Рішення № 57910486, 26.05.2016, Апеляційний суд Дніпропетровської області (м. Кривий Ріг)

УКРАЇНА

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 211/3768/14-ц 22-ц/774/825/К/16

Справа № 211/3768/14-ц Головуючий в 1-й інстанції

Провадження № 22-ц/774/825/К/16 Рибаєв О.А.

Категорія № 27 (4) Доповідач - Братіщева Л.А.

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

26 травня 2016 року колегія суддів судової палати у цивільних справах апеляційного суду Дніпропетровської області у складі:

головуючого судді: Братіщевої Л.А.

суддів: Грищенко Н.М., Митрофанової Л.В.

секретар: Євтодій К.С.

за участю: представника відповідача ОСОБА_2 - ОСОБА_3,

розглянувши у відкритому судовому засіданні у м. Кривому Розі апеляційну скаргу ОСОБА_2 на заочне рішення Довгинцівського районного суду м. Кривого Рогу від 15 вересня 2014 року по справі за позовом Кредитної спілки «Всеукраїнське народне кредитне товариство» до ОСОБА_2 про стягнення заборгованості,

ВСТАНОВИЛА:

У червні 2014 року позивач Кредитна спілка «Всеукраїнське народне кредитне товариство» (надалі - КС «Всеукраїнське народне кредитне товариство») звернувся до суду з позовом до відповідача ОСОБА_2 про стягнення заборгованості, який уточнив та в обґрунтування позовних вимог зазначив, що 09 червня 2008 року між КС «Всеукраїнське народне кредитне товариство» та ОСОБА_2 був укладений кредитний договір № 0564-15-08, згідно якого відповідач одержала кредит в сумі 25000,00 грн., який зобов'язалась повернути у термін до 09 червня 2011 року та щомісяця, в строк до 10 числа, здійснювати погашення заборгованості за кредитом. Однак відповідач, згідно з умовами договору, не сплатила жодного платежу, чим порушила свої зобов'язання за договором, внаслідок чого станом на 28 квітня 2014 року утворилась заборгованість в сумі 153819,42 грн., яка складається з: заборгованості за тілом кредиту в розмірі 25000,00 грн., заборгованості за відсотками в розмірі 117601,92 грн. та індексу інфляції в розмірі 11217,50 грн. Зазначену суму позивач просив стягнути з відповідача на свою користь, а також стягнути витрати по сплаті судового збору

Заочним рішенням Довгинцівського районного суду м. Кривого Рогу від 15 вересня 2014 року, в якому усунуто описку ухвалою від 23 березня 2016 року, позов Кредитної спілки «Всеукраїнське народне кредитне товариство» до ОСОБА_2, про стягнення заборгованості - задоволено.

Стягнуто з ОСОБА_2 на користь Кредитної спілки «Всеукраїнське народне кредитне товариство» заборгованість по кредитному договору № 0564-15-08 від 09 червня 2008 року станом на 28.04.2014 року в розмірі 153819,42 грн., з яких: заборгованість за тілом кредиту 25000,00 грн., заборгованість за відсотками 11 601,92 грн., індекс інфляції 11217,50 грн.

Стягнуто з ОСОБА_2 витрати по сплаті судового збору в розмірі 1538,19 грн.

В липні 2015 року відповідач ОСОБА_2 звернулась до суду з заявою про перегляд заочного рішення від 15 вересня 2014 року.

Ухвалою Довгинцівського районного суду м. Кривого Рогу від 23 лютого 2016 року заява ОСОБА_2 про перегляд заочного рішення від 15 вересня 2014 року - залишена без задоволення.

В апеляційній скарзі ОСОБА_2, посилаючись на порушення судом норм матеріального та процесуального права, ставить питання про скасування заочного рішення суду та ухвалення нового рішення, яким відмовити КС «Всеукраїнське народне кредитне товариство»в задоволенні позовних вимог.

Зазначає, що про час та місце розгляду справи вона не була повідомлена належним чином, оскільки судові повістки не отримувала, а тому не мала можливості заявити суду про пропуск позивачем строку позовної давності.

Так, звертає увагу, що кредитним договором передбачено повернення кредиту частинами, тобто щомісячними платежами. На, на виконання умов договору, вона сплачувала за кредит 10.07.2008 року, 06.08.2008 року, 03.09.2008 року та 21.10.2008 року внесла останній платіж, оскільки після цього позивач змінив місцезнаходження і вона не знала, на яки рахунок вносити платежі.

Вважає, що у позивача КС «Всеукраїнське народне кредитне товариство» у 2011 році закінчився трирічний строк для звернення до суду з вказаним позовом, з яким вони звернулись 03.06.2014 року, що є підставою для відмови в позові, на що вона вказувала в заяві про перегляд заочного рішення (а.с. 48-50)

Перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду в межах заявлених позовних вимог і доводів апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає задоволенню, а рішення суду скасуванню, з ухваленням нового рішення про відмову в задоволенні позову з підстав, передбачених п.п. 1, 4 ч. 1 ст. 309 ЦПК України, виходячи з наступного.

Згідно із ст. 213 ЦПК України, рішення суду повинно бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, яким суд, виконавши всі вимоги цивільного судочинства, вирішив справу згідно із законом. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на основі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Згідно вимог ст. 214 ЦПК України - під час ухвалення рішення суд вирішує, зокрема такі питання 1) чи мали місце обставини, якими обґрунтовувалися вимоги і заперечення, та якими доказами вони підтверджуються; 2) чи є інші фактичні дані (пропущення строку позовної давності тощо), які мають значення для вирішення справи, та докази на їх підтвердження; 3) які правовідносини сторін випливають із встановлених обставин; 4) яка правова норма підлягає застосуванню до цих правовідносин; 5) чи слід позов задовольнити або в позові відмовити; 6) як розподілити між сторонами судові витрати.

Проте суд першої інстанції не з'ясував у повній мірі всі обставини, які мають значення для справи, та неправильно застосував норми матеріального права, у зв'язку із чим рішення в даній справі неможна повністю законним і обґрунтованим.

Як встановлено судом та вбачається з матеріалів справи, 09 червня 2008 року між КС «Всеукраїнське народне кредитне товариство»та ОСОБА_2 був укладений кредитний договір № 0564-15-08, згідно умов якого, ОСОБА_2 отримала кредитні кошти у розмірі 25000,00 грн. зі сплатою відсотків за користування кредитом у розмірі 40% річних від суми наданого кредиту на строк з 09 червня 2008 року по 09 червня 2011 року (а.с. 4-8).

Згідно видаткового касового ордеру від 09.06.2008 року ОСОБА_2 отримала грошові кошти в розмірі 25000,00 грн. (а.с. 9).

Відповідно до п. 4.1 кредитного договору, обчислення строку користування кредитом та нарахування процентів за договором здійснюється за весь термін дії цього кредитного договору. При цьому проценти за користування кредитом нараховуються з відсотках від суми наданого кредиту (чи від залишку кредиту у відповідності до п. 4.4. договору) з наступного дня після дня надання кредиту позичальнику (зазначеного у п. 1.3 цього договору) до дня повного погашення заборгованості за кредитом передбаченої в п. 4.2 цього договору (або до дня фактичного зарахування на рахунок кредитодавця або внесення в касу кредитодавця готівкою в порядку п. 4.4. цього договору включно.

Згідно п. 4.2 договору встановлений щомісячний графік погашення кредиту та виплати процентів.

23 травня 2015 року на адресу відповідача позивачем КС «Всеукраїнське народне кредитне товариство» була надіслана досудова вимога від 25.04.2014 року щодо погашення суми заборгованості за кредитним договором (а.с. 16-17, 23).

Як вбачається з розрахунку, наведеному в уточненій позовній заяві, у зв'язку з невиконанням зобов'язань за кредитним договором, станом на 28.04.2014 року виникла заборгованість в 153819,42 грн., яка складається з: заборгованості за тілом кредиту в розмірі 25000,00 грн., заборгованості за відсотками в розмірі 117601,92 грн. та індексу інфляції в розмірі 11217,50 грн. (а.с. 30-31).

Задовольняючи позов КС «Всеукраїнське народне кредитне товариство» тастягуючи заборгованість за кредитним договором з відповідача ОСОБА_2, суд першої інстанції виходив із доведеності вимог позивача та обов'язку відповідача із повернення кредиту.

Проте з таким висновком суду погодитись не можна.

Згідно ст. 611 ЦК України, у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки встановлені договором або законом, зокрема сплата неустойки.

Одним із загальних принципів законодавства є принцип свободи договору, який знайшов своє підтвердження у положеннях ст. 627 ЦК України, і передбачає вільне визначення сторонами його умов, де фіксуються взаємні права та обов'язки учасників.

Відповідно до ст. 526 ЦК України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Статтею 627 ЦК України визначено, що відповідно до ст. 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Частиною 1 ст. 1054 ЦК України передбачено, що за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти.

Відповідно до вимог ст.ст. 1049, 1050, 1054 ЦК України за кредитним договором банк кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти, позичальник зобов'язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти) у такій самій сумі, що були передані йому позикодавцем у строк та в порядку, що встановлені договором, якщо позичальник своєчасно не повернув суму позики, він зобов'язаний сплатити грошову суму відповідно до ст. 625 цього кодексу.

Відповідно до ч. 1 ст. 629 ЦК України, договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків (ч. 1 ст. 626 ЦК України).

Визначення поняття зобов'язання міститься у ч. 1 ст. 509 ЦК України.

Відповідно до цієї норми зобов'язання - це правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

Згідно з нормою статті 526 ЦК України, зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

У разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема: зміна умов зобов'язання; сплата неустойки; відшкодування збитків та моральної шкоди (стаття 611 ЦК України).

Порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання) (стаття 610 ЦК України).

Одним із видів порушення зобов'язання є прострочення - невиконання зобов'язання в обумовлений сторонами строк.

При цьому в законодавстві визначаються різні поняття як «строк дії договору», так і «строк (термін) виконання зобов'язання» (статті 530, 631 ЦК України).

Якщо в зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню в цей строк (термін).

Як вбачається з матеріалів справи, сторони встановили як строк дії договору - до повного погашення позичальником зобов'язань за договором (п. 6.1 кредитного договору), кінцевий строк повернення кредиту - до 09 червня 2011 року (п. 1.3 кредитного договору), так і строки виконання зобов'язань зі щомісячним погашенням платежів - до 10-го числа місяця, наступного за місяцем нарахування відсотків (п.п. 4.2, 4.7, 4.8 кредитного договору).

Наслідки прострочення позичальником повернення позики визначено у статті 1050 ЦК України. Якщо договором встановлений обов'язок позичальника повернути позику частинами (з розстроченням), то в разі прострочення повернення чергової частини позикодавець має право вимагати дострокового повернення частини позики, що залишилася, та сплати процентів, належних йому відповідно до статті 1048 цього Кодексу (частина друга статті 1050 ЦК України).

На думку колегії, судом першої інстанції не враховано, що сторони встановили як строк дії договору - до моменту виконання сторонами в повному обсязі взятих на себе зобов'язань, так і строки виконання зобов'язань зі щомісячним погашенням платежів, останній з яких у визначеній сумі підлягав виконанню у строк до 09 червня 2011 року, тобто умовами договору погашення кредитної заборгованості та строки сплати чергових платежів визначено місяцями.

Отже, поряд з установленням строку дії договору сторони встановили й строки виконання боржником окремих зобов'язань (внесення щомісячних платежів), що входять до змісту зобов'язання, яке виникло на основі договору.

Строк виконання кожного щомісячного зобов'язання згідно із частиною третьою статті 254 ЦК України спливає у відповідне число останнього місяця строку. Перебіг строку починається з наступного дня після відповідної календарної дати або настання події, з якою пов'язано його початок (стаття 253 ЦК України).

Відповідно до статті 256 ЦК України позовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу.

Сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови в позові (частина четверта статті 267 ЦК України).

Цивільне законодавство передбачає два види позовної давності: загальну і спеціальну.

Загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки (стаття 257 ЦК України).

Для окремих видів вимог законом встановлена спеціальна позовна давність.

Зокрема, частина друга статті 258 ЦК України передбачає, що позовна давність в один рік застосовується до вимог про стягнення неустойки (штрафу, пені).

За загальним правилом перебіг загальної і спеціальної позовної давності починається з дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила (частина перша статті 261 ЦК України).

Так, за зобов'язаннями з визначеним строком виконання перебіг позовної давності починається зі спливом строку виконання (частина п'ята статті 261 ЦК України).

Для обчислення позовної давності застосовуються загальні положення про обчислення строків, що містяться у статтях 252-255 ЦК України.

При цьому початок перебігу позовної давності пов'язується не стільки зі строком дії (припинення дії) договору, скільки з певними моментами (фактами), які свідчать про порушення прав особи (стаття 261 ЦК України).

За змістом цієї норми початок перебігу позовної давності співпадає з моментом виникнення в зацікавленої сторони права на позов, тобто можливості реалізувати своє право в примусовому порядку через суд.

Згідно з умовами кредитного договору (пунктами 4.2, 4.7, 4.8) позичальник зобов'язаний здійснювати повернення кредиту частинами (щомісячними платежами) у розмірі та в строки, визначені договором, і щомісяця сплачувати проценти за користування кредитом, а також сплатити проценти за користування ним, тобто, оскільки умовами договору передбачені окремі самостійні зобов'язання, які деталізують обов'язок боржника повернути весь борг частинами та встановлюють самостійну відповідальність за невиконання цього обов'язку, колегія вважає, що право кредитора вважається порушеним з моменту недотримання боржником строку погашення кожного чергового платежу, а отже і початок перебігу позовної давності за кожний черговий платіж починається з моменту порушення строку його погашення.

Таким чином, ураховуючи, що за умовами договору погашення кредиту повинно здійснюватись позичальником частинами до 10 числа кожного місяця, наступного за місяцем нарахування відсотків, то початок перебігу позовної давності для стягнення цих платежів необхідно обчислювати з моменту (місяця, дня) невиконання позичальником кожного із цих зобов'язань.

Як вбачається з доданих до апеляційної скарги копій квитанцій по сплаті кредиту (а.с. 85), відповідач ОСОБА_2 перестала виконувати щомісячні зобов'язання з погашення кредиту та процентів за користування кредитом, у зв'язку із чим з 21 жовтня 2008 року у неї утворилась заборгованість за кредитним договором. У свою чергу банк звернувся до суду із вказаним позовом лише 03 червня 2014 року, згідно поштового штампу на конверті (а.с. 18).

Враховуючи викладене, колегія суддів погоджується з доводами апеляційної скарги про те, що суд першої інстанції не взяв до уваги те, що у разі неналежного виконання позичальником зобов'язань за кредитним договором позовна давність за вимогами кредитора про повернення кредитних коштів і процентів за користування кредитом, повернення яких відповідно до умов договору визначено періодичними щомісячними платежами, повинна обчислюватися з моменту настання строку погашення кожного чергового платежу в вважає, що у задоволенні позовних КС «Всеукраїнське народне кредитне товариство»до ОСОБА_2 потрібно відмовити.

З урахуванням викладеного, на думку колегії суддів, рішення суду першої інстанції підлягає скасуванню відповідно до п. 1, 4 ч. 1 ст. 309 ЦПК України, з ухваленням нового рішення про відмову в задоволенні позовних вимог КС «Всеукраїнське народне кредитне товариство».

Керуючись ст.ст. 303, 307, п.п. 1, 4 ст. 309, ст.ст. 313, 314, 316 ЦПК України, колегія суддів, -

ВИРІШИЛА:

Апеляційну скаргу ОСОБА_2 - задовольнити.

Заочне рішення Довгинцівського районного суду м. Кривого Рогу від 15 вересня 2014 року - скасувати та ухвалити в нове рішення.

В задоволенні позову Кредитної спілки «Всеукраїнське народне кредитне товариство» до ОСОБА_2 про стягнення заборгованості - відмовити.

Рішення набирає законної сили з моменту проголошення, але може бути оскаржено в касаційному порядку до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом двадцяти днів з дня набрання ним законної сили.

Головуючий: Л.А. Братіщева

Судді: Н.М. Грищенко

Л.В. Митрофанова