Ухвала суду № 57903991, 26.05.2016, Апеляційний суд Рівненської області

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

26 травня 2016 року м. Рівне

Колегія суддів судової палати з розгляду цивільних справ Апеляційного суду Рівненської області в складі :

головуючого судді - Шимківа С.С.,

суддів: - Максимчук З.М., Малько О.С.,

секретар судового засідання - Пиляй І.С.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу ОСОБА_3 на рішення Гощанського районного суду Рівненської області від 04 квітня 2016 року у справі за позовом ОСОБА_3 до ОСОБА_4 про визнання особи такою, що втратила право користування житловим приміщенням та зустрічним позовом ОСОБА_4 до ОСОБА_3 про усунення перешкод у користуванні житловим приміщенням та вселення до житлового приміщенням, -

в с т а н о в и л а :

Рішенням Гощанського районного суду Рівненської області від 04 квітня 2016 року в задоволенні позову ОСОБА_3 до ОСОБА_4 про визнання особи такою, що втратила право користування житловим приміщенням відмовлено.

Зустрічний позов ОСОБА_4 до ОСОБА_3 про усунення перешкод у користуванні житловим приміщенням та вселення до житлового приміщення - задоволено.

Зобов'язано ОСОБА_3 усунути перешкоди в користуванні ОСОБА_4 житловим будинком, який знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 та вселити його до цього житлового будинку.

Зобов'язано ОСОБА_3 надати для ОСОБА_4 ключі від житлового будинку, який знаходиться за адресою: АДРЕСА_1, та не чинити перешкоди у користуванні ОСОБА_4 даним житловим будинком.

Вирішено питання про розподіл судових витрат.

У поданій апеляційній скарзі ОСОБА_3 покликається на порушенням судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права.

Вказує, що ОСОБА_4 фактично не проживав у спірному житлі з червня 2014 року.

ОСОБА_4 не надано жодних доказів його участі в утриманні будинку.

Безпідставним є висновок суду про поважність причин його відсутності за місцем реєстрації, оскільки жодних доказів, які б підтвердили поважність причин такої його відсутності у вказаний період часу останнім не надано.

Судом взято до уваги факт заміни замків у будинку батьком відповідача та _______________________

Справа № 557/29/16-ц Головуючий в суді І інстанції - Пацко Д.В.

Провадження № 22-ц/787/955/2016 Суддя-доповідач - Шимків С.С.

розцінено це як чинення батьком відповідача перешкод у користування житлом. Однак, батько відповідача не є стороною у цій справі та його дії можуть бути предметом розгляду в рамках іншого провадження.

Пояснює, що нею було додано до матеріалів справи письмові пояснення, які вона надала дільничному інспектору міліції 05.01.2016 року, що підтверджують те, що вона боїться присутності відповідача у належному їй будинку, оскільки останній вдається до протиправних дій, які заважають їй спокійно проживати у власному будинку. Ці обставини також підтверджені показами свідків.

Просить скасувати оскаржуване рішення та ухвалити нове про задоволення її позовних вимог.

Перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, заслухавши пояснення учасників процесу, колегія суддів приходить до висновку про відхилення апеляційної скарги та залишення оскаржуваного рішення без змін.

За правилами ч. 1 ст. 303 ЦПК України під час розгляду справи в апеляційному порядку апеляційний суд перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених у суді першої інстанції.

Судом встановлено, що ОСОБА_3 на праві власності належить будинок по АДРЕСА_1, що підтверджується наявним у матеріалах справи свідоцтвом про право на спадщину за законом (а.с. 4).

Як вбачається з облікової картки об'єкта погосподарського обліку та не заперечується сторонами, у вказаному будинку зареєстрований онук позивачки - ОСОБА_4.

Згідно довідки, яка видана виконкомом Красносільської сільської ради Гощанського району Рівненської області № 1346 від 13.10.2015 року ОСОБА_4, ІНФОРМАЦІЯ_1 на території сільської ради не проживає з червня 2014 року (а.с. 9).

Відповідно до ч. 4 ст. 9 ЖК УРСР ніхто не може бути виселений із займаного жилого приміщення або обмежений у праві користування жилим приміщенням інакше як з підстав і в порядку, передбачених законом.

Статтею 156 ЖК Української РСР передбачено, що члени сім'ї власника жилого будинку, які проживають разом із ним у будинку, що йому належить, користуються жилим приміщенням нарівні з власником будинку, якщо при їх вселенні не було іншої угоди про порядок користування цим приміщенням.

Згідно зі ст. 405 ЦК України члени сім'ї власника житла, які проживають разом з ним, мають право на користування цим житлом відповідно до закону. Житлове приміщення, яке вони мають право займати, визначається його власником. Член сім'ї власника житла втрачає право на користування цим житлом у разі відсутності члена сім'ї без поважних причин понад один рік, якщо інше не встановлено домовленістю між ним і власником житла або законом.

Відповідно до ч. 3 ст. 10, ч. 1 ст. 60 ЦПК України кожна сторона зобов'язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Із матеріалів справи та пояснень сторін вбачається, що відповідач за первісним позовом та позивач за зустрічним вважає своїм місцем проживання будинок за адресою: АДРЕСА_1 і не бажає втрачати з ним правовий зв'язок.

На даний час ОСОБА_4 не проживає у вказаному будинку, оскільки не має доступу до нього - ключі від будинку знаходяться у ОСОБА_3 та її сина - ОСОБА_7, які не допускають його до спірного житлового приміщення.

У матеріалах справи відсутні докази наявності у ОСОБА_4 іншого житла.

Тривале не проживання ОСОБА_4 у спірному житлі зумовлене тим, що він з 19.06.2013 року на підставі контракту був прийнятий на військову службу, а з 23.04.2014 року по 02.08.2014 року приймав участь в антитерористичній операції в Донецькій області, що підтверджується військовим квитком, НОМЕР_1 від 25.07.2013 року, а також довідкою від 27.05.2015 року № 896 (а.с. 26-28).

Отже, оцінюючи усі зібрані по справі докази у їх сукупності колегія суддів апеляційного суду приходить до висновку, що відповідач за первісним позовом ніколи не втрачав інтересу до спірного житла, а не проживання його у ньому викликано поважними причинами, зокрема й діями позивачки, яка перешкоджала їх спільному проживанню.

За змістом ч. 1 ст. 16 ЦК України кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.

Відповідно до ст. 25 Загальної декларації прав людини, кожна особа має право на такий життєвий рівень, включаючи їжу, одяг, житло, медичний догляд і необхідне соціальне обслуговування, що є необхідним для підтримки здоров'я й добробуту її самої та її родини.

Невід'ємне право кожної людини на житло закріплено і в інших міжнародно-правових документах про права людини, у тому числі і в Міжнародному пакті про економічні, соціальні й культурні права від 16 грудня 1966 року (ст. 11).

Повага до права людини на житло закріплена також у ст. 8 Європейської Конвенції з прав людини і основоположних свобод.

Статтею 9 ЖК УРСР визначено, що ніхто не може бути виселений із займаного жилого приміщення або обмежений у праві користування жилим приміщенням інакше як з підстав і в порядку, передбачених законом.

Місцевим судом правильно встановлено, що відповідачка за зустрічним позовом чинить перешкоди у користуванні та проживанні позивача у спірному будинку, а тому його позовні вимоги про усунення перешкод в користуванні житлом та вселення до житла ґрунтуються на вимогах закону і підлягають до задоволення.

Доводи апеляційної скарги висновків суду першої інстанції не спростовують та не дають підстав вважати, що судом допущені порушення норм матеріального чи процесуального права, які призвели або могли призвести до неправильного вирішення спору.

Підстав для скасування ухваленого у справі судового рішення та задоволення поданої апеляційної скарги, виходячи з меж її доводів, апеляційний суд не вбачає, оскільки ці доводи правильності зробленого судом першої інстанції висновку не спростовують.

Керуючись ст.ст. 303, 307-308, 313-315 ЦПК України, колегія суддів, -

у х в а л и л а :

Апеляційну скаргу ОСОБА_3 відхилити.

Рішення Гощанського районного суду Рівненської області від 04 квітня 2016 року залишити без змін.

Ухвала апеляційного суду набирає законної сили з моменту її проголошення і може бути оскаржена до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом двадцяти днів із дня набрання нею чинності.

Головуючий-суддя С.С. Шимків

Судді: З.М. Максимчук

О.С. Малько