Рішення № 57914302, 24.05.2016, Апеляційний суд Харківської області

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

___________

Справа: № 639/285/15-ц Головуючий 1-ї інстанції: Срокіна І.І.

Провадження: № 22-ц/790/2176/16 Доповідач: Піддубний Р.М.

Категорія: «договірні правовідносини»

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

24 травня 2016 року м. Харків

Колегія суддів судової палати у цивільних справах апеляційного суду Харківської області в складі:

головуючого: судді Піддубного Р.М.,

суддів: Трішкової І.Ю., Котелевець А.В.,

за участю секретаря: Новокщонової І.О.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду цивільну справу за апеляційною скаргою публічного акціонерного товариства комерційного банку «Фінансова ініціатива» на рішення Жовтневого районного суду м. Харкова від 14 квітня 2015 року по цивільній справі за позовом ОСОБА_1 до публічного акціонерного товариства комерційного банку «Фінансова ініціатива» про стягнення суми банківського вкладу, -

встановила:

У січні 2015 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом, мотивуючи який зазначив, що 05 листопада 2013 року між ним та публічним акціонерним товариством комерційним банком «Фінансова ініціатива» (ПАТ КБ «Фінансова ініціатива») було укладено договір строкового банківського вкладу «Максимальний» № 17-в-16-1472-840, за умовами якого банк прийняв від нього грошову суму (вклад) в розмірі 5 000 доларів США та зобов'язався повернути цю суму та виплатити процент із розрахунку 11% річних у строк до 10 листопада 2014 року. Посилаючись на те, що ПАТ КБ «Фінансова ініціатива» свої зобов'язання не виконало і у передбачений договором строк вклад не повернуло, ОСОБА_1 просив стягнути з відповідача 5 000 доларів США банківського вкладу, 534, 32 доларів США процентів за користування вкладом протягом строку дії договору, 103, 41 долари США процентів за період з 11 листопада 2014 року до 15 січня 2015 року, 3% річних у зв'язку з порушенням зобов'язань щодо повернення коштів та 5 000 грн. на відшкодування моральної шкоди.

Рішенням Жовтневого районного суду м. Харкова від 14 квітня 2015 року позов задоволено частково. Стягнуто з ПАТ КБ «Фінансова ініціатива» на користь ОСОБА_1 заборгованість за договором банківського вкладу № 17-в-16-1472-840 від 05 листопада 2013 року у розмірі 5 534, 32 доларів США, з яких: 5 000 доларів США сума банківського вкладу, 534, 32 доларів США процентів, а також 3% річних у розмірі 63, 70 доларів США та 103,41 доларів США процентів за банківським вкладом за період з 11 листопада 2014 року по 15 січня 2015 року. В іншій частині у задоволенні позову відмовлено.

В апеляційній скарзі представник ПАТ КБ «Фінансова ініціатива», посилаючись на порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, просив рішення суду скасувати, ухвалити нове рішення, яким у задоволенні заявленого ОСОБА_1 позову відмовити.

Заслухавши доповідь судді, перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених в суді першої інстанції, колегія суддів дійшла висновку про наявність підстав для часткового задоволення апеляційної скарги.

Судовим розглядом встановлено, що 05 листопада 2013 року між ОСОБА_1 та ПАТ КБ «Фінансова ініціатива» було укладено договір строкового банківського вкладу «Максимальний» № 17-в-16-1472-840 на суму 5000 доларів США строком до 10 листопада 2014 року зі сплатою 11 % річних.

10, 11 та 15 листопада 2014 року ОСОБА_1 звертався до відділення ПАТ КБ «Фінансова ініціатива» з вимогою повернення вкладу.

Узяті на себе зобов'язання відповідач не виконав, грошові кошти (депозит) та нараховані відсотки в сумі 5 533,20 доларів США не повернув.

Ухвалюючи рішення про часткове задоволення позову, суд першої інстанції виходив з того, що вклад позивачеві в установлений договором строк повернуто не було, правовими наслідками чого згідно з положеннями статей 1061, 625 ЦК України є стягнення на його користь суми вкладу, процентів за користування вкладом в період дії договору, а також процентів за передбаченою умовами договору ставкою за період з 11 листопада 2014 року по 15 січня 2015 року, а також 3% річних за порушення виконання зобов'язань за той же час.

Проте повністю погодитись з такими висновками не можна з наступних підстав.

За змістом частини першої статті 1058 ЦК України за договором банківського вкладу (депозиту) одна сторона (банк), що прийняла від другої сторони (вкладника) або для неї грошову суму (вклад), що надійшла, зобов'язується виплачувати вкладникові таку суму та проценти на неї або дохід в іншій формі на умовах та в порядку, встановлених договором.

Згідно із частиною першою статті 1060 ЦК України договір банківського вкладу укладається на умовах видачі вкладу на першу вимогу (вклад на вимогу) або на умовах повернення вкладу зі спливом встановленого договором строку (строковий вклад).

Відповідно до частини п'ятої статті 1061 ЦК України проценти на банківський вклад нараховуються від дня, наступного за днем надходження вкладу у банк, до дня, який передує його поверненню вкладникові або списанню з рахунку вкладника з інших підстав.

За підпунктом 4.1.1 договору банківського вкладу від 05 листопада 2013 року проценти на вклад нараховуються від дня, наступного за днем надходження вкладу в банк, до дня, що передує даті поверненню вкладу, зазначеної в п. 2 цього договору (10 листопада 2014 року).

Договором не передбачено його автоматичної пролонгації (без додаткового погодження між сторонами) та зміни умов в односторонньому порядку.

Отже, аналіз правових норм та умов договору дає підстави для висновку про те, що відповідно до статті 598 ЦК України зобов'язання банку в розмірі та на умовах, визначених договором банківського вкладу (депозиту), припинилися у строк, установлений цим договором.

Однак закінчення строку дії договору в разі невиконання зобов'язань не припиняє зобов'язальні правовідносини, а трансформує їх в охоронні, що містять обов'язок відшкодувати заподіяні збитки, встановлені договором чи законом.

При цьому згідно із частиною другою статті 1070 ЦК України проценти за користування грошовими коштами, що знаходяться на рахунку клієнта, сплачуються банком у розмірі, встановленому договором, а якщо відповідні умови не встановлені договором - у розмірі, що звичайно сплачується банком за вкладом на вимогу.

Договір банківського вкладу не містить визначеного розміру процентної ставки за користування грошовим вкладом у разі неналежного виконання зобов'язань за договором після закінчення терміну його дії.

Відповідно до п. 4.2 кредитного договору остаточний розрахунок Банку з вкладником (повернення суми вкладу) здійснюється шляхом перерахування на власний поточний рахунок вкладника, відкритий у банку.

З виписки по особовому рахунку ОСОБА_1 за період з 09 жовтня 2012 року по 26 березня 2015 року вбачається, що 10 листопада 2014 року банком повернуто на поточний рахунок позивача вклад в розмірі 5 000 дол. США та нараховані відсотки за час дії договору в сумі 533,30 дол. США.

У період з 11 листопада 2014 року по 27 лютого 2015 року відповідачем нараховувались та перераховувались на поточний рахунок позивача відсотки за користування коштами на умовах, передбачених укладеним з ОСОБА_1 договором про відкриття та обслуговування поточного рахунку № 26257024770101.

Відповідно до змісту ст. ст. 526, 1058 ЦК України зобов'язання банку з повернення вкладу за договором банківського вкладу (депозиту) вважається виконаним з моменту повернення вкладу вкладнику готівкою або надання іншої реальної можливості отримати вклад та розпорядитися ним на свій розсуд (наприклад, перерахування на поточний банківський рахунок вкладника в цьому ж банку, з якого вкладник може зняти кошти чи проводити ними розрахунки з допомогою платіжної банківської картки). У випадку перерахування коштів на поточний банківський рахунок вкладника в цьому ж банку, однак ненадання вкладнику можливості використання цих коштів зобов'язання банку з повернення вкладу не є виконаним і до банку слід застосувати відповідальність за порушення грошового зобов'язання, передбачену ч. 2 ст. 625 ЦК України.

Згідно із ч. 2 ст. 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Не заперечувалось сторонами, що суму вкладу та проценти позивачем на час ухвалення рішення судом першої інстанції не отримано, а тому суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку про задоволення позовних вимог в частині стягнення вкладу, процентів за період з 05 листопада 2013 року по 10 листопада 2014 року та 3% річних за порушення банком грошового зобов'язання в сумі розмірі 63, 70 дол. США.

Разом з тим, суд першої інстанції дійшов помилкового висновку про те, що після закінчення терміну дії договору й у разі неналежного виконання його умов з банку на користь вкладника підлягають стягненню проценти за користування грошовим вкладом за процентною ставкою, передбаченою цим договором (11 % річних), не врахувавши, що договором не визначено розмір ставки процентів за користування депозитом у разі закінчення терміну його дії та неналежного виконання грошового зобов'язання за ним та не врахував, що з банку підлягають стягненню проценти за процентною ставкою в розмірі, що передбачений умовами укладеного між сторонами договору про відкриття та обслуговування поточного рахунку, які увійшли до суми 5 534, 32 дол. США.

За таких обставин апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню, а рішення суду першої інстанції в частині задоволення позовних вимог про стягнення процентів за договором банківського вкладу за період з 11 листопада 2014 року по 15 січня 2015 року в сумі 103,41 дол. США - скасуванню, з ухваленням нового рішення про відмову у задоволенні позову в цій частині.

На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 303, 304, 307, 309, 313 - 315, 317, 319 ЦПК України, колегія суддів, -

вирішила:

Апеляційну скаргу публічного акціонерного товариства комерційного банку «Фінансова ініціатива» задовольнити частково.

Рішення Жовтневого районного суду м. Харкова від 14 квітня 2015 року в частині задоволення позовних вимог ОСОБА_1 про стягнення процентів за договором банківського вкладу за період з 11 листопада 2014 року по 15 січня 2015 року в сумі 103, 41 доларів США скасувати, у задоволенні позову ОСОБА_1 в цій частині відмовити.

В іншій частині рішення суду першої інстанції залишити без змін.

Рішення суду апеляційної інстанції набирає законної сили з моменту його проголошення, але може бути оскаржено в касаційному порядку безпосередньо до Вищого спеціалізованого суду України протягом двадцяти днів з дня набрання нею законної сили.

Головуючий

Судді