Рішення № 57907499, 19.05.2016, Рахівський районний суд Закарпатської області

Справа № 305/260/16-ц

Провадження по справі № 2/305/419/16

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

19.05.2016 року. Рахівський районний суд Закарпатської області

у складі: головуючої - судді Бліщ О.Б.

секретаря - Вербещука В.А.,

за участю: позивачки - ОСОБА_1

відповідача - ОСОБА_2,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в місті Рахів цивільну справу за позовом ОСОБА_3 до ОСОБА_2 про визнання особи такою, що втратила право користування житловим приміщенням, -

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_3 звернулася в суд з позовом до ОСОБА_2 про визнання особи такою, що втратила право користування житловим приміщенням.

Позовні вимоги мотивує тим, що їй, ОСОБА_3, на праві приватної власності, в цілій частині, належить житловий будинок, з надвірними спорудами АДРЕСА_1. В даному житловому будинку на день звернення позивачки до суду є зареєстрований відповідач, ОСОБА_2. На даний час відповідач у житловому будинку позивачки не проживає, однак, знятися з реєстрації місця проживання у добровільному порядку відмовляється що змушує її звернутися до суду за вирішенням даного спору шляхом прийняття відповідного судового рішення. У зв'язку із реєстрацією в даний час відповідача ОСОБА_2 у житловому будинку, належному позивачці на праві приватної власності, порушується її право приватної власності на саме житло, як на власність, так і на право його вільного та безперешкодного використання, володіння та розпорядження за цільовим призначенням. Відповідач ОСОБА_2 її членом сім'ї не являється, спільне господарство з ними не веде, витрати по утриманню житла відповідач не несе. Договору найму житла між нею та відповідачем не укладалося. На житлову площу її приватного будинку відповідач зареєструвався без її згоди та волевиявлення. Тому просила суд винести рішення, яким визнати ОСОБА_2, таким, що втратив право користування житловими приміщеннями будинку АДРЕСА_1. Судові витрати по справі залишає за собою.

В судовому засіданні позивачка, ОСОБА_3, позовні вимоги підтримала у повному обсязі та показала суду, що відповідач був зереєстрований в її будинку, під час перебування ними у шлюбі, однак оскільки на даний час шлюб між ними розірвано, відповідач не являється членом її сім`ї, не проживає в будинку 8 місяців, будинок покинув сам та пішов проживати до своєї сестри, тому вона бажає визнати відповідача таким, що втратив право користування жилим приміщення, з підстав наведених у позовній заяві. На задоволенні позову наполягає.

Відповідач, ОСОБА_2, в судовому засіданні позовні вимоги не визнав, та показав суду, що з позивачкою по справі він перебував в зареєстрованому шлюбі, який розірвано, в 1979 році. З моменту їх одруження, він проживає в дворогосподарстві АДРЕСА_1. Після розірвання шлюбу з позивачкою, проживав у цьому дворогосподарстві, однак, в січні місяці поточного року, позивачка вигнала його з будинку, замкнувши вхідні двері. Будинок вони будували за спільні кошти, а документи виготовлені на дружину, так як виготовлялися вже після розірвання шлюбу. Отже в подальшому він вправі порушувати питання про розподіл майна. Знятися з реєстрації відмовляється тому, що не має куди приписатися, оскільки іншого житла крім цього не має, вважає позовні вимоги безпідставними та просить відмовити в їх задоволенні.

Заслухавши сторін, дослідивши матеріали справи, суд, приходить до наступного висновку.

Стаття 15 ЦК України передбачає, що кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.

Згідно свідоцтва про право власності від 18.06.2015 року НОМЕР_1 та витягу з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно №39297169 від 18.06.2015 року, ОСОБА_3, являється власником житлового будинку АДРЕСА_1, разом з прилеглими до нього надвірними та господарськими спорудами та прилеглою земельною ділянкою площею 0,03 га.

Відповідно до довідки виконкому Розтоківської сільської ради №1733 від 21.09.2015 року, в дворогосподарстві, окрім позивачки, прописаний ОСОБА_2.

Згідно статті 57 ЦПК України доказами є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення сторін, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються на підставі пояснень сторін, третіх осіб, їхніх представників, допитаних як свідків, показань свідків, письмових доказів, речових доказів, зокрема звуко- і відеозаписів, висновків експертів.

Відповідно до статті 60 ЦПК України кожна сторона зобов'язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків, встановлених статтею 61 цього Кодексу. Доказуванню підлягають обставини, які мають значення для ухвалення рішення у справі і щодо яких у сторін та інших осіб, які беруть участь у справі, виникає спір. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Позивачка в даному позові просить визнати відповідача таким, що втратив право на користування жилим приміщенням будинку АДРЕСА_1, мотивуючи тим, що він там прописаний без її згоди, на даний час не являється членом її сім`ї, не несе витрати на утримання та обслуговування будинку та не веде там господарство. Однак твердження позивачки спростовуються як матеріалами справи, так і показами відповідача, який ствердив, що прописаний в спірному будинку під час перебування у шлюбі з позивачкою, що підтверджує факт згоди ОСОБА_3 на прописку відповідача у її житловому будинку. Зазначені обставини не заперечила і сама позивачка.

Стаття 47 Конституції України гарантує, що ніхто не може бути примусово позбавлений житла інакше як на підставі закону за рішенням суду.

Частинами 4,5 ст. 9 Житлового Кодексу України передбачено, що ніхто не може бути виселений із займаного жилого приміщення або обмежений у праві користування жилим приміщенням інакше як з підстав і в порядку, передбачених законом. Житлові права охороняються законом, за винятком випадків, коли вони здійснюються в суперечності з призначенням цих прав чи з порушенням прав інших громадян або прав державних і громадських організацій.

Як на підставу позовних вимог позивачка посилалася й на те, що на даний час відповідач не являється членом її сім`ї, оскільки шлюб між ними розірвано. Однак, згідно частини 4 ст. 156 Житлового Кодексу до членів сім'ї власника будинку (квартири) належать особи, зазначені в частині другій статті 64 цього Кодексу. Припинення сімейних відносин з власником будинку (квартири) не позбавляє їх права користування займаним приміщенням. Окрім того, в судовому засіданні, із пояснень сторін, встановлено, що будинок будувався спільно, в період перебування у шлюбі, отже між сторонами можливий і майновий спір щодо спільного майна подружжя.

Згідно норм чинного законодавства, суд може визнати особу такою, що втратила право користування жилим приміщенням, лише з підстав передбачених ст. 71 або ст. 107 ЖК, а саме в разі відсутності цієї особи за місцем реєстрації понад встановлені строки (понад 6 місяців), та розірвання договору найму жилого приміщення наймачем. Однак, жодної з вищенаведених підстав позивачкою не доведено. Твердження позивачки про те, що ОСОБА_2 не проживає в будинку понад 8 місяців, спростовані показами відповідача, який показав, що позивачка вигнала його з будинку в січні цього року, добровільно будинок він не покидав, а в будинку і до сьогоднішнього часу знаходяться його речі домашнього вжитку. Окрім того, з січня місяця поточного року, до дня звернення з даним позовом до суду (вх. по канцелярії 12.02.2016 року) не пройшло шести місяців.

Суд вважає, що наведені в судовому засіданні обставини на підтвердження позовних вимог не доведені позивачкою, тому в задоволенні таких слід відмовити.

На підставі наведеного, керуючись положеннями ст.ст.10, 58, 60, 209, 212, 213, 223, 294 ЦПК України, суд,-

ВИРІШИВ:

У задоволенні позовних вимог ОСОБА_3 до ОСОБА_2 про визнання особи такою, що втратила право користування житловим приміщенням- відмовити.

Судові витрати залишити за позивачкою.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним судом.

Рішення суду може бути оскаржено протягом десяти днів з дня його проголошення до цивільної палати апеляційного суду Закарпатської області через Рахівський районний суд. Особи, які брали участь у справі, але не були присутні у судовому засіданні під час проголошення рішення, можуть подати апеляційну скаргу протягом десяти днів з дня отримання копії цього рішення.

Головуюча: Бліщ О.Б.

З оригіналом вірно,

Суддя Рахівського районного суду: Бліщ О.Б.