження №1096 від 15 травня 2014 року.

Рішенням Шевченківського районного суду м. Чернівці від 29 жовтня 2015 року позов ОСОБА_1 задоволено: позбавлено ОСОБА_3 батьківських прав щодо його малолітньої доньки ОСОБА_5, ІНФОРМАЦІЯ_1. В задоволенні зустрічного позову ОСОБА_3 відмовлено.

В апеляційній скарзі ОСОБА_3 просить рішення скасувати і ухвалити нове рішення, яким задовольнити його зустрічні позовні вимоги та відмовити в задоволенні позовних вимог ОСОБА_1, посилаючись на неповне з'ясування судом обставин, що мають значення для справи, недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд вважав встановленими, невідповідність висновків суду обставинам справи, порушення судом норм матеріального та процесуального права.

Колегія суддів, перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених у суді першої інстанції, вважає, що апеляційна скарга підлягає задоволенню частково, рішення суду в частині задоволення первісного позову про позбавлення ОСОБА_3 батьківських прав підлягає скасуванню з ухваленням нового рішення про відмову в задоволенні цього позову, а врешті рішення суду слід залишити без змін з таких підстав.

Ухвалюючи рішення про задоволення первісного позову, суд першої інстанції виходив з того, що ОСОБА_3 не цікавиться життям своєї доньки, не забрав дитину з пологового будинку без поважної причини, протягом шести місяців не виявляє батьківського піклування щодо дитини та повністю самоусунувся від виконання батьківського обов'язку.

Проте з такими висновками суду повністю погодитися не можна.

Відповідно до ст.213 ЦПК України рішення суду повинно бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, яким суд, виконавши всі вимоги цивільного судочинства, вирішив справу згідно із законом. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на основі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Звертаючись до суду з вимогою про позбавлення ОСОБА_3 батьківських прав, ОСОБА_1 посилалась на порушення відповідачем положень ст.ст.143, 144 СК України.

Статтею 143 СК України передбачено, що мати, батько дитини, які перебувають у шлюбі, зобов'язані забрати дитину з пологового будинку або з іншого закладу охорони здоров'я. Мати, яка не перебуває у шлюбі, зобов'язана забрати дитину з пологового будинку або з іншого закладу охорони здоров'я. Батько, який не перебуває у шлюбі з матір'ю дитини, батьківство якого визначено у свідоцтві про народження дитини або визнано за рішенням суду, зобов'язаний за повідомленням служби у справах дітей, що здійснюється у порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України, забрати дитину для утримання та виховання з пологового будинку або з іншого закладу охорони здоров'я, якщо цього не зробила мати дитини.

Згідно з п.1 ч.1 ст.164 СК України мати, батько можуть бути позбавлені судом батьківських прав, якщо вона, він не забрали дитину з пологового будинку або з іншого закладу охорони здоров'я без поважної причини і протягом шести місяців не виявляли щодо неї батьківського піклування.

Як встановлено судом, сторони перебували у зареєстрованому шлюбі з 23 липня 2013 року по 9 жовтня 2013 року.

ОСОБА_5 народилась ІНФОРМАЦІЯ_1, що підтверджується копією свідоцтва про народження (т.1, а.с.6).

Отже, на момент народження дитини ОСОБА_1 і ОСОБА_3 не перебували у шлюбі

Оскільки позивачка ОСОБА_1 забрала дитину з пологового будинку, то відповідач ОСОБА_3 не може бути позбавлений батьківських прав за порушення вимог ст.143 СК України.

За змістом ст. 164 СК України не є підставою для позбавлення батьківських прав несвоєчасна реєстрація батьками народження дитини в державному органі реєстрації актів цивільного стану.

Оскаржуваним рішенням суд позбавив ОСОБА_3 батьківських прав також у зв'язку з ухиленням останнього від виконання своїх обов'язків по вихованню дитини (п.2 ст.164 СК).

Проте з цих підстав позивачкою ОСОБА_1 не було заявлено позов.

Окрім того, Пленум Верховного Суду України в п.п.15, 16 постанови № 3 від 30 березня 2007 року „Про практику застосування судами законодавства про усиновлення і про позбавлення та поновлення батьківських прав" роз'яснив, що позбавлення батьківських прав (тобто прав на виховання дитини, захист її інтересів, на відібрання дитини в інших осіб, які незаконно її утримують та інше), що надані батькам до досягнення дитиною повноліття і ґрунтуються на факті спорідненості з нею, є крайнім заходом впливу на осіб, які не виконують батьківських обов'язків, а тому питання про його застосування слід вирішити лише після повного, всебічного, об'єктивного з'ясування обставин справи, зокрема ставлення батьків до дітей.

Позбавлення батьківських прав допускається лише тоді, коли змінити поведінку батьків в кращу сторону неможливо, і лише при наявності вини в діях батьків.

Даних про обставини, які б свідчили про винну поведінку відповідача щодо дитини, матеріали справи не містять.

З огляду на викладене колегія суддів вважає, що позов ОСОБА_1 про позбавлення ОСОБА_3 батьківських прав є необґрунтованим і задоволенню не підлягає.

Водночас колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції щодо відмови у задоволенні позовних вимог ОСОБА_3 про оспорювання батьківства шляхом виключення відомостей про нього як батька дитини з актового запису про народження дитини.

Відповідно до ч.2 ст.122 СК України, дитина, яка народжена до спливу десяти місяців після припинення шлюбу, походить від подружжя.

Згідно з ч.1 ст. 136 СК України особа, яка записана батьком дитини відповідно до ст.ст.122, 124, 126 і 127 цього Кодексу, має право оспорити своє батьківство, пред'явивши позов про виключення запису про нього як батька з актового запису про народження дитини.

У разі доведення відсутності кровного споріднення між особою, яка записана батьком, та дитиною суд постановляє рішення про виключення відомостей про особу як батька дитини з актового запису про її народження (ч.2 ст.136 СК).

Пленум Верховного Суду України в п.9 постанови № 3 від 15 травня 2006 року „Про застосування судами окремих норм Сімейного кодексу України при розгляді справ щодо батьківства, материнства та стягнення аліментів" роз'яснив, що питання щодо походження дитини суд вирішує на підставі будь-яких доказів про це. Висновки експертизи, у тому числі судово-генетичної, необхідно оцінювати з урахуванням положень ст.212 ЦПК, згідно з якою жоден доказ не має для суду наперед установленого значення, він оцінює докази в їх сукупності, а результати оцінки відображає в рішенні з наведенням мотивів їх прийняття чи відхилення.

Відповідно до висновку судово-генетичної експертизи № 58 від 14 квітня 2016 року вірогідність підтвердження біологічного батьківства ОСОБА_3 відносно ОСОБА_5 складає величину не менш ніж 99,99%, тобто біологічне батьківство ОСОБА_3 відносно ОСОБА_5 практично доведено.

Оспорюючи цей висновок, ОСОБА_3 посилаєтьсяна порушення експертами Чернівецького обласного бюро судово-медичної експертизи Правил проведення судово-медичних експертиз (досліджень) у відділеннях судово-медичної імунології бюро судово-медичної експертизи, затверджених наказом

Міністерства охорони здоров'я від 17 січня 1995 року № 6, при здійсненні ними відбору зразків крові у сторін та дитини.

За правилами ч.2 ст.150 ЦПК України, якщо висновок експерта буде визнано необґрунтованим або таким, що суперечить іншим матеріалам справи або викликає сумніви в його правильності, судом може бути призначена повторна експертиза, яка доручається іншому експертові (експертам).

Однак доводи, викладені у заяві ОСОБА_3 не свідчать про те, що висновок судово-генетичної експертизи № 58 від 14 квітня 2016 року є необґрунтованим, суперечить іншим матеріалам справи та викликає сумнів в його правильності, тому ухвалою апеляційного суду від 25 травня 2016 року відмовлено у призначенні повторної судово-генетичної експертизи.

Інших доказів на підтвердження своїх вимог ОСОБА_3 не надав суду.

Враховуючи наведене, колегія суддів вважає, що рішення суду першої інстанції в частині задоволення первісного позову ОСОБА_1 про позбавлення ОСОБА_3 батьківських прав відповідно до п.4 ч.1 ст.309 ЦПК України підлягає скасуванню з ухваленням нового рішення про відмову в задоволенні цього позову. В решті рішення суду слід залишити без змін.

Керуючись ст.ст. 307, 309, 314 ЦПК України, колегія суддів

В И Р І Ш И Л А:

Апеляційну скаргу ОСОБА_3 задовольнити частково.

Рішення Шевченківського районного суду м. Чернівці від 29 жовтня 2015 року в частині задоволення первісного позову ОСОБА_1 про позбавлення ОСОБА_3 батьківських прав скасувати.

У задоволенні позову ОСОБА_1 до ОСОБА_3 про позбавлення батьківських прав відносно ОСОБА_5, ІНФОРМАЦІЯ_1, відмовити.

В решті рішення суду залишити без змін.

Рішення набирає законної сили з моменту його проголошення, але може бути оскаржене в касаційному порядку до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом двадцяти днів з дня набрання нею законної сили.

Головуючий /підпис/

Судді: