Ухвала суду № 57906246, 26.05.2016, Центральний районний суд міста Маріуполя (до 25.04.2025 - Жовтневий районний суд м. Маріуполя)

Справа №263/6418/16-ц

Провадження № 2-о/263/510/2016

У Х В А Л А

про залишення заяви без руху

26 травня 2016 року м. Маріуполь

Суддя Жовтневого районного суду м. Маріуполя Донецької області ОСОБА_1, ознайомившись із заявою ОСОБА_2 про встановлення факту, що має юридичне значення, зацікавлена особа: Жовтневий відділ державний реєстрації актів цивільного стану Маріупольського міського управління юстиції у Донецькій області,

В С Т А Н О В И ЛА:

Заявниця звернулась до суду з даною заявою, якою просить встановити факт смерті ОСОБА_3, померлого 09.04.2016 року у м. Донецьку Донецької області.

Ознайомившись з даною заявою приходжу до висновку, що вона підлягає залишенню без руху на підставі наступного.

Згідно до ст. 257-1 ЦПК України заява про встановлення факту смерті особи на тимчасово окупованій території України, визначеній Верховною Радою України, може бути подана родичами померлого або їхніми представниками до суду за межами такої території України. Також у вказаній статті зазначено, що дана заява розглядається невідкладно з моменту надходження відповідної заяви до суду.

Проте, відповідно до інформаційного листа ВССУ з розгляду цивільних і кримінальних справ щодо окремих питань застосування Закону України від 04.02.2016 року «Про внесення змін до ЦПК України щодо встановлення факту народження або смерті на тимчасово окупованій території» заява про встановлення факту смерті особи на тимчасово окупованій території України має розглядатися судом за загальними правилами, передбаченими для розгляду заяв про встановлення факту смерті особи в певний час у разі неможливості реєстрації органом державної реєстрації актів цивільного стану факту смерті (пункт 8 часини першої статті 256 ЦПК України). Питання щодо можливості використання як доказів у справі про встановлення факту народження або смерті особи на тимчасово окупованій території України документів, які видані органами та установами (зокрема, лікарняними закладами), що знаходяться на такій території, має вирішуватися з урахуванням загальних положень цивільного процесуального законодавства України щодо належності та допустимості доказів (статті 58, 59 ЦПК України). Зокрема, належними відповідно до частини першої статті 58 ЦПК України є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Допустимими за змістом частини першої цієї статті є докази, одержані в порядку, встановленому законом.

Так, за вимогами ст. 258 ЦПК України у заяві повинні бути зазначені докази, що підтверджують факт, який заявник просить встановити, до заяви додаються докази, що підтверджують викладені в заяві обставини.

При цьому згідно ст. 57 ЦПК України доказами є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення сторін, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи, ці дані встановлюються на підставі пояснень сторін, третіх осіб, їхніх представників, допитаних як свідків, показань свідків, письмових доказів, речових доказів, зокрема звуко- і відеозаписів, висновків експертів.

Проте на обґрунтування викладених в заяві фактів, та зокрема факту смерті ОСОБА_3, заявницею до заяви додано лише копію лікарського свідоцтва про смерть, виданого 09.04.2016 року комунальним закладом Донецької Народної Республіки, в той час, як відповідно до ч.ч.2, 3 ст.9 Закону України «Про забезпечення прав і свобод громадян та правовий режим на тимчасово окупованій території України» будь-які органи, їх посадові та службові особи на тимчасово окупованій території та їх діяльність вважаються незаконними, якщо ці органи або особи створені, обрані чи призначені у порядку, не передбаченому законом, будь-який акт (рішення, документ), виданий органами та/або особами, передбаченими частиною другою цієї статті, є недійсним і не створює правових наслідків.

Таким чином, суд не може брати до уваги додані до заяви документи, як докази, оскільки вони одержані з порушенням порядку, встановленого законом, а тому не є допустимими доказами в розумінні ст. 59 ЦПК України, що унеможливлює прийняття правильного та об`єктивного рішення у даній справі. В той час, як інші докази, зокрема покази свідків та інше, які б підтвердили зазначені в заяві факти та обставини, суду не надані та не зазначені.

Крім того, відповідно до п.3 ч.3 ст. 121 ЦПК України заява повертається у випадках, коли її подано особою, яка не має повноважень на ведення справи.

Як вбачається зі змісту поданої заяви заявниця є племінницею померлого, проте жодного доказу на підтвердження цього суду не надано, тож не надано доказів того, що ОСОБА_2 є уповноваженої особою відповідно до ст. 257-1 ЦПК України на звернення до суду з даною заявою, у звязку з чим суд позбавлений можливості вирішити питання про відкриття провадження за заявою.

Також, до заяви додано клопотання про звільнення заявниці від плати судового збору, яке обґрунтоване тим, що вона мешкає у м. Маріуполі як переселенка та нинішня ситуація у м. Донецьку створює трудності для заробітку, у звязку з чим витрати по сплаті судового збору для неї є суттєвими та скрутними.

Положеннями ч.1 ст.82 ЦПК України та ст. 8 Закону України «Про судовий збір» передбачено, що зменшити розмір належних до оплати судових витрат чи звільнити від їх оплати повністю або частково, відстрочити або розстрочити сплату судових витрат на визначений строк суд може лише враховуючи при цьому майновий стан сторони.

Згідно до п. 10 Спеціалізованого Суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 27 вересня 2012 року № 10-1386/0/4-12 «Про деякі питання практики застосування Закону України «Про судовий збір» єдиною підставою для вчинення судом зазначених у цій нормі дій є врахування ним майнового стану сторони, а обґрунтування пов'язаних з цим обставин, які свідчать про неможливість або утруднення в здійсненні оплати судового збору у встановлених законом розмірах і в строки, згідно зі ст. ст. 10,60 ЦПК України покладається на зацікавлену сторону.

Проте в порушення вищевказаних вимог заявницею не було надано суду жодного документального доказу на підтвердження тяжкого матеріального становища, та відповідно неможливості на теперішній час сплати судового збору, у разі чого відсутні законні та обґрунтовані підстави для звільнення її від сплати судового збору.

Відповідно до ст. 4 Закону України «Про судовий збір» за подання до суду заяви у справах окремого провадження фізичною особою, справляється судовий збір за ставкою 0,2 розміру мінімальної заробітної плати, у місячному розмірі, встановленому на 1 січня календарного року, що становить 275,60 грн.

А тому ОСОБА_2 слід сплатити судовий збір за заявлені вимоги в розмірі 275,60 грн. за такими реквізитами: ОСОБА_4. УК/Жовтнев. р-н/22030001 (Жовтневий районний суд м. Маріуполя), код ЕДРПОУ 37989721, банк одержувача ГУ ДКСУ в Донецькій області, МФО 834016, рахунок 31211206700052. Документ про сплату судового збору надати суду, або надати суду належний доказ тяжкого матеріального становища та неможливості сплати судового збору.

Згідно глави 6 розділу ІV (ст.258 ЦПК) та п.3 постанови Пленуму Верховного Суду України «Про судову практику в справах про встановлення фактів, що мають юридичне значення» від 31.03.1995р. за №5, вирішуючи питання про прийняття заяви про встановлення фактів, що мають юридичне значення, судам необхідно враховувати, що ці заяви повинні відповідати як загальним правилам щодо змісту і форми позовної заяви, встановленим Цивільно-процесуальним кодексом України, так і вимогам щодо її змісту.

Відповідно до ст.121 ЦПК України, суддя, встановивши, що позовну заяву подано без додержання вимог, викладених у статтях 119 і 120 цього Кодексу, постановляє ухвалу, в якій зазначаються підстави залишення без руху,про що повідомляє позивача і надає йому строк для усунення недоліків, який не може перевищувати п'яти діб з дня отримання позивачем ухвали.

Враховуючи вищевикладене заяву ОСОБА_2 необхідно залишити без руху і надати строк для усунення зазначених в ухвалі недоліків, інакше заява буде вважатись неподаною і підлягатиме поверненню.

Керуючись ст. 82, 119,121, 258 ЦПК України,

У Х В А Л И Л А:

Заяву ОСОБА_2 про встановлення факту, що має юридичне значення, зацікавлена особа: Жовтневий відділ державний реєстрації актів цивільного стану Маріупольського міського управління юстиції у Донецькій області - залишити без руху.

Надати ОСОБА_2 строк для усунення недоліків, зазначених у мотивувальній частині, не пізніше пяти днів з дня отримання копії даної ухвали.

У випадку невиконання ухвали заява буде вважатися не поданою та повернута заявнику.

Ухвала оскарженню не підлягає.

Суддя Н.В. Хараджа