Рішення № 57905023, 23.05.2016, Деснянський районний суд міста Києва

Номер провадження 2/754/2186/16

Справа №754/1513/16-ц

РІШЕННЯ

Іменем України

23 травня 2016 року Деснянський районний суд міста Києва в складі:

головуючого судді : Галась І.А.

при секретарі - Ленській Т.

розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за позовною заявою Товариства з обмеженою відповідальністю «Перша всеукраїнська незалежна адвокатська компанія «Ліга справедливості» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості,-

В С Т А Н О В И В:

Представник позивача звернувся до суду з позовом до відповідача, який в ході розгляду справи було збільшено щодо стягнення заборгованості в розмірі 75 526 грн. 55 коп.

Вимоги позову обгрунтовані тим, що у липні 2014 року відповідач звернувся до позивача за надання йому оплатних юридичних послуг. Суть справи була в тому, що ОСОБА_1 уклав договір позики від 17.02.2011 року з ОСОБА_2 відповідно до якого ОСОБА_1 позичив ОСОБА_2 гроші в сумі 224 000 грн., а ОСОБА_2 зобов'язаний був повернути борг до 01.09.2011 року однією сумою, однак свої зобов'язання виконав частково, а саме: погасив борг в період з 15.07.2013 року по 17.12.2013 року. Таким чином, ОСОБА_2 не виконав в повній мірі свої зобов'язання та повинен був повернути залишок боргу.

17.07.2014 р. між позивачем та відповідачем був укладений договір про надання юридичних послуг №17-07-14/1 та підписаний акт №ОУ-0000483 здачі-прийняття робіт (надання послуг) про те, що виконавцем була надана юридична консультація з приводу повернення коштів гр. ОСОБА_2 Відповідно до вказаного акту та прибудинкового касового ордеру № 346 ОСОБА_1 було сплачено 400 грн. за надання консультації та складання телеграми.

Крім того, 17.07.2014 р. позивач підготував позовну заяву про стягнення коштів за договором позики між ОСОБА_1 та ОСОБА_2 та виписано рахунок-фактуру №СФ-0000504 від 17.07.2014 р. про оплату складання та подання позовної заяви відповідно до додатку №1 за договором №17-07-14/1 у сумі 2000 грн. Дану послугу ОСОБА_1 не сплатив, а 18.07.2014 р. позивач отримав від відповідача заяву, відповідно до якої, зазначив, що після того як він направивтекст телеграми ОСОБА_2 запропонував йому мирне врегулювання даної справи протягом 10 днів, а саме до 27.07.2014 р., таким чином, ОСОБА_1 в заяві просив позивача не виконувати передбачених договором дій, оскільки можливе мирне врегулювання спору. Та у випадку якщо протягом 15 днів він не звернеться до ТОВ «ПВНАК «Ліга справедливості» для продовження надання йому юридичних послуг, просив вважати договір № 17-07-14/1 від 17.07.2014 р. таким, що розірвано за його ініціативи та спір вирішено мирним шляхом. ОСОБА_1 після даної заяви більше не звертався до позивача за наданням юридичних послуг. Таким чином, позивач вважає, що сторони договору позики дійшли мирової угоди, щодо вирішення свого питання. Та відповідно до п.3.4. договору №17-07-14/1, договір вважається розірваний за ініціативи замовника та таким, що юридичною фірмою виконано замовлення повністю та отримано позитивний результат. Також в умовах даного договору, а саме в додатку №1 вказано, що винагорода за позитивний результат складає 7% від реальної стягнутої суми, яка має бути сплачена протягом двох діб після фактичного отримання коштів, майна чи майнових прав замовником від боржника. У разі прострочення виплати юридичній фірмі винагороди за позитивний результат, замовник сплачує пеню у розмірі 1% від суми винагороди за кожен день прострочення. У випадку відмови від юридичних послуг юридичної фірми замовником, підписання мирової угоди між замовником та боржником, відмови від позову у суді вважається, що юридичною фірмою повністю виконано замовлення та отримано позитивний результат. Тобто відповідач повинен був сплатити позивачу 7% винагороди у сумі 13 860 грн. до 05.08.2014 року, оскільки відповідач дану суму не сплатив, починаючи з 06.08.2014 року протягом 365 днів була нарахована пеня у розмірі 50 589 грн. Крім того, відповідно до ст. 625 ЦК України позивач просить стягнути з відповідача на свою користь 3% річних в розмірі 684 грн. 65 коп. та втрату від інфляції в розмірі 8 392 грн. 90 коп., а також просив суд стягнути з відповідача на свою користь судові витрати.

В судовому засіданні представник позивача підтримав уточнені позовні вимоги, просив їх задовольнити в повному обсязі, стягнути з відповідача на користь позивача кошти в загальному розмірі 75 526 грн. 55 коп., а також судові витрати.

Відповідач та представник відповідача в судовому засіданні заперечували проти позовних вимог, посилаючись на те, що дійсно 17 липня 2014 року мід ОСОБА_1 та позивачем було укладено договір №17-07-14/1 про надання юридичних послуг. Пунктом 1.1 даного договору було передбачено, що позивач брав на себе зобов'язання надати ОСОБА_1 юридичні послуги по представленні його інтересів щодо стягнення заборгованості з ОСОБА_2 В день укладення договору ОСОБА_1 отримав від позивача консультацію щодо подальших дій та було рекомендовано йому направити на адресу ОСОБА_2 телеграму відповідного змісту. За отриману допомогу відповідач провів оплату в сумі 400 грн. При цьому між сторонами було домовлено, що якщо боржник не поверне борг після отримання телеграми, надалі необхідно буде готувати до суду позовну заяву, за оформлення якої та подання її до суду відповідач повинен був заплатити позивачу 2000 грн. Після отримання консультації відповідач направив ОСОБА_2 телеграму за свій рахунок.

18.07.2014 р. відповідачу зателефонував ОСОБА_2 та пообіцяв прикласти всі зусилля для повернення боргу. При цьому ОСОБА_2 переодично повертав ОСОБА_1 кошти. Враховуючи те, що ОСОБА_1 з ОСОБА_2 знали один одного, відповідач повірив йому та повідомив про даний дзвінок позивача і попросив не готувати позовну заяву до суду, так як існує вірогідність погашення боргу ОСОБА_2 добровільно. Отримавши дане повідомлення, представник позивача викликав відповідача до себе в офіс де під диктовку працівника позивача ОСОБА_1 написав заяву, проте, що він має намір вирішити своє питання мирним шляхом, і якщо протягом 15 днів до них не звернеться, укладений між ними договори просив вважати таким, що розірваний з його ініціативи, так як спір вирішено мирним шляхом. Проте, що написання такої заяви та такого змісту може потягти за собою негативні для відповідача наслідки, позивачем не було його повідомлено. Крім того, мова йшла лише про оплату в разі складання та подання позовної заяви до суду. На той час дуже хворіла сестра відповідача - ОСОБА_3, яка перенесла інсульт, відповідач є її єдиним родичем, тому дуже багато часу приділяв її лікуванню і не звернув увагу на текст написної ним заяви. На жаль, боргу від ОСОБА_2 відповідач і на даний час не отримав, але співпраці з позивачем з даного питання він вже не мав. Таким чином, позивач не складав позовної заяви, інтереси в суді від імені відповідача не представляв, суму боргу відповідач від ОСОБА_2 так і не отримав, ОСОБА_3 в своїй заяві вказав, що просить розірвати договір з його ініціативи, тому підстав для задоволення даного позову на думку сторони відповідача не має.

Дослідивши матеріали справи та обставини справи в їх сукупності, вислухавши пояснення представника позивача, відповідача, представника відповідача та свідків ОСОБА_2, ОСОБА_3, суд дійшов висновку, що позовні вимоги не підлягають задоволенню з наступних підстав.

Відповідно до п.1 ч.2 ст.14 ЦК України підставами виникнення цивільних прав та обов'язків зокрема є договори та інші правочини.

Відповідно до змісту ст.ст. 206 та 208 ЦК України, правочини між юридичною та фізичною особою належить вчиняти виключно у письмовій формі крім правочинів, які повністю виконуються сторонами у момент їх вчинення.

У відповідності до ч.ч. 1, 3 ст. 60 ЦПК України кожна сторона зобов'язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, або підстави звільнення від доказування. Доказуванню підлягають обставини, які мають значення для ухвалення рішення у справі і щодо яких у сторін та інших осіб, які беруть участь у справі, виникає спір.

Згідно вимог ч. 4 ст. 60 ЦПК України, доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

В судовому засіданні встановлено, що 17.07.2014 р. між Товариством з обмеженою відповідальністю «Перша всеукраїнська незалежна адвокатська компанія «Ліга справедливості» та ОСОБА_1 було укладено договір № 17-07-14/1 про надання юридичних послуг, відповідно до умов якого, ТОВ «ПВНАК «Ліга справедливості» бере на себе зобов'язання надавати ОСОБА_1 юридичні послуги які полягають в представленні інтересів відповідача щодо стягнення коштів за договором позики від 17.02.2011 року з гр. ОСОБА_2

Відповідно до п.2.1 договору обов'язки юридичної фірми здійснюються в наданні юридичних послуг шляхом: усного та письмового консультування; складання необхідних документів (позовних заяв, листів, претензій, апеляційних, касаційних скарг тощо); представництва інтересів Замовника перед іншими особами в державних органах і установах, в тому числі у судових установах всіх інстанцій.

Додатком №1 до договору №17-07-14/1 від 17 липня 2014 року визначено, що винагорода за позитивний результат складає 7 відсотків від реально стягнутої суми, яка має бути сплачена (зарахована на розрахунковий рахунок ТОВ «ПВНАК «Ліга справедливості») протягом двох діб після фактичного отримання коштів, майна чи майнових прав відповідача від боржника. У разі прострочення виплати позивачу винагороди за позитивний результат, відповідач сплачує пеню у розмірі 1% від суми винагороди за кожен день прострочення. У випадку відмови від юридичних послуг юридичної фірми замовником, підписання мирової угоди між: замовником та боржником, відмови від позову у суді вважається, що юридичною фірмою виконано замовлення повністю та отримано позитивний результат (а.с.5).

Відповідно до ст. 627 ЦК України - до ст.6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

17.07.2014 р. на виконання своїх зобов'язань ТОВ «ПВНАК «Ліга справедливості» склала відповідачу текст телеграми на адресу ОСОБА_2, відповідно між сторонами було підписано акт № ОУ-0000483 здачі-прийняття робіт, за які ОСОБА_1 сплатив позивачу 400 грн., що підтверджується прибутковим касовим ордером №346 від 17 липня 2014 р.(а.с.9).

18.07.2014 року ОСОБА_1 написав заяву, яка адресована директору ТОВ «ПВНАК «Ліга справедливості» Готка І.П., де вказував, що в зв'язку з тим, що боржник ОСОБА_2 бажає вирішити питання щодо повернення йому боргу по договору позики мирним шляхом, і якщо він не прийде до офісу позивача протягом 15 діб, просив вважати договір №17-07-14/1 про надання юридичних послуг таким, що розірвано з його ініціативи, так як його спір вирішено мирним шляхом (а.с. 6).

Крім того, 18.07.2014 року ОСОБА_1, повідомив позивача, щоб позовну заяву вони не складали та в суд її не подавали.

Керуючись додатком №1 до вищезазначеного договору у випадку відмови від юридичних послуг юридичної фірми замовником, підписання мирової угоди між замовником та боржником, відмови від позову у суді вважається, що юридичною фірмою виконано замовлення повністю та отримано позитивний результат.

Також додатком №1 до договору про надання юридичних послуг сторонами визначено, що у разі прострочення виплати позивачу винагороди за позитивний результат, відповідач сплачує пеню у розмірі 1% від суми винагороди за кожен день прострочення.

ТОВ «ПВНАК «Ліга Справедливості» вважає, що заява ОСОБА_1 від 18.07.2014 року про розірвання договору подана з метою ухилення останнього від сплати винагороди згідно з додатком 1 до договору №17-07-14/1.

Позитивний результат для відповідача ОСОБА_1 як вважає позивач, полягає в укладенні мирової угоди між ним та гр. ОСОБА_2 за договором позики від 17.02.2011 року.

В судовому засіданні відповідач повідомив суду, що він не отримав суму боргу від гр. ОСОБА_2, однак за допомогою з приводу цього питання більше не звертався до позивача оскільки вважав, що договір №17-07-14/1 про надання юридичних послуг укладеного між ними було розірвано.

Допитаний в судовому засіданні ОСОБА_2 повідомив суду, що він не разрахувався в поному обсязі з ОСОБА_1, вони домовились розстрочити суму боргу по договору позики від 17.02.2011 року до 2017 року.

Свідок ОСОБА_3 в судовому засіданні повідомила, що ОСОБА_1 це її рідний брат, і на момент укладення ОСОБА_1 та ТОВ «ПВНАК «Ліга справедливості» договору про надання юридичних послуг вона сильно хворіла і не пам'ятає детальних подробець, однак вказує, що брат її доглядав та матеріально підтримував. Зі слів брата знає, що у нього були проблеми з поверненням гр. ОСОБА_2 йому боргу і на сьогоднішній день сума боргу останнім так і не повернута.

Відповідно до п. 47 Постанови №10 Пленуму Вищого Спеціалізованого Суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 17 жовтня 2014 року «Про застосування судами законодавства про судові витрати у цивільних справах», право на правову допомогу гарантовано статтями 8, 59 Конституції України, офіційне тлумачення якого надано Конституційним Судом України (Рішення від 16 листопада 2000 року № 13-рп/2000; Рішення від 30 вересня 2009 року № 23-рп/2009; Рішення від 11 липня 2013 року № 6-рп/2013). При стягненні витрат на правову допомогу слід враховувати, що особа, яка таку допомогу надавала, має бути адвокатом (стаття 6 Закону України від 05 липня 2012 року № 5076-VI «Про адвокатуру та адвокатську діяльність») або іншим фахівцем у галузі права незалежно від того, чи така особа брала участь у справі на підставі довіреності, чи відповідного договору (статті 12, 42, 56 ЦПК). Розмір витрат на оплату правової допомоги визначається за домовленістю між стороною та особою, яка надає правову допомогу. Разом із тим граничний розмір компенсації витрат на правову допомогу встановлений Законом України від 20 грудня 2011 року № 4191-VI «Про граничний розмір компенсації витрат на правову допомогу у цивільних та адміністративних справах».

Витрати на правову допомогу, граничний розмір якої визначено відповідним законом, про що зазначено в пункті 47 цієї постанови, стягуються не лише за участь у судовому засіданні при розгляді справи, а й у разі вчинення інших дій поза судовим засіданням, безпосередньо пов'язаних із наданням правової допомоги у конкретній справі (наприклад, складання позовної заяви, надання консультацій, переклад документів, копіювання документів).

Таким чином, факт, щодо складання позовної заяви стороною позивача крім надрукованого тексту, якій міститься в матеріалах справи і який не підписаний ОСОБА_1, суд вважає не доведений. Зазначені витрати мають бути документально підтверджені та доведені.

Як зазначено вище, за фактично отримані послуги ОСОБА_1 оплатив кошти ТОВ «НВНАК «Ліга справедливості» в розмірі 400 грн.

Оцінюючи відносини сторін які виникли з вищевказаного договору суд приходить до висновку, що настання позитивного результату для ОСОБА_1 не може бути з двох підстав. Позивач вважає позитивним результатом як укладання між ОСОБА_1 та ОСОБА_2 мирової угоди, так і відмову ОСОБА_1 від послуг юридичної фірми, що є неприпустимим так як створює подвійні зобов'язання Замовника перед виконавцем.

З огляду на зазначене, суд приходить до висновку про відмову у задоволенні позивних вимог.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 10, 60, 79, 88, 89, 212-215, 220, 293 ЦПК України, Постановою Пленуму Вищого Спеціалізованого Суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 17 жовтня 2014 року «Про застосування судами законодавства про судові витрати у цивільних справах, ст.ст. 14, 206, 208, 627 ЦК України, суд, -

В И Р І Ш И В:

Позов Товариства з обмеженою відповідальністю «Перша всеукраїнська незалежна адвокатська компанія «Ліга справедливості» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості залишити без задоволення.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом десяти днів з дня його проголошення.

Суддя: