Постанова № 57910848, 24.05.2016, Калуський міськрайонний суд Івано-Франківської області

Справа № 345/1268/16-а

ПОСТАНОВА

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

24.05.2016 року м. Калуш

Калуський міськрайонний суд Івано - Франківської області

в складі: головуючого судді Сухарник І.І.

секретаря судового засідання Заткальницької Н.І.

з участю: представника позивача ОСОБА_1

представника відповідача Штремих Р.П.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Калуші адміністративну справу за позовом ОСОБА_3 до Калуського об'єднаного УПФУ про визнання неправомірним рішення, суд -

встановив:

що позивачка звернулася до суду з вищенаведеним адміністративним позовом. Позовні вимоги мотивує тим, що з вересня 2011 року вона оримує пенсію за віком відповідно Закону України «Про загальнообоов'язкове державне пенсійне страхування».

22 лютого 2016 року відповідачем було прийнято рішення №15 про стягнення із її пенсії 20 відсотків щомісячно до повного погашення переплати в сумі 17737,58 грн. Таке рішення прийнято у зв'язку з тим, що позивачка ОСОБА_3 в органах державної влади, мала посадові повноваження щодо здійснення організаційно-розпорядчих функцій, тому отримувати пенсію за період з 03.06.2015 року по 30.11.2015 року вона не мала права.

Вважає такі дії і рішення відповідача неправомірними, оскільки 20.06.2015 року вона була звільнена зі служби в органах місцевого самоврядування, а тому втратила статус посадової особи місцевого самоврядування, а також втратила усі свої посадові повноваження щодо здійснення організаційно-розпорядчих та консультативно-дорадчих функцій. Просить визнати неправомірним рішення УПФУ в м.Калуші та Калуському районі № 17 від 22.02.2016 року про утримання із її пенсії 20 відсотків щомісячно до повного погашення переплати в сумі 17737,58 грн., зобов'язати повернути суму утриманих на підставі цього рішення коштів

Представник позивачки ОСОБА_3 - ОСОБА_1 в судовому засіданні позовні вимоги підтримав у повному обсязі, просить позов задоволити.

Представник відповідача в судовому засіданні проти позову заперечила, суду пояснила, що позивачка у період з 03.06.2015 року по 30.11.2015 року працювала в органах державної влади та виконувала організаційно-розпорядчі функції то у відповідності до норм Закону України «Про внесенняч змін до деяких законодавчих актів України щодо пенсійного забезпечення» від 02.03.2015 року № 213 права на отримання пенсії у вказаний період вона не мала, оскільки одночасно працювала на посаді, що дає право на призначення пенсії відповідно до Закону України «Про державну службу» та оримувала пенсію. В зв'язку з безпідставним отриманням коштів ОСОБА_3 виникла переплата пенсії, яка становить 17737,58 грн. Просить у задоволенні позову відмовити.

Суд, вислухавши сторін, перевіривши матеріали справи, вважає, що позовні вимоги слід задовольнити, виходячи з наступних підстав:

В судовому засіданні встановлено, що ОСОБА_3 з вересня 2011 року отримувала пенсію за віком у відповідності до Закону України «Про службу в органах місцевого самоврядування».

Також із матеріалів справи вбачається, що розпорядженням виконавчого комітету Калуської міської ради від 02.06.2015р. позивачку ОСОБА_3 звільнено із служби в органах місцевого самоврядування із посади начальника загального відділу виконавчого комітету Калуської міської ради за власним бажанням у зв'язку з виходом на пенсію (а.с. 8).

З огляду на наведене, суд приходить до висновку, що в період із 03.06.2015р. по 30.11.2015р. ОСОБА_3 не могла виконувати організаційно-розпорядчі та консультативно-дорадчі функції в органах місцевого самоврядування, оскільки вона втратила статус посадової особи органу місцевого самоврядування.

Твердження представника відповідача про те, що ОСОБА_3 із 03.06.2015р. за цивільно-правовою угодою виконувала роботу пов'язану з виконанням обов'язків у загальному відділі виконавчого комітету Калуської міської ради, яка розірвана 01.12.2015р. є безпідставними та необгрунтованими, тому суд їх не бере до уваги з наступного.

Із копії цивільно-правової угоди вбачається, що позивачка ОСОБА_3 від 03.06.2015р. по 02.06.2016р. зобов'язувалась виконувати роботу пов'язану із виконанням певних обов'язків у загальному відділі виконавчого комітету Калуської міської ради.

Стаття 626 ЦК України, визначає загальне поняття цивільно-правового договору. Відповідно, договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав і обов'язків.

Відповідно до змісту ч. 1 ст. 21 КЗпП України, трудовий договір є угода між працівником і власником підприємства, установи, організації або уповноваженим ним органом чи фізичною особою, за якою працівник зобов'язується виконувати роботу, визначену цією угодою, з підляганням внутрішньому трудовому розпорядкові, а власник підприємства, установи, організації або уповноважений ним орган чи фізична особа зобов'язується виплачувати працівникові заробітну плату і забезпечувати умови праці, необхідні для виконання роботи, передбачені законодавством про працю, колективним договором і угодою сторін.

З тогляду на вимоги чинного законодавства, відмінністю договорів цивільно-правового характеру від трудових договорів є те, що цивільно-правові угоди регламентуються Цивільним кодексом України, а трудові договори регулюються Кодексом законів про працю України.

Також, за зобов'язаннями, які виникають із цивільно-правових угод не сплачуються страхові внески на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування за солідарною системою загальнообов'язкового державного пенсійного страхування та не заноситься запис до трудової книжки про прийняття на роботу.

Таким чином, рішення УПФУ в м. Калуші та Калуському районі № 15 від 22.02.2016 року про щомісячне утримання 20% із пенсії ОСОБА_3 до повного погашення переплати в сумі 17737,58 грн. є незаконним, оскільки позивач не працювала в органах державної влади та виконувала організаційно-розпорядчі функції то у відповідності до норм Закону України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо пенсійного забезпечення» від 02.03.2015 року № 213, права на отримання пенсії у вказаний період вона не мала.

За змістом ст.19 Конституції України органи Державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до вимог статті 50 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування", суми пенсій, виплачені надміру внаслідок зловживань з боку пенсіонера або подання страхувальником недостовірних даних, можуть бути повернуті пенсіонером добровільно або стягуються на підставі рішень територіальних органів Пенсійного фонду чи в судовому порядку. Відрахування з пенсії провадяться в установленому законом порядку на підставі судових рішень, ухвал, постанов і вироків (щодо майнових стягнень), виконавчих написів нотаріусів та інших рішень і постанов, виконання яких відповідно до закону провадиться в порядку, встановленому для виконання судових рішень.

Відповідно до статті 103 Закону України "Про пенсійне забезпечення", суми пенсії, надміру виплачені пенсіонерові внаслідок зловживань з його боку (в результаті подання документів з явно неправильними відомостями, неподання відомостей про зміни у складі членів сім'ї тощо), стягуються на підставі рішень органу, що призначає пенсії.

Відрахування на підставі рішень органу, що призначає пенсії, провадяться в розмірі не більше 20 процентів пенсії понад відрахування з інших підстав.

Виходячи зі змісту вище наведених норм, суд зазначає, що обов'язковою умовою стягнення надміру виплачених пенсій є допущення зловживань з боку пенсіонера та в жодному випадку вказані суми не можуть бути стягнуті у випадку призначення її на підставі недостовірних даних, формування, яких не залежить від пенсіонера. В такому разі суми зайво виплаченої пенсії стягуються з страхувальника.

Як встановлено судом та не спростовано представником відповідача, жодних зловживань, які б призвели до виплати пенсій в більшому розмірі, з боку ОСОБА_3 допущено не було, а отже й підстав для прийняття рішення щодо стягнення сум надміру виплаченої пенсії з пенсіонера, у суб'єкта владних повноважень не було.

Відповідно до приписів ст. 11 Цивільного кодексу України підставою виникнення цивільних прав та обов'язків, у тому числі щодо відшкодування збитків, є зобов'язання, яке виникає з угод або внаслідок заподіяної шкоди.

У ст. 1166 ЦК України міститься законодавче визначення деліктної відповідальності за шкоду, завдану майну, та підстави її виникнення. Так, для настання деліктної відповідальності необхідна наявність складу правопорушення, а саме: 1) наявність шкоди; 2) протиправна поведінка заподіювача шкоди: 3) причинний зв'язок між шкодою та протиправною поведінкою заподіювача; 4) вина. Перераховані підстави визнаються загальними, оскільки їх наявність необхідна для всіх випадків відшкодування шкоди, якщо інше не передбачено законом.

Враховуючи вище наведене, відповідно до ст. 1166 ЦК України, саме відповідач повинен був довести факт протиправної поведінки позивача, настання шкоди (її розмір) та причинний зв'язок між ними.

Також, відповідно до п.1 ч.1 ст. 1215 ЦК України не підлягає поверненню безпідставно набуті заробітна плата і платежі, що прирівнюються до неї, пенсії, допомоги, стипендії, відшкодування шкоди, завданої каліцтвом, іншим ушкодженням здоров'я або смертю, аліменти та інші грошові суми, надані фізичній особі як засіб для існування, якщо їх виплата проведена фізичною або юридичною особою добровільно, за відсутності рахункової помилки з її боку і недобросовісності з боку набувача.

Виходячи з наведеного, суд приходить до висновку, що рішення управління ПФУ в м.Калуші та Калуському районі від 22.02.2016 року №15 щодо утримання 20% із пенсії ОСОБА_3 до повного погашення переплати в сумі 17737,58 грн., яке є діючим на даний час, не відповідає вимогам закону.

На підставі ст.ст. 19, 22 Конституції України, ст.ст. 10,41,45,50 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування", ст. 101 Закону України "Про пенсійне забезпечення", ст.ст. 1166,1215 ЦК України, керуючись ст.ст. 2,6,10,11,18,71,159,160-163,167 КАС України, суд -

постановив:

Позов задоволити. Визнати рішення Управління пенсійного фонду України в місті Калуші та Калуському районі від 22.02.2016 року № 15 про утримання надміру виплачених ОСОБА_3 коштів в сумі 17737,58 грн. в розмірі 20% пенсії щомісячно, починаючи з 01.03.2016 року - неправомірним.

Зобов'язати Калуське об'єднане управління Пенсійного фонду України в Івано-Франківській області припинити стягнення в розмірі 20% з нарахованої пенсії та повернути ОСОБА_3 безпідставно нараховані стягнення з 01.03.2016 року.

Постанова може бути оскаржена до Львівського адміністративного апеляційного суду протягом 10 днів з часу її проголошення шляхом подачі апеляційної скарги через Калуський міськрайонний суд.

Головуючий: