Ухвала суду № 57907475, 24.05.2016, Перечинський районний суд Закарпатської області

Справа № 304/1423/15-ц

Провадження № 2/304/70/2016

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

24 травня 2016 року м. Перечин

Перечинський районний суд Закарпатської області у складі:

головуючого судді Амаровича В.П.,

при секретарі Ковач М.Ф.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 та ОСОБА_3 про визнання незаконним та розірвання договору, -

В С Т А Н О В И В:

Позивачка звернулася до суду з вищевказаним позовом.

У судове засідання, призначене на 13 травня 2016 року, позивачка та її представник не зявилися, однак останній подав заяву про відкладення судового розгляду у звязку з участю в іншому процесі.

У судове засідання, призначене на 24 травня 2016 року, позивачка та її представник повторно не зявилися, однак останній подав заяву про відкладення судового розгляду у звязку з участю в іншому процесі.

Відповідачка ОСОБА_2, а також відповідач ОСОБА_3 та його представник ОСОБА_4 у судове засідання також не зявилися, будучи належним чином повідомленими про час і місце розгляду справи.

Відповідно до ч. 2 ст. 197 ЦПК України фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

Суд, дослідивши матеріали справи, приходить до наступного висновку.

Відповідно до ч. 3 ст. 169, п. 3 ч. 1 ст. 207 ЦПК України суд постановляє ухвалу про залишення позовної заяви без розгляду, якщо належним чином повідомлений позивач повторно не з`явився в судове засідання, якщо від нього не надійшла заява про розгляд справи за його відсутності.

Згідно ч. 5 ст. 76 ЦПК України вручення судової повістки представникові особи, яка бере участь у справі, вважається врученням повістки і цій особі.

Відповідно до ч. 2 ст. 169 ЦПК України неявка представника в судове засідання без поважних причин або неповідомлення ним про причини неявки не є перешкодою для розгляду справи.

Прецедентна практика Європейського суду з прав людини виходить з того, що реалізуючи п. 1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод щодо доступності правосуддя та справедливого судового розгляду кожна держава-учасниця цієї Конвенції вправі встановлювати правила судової процедури, в тому числі й процесуальні заборони і обмеження, зміст яких - не допустити судовий процес у безладний рух.

З цього приводу прецедентним є рішення Європейського суду з прав людини у справі «Креуз проти Польщі» (CASE OF KREUZ v. POLAND, заява N 28249/95, п. 53 рішення від 19 червня 2001 року). У вказаному Рішенні зазначено, що право на суд не є абсолютним. Воно може бути піддане обмеженням, дозволеним за змістом, тому що право на доступ до суду за самою своєю природою потребує регулювання з боку держави.

Відповідно до ст. 17 Закону України від 23 лютого 2006 року "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" суди застосовують при розгляді справ Конвенцію та практику Суду як джерело права. Ратифікуючи Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод Україна взяла на себе зобовязання гарантувати кожній особі права та свободи, закріплені в Конвенції, включаючи право на справедливий судовий розгляд протягом розумного строку.

Згідно розяснень, які містяться в абз 5 п. 3 постанови Пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ «Про деякі питання дотримання розумних строків розгляду судами цивільних, кримінальних справ і справ про адміністративні правопорушення» №11 від 17 жовтня 2014 року, оцінюючи поведінку заявника, а також осіб, які беруть участь у справі, інших учасників процесу, слід звернути увагу на те, що не можна покладати відповідальність за тривалий розгляд справи використання ними процесуальних засобів, передбачених законодавством, для здійснення свого захисту, зокрема, у звязку зі зміною позовних вимог, вивченням матеріалів справи, заявленням клопотань, оскарженням ухвалених судових рішень. Разом із тим слід взяти до уваги факти невиконання ними процесуальних обовязків, наприклад, ненадання чи надання з порушенням строку, передбаченого ЦПК, доказів у справі; неодноразові неявки в судове засідання без поважних причин, якщо це призвело до порушення розумного строку судового розгляду.

Враховуючи вищевикладене та беручи до уваги неодноразову неявку належним чином повідомлених позивачки та її представника у судові засідання, відсутність заяв про розгляд справи за їх відсутності, а також з метою недопущення порушення розумних строків розгляду даної справи, суд в силу ч. 2 ст. 77 ЦПК України визнає, що позивачка та її представник повторно не з`явилися до суду без поважних причин, а тому позовну заяву слід залишити без розгляду, що не є порушенням права на справедливий судовий захист та не може вважатися обмеженням права доступу до правосуддя.

Керуючись ст. 76 ч. 5, ст. 169 ч. 3, ст. 207 ч. 1 п. 3, ст. ст. 209, 210 ЦПК України, суд,-

У Х В А Л И В :

Позовну заяву ОСОБА_1 до ОСОБА_2 та ОСОБА_3 про визнання незаконним та розірвання договору залишити без розгляду.

Ухвала суду набирає законної сили після закінчення строку для подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги ухвала, якщо її не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним судом.

Ухвала може бути оскаржена в апеляційному порядку до апеляційного суду Закарпатської області через суд першої інстанції шляхом подачі апеляційної скарги в пятиденний строк з дня проголошення ухвали. У разі якщо ухвалу було постановлено без участі особи, яка її оскаржує, апеляційна скарга подається протягом п'яти днів з дня отримання копії ухвали.

Головуючий: ОСОБА_5