Постанова № 57911458, 24.05.2016, Подільський районний суд міста Кропивницького (до 25.04.2025 - Ленінський районний суд м. Кіровограда)

Справа № 405/6347/15-а

2-а/405/291/15

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

24.05.2016 року Ленінський районний суд м. Кіровограда у складі

головуючого судді Плохотніченко Л.І.

за участю секретаря Волошиної І.С.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Кіровограді справу за адміністративним позовом громадської організації «Центр співпраці та підтримки міжнародних проектів» до виконавчого комітету Кіровоградської міської ради, треті особи: ФОП «ОСОБА_1, ПП «УкрАвтоІнвест», ПП «Олікс», ФОП ОСОБА_2, ТОВ «Кіровоград-Євро-Транс», ФОП ОСОБА_3, КТ «ОСОБА_4В.», ПП «Автобаз Кіровоград», ПП «Паритет Сервіс» про визнання протиправним та скасування рішень

В С Т А Н О В И В:

Позивач звернувся в Ленінський районний суд м. Кіровограда з позовом до відповідача про визнання протиправним та скасування рішень зазначивши, що 5 березня 2015 року відповідачем було прийнято рішення № 112 «Про погодження вартості разового проїзду одного пасажира на міських автобусних маршрутах загального користування м. Кіровограда», яким було встановлено тарифи на проїзд в громадському транспорті в сумі 4, 50 грн., окрім маршрутів № 46, 103, 126 а, яким встановлено тариф 3,50 грн. та маршруту № 130, якому було встановлено тариф 4 грн.

07.04.2015 року відповідачем прийнято інше рішення, а саме № 219 «Про внесення змін до рішення виконавчого комітету Кіровоградської міської ради від 05.03.2015 року № 112 «Про погодження вартості разового проїзду одного пасажира на міських автобусних маршрутах загального користування м. Кіровограда».

Позивач вважає, що згадані вище рішення відповідача є такими, що прийняті всупереч вимог Закону України «Про засади державної регуляторної політики у сфері господарської діяльності», тому з даним позовом звернувся до суду.

Представник позивача у судове засідання зявився, позовні вимоги підтримав та посилаючись на викладені в позові обставини позов просив задовольнити.

Представники відповідача у судове засідання зявилися, надали пояснення, згідно з якими позовні вимоги не визнали, надали письмові заперечення проти позову, відповідно до яких в задоволенні позову просили відмовити.

Представник третьої особи ПП «Олікс» у судове засідання зявився, надав пояснення, відповідно до яких заявлений позов вважав необґрунтованим та таким, що не може бути задоволений.

Представники інших третіх осіб у судове засідання не зявилися, проте про день, час та місце розгляду справи повідомлялися.

З урахуванням вказаних вище обставин, суд ухвалив розглянути справу за даної явки.

Заслухавши представників сторін та представника третьої особи, з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд вважає, що позов є не обґрунтованим та таким, що не підлягає задоволенню з таких підстав.

5 березня 2015 року, відповідач прийняв рішення № 112 «Про погодження вартості разового проїзду одного пасажира на міських автобусних маршрутах загального користування м. Кіровограда», згідно з яким визначено тарифи на проїзд в громадському транспорті в сумі 4, 50 грн., окрім маршрутів № 46, 103, 126 а, яким встановлено тариф 3,50 грн. та маршруту № 130, якому встановлено тариф 4 грн., про що свідчить наявна в справі копія зазначеного рішення.

07.04.2015 року відповідачем прийнято інше рішення, а саме № 219 «Про внесення змін до рішення виконавчого комітету Кіровоградської міської ради від 05.03.2015 року № 112 «Про погодження вартості разового проїзду одного пасажира на міських автобусних маршрутах загального користування м. Кіровограда», відповідно до якого було визнано таким, що втратив чинність пункт 1; з пункту 2 виключено слова: «№ 46 «сел. Гірниче площа ОСОБА_5» (перевізник ТОВ «Кіровоград-Євро Транс»),… № 126-а «Центральний ринок вул.. Урицького» (перевізник ФОП ОСОБА_2О.), № 130 «Центральний ринок облонкодиспансер» (перевізник ТОВ ««Кіровоград-Євро Транс») 4,00 грн.». Згідно з названим рішенням: погоджено вартість разового проїзду одного пасажира на міських автобусних маршрутах загального користування м. Кіровограда: 1) для ПП «Укравтоінвест», КТ «Автолегіон ОСОБА_6В.», ПП «Паритет Сервіс», ПП «Автобаз Кіровоград», ФОП ОСОБА_1, що працюють у режимі маршрутного таксі, у розмірі 3, 50 грн.; 2) для ПП «ОЛІКС», маршрути № 1 ц (Центральний), 3, 15, 21, 44, 108 3,50 грн., маршрут № 27 3, 00 грн.; 3) для ФОП «Баркара» С.М., маршрут № 274, у режимі маршрутного таксі 4,00 грн., що підтверджується цим же рішенням (а.с. 10).

Крім того, у відповідності до п. 3 рішення № 219 від 07.04. 2015 року, погоджено вартість разового проїзду одного пасажира на міських автобусних маршрутах загального користування, що працюють у звичайному режимі руху, для ТОВ «Кіровоград-Євро Транс»), маршрут № 46 у розмірі 2, 50 грн., № 130 3,00 грн., ФОП ОСОБА_2, маршрут № 126 а 3,00 грн. Цим же рішенням (п.4) управлінню розвитку транспорту та звязку Кіровоградської міської ради доручено внести зміни до договорів на регулярні перевезення пасажирів на автобусних маршрутах загального користування в м. Кіровограді, укладених з КТ «Автолегіон ОСОБА_6В.», ПП «Укравтоінвест», ПП «Автобаз Кіровоград», ПП «Паритет Сервіс», ПП «ОЛІКС», ФОП ОСОБА_1, ФОП ОСОБА_2, ФОП «Баркарем» С.М., ТОВ ««Кіровоград-Євро Транс») в частині визначення тарифу на перевезення.

Разом з тим, як зясовано у судовому засіданні рішення виконавчого комітету Кіровоградської міської ради від 05.03.2015 року № 219 № Про погодження вартості разового проїзду одного пасажира на міських автобусних маршрутах загального користування впливає на права та інтереси виключного кола осіб таких, як КТ Автолегіон - ОСОБА_6В., ПП Укравтоінвест, ПП Автобаз Кіровоград, ПП Паритет Сервіс, ФОП ОСОБА_1, ПП Олікс, ФОП ОСОБА_3, та не має ознак регуляторного акту.

Згідно зі ст. 1 Закону України «Про засади державної регуляторної політики у сфері господарської діяльності» державна регуляторна політика у сфері господарської діяльності - напрям державної політики, спрямований на вдосконалення правового регулювання господарських відносин, а також адміністративних відносин між регуляторними органами або іншими органами державної влади та суб'єктами господарювання, недопущення прийняття економічно недоцільних та неефективних регуляторних актів, зменшення втручання держави у діяльність суб'єктів господарювання та усунення перешкод для розвитку господарської діяльності, що здійснюється в межах, у порядку та у спосіб, що встановлені Конституцією та законами України; регуляторний акт - це: прийнятий уповноваженим регуляторним органом нормативно-правовий акт,який або окремі положення якого спрямовані на правове регулювання господарських відносин, а також адміністративних відносин між регуляторними органами або іншими органами державної влади та суб'єктами господарювання.

Прийнятий уповноваженим регуляторним органом інший офіційний письмовий документ, який встановлює, змінює чи скасовує норми права, застосовується неодноразово та щодо невизначеного кола осіб і який або окремі положення якого спрямовані на правове регулювання господарських відносин, а також адміністративних відносин між регуляторними органами або іншими органами державної влади та суб'єктами господарювання, незалежно від того, чи вважається цей документ відповідно до закону, що регулює відносини у певній сфері, нормативно-правовим актом.

Отже аналіз вищевказаних положень дає підстави стверджувати про те, що чинним законодавством встановлені обов'язкові ознаки за наявності, в сукупності, яких виданий уповноваженим органом акт відноситься до регуляторного.

Так ознаками, що дають підстави для віднесення акту до регуляторного є:

- прийнятий акт уповноваженим регуляторним органом (відповідно до ст. 1 Закону ним може бути орган місцевого самоврядування);

- прийняття нормативно - правового акту (Відповідно до п. 4 Рішення Конституційного суду України у справі N 1-9/2009 від 16 квітня 2009 року за конституційним поданням Харківської міської ради щодо офіційного тлумачення положень частини другої статті 19, статті 144 Конституції України, статті 25, частини чотирнадцятої статті 46, частин першої, десятої статті 59 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні" (справа про скасування актів органів місцевого самоврядування) Конституційний суд України дійшов висновку про те, що органи місцевого самоврядування приймають нормативні та інші акти. До нормативних належать акти, які встановлюють, змінюють чи припиняють норми права, мають локальний характер, розраховані на широке коло осіб та застосовуються неодноразово).

Таким чином, як вбачається з роз'яснень викладених в рішенні Конституційного суду України від 16 квітня 2009 року № 7-рп/2009, обов'язковою ознакою нормативних актів органів місцевого самоврядування є те, що останні встановлюють, змінюють чи припиняють норми права.

В свою чергу норма права - це загальнообов'язкове, формально-визначене правило поведінки (зразок, масштаб, еталон), встановлене або санкціоноване державою як регулятор суспільних відносин, яке офіційно закріплює міру свободи і справедливості відповідно до суспільних, групових та індивідуальних інтересів (волі) населення країни, забезпечується всіма заходами державного впливу, аж до примусу.

Отже, в розумінні Закону України «Про засади державної регуляторної політики у сфері господарської діяльності», вказане вище рішення не є регуляторним актом або іншими офіційними письмовим документом в оскільки не встановлює, не змінює та не скасовує норми права, а кількість перевізників яким погоджується граничний тариф на перевезення є визначеним, що спростовує твердження позивача про невизначене коло осіб, на яке поширюється дія прийнятого виконавчим комітетом рішення.

За викладених обставин відсутні підстави для застосування ст. 171 Кодексу адміністративного судочинства України.

Крім того, відповідно до підпункту 2 пункту «а» статті 28 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні» до відання виконавчих органів міських рад належать, зокрема, повноваження щодо встановлення в порядку і межах, визначених законодавством, тарифів на транспортні послуги.

П. 13 Постанови Кабінету Міністрів України від 25.12.96 № 1548 «Про встановлення повноважень органів виконавчої влади та виконавчих органів міських рад щодо регулювання цін (тарифів)» передбачено, що обласні, Київська і Севастопольська міські державні адміністрації, виконавчі органи Львівської і Криворізької міських рад регулюють (встановлюють) тарифи на перевезення пасажирів і вартість проїзних квитків у міському пасажирському транспорті - метрополітені, автобусі, трамваї, тролейбусі (який працює в звичайному режимі руху).

Виходячи із вищеозначеного вбачається, що органи місцевого самоврядування встановлюють в порядку і межах, визначених законодавством, тарифи, зокрема, на транспортні послуги, які надаються підприємствами комунальної власності, і погоджують подані тарифи підприємствам, що не перебувають у комунальній власності.

Як встановлено ст. 31 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні", відносини автомобільного перевізника, що здійснює перевезення пасажирів на міських автобусних маршрутах загального користування, із органами місцевого самоврядування визначаються договором про організацію перевезень пасажирів на автобусному маршруті загального користування; розмір компенсації витрат автомобільного перевізника внаслідок перевезення пільгових пасажирів та регулювання тарифів, механізм їх виплати є істотними умовами договору про організацію перевезень пасажирів на автобусному маршруті загального користування.

Виходячи з викладеного, тарифи визначаються в укладеному перевізником із органом місцевого самоврядування договору про організацію перевезень пасажирів на автобусному маршрутів загального користування (в тому числі в режимі маршрутного таксі) у розмірі, затвердженому рішенням виконавчого органу сільських, селищних, міських рад.

Згідно ч. 3 ст. 35 Закону України «Про автомобільний транспорт» перевезення пасажирів автобусами в режимі регулярних пасажирських перевезень здійснюють автомобільні перевізники на автобусних маршрутах загального користування на договірних умовах із органами виконавчої влади та органами місцевого самоврядування.

Відповідно до частинами 1 та 2 ст. 632 Цивільного кодексу України встановлено, що ціна у договорі встановлюється за домовленістю сторін. У випадках, встановлених законом, застосовуються ціни (тарифи, ставки тощо), які встановлюються або регулюються уповноваженими органами державної влади або органами місцевого самоврядування.

Таким чином, позивач помилково вважає тариф на перевезення пасажирів у міському автомобільному транспорті регульованим. Натомість підставою для погодження тарифу крім вищеозначених норм права, є також у норми п.п. 2.2.3. Договорів на регулярні перевезення на автобусному маршруті загального користування в м. Кіровоград, укладених за результатами проведених конкурсів.

Згідно з ч. 1 ст. 10 Закону України «Про автомобільний транспорт» встановлено, що тарифна політика на автомобільному транспорті має задовольняти підприємницький інтерес, забезпечувати розвиток автомобільного транспорту, стимулювати впровадження новітніх технологій перевезень, застосування сучасних типів транспортних засобів, а також сприяти вирішенню таких завдань: збільшення можливостей суб'єктів господарювання щодо забезпечення потреб споживачів у послугах, залучення інвестицій у розвиток автомобільного транспорту та досягнення сталих економічних умов роботи; стимулювання конкуренції та появи нових суб'єктів господарювання, які належать до автомобільного транспорту; забезпечення балансу між платоспроможним попитом на послуги та обсягом витрат на їх надання; забезпечення стабільності, прозорості та прогнозованості тарифів.

Відповідно до ч. 2 ст. 10 Закону України «Про автомобільний транспорт» реалізація єдиної тарифної політики передбачає затверджену центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну політику у сфері транспорту, методику розрахунку тарифів за видами перевезень.

Реалізація єдиної тарифної політики передбачає затверджену центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну політику у сфері транспорту, методику розрахунку тарифів за видами перевезень.

Відповідно до цієї правової норми та з метою реалізації єдиної тарифної політики у сфері пасажирських автомобільних перевезень наказом Міністерства транспорту та зв'язку України від 17.11.2009 №1175 затверджено Методику розрахунку тарифів на послуги пасажирського автомобільного транспорту .

Відповідно до п. 1.1 вказана Методика визначає механізм формування тарифів на послуги з перевезення пасажирів на автобусних маршрутах загального користування, автобусних маршрутах спеціальних перевезень та автобусних маршрутах нерегулярних перевезень, а також тарифів на послуги з перевезення пасажирів у таксі та легковими автомобілями на замовлення і застосовується органами виконавчої влади, органами місцевого самоврядування та автомобільними перевізниками незалежно від їх відомчої підпорядкованості, форми власності та організаційно-правової форми господарювання.

Згідно пункту 1.6 Методики перегляд рівня тарифів повинен здійснюватись у зв'язку зі зміною умов виробничої діяльності та реалізації послуг, що не залежать від господарської діяльності перевізника, в тому числі в разі зміни вартості палива більш ніж на 10 %.

Отже, тарифи на перевезення пасажирів і вартість квитків у міському пасажирському транспорті повинні бути економічно обґрунтованими і розраховуватись відповідно до встановлених порядку і методики, і можуть переглядатись у зв'язку зі зміною умов виробничої діяльності та реалізації послуг, що не залежать від господарської діяльності перевізника, в тому числі в разі зміни вартості палива більш ніж на 10 %.

Приймаючи зазначене вище рішення, відповідачем було враховано, що протягом перших трьох місяців 2015 року відбулось зростання індексів споживчих цін на паливо та мастила, а саме у січні відповідний індекс становив 100,8%, у лютому - 117,2%, у березні - 127,8%. Тобто, рішення приймалося відповідачем з урахуванням об'єктивних чинників, які слугували підставою для перегляду у встановленому порядку базового тарифу на пасажирські перевезення, також враховано розрахунки економічно обґрунтованих тарифів на послуги з перевезення пасажирів, які покривають витрати з надання цих послуг та забезпечують технічний розвиток автотранспортних підприємств. Ці розрахунки здійснені місцевими суб'єктами господарської діяльності у сфері надання послуг з перевезення пасажирів на міських автобусних і тролейбусному маршрутах.

Необхідно зазначити, що до нормативно-правових актів відносяться рішення суб'єкта владних повноважень, які місять норми права (встановлюють, змінюють чи скасовують їх), що поширюють свою дію на невизначене або визначене загальними ознаками коло осіб і призначені для неодноразового застосування щодо цього кола осіб. Акт можна вважати нормативно-правовим, якщо він містить хоча б одне положення нормативного характеру.

Проте, з зазначених вище підстав, оскаржувані позивачем рішення виконавчого комітету Кіровоградської міської ради, якими погоджено вартість разового проїзду одного пасажира на міських автобусних маршрутах загального користування м. Кіровограда, суд не вважає нормативно-правовим актом, оскільки вони не містять норм права, що поширюють свою дію на невизначене або визначене загальними ознаками коло осіб і не призначені для неодноразового застосування щодо цього кола осіб.

Статтею 18 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні» встановлено, що відносини органів місцевого самоврядування з підприємствами, установами та організаціями, що не перебувають у комунальній власності відповідних територіальних громад, будуються на договірній і податковій основі та на засадах підконтрольності у межах повноважень, наданих органам місцевого самоврядування законом. Вказана норма права є підґрунтям виникнення договірних відносин. Саме такі відносини можуть бути охарактеризовані як правовідносини з приводу укладання та виконання адміністративних договорів, оскільки виникнення таких правовідносин відбувається на підставі імперативної норми закону, а підставою укладання такого договору є визначена в законі владна управлінська функція субєкта владних повноважень проведення конкурсу на перевезення пасажирів на маршрутах загального користування.

Відповідно до ст. 167 Цивільного кодексу України - держава діє у цивільних відносинах на рівних правах з іншими учасниками цих відносин.

Згідно з ч. 2 ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до рішення Конституційного суду України від 16 квітня 2009 року

N 7-рп/2009 (Справа N 1-9/2009) у справі за конституційним поданням Харківської міської ради щодо офіційного тлумачення положень частини другої статті 19, статті 144 Конституції України, статті 25, частини чотирнадцятої статті 46, частин першої, десятої статті 59 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні" (справа про скасування актів органів місцевого самоврядування), в аспекті конституційного подання положення частини другої статті 19, статті 144 Конституції України, статті 25, частин першої, десятої статті 59 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні" від 21 травня 1997 року N 280/97-ВР (з наступними змінами) стосовно права органу місцевого самоврядування скасовувати свої раніше прийняті рішення та вносити до них зміни необхідно розуміти так, що орган місцевого самоврядування має право приймати рішення, вносити до них зміни та/чи скасовувати їх на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Щодо прийнятого відповідачем рішення від 05.03.2015 року № 112 «Про погодження вартості разового проїзду на міських автобусних маршрутах загального користуванням. Кіровограда», воно також не підлягає задоволенню, оскільки зазначене рішення виконавчого комітету на даний час втратило чинність, тому йому не може надаватись правова оцінка в межах заявлених позовних вимог.

У відповідності до ч. ч. 1 та 2 ст. 6 КАС України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до адміністративного суду, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб'єкта владних повноважень порушені її права, свободи або інтереси.

У випадках, установлених законом, до суду можуть звертатися органи та особи, яким надано право захищати права, свободи та інтереси інших осіб.

Як передбачено статтею 55 Конституції України кожному гарантується право на оскарження в суді рішень, дій чи бездіяльності органів державної влади, органів місцевого самоврядування, посадових і службових осіб.

У відповідності до ч. 1 ст. 69 КАС України доказами в адміністративному судочинстві є будь які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обгрунтовують вимоги або заперечення осіб, які беруть участь у справі, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються судом на підставі пояснень сторін, третіх осіб та їхніх представників, показань свідків, письмових і речових доказів, висновків експертів.

Згідно зі ст. 71 КАС країни кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного п Згідно зі ст. 8 КАС України суд при вирішенні справи керується принципом верховенства права, відповідно до якого зокрема людина, її права та свободи визнаються найвищими цінностями та визначають зміст і спрямованість діяльності держави.

Відповідно до ст. 9 КАС України суд при вирішенні справи керується принципом законності, відповідно до якого: суд вирішує справи відповідно до Конституції та законів України, а також міжнародних договорів, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України; суд застосовує інші нормативно-правові акти, прийняті відповідним органом на підставі, у межах повноважень та у спосіб, передбачені Конституцією та законами України.

У відповідності до ст. 10 КАС України усі учасники адміністративного процесу є рівними перед законом і судом. Не може бути привілеїв чи обмежень прав учасників адміністративного процесу за ознаками раси, кольору шкіри, політичних, релігійних та інших переконань, статі, етнічного та соціального походження, майнового стану, місця проживання, за мовними або іншими ознаками.

Розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості (ст. 11 КАС України).

Згідно з ч. 3 ст. 12 КАС України розгляд справ в адміністративних судах проводиться відкрито.

Відповідно до ст. 13 КАС України Особам, які беруть участь у справі, а також особам, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, свободи, інтереси чи обов'язки, забезпечується право на апеляційне та касаційне оскарження рішень адміністративного суду, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Судове рішення, яким закінчується розгляд справи в адміністративному суді, ухвалюється іменем України. Постанови та ухвали суду в адміністративних справах, що набрали законної сили, є обов'язковими до виконання на всій території України. Невиконання судових рішень тягне за собою відповідальність, встановлену законом (ст. 14 КАС України).

Таким чином суд вважає, що рішення від 5 березня 2015 року № 112 «Про погодження вартості разового проїзду одного пасажира на міських автобусних маршрутах загального користування м. Кіровограда» та від 07.04.2015 року № 219 «Про внесення змін до рішення виконавчого комітету Кіровоградської міської ради від 05.03.2015 року № 112 «Про погодження вартості разового проїзду одного пасажира на міських автобусних маршрутах загального користування м. Кіровограда», є такими, що прийняті на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією України; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення, а тому підстав для визнання їх протиправними та скасування, суд не вбачає.

Керуючись ст. ст. 2, 8-14, 69-71, 158-163, 167 КАС України

ПОСТАНОВИВ:

В задоволенні позову громадської організації «Центр співпраці та підтримки міжнародних проектів» до виконавчого комітету Кіровоградської міської ради про визнання протиправним та скасування рішень відмовити.

Постанова суду може бути оскаржена в апеляційному порядку до Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду протягом 10 днів з дня її проголошення, а в разі проголошення вступної та резолютивної частин постанови відповідно до ч. 3 ст.160 КАС України, апеляційна скарга подається протягом 10 днів з дня отримання копії постанови.

Апеляційна скарга подається до адміністративного суду апеляційної інстанції через суд першої інстанції, який ухвалив оскаржуване судове рішення. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до суду апеляційної інстанції.

Суддя Ленінського

районного суду

м. Кіровограда Л. І. Плохотніченко