Ухвала суду № 57905720, 11.05.2016, Солом'янський районний суд міста Києва

Справа № 760/8066/16-к

Провадження № 1-кс/760/5452/16

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

10 травня 2016 року слідчий суддя Солом'янського районного суду м. Києва Калініченко О.Б., розглянувши клопотання детектива третього підрозділу (відділу) детективів Головного Підрозділу детективів Національного антикорупційного бюро України Самойленка М.В, погоджене з прокурором Другого відділу Управління процесуального керівництва підтримання державного обвинувачення та представництва в суді Кравець В., про тимчасовий доступ до документів на підставі матеріалів досудового розслідування, внесеного 11.01.2016 року до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 52016000000000001, за ознаками кримінальних правопорушень, передбачених ч. 5 ст. 191, ч. 2 ст. 364 КК України, -

В С Т А Н О В И В:

До суду надійшло клопотання про тимчасовий доступ та вилучення оригіналів або належним чином завірених копій документів, які знаходяться у володінні ПАТ «Українська залізниця» (03680, м. Київ-150, вул. Тверська, 5, код ЄДРПОУ 40075815), а саме: фінансово-господарських та нормативних документів ПАТ «Українська залізниця», які регламентували, були виготовленні та/або використані під час організації та проведення закупівлі метизної продукції для потреб Укрзалізниці у 2015 році.

Детектив мотивував клопотання тим, що в ході досудового розслідування встановлено, що службові особи ДП «Укрзалізничпостач» в результаті здійснення державної закупівлі метизної продукції для потреб Укрзалізниці, зловживаючи службовим становищем, вчинили розтрату коштів державного підприємства на користь інших осіб в особливо великому розмірі, за що передбачено відповідальність ч. 5 ст. 191 КК України.

Під час досудового розслідування у детективів Національного бюро виникла необхідність у тимчасовому доступі до вказаних документів, зокрема, але не виключно в ході проведення відкритих конкурсних торгів, оголошення про які розміщенні за №095221 у ВДЗ 219 (25.03.2015) від 25.03.2015 року .

У Національного антикорупційного бюро України є підстави вважати, що зазначені вище документи перебувають у володінні ПАТ «Українська залізниця» (код ЄДРПОУ 40075815), оскільки в грудні 2015 року шляхом реорганізації системи підприємств Укрзалізниці функції ДП «Укрзалізничпостач» були надані Філії «Центр забезпечення виробництва» ПАТ «Українська залізниця».

Крім того, відповідно до відомчих наказів від 18.06.2014 року №302-Ц/од та від 14.05.2015 року №140-Ц/од в організації закупівель матеріально-технічних ресурсів приймають участь структурні підрозділи (департаменти та управління) ПАТ «Українська залізниця».

Вивчення та дослідження вказаних речей та документів дасть можливість встановити конкретні процедурні порушення службовими особами ДП «Укрзалізничпостач» та ПАТ «Українська залізниця» їх службових обов'язків та положень ЗУ «Про здійснення державних закупівель», а також невідповідність дій таких осіб інтересам державного підприємства, що має наслідком факти перевищення ціни закупівлі та будуть використанні в даному кримінальному провадженні в якості доказів спричинення шкоди (збитків) державному підприємству, а також будуть передані для проведення експертних досліджень.

Представник ПАТ «Українська залізниця», у володінні якого знаходяться документи, в судове засідання не прибув, про місце, день та час судового розгляду повідомлений у встановленому КПК України порядку, про причини неприбуття слідчому судді не повідомив, що, в свою чергу, відповідно до ч. 4 ст. 163 КПК України не є перешкодою для розгляду клопотання.

В судовому засіданні детектив НАБУ клопотання підтримав у повному обсязі та просив його задовольнити, разом з цим, будь-яких доказів, на підтвердження обставин викладених у клопотанні слідчому судді не надав.

Вивчивши матеріали клопотання, вважаю, що клопотання про надання тимчасового доступу до зазначених в клопотанні документів задоволенню не підлягає.

Відповідно до ст. 370 КПК судове рішення повинно бути законним, обґрунтованим і вмотивованим. Законним є рішення, ухвалене компетентним судом згідно з нормами матеріального права з дотриманням вимог щодо кримінального провадження, передбачених цим Кодексом. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі об'єктивно з'ясованих обставин, які підтверджені доказами, дослідженими під час судового розгляду та оціненими судом відповідно до ст. 94 КПК. Вмотивованим є рішення, в якому наведені належні і достатні мотиви та підстави його ухвалення.

Згідно з ч. 1 ст. 84 КПК України доказами в кримінальному провадженні є фактичні дані, отримані у передбаченому цим Кодексом порядку, на підставі яких, зокрема, слідчий суддя встановлює наявність чи відсутність фактів та обставин, що мають значення для кримінального провадження та підлягають доказуванню.

Відповідно до ч. 1 та 2 ст. 93 КПК України збирання доказів здійснюється сторонами кримінального провадження, потерпілим, представником юридичної особи, щодо якої здійснюється провадження, у порядку, передбаченому цим Кодексом. Сторона обвинувачення здійснює збирання доказів шляхом проведення слідчих (розшукових) дій та негласних слідчих (розшукових) дій, витребування та отримання від органів державної влади, органів місцевого самоврядування, підприємств, установ та організацій, службових та фізичних осіб речей, документів, відомостей, висновків експертів, висновків ревізій та актів перевірок, проведення інших процесуальних дій, передбачених цим Кодексом.

При цьому, згідно з ч. 1 ст. 94 КПК України, зокрема, слідчий суддя, за своїм внутрішнім переконанням, яке ґрунтується на всебічному, повному й неупередженому дослідженні всіх обставин кримінального провадження, керуючись законом, оцінюють кожний доказ з точки зору належності, допустимості, достовірності, а сукупність зібраних доказів - з точки зору достатності та взаємозв'язку для прийняття відповідного процесуального рішення. Жоден доказ не має наперед встановленої сили.

Відповідно до вимог ст. 131 КПК України заходи забезпечення кримінального провадження застосовуються з метою досягнення дієвості цього провадження. Заходами забезпечення кримінального провадження є, зокрема, тимчасовий доступ до речей і документів.

Відповідно до ч. 5 ст. 132 КПК України під час розгляду питання про застосування заходів забезпечення кримінального провадження сторони кримінального провадження повинні подати слідчому судді або суду докази обставин, на які вони посилаються.

Згідно зі ч. 1 ст. 159 КПК України тимчасовий доступ до речей і документів полягає у наданні стороні кримінального провадження особою, у володінні якої знаходяться такі речі і документи, можливості ознайомитися з ними, зробити їх копії та, у разі прийняття відповідного рішення слідчим суддею, судом, вилучити їх (здійснити їх виїмку).

Як зазначено в п. 7 ч. 1 ст. 162 КПК України до охоронюваної законом таємниці, яка міститься в речах і документах, належить інформація, яка знаходиться в операторів та провайдерів телекомунікацій, про зв'язок, абонента, надання телекомунікаційних послуг, у тому числі отримання послуг, їх тривалості, змісту, маршрутів передавання тощо.

Відповідно до ч. 5 ст. 163 КПК України слідчий суддя постановляє ухвалу про надання тимчасового доступу до речей і документів, якщо сторона кримінального провадження у своєму клопотанні доведе наявність достатніх підстав вважати, що ці речі або документи: 1) перебувають або можуть перебувати у володінні відповідної фізичної або юридичної особи; 2) самі по собі або в сукупності з іншими речами і документами кримінального провадження, у зв'язку з яким подається клопотання, мають суттєве значення для встановлення важливих обставин у кримінальному провадженні; 3) не становлять собою або не включають речей і документів, які містять охоронювану законом таємницю.

Згідно з ч. 6 ст. 163 КПК України слідчий суддя постановляє ухвалу про надання тимчасового доступу до речей і документів, які містять охоронювану законом таємницю, якщо сторона кримінального провадження, крім обставин, передбачених частиною п'ятою цієї статті, доведе можливість використання як доказів відомостей, що містяться в цих речах і документах, та неможливість іншими способами довести обставини, які передбачається довести за допомогою цих речей і документів.

Судова практика виходить з того (підпункт 7 пункту 2.5 розділу 2 Узагальнення судової практики щодо розгляду слідчим суддею клопотань про застосування заходів забезпечення кримінального провадження Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 07.02.2014 року), що коли клопотання про надання доступу до речей і документів обґрунтовано лише формально, до нього не додано жодного доказу на обґрунтування викладених слідчим або іншим учасником кримінального провадження, який має право на його подання, доводів це свідчить про їх необґрунтованість.

Як зазначено в клопотанні та вбачається з витягу з ЄРДР, зокрема, службові особи ДП «Укрзалізничпостач», філії «Центр забезпечення виробництва» ПАТ «Українська залізниця» та ПАТ «Українська залізниця» в результаті здійснення державної закупівлі елементів кріплень для залізничної колії, за попередньою змовою із службовими особами комерційних підприємств, в тому числі ТОВ «Інкомм», та народними депутатами України, володіючи інформацією про реальну ринкову вартість предмету закупівлі, умисно та всупереч інтересам державного підприємства акцептували значно завищені та завідомо невигідні цінові пропозиції комерційних підприємств, які попередньо узгоджені злочинною змовою, уклали відповідні договори та, зловживаючи своїм службовим становищем, перерахували кошти держаного підприємства на розрахункові рахунки таких комерційних підприємств у вигляді оплати за товар, чим вчинили їх розтрату в особливо великому розмірі, що кваліфікується за ч.5 ст.191 КК України.

Так, фабулою є фактична частина обвинувачення, його зміст, юридична форма якого обумовлюється конкретною нормою КК України. Вона завжди індивідуальна, бо стосується конкретної особи, яка вчинила злочин. Встановлення фактів, що визначають фабулу обвинувачення, і виявлення їх юридичних ознак є передумовою для прав, кваліфікації злочин, діяльності, а отже, і правильного застосування кримінальної відповідальності за конкретний злочин.

Наведене визначення обвинувачення вперше формулюється у внесених до ЄРДР відомостей, які мають містити три складові: фабулу обвинувачення, тобто реальний зміст інкримінованого обвинувачуваному діяння, та встановлені у справі факти, у яких передбачені ознаки відповідного складу злочину; юридичне формулювання, тобто ті правові ознаки, що притаманні типовому поняттю будь-якого виду злочину; правову кваліфікацію за відповідною статтею (частиною, пунктом) особливої частини КК України.

Саме ці обставини, які утворюють фабулу обвинувачення, і складають предмет доказування під час досудового розслідування.

Разом з цим, виходячи з вказаних у внесених до ЄРДР відомостей щодо невизначеного періоду, фабули та правової кваліфікацій кримінального правопорушення, в клопотанні відсутнє обґрунтування з посиланням на конкретні докази, яке б підтверджувало суттєве значення витребуваних документів щодо фінансово-господарської діяльності ПАТ «Українська залізниця», пов'язаної з організацією та проведенням закупівлі метизної продукції для потреб Укрзалізниці і саме у 2015 році, оскільки зі змісту клопотання не випливає, яким чином відомості, які містяться у цих документах, можуть бути використані в цілях, зазначених у клопотанні, відповідно до фабули кримінального правопорушення, яким чином вказана інформація має суттєве значення для кримінального провадження саме за ч. 5 ст. 191 КК України, в рамках досудового розслідування якого було подане дане клопотання.

При цьому детективом НАБУ не обґрунтовані обставини щодо способу використання запитуваної інформації, що перешкоджає слідчому судді прийняти рішення щодо необхідності провадження даної слідчої дії, оскільки за викладених обставин не вбачається за можливе встановити подальші дії групи детективів та межі використання отриманої інформації, а й відповідно встановити виправдану потребу досудового розслідування саме в такий ступінь втручання до інформації, якою володіє особа.

Також згідно з ч. 7 ст. 163 КПК України слідчий суддя в ухвалі про надання тимчасового доступу до речей і документів може дати розпорядження про надання можливості вилучення речей і документів, якщо сторона кримінального провадження доведе наявність достатніх підстав вважати, що без такого вилучення існує реальна загроза зміни або знищення речей чи документів, або таке вилучення необхідне для досягнення мети отримання доступу до речей і документів.

Тобто, за змістом згаданої процесуальної норми надання розпорядження щодо вилучення речей і документів можливе за умови доведення стороною кримінального провадження існування реальної загрози зміни або знищення документів.

Разом з тим, слідчим не були доведені обставини існування реальної загрози зміни або знищення документів та неможливість іншими способами довести обставини, які передбачається довести за допомогою цих документів, виходячи з фабули кримінального правопорушення. Тож зі змісту клопотання не вбачається, в чому необхідність вилучення цих документів.

Окрім того, відповідно до ч. 1, 2 ст. 93 КПК України збирання доказів здійснюється сторонами кримінального провадження, потерпілим у порядку, передбаченому цим Кодексом.

Так, сторона обвинувачення здійснює збирання доказів шляхом проведення слідчих (розшукових) дій та негласних слідчих (розшукових) дій, витребування та отримання від органів державної влади, органів місцевого самоврядування, підприємств, установ та організацій, службових та фізичних осіб речей, документів, відомостей, висновків експертів, висновків ревізій та актів перевірок, проведення інших процесуальних дій, передбачених цим Кодексом.

Проте, матеріали клопотання не містять інформації про те, чи уживалися заходи щодо одержання документів, про тимчасовий доступ до яких йдеться в поданому клопотанні, в добровільному порядку, тобто, чи витребовувались слідчим відомості про такі документи, та відсутня інформація про відмову в наданні цих документів за їх наявності у володінні у даної особи.

Між тим, при розгляді клопотань про тимчасовий доступ до речей і документів слід ретельно вивчати всі надані матеріали і у кожному конкретному випадку встановлювати наявність або відсутність всіх умов, на які посилається слідчий як на підставу надання такого дозволу, а також перевіряти відповідність змісту клопотання вимогам ч. 2 ст. 160 КПК.

Так, за загальними принципами кримінального процесуального законодавства, ухвала слідчого судді має відповідати вимогам законності та обґрунтованості. Законною є ухвала слідчого судді, що ґрунтується на повному, всебічному та об'єктивному розгляді всіх обставин в їх сукупності, на підставі кримінального процесуального закону. Обґрунтованою є ухвала слідчого судді, яка обґрунтована на тих доказах, які були розглянуті під час розгляду клопотання.

За таких обставин, під час розгляду клопотання встановлено, що воно обґрунтовано лише формально, до нього не додано жодного доказу на обґрунтування викладених детективом НАБУ доводів необхідності отримання тимчасового доступу до запитаних документів, оскільки не було надано правового обґрунтування мети витребування визначених ним документів; не доведено, що буде виконано завдання, для виконання якого детектив НАБУ звертається з клопотанням; що вбачається наявність достатніх підстав вважати, що запитані документи мають суттєве значення для встановлення важливих обставин у кримінальному провадженні та можуть бути доказами у кримінальному провадженні, а тому необхідно отримати тимчасовий доступ до документів, а також вилучити оригінали документів; і не визначено, яке вони будуть мати доказове значення саме у даному кримінальному провадженні за ч. 5 ст. 191 КК України та без яких неможливо іншим способом довести обставини, які передбачається довести за допомогою цих документів.

Отже, детективом НАБУ не було доведено, яке мають значення для проведення досудового розслідування кримінальних правопорушень, передбачених ч. 5 ст. 191 КК України вищезазначені документи щодо діяльності ПАТ «Українська залізниця» щодо організації та проведення закупівлі метизної продукції для потреб Укрзалізниці у 2015 році, для встановлення яких саме важливих обставин у кримінальному провадженні та можливості використання як доказів відомостей, що містяться в цих документах, неможливості іншими способами довести обставини, які передбачається довести за допомогою цих документів, і взагалі, не надано доказів необхідності вжиття такого заходу забезпечення кримінального провадження, виходячи з фабули кримінального правопорушення та його правової кваліфікації.

Таким чином, оскільки така процесуальна дія як тимчасовий доступ до речей і документів, зачіпає законні права та інтереси невизначеного кола інших осіб, законодавець визначає підстави та умови, за яких проведення даної слідчої дії вважається можливим, допустимим і правомірним, то вважаю, що всупереч вимогам ст.160 ч.2 КПК України вмотивованих правових підстав для тимчасового доступу до документів та його мети, які мають бути покладені в основу проведення слідчих дій, клопотання не містить, а тому задоволенню не підлягає.

За викладеним, керуючись ст. ст. 159, 160, 162-164 КПК України, слідчій суддя,-

У Х В А Л И В:

В задоволенні клопотання детектива третього підрозділу (відділу) детективів Головного Підрозділу детективів Національного антикорупційного бюро України Самойленка М.В. про тимчасовий доступ до документів на підставі матеріалів досудового розслідування, внесеного 11.01.2016 року до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 52016000000000001, за ознаками кримінальних правопорушень, передбачених ч. 5 ст. 191, ч. 2 ст. 364 КК України, відмовити.

Ухвала оскарженню не підлягає.

Слідчий суддя О.Б. Калініченко