Ухвала суду № 57914359, 19.05.2016, Апеляційний суд Харківської області

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

___________

Провадження №11кп/790/1082/16 Головуючий 1 інстанції: Золотарьова Л.І.

Справа №640/21579/15-к Доповідач: Протасов В.І.

Категорія: ч.2 ст.15, ч.2 ст.185 КК України

У Х В А Л А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

19 травня 2016 року колегія суддів судової палати з розгляду кримінальних справ апеляційного суду Харківської області в складі:

головуючого судді - Протасова В.І.,

суддів - Гришина П.В., Савенка М.Є.,

при секретарі - Храмцові В.Б.,

за участю прокурора - Пресс Г.С.,

обвинуваченого - ОСОБА_1,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м.Харкові кримінальне провадження за апеляційною скаргою обвинуваченого ОСОБА_1 на вирок Київського районного суду м.Харкова від 26 січня 2016 року стосовно ОСОБА_1, обвинуваченого за ч.2 ст.15, ч.2 ст.185 КК України, -

В С Т А Н О В И Л А:

Зазначеним вироком,

ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1,

уродженець ІНФОРМАЦІЯ_2, громадянин України, не одружений,

не працюючий, ІНФОРМАЦІЯ_3, проживаючий за

адресою: АДРЕСА_1,

раніше судимий:

- 15 березня 2007 року Московським районним судом

м.Харкова за ч.2 ст.185, ч.2 ст.186 КК України до 4 років

позбавлення волі, звільнений 26 серпня 2009 року умовно-достроково на 1 рік 3 місяці 23 дні;

- вироком апеляційного суду Харківської області від 19 квітня

2012 року призначено покарання у виді 1 року 6 місяців

позбавлення волі (покарання не відбув), -

засуджений за ч.2 ст.15, ч.2 ст.185 КК України до 1 (одного) року 7 (семи) місяців позбавлення волі.

На підставі ч.1 ст.71 КК України, за сукупністю вироків, шляхом часткового приєднання невідбутої частини покарання за вироком Московського районного суду м.Харкова від 18 липня 2011 року, зміненого вироком апеляційного суду Харківської області від 19 квітня 2012 року, остаточно призначено покарання у виді 1 (одного) року 8 (восьми) місяців позбавлення волі.

Вирішено питання про процесуальні витрати.

Вироком встановлено, що 27 листопада 2015 року, близько 15 години 40 хвилин, ОСОБА_1, знаходячись в торгівельному залі торгівельно-розважального комплекту «Караван», розташованому за адресою: м.Харків, вул.Героїв Праці, 7, діючи повторно, умисно, з корисливих мотивів, будучи впевненим, що за його діями ніхто не спостерігає, таємно, шляхом вільного доступу зі стелажів відділу з одягом взяв одні чоловічі джинси ТМ «Кеерер» («Бін») загальною вартістю 499 грн. 95 коп. та одну чоловічу кофту ТМ «Вrеntоn» загальною вартістю 339 грн. 99 коп., які належать ТОВ «ОСОБА_2 України». Після чого, ОСОБА_1 у роздягальні торгівельного залу демонтував захисні кліпси та одягнув на себе речі. Однак, довести свій умисел до кінця не зміг з причин незалежних від його волі, оскільки після перетинання лінії каси торгівельного залу ТРЦ «Караван» був зупинений співробітниками охорони.

В апеляційній скарзі обвинувачений ОСОБА_1 просить про помякшення покарання на 60 днів, посилаючись на повне визнання вини та щире каяття, активне сприяння розкриттю злочину, відсутність обставин, які обтяжують покарання, що він страдає рядом захворювань та має на утриманні хворого батька, який потребує постійного нагляду.

Заслухавши суддю-доповідача, обвинуваченого, який підтримав доводи апеляційної скарги з наведених підстав, думку прокурора, який вважав, що відсутні підстави для задоволення апеляційної скарги, перевіривши матеріали кримінального провадження та обговоривши доводи, наведені в апеляційній скарзі, колегія суддів дійшла висновку, що вона задоволенню не підлягає, виходячи з наступного.

З матеріалів справи вбачається, що судом першої інстанції, відповідно до вимог ч.3 ст.349 КПК України, за згодою всіх учасників судового провадження, не досліджувалися докази щодо фактичних обставин справи, а обвинувачений повністю визнав свою вину у вчиненні злочину, передбаченого ч.2 ст.15, ч.2 ст.185 КК України, зазначивши, що згоден з обставинами, викладеними в обвинувальному акті.

Відповідно до вимог ст.404 КПК України апеляційний суд переглядає вирок стосовно ОСОБА_1 в межах поданої апеляційної скарги.

Наведені в апеляційній скарзі доводи обвинуваченого про суворість призначеного покарання є непереконливими, а зазначені ним обставини судом належним чином враховані при призначенні покарання.

Суд першої інстанції, призначаючи обвинуваченому покарання, дотримався вимог ст.65 КК України і в повному обсязі врахував ступінь тяжкості скоєного злочину, дані про особу обвинуваченого. В якості обставини, яка помякшує покарання обвинуваченого, на підставі ст.66 КК України, суд визнав щире каяття.

Обставин, які обтяжують покарання, відповідно до ст.67 КК України, судом не встановлено.

З матеріалів справи вбачається, що ОСОБА_1 на обліку у лікарів нарколога та психіатра не перебуває, не працює, не одружений, має постійне місце проживання, за яким характеризується негативно, неодноразово засуджений за корисні злочини і знов вчинив аналогічний злочин, що свідчить про його стійку антисоціальну направленість.

За таких обставин колегія суддів вважає, що висновок суду першої інстанції щодо призначення виду та розміру покарання достатньо мотивований, а покарання, що призначено обвинуваченому ОСОБА_1 в мінімальних межах санкції статті, за яку його визнано винуватим, є необхідним і достатнім для його виправлення та попередження вчинення нових злочинів, а тому немає підстав вважати, що воно є явно несправедливим через суворість.

Однак, змінюючи вирок суду колегія суддів виходить з того, що суд першої інстанції, при призначенні ОСОБА_1 покарання за сукупністю вироків, помилково застосував положення ч.1 ст.71 КК України до вироку Московського районного суду м.Харкова від 18 липня 2011 року.

Як вбачається із вироку апеляційного суду Харківської області від 19 квітня 2012 року (а.с.47-49), цей вирок було скасовано, ухвалено новий вирок, ОСОБА_1, за сукупністю вироків, на підставі ст.71 КК України, призначено покарання у виді 1 року 6 місяців позбавлення волі.

Суду першої інстанції при застосуванні положень ч.1 ст.71 КК України необхідно було посилатися на вирок апеляційного суду Харківської області від 19 квітня 2012 року.

Клопотання обвинуваченого ОСОБА_1 про застосування до нього акту амністії задоволенню не підлягає, оскільки він вчинив злочин 27 лютого 2015 року, тобто після набрання сили Закону України «Про амністію у 2014 році».

На підставі викладеного, керуючись ст.ст.405, 407, 408, 409, 419 КПК України, колегія суддів, -

П О С Т А Н О В И Л А:

Апеляційну скаргу обвинуваченого ОСОБА_1 залишити без задоволення.

Вирок Київського районного суду м.Харкова від 26 січня 2016 року стосовно ОСОБА_1 змінити.

Виключити із вироку посилання на застосування положень ч.1 ст.71 КК України до вироку Московського районного суду м.Харкова від 18 липня 2011 року.

В решті вирок залишити без змін.

Зарахувати ОСОБА_1, на підставі ч.5 ст.72 КК України, в строк відбування покарання час попереднього увязнення з 22 грудня 2015 року по 19 травня 2016 року із розрахунку один день попереднього увязнення за два дні позбавлення волі.

Ухвала набирає чинності з моменту її проголошення та може бути оскаржена до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних та кримінальних справ протягом трьох місяців з дня проголошення, а засудженим, що тримається під вартою, - в той самий строк з дня вручення йому копії ухвали.

Головуючий

Судді: