Вирок № 57903500, 26.05.2016, Апеляційний суд Полтавської області

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ПОЛТАВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 536/2030/15-к Номер провадження 11-кп/786/381/16Головуючий у 1-й інстанції Кузнецов А. В. Доповідач ап. інст. Куліш В. М.

Категорія: ч.2 ст.286 т.з.

В И Р О К

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

26 травня 2016 року м. Полтава

Колегія суддів судової палати з розгляду кримінальних справ Апеляційного суду Полтавської області у складі:

головуючого судді: Куліша В.М.

суддів: Гонтар А.А., Ландаря О.В.

з секретарем: Костюченко М.В.

за участі прокурора Цирфи К.А.

захисника ОСОБА_2

обвинуваченого ОСОБА_3

представника цивільного відповідача ОСОБА_4

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Полтаві апеляційні скарги прокурора у кримінальному провадженні ОСОБА_5, обвинуваченого ОСОБА_3, потерпілих ОСОБА_6 та ОСОБА_7, а також цивільного відповідача Приватного акціонерного товариства «Страхова компанія "Альфа страхування"». на вирок Кременчуцького районного суду від 04 лютого 2016 року у кримінальному провадженні № 120115170000000570 за обвинуваченням:

ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_1, уродженця м. Небіт Даг, Красноводська область, Туркменістан, громадянина України, з середньою-спеціальною освітою, одруженого, маючого на утриманні малолітню дитину - дочку ОСОБА_10, ІНФОРМАЦІЯ_4, зареєстрованого за адресою: АДРЕСА_1, проживаючого за адресою: АДРЕСА_2, не працюючого, раніше не судимого,

- якого визнано винуватим у скоєнні кримінального правопорушення та засуджено за ч.2 ст. 286 КК України до покарання у виді 3 (трьох) років позбавлення волі без позбавлення права керування транспортними засобами.

Цивільний позов прокурора задоволено частково, стягнуто з Приватного акціонерного товариства «Страхова компанія "Альфа страхування"» на користь Фінансового управління виконавчого комітету Кременчуцької міської ради Полтавської області відшкодування витрат на стаціонарне лікування потерпілого ОСОБА_11 в сумі 5943,87 грн. та потерпілого ОСОБА_12 в сумі 3398,87 грн.

Цивільний позов Товариства з обмеженою відповідальністю «Виробничо-комерційного підприємства "Котлогаз"» задоволено у повному обсязі, стягнуто з ОСОБА_3 на користь ТОВ «ВКП "Котлогаз"» матеріальну шкоду в сумі 175 900,00 грн.

В задоволенні цивільного позову потерпілих ОСОБА_6 та ОСОБА_7 до ТОВ ВПК «Котлогаз», ОСОБА_3 та Приватного акціонерного товариства «Страхова компанія Альфа страхування» про стягнення в солідарному порядку моральної шкоди ОСОБА_6Р в сумі 1 млн. грн.. та ОСОБА_7 - 500 тисяч гривень як відшкодування моральної шкоди відмовлено.

Вирішено питання речових доказів: автомобіль «Volkswagen Caddy», д.н.з. НОМЕР_2 передано ОСОБА_3, а автомобіль НОМЕР_1, залишено ОСОБА_13

Ухвалою цього ж суду від 15 лютого 2016 року задоволено клопотання прокурора у кримінальному провадженні ОСОБА_14 про роз'яснення вироку в частині початку строку відбування покарання та роз'яснено, що строк відбуття покарання ОСОБА_3 відраховувати з моменту затримання після набрання вироком законної сили.

Згідно з вироком місцевого суду, ОСОБА_3 визнаний винуватим у тому, що він, керуючи транспортним засобом, порушив правила безпеки дорожнього руху, що спричинило смерть потерпілого та іншим потерпілим завдало тілесні ушкодження середнього ступеню тяжкості за наступних обставин.

05 червня 2015 року, приблизно о 14-00 год. ОСОБА_3, виконуючи свої службові обов'язки, керував належним ТОВ «ВКП "Котлогаз"» автомобілем НОМЕР_2, та рухався по автодорозі Хорол - Семенівка - Кременчук в напрямку м. Кременчука, перевозячи з відрядження працівників підприємства: ОСОБА_11, ОСОБА_12 та ОСОБА_7

Поблизу с. Піщане Кременчуцького району ОСОБА_3, не впевнившись у безпечності свого маневру, виїхав на смугу зустрічного руху, де на 82 км +960 м вищезазначеної автодороги допустив зіткнення лівою передньою частиною керованого ним автомобіля з лівою передньою частиною автомобіля «DAF-45», д.н.з. НОМЕР_3, під керуванням ОСОБА_13, який рухався по своїй смузі у зустрічному напрямку.

Внаслідок зіткнення пасажир автомобіля НОМЕР_2, ОСОБА_7 загинув на місці пригоди, а пасажири ОСОБА_12 і ОСОБА_11 отримали тілесні ушкодження середнього ступеню тяжкості за ознакою тривалого розладу здоров'я.

Своїми діями ОСОБА_3 порушив вимоги п.10.1, п.11.3 та п.1.1 розділу 34 Правил дорожнього руху України.

В апеляціях:

- обвинувачений ОСОБА_3 прохає вирок змінити та ухвалити рішення, яким пом'якшити призначене йому покарання за ч.2 ст. 286 КК України, остаточно призначивши йому із застосуванням ст. 69 КК України покарання у виді 2 років позбавлення волі без позбавлення права керування транспортними засобами, а в іншій частині вирок залишити без змін.

Вважає, що місцевим судом не в повній мірі враховано наявність обставин, що пом'якшують покарання, зокрема, визнання вини, щире каяття, активне сприяння розкриттю злочину, позитивну характеристику з місця проживання та роботи, намагання відшкодувати в добровільному порядку потерпілим суму матеріальної шкоди, яка не була відшкодована по причині відмови потерпілих від її отримання, вибачення перед потерпілими, наявність на утриманні малолітньої дитини, матері-пенсіонерки та не працюючої дружини, а також, стан здоров'я самого обвинуваченого, який внаслідок ДТП отримав тяжкі тілесні ушкодження;

- прокурор у кримінальному провадженні ОСОБА_5 прохає вирок скасувати у зв'язку з невідповідністю призначеного покарання ступеню тяжкості кримінального правопорушення через м'якість, та постановити новий вирок, яким призначити ОСОБА_3 покарання за ч.2 ст. 286 КК України у виді 3 років позбавлення волі з позбавленням права керування транспортними засобами строком на 3 роки.

Окрім того, прохає зазначити у резолютивній частині вироку рішення про відшкодування процесуальних витрат, відомості про строк і порядок набрання вироком законної сили.

Покликається на те, що місцевим судом не в повній мірі дотримано вимог п.2 ч.4 ст. 374 КПК України щодо того, що у резолютивній частині обвинувального вироку, серед іншого, має бути зазначено рішення про цивільний позов, про інші майнові стягнення і підстави цих рішень, про відшкодування процесуальних витрат, строк і порядок набрання вироком законної сили.

Вказує, що в резолютивній частині вироку зазначено, що цивільний позов прокурора задоволено частково. При цьому, тоді як прокурор просив стягнути витрати 3-ї міської лікарні м. Кременчука на стаціонарне лікування потерпілих в сумі 9342,52 грн. з обвинуваченого ОСОБА_3, суд стягнув суму в повному обсязі з ПрАТ «СК "Альфа страхування"».

Також зазначає, що у мотивувальній частині вироку зазначено, що позов ТОВ «ВКП "Котлогаз"» задоволено повністю, стягнуто з обвинуваченого 175 900 грн. завданої внаслідок пошкодження належного підприємству автомобіля шкоди, а пошкоджений автомобіль, який належить ТОВ «ВКП "Котлогаз"», передано обвинуваченому без зазначення підстав такої передачі.

Водночас, апелянт зазначає, що вирок не містить рішення про відшкодування процесуальних витрат, хоча державним обвинувачем у своїй промові про це наголошувалося.

Крім того, вказує, що у вироку не зазначено початок строку відбуття покарання, а ухвала про роз'яснення вироку в цій частині могла бути винесена лише тоді, коли у вироку безпосередньо його зазначено.

Судом необґрунтовано прийнято рішення про не призначення обвинуваченому додаткового покарання у виді позбавлення права керування транспортними засобами. Вважає, що судом не в повній мірі враховано характер дій ОСОБА_3 та їх наслідки.

- потерпілі ОСОБА_6 та ОСОБА_7, в поданій спільній апеляційній скарзі прохали скасувати або змінити вирок в частині відшкодування моральної шкоди, завданої обвинуваченим та власником джерела підвищеної небезпеки, та стягнути на їхню користь з відповідачів - ОСОБА_3 та ТОВ «ВКП "Котлогаз"» в солідарному порядку відшкодування моральної шкоди, завданої джерелом підвищеної небезпеки, внаслідок смерті ОСОБА_7: на користь ОСОБА_6 в сумі 1 000 000 (один мільйон) грн., на користь ОСОБА_7 в сумі 500 000 (п'ятсот тисяч) грн., а всього - 1 500 000 грн.

На обґрунтування поданої апеляційної скарги зазначають, що, на їх думку, висновки суду першої інстанції не відповідають обставинам справи, а місцевим судом було неправильно встановлено, які правовідносини сторін випливають зі встановлених обставин та яка правова норма підлягає застосуванню до цих правовідносин.

Вказують, що обвинуваченим та власником джерела підвищеної небезпеки - ТОВ «ВКП "Котлогаз"» не було відшкодовано завдану їм моральну шкоду.

Зазначають, що місцевим судом відмовлено їм у задоволенні позову з покликанням на те, що дана подія була нещасним випадком на виробництві і потерпілі ОСОБА_6, ОСОБА_7 обрали невірний шлях захисту своїх прав та інтересів.

Вважають прийняте судом першої інстанції рішення незаконним, надуманим та таким, що не відповідає нормам матеріального права.

Звертають увагу на те, що той факт, що членам сім'ї загиблого було виплачено страхове відшкодування за договором обов'язкового страхування працівників роботодавця, об'єктом якого визначено майнові інтереси, пов'язані із життям і здоров'ям працівників роботодавця, не може бути визнано як підставу для звільнення власника джерела підвищеної небезпеки від обов'язку відшкодувати заподіяну їм моральну шкоду незалежно від вини такої особи;

- цивільний відповідач Приватне акціонерне товариство «Страхова компанія "Альфа страхування"» прохає скасувати вирок в частині, що стосується стягнення з ПрАТ «СК "Альфа страхування"» на користь Фінансового управління виконавчого комітету Кременчуцької міської ради Полтавської області відшкодування витрат на стаціонарне лікування потерпілих ОСОБА_11 та ОСОБА_12, а в іншій частині вирок залишити без змін.

Вказує, що оскільки Фінансове управління виконкому Кременчуцької міськради не є потерпілою стороною та учасником ДТП, воно не має права на отримання виплат у зв'язку з лікуванням потерпілих від ПрАТ «СК "Альфа страхування"» і, на думку апелянта, дія Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземного транспорту» на правовідносини сторін не поширюється, а тому рішення місцевого суду не ґрунтується на вимогах закону.

У судовому засіданні прокурор Цирфа .А. підтримав апеляційну скаргу прокурора місцевої прокуратури з підстав, у ній наведених. Заперечував проти апеляційної скарги обвинуваченого ОСОБА_3, вказуючи на її безпідставність.

- обвинувачений ОСОБА_16 та його представник свою апеляцію підтримували та заперечували проти апеляції прокурора.

- потерпілі ОСОБА_7 і ОСОБА_6, у судове засідання не з'явилися, хоча про час та місце розгляду апеляцій були повідомлені належним чином.

Представник цивільного відповідача Приватне акціонерне товариство «Страхова компанія "Альфа страхування"» у судове засідання не з'явився, направивши листа у якому прохав задовольнити апеляцію компанії та розглядати її без нього.

Заслухавши суддю-доповідача Куліша В.М., пояснення учасників кримінального провадження з приводу поданих ними апеляційних скарг, а також представника цивільного відповідача ТОВ «ВКП Котлогаз» ОСОБА_4, яка пропонувала вирок в частині вирішення цивільних позовів стосовно даного підприємства залишити без змін, перевіривши матеріали кримінального провадження та доводи апеляційних скарг і докази на їх підтвердження,, колегія суддів приходить до наступних висновків.

Винність ОСОБА_3 у вчиненні інкримінованого йому злочину, за обставин наведених у вироку доведені дослідженими у суді першої інстанції доказами та які приведені у вироку. Таким діям судом дана правильна юридична оцінка, яка учасниками судового провадження не заперечується та не оспорюються у поданих апеляціях.

З огляду на наведене, дії ОСОБА_3 правильно кваліфіковані за ч.2 ст. 286 КК України.

Доводи обвинуваченого ОСОБА_3 про призначення йому занадто суворого покарання не заслуговують на увагу з наступних підстав.

Як видно, призначаючи обвинуваченому міру покарання, місцевий суд відповідно до ст. 65 КК України, врахував ступінь тяжкості вчиненого злочину, дані про особу засудженого та конкретні обставини у тому числі і те, що він раніше не судимий, по місцю колишньої роботи та проживання характеризується позитивно, наявність у нього на утриманні неповнолітньої дитини та матері-пенсіонерки, стан обвинуваченого, а також, його щире каяття, яке полягало у визнанні вини у вчиненні злочину.

Таким чином, місцевим судом було враховано обставини, на які обвинувачений покликається як на підставу своєї апеляційної скарги.

З огляду на наведене, суд першої інстанції обґрунтовано застосував щодо обвинуваченого мінімальне покарання у виді позбавлення волі, що передбачене санкцією ч.2 ст. 286 КК України. Колегія суддів не вбачає у вказаних пом'якшуючих обставинах і даних про особу обвинуваченого підстав для застосування положень ст. 69 КК України та пом'якшення ОСОБА_3 покарання нижче найнижчої межі, передбаченої санкцією статті Кримінального кодексу України, за якою він визнаний винуватим.

За таких обставин, колегія суддів апеляційного суду вважає, що місцевий суд обґрунтовано, у межах санкції інкримінованої ОСОБА_3 статті Кримінального кодексу України, дійшов правильного висновку про можливість його виправлення із застосуванням покарання у виді позбавлення волі, на мінімальний строк, встановлений законом, та вважати його несправедливим з мотивів суворості підстав немає.

Водночас, слушними є доводи апеляції прокурора, який вказує на те, що місцевий суд безпідставно не застосував до ОСОБА_3 додаткове покарання у виді позбавлення права керування транспортними засобами.

Так, при вирішенні питання про призначення чи не призначення обвинуваченому додаткового покарання у виді позбавлення права керувати транспортними засобами, місцевий суд не вмотивував свій висновок про не призначення додаткового покарання, а тільки вказав про урахування позитивних характеристик, пом'якшуючих вину обставин, стан обвинуваченого та наявність на утриманні неповнолітньої дитини і матері похилого віку.

Між тим, убачається, що обвинувачений під час керування автомобілем, маючи об'єктивну можливість передбачити настання суспільно-небезпечних наслідків, грубо порушив вимоги пунктів 10.1, 11.3, та пункту 1.1 розділу 34 Правил дорожнього руху України, який прямо передбачає заборону здійснення виконаного ОСОБА_3 маневру, не переконався, що виїзд на зустрічну смугу буде безпечним і не створить перешкод або небезпеки іншим учасникам руху. Унаслідок такого порушення Правил потерпілий ОСОБА_7 загинув, а потерпілі ОСОБА_12 і ОСОБА_11 отримали середньої тяжкості тілесні ушкодження.

З огляду на наведене, колегія суддів вважає за необхідне задовольнити апеляційну скаргу прокурора та призначити обвинуваченому додаткове покарання у виді позбавлення права керування транспортними засобами, та з цих підстав вирок підлягає скасуванню в частині призначення покарання.

Що стосується розгляду судом цивільних позовів, то колегія суддів апеляційного суду, перевіряючи кримінальне провадження в межах апеляцій, знаходить, що вони вирішені неправильно.

Відповідно до ст. 128 КПК України особа, якій кримінальним правопорушенням або іншим суспільно небезпечним діянням завдано майнової та/або моральної шкоди, має право під час кримінального провадження до початку судового розгляду пред'явити цивільний позов до підозрюваного, обвинуваченого або до фізичної чи юридичної особи, яка за законом несе цивільну відповідальність за шкоду, завдану діяннями підозрюваного, обвинуваченого або неосудної особи, яка вчинила суспільно небезпечне діяння.

Як видно, разом з обвинувальним актом, 28 серпня 2015 року прокурором в інтересах держави в особі фінансового управління Виконавчого комітету Кременчуцької міської ради Полтавської області було подано позовну заяву до ОСОБА_3 про відшкодування витрат 3-ї міської лікарні м. Кременчука на стаціонарне лікування потерпілих від злочину.

Згідно поданого позову, прокурор прохав у разі постановлення обвинувального вироку, стягнути на користь держави в особі фінансового управління Виконавчого комітету Кременчуцької міської ради в місцевий бюджет м. Кременчука витрати на стаціонарне лікування потерпілих ОСОБА_12, ОСОБА_11 в сумі 9342,52 грн.

05 жовтня 2015 року прокурором подано зміни до позовної заяви про відшкодування витрат 3-ї міської лікарні м. Кременчука на стаціонарне лікування потерпілих від злочину.

Згідно до зміненої позовної заяви, відповідачами за даним позовом визначено Приватне акціонерне товариство «Страхова компанія "Альфа страхування"» та Товариство з обмеженою відповідальністю «ВКП "Котлогаз"».

Позовні вимоги за зміненим позовом полягали у проханні стягнути солідарно на користь Третьої міської лікарні м. Кременчука з ТОВ «ВКП "Котлогаз"» та ПрАТ «СК "Альфа страхування"» 9342,52 грн. При цьому, ОСОБА_3 був виключений з числа цивільних відповідачів за даним позовом.

За таких обставин очевидно, що спір про відшкодування шкоди завданої лікуванням потерпілих ОСОБА_12 та ОСОБА_11 прокурором, який подав позовну заяву, визначені сторони, які є юридичними особами, а тому він відповідно до ст.ст. 1, 12 Господарського процесуального кодексу України мав вирішуватися господарським судом. З огляду на це рішення місцевого суду про стягнення з Приватного акціонерного товариства «Страхова компанія "Альфа страхування"» на користь Фінансового управління виконавчого комітету Кременчуцької міської ради Полтавської області відшкодування витрат на стаціонарне лікування потерпілого ОСОБА_11 в сумі 5943,87 грн. та потерпілого ОСОБА_12 в сумі 3398,87 грн. підлягає скасуванню, а вказаний цивільний позов - залишенню без розгляду.

Разом з обвинувальним актом до суду було подано позовну заяву потерпілих ОСОБА_6 та ОСОБА_17 - відповідно, батька загиблого ОСОБА_7 та його брата - до ТОВ «ВКП "Котлогаз"», ОСОБА_3 про відшкодування шкоди, завданої винною особою та власником джерела підвищеної небезпеки.

У поданій позовній заяві потерпілі прохали стягнути на їхню користь з відповідачів ОСОБА_3 та ТОВ «ВКП "Котлогаз"» відшкодування моральної шкоди завданої смертю ОСОБА_7 в розмірі 1 000 000 грн. (а.с.15-16 т.1)

06 жовтня 2015 року потерпілими було подано доповнення до вищезазначеної позовної заяви, у яких прохали стягнути з відповідачів відшкодування моральної шкоди завданої внаслідок смерті ОСОБА_7 на користь ОСОБА_6 в сумі 1 000 000 грн. та на користь ОСОБА_17 500 000 грн. (а.с. 73-74 т.1)

У наступному доповненні до позовної заяви позивачі ставили питання про стягнення вище названих сум з ОСОБА_3, ТОВ «ВКП "Котлогаз"» та ПрАТ СК «Альфа страхування» (а.с. 106-107 т.1).

Відмовляючи у задоволенні даного позову місцевий суд послався на те, що оскільки смерть ОСОБА_7 настала внаслідок нещасного випадку на виробництві, на правовідносини, що виникли між сторонами не розповсюджуються положення статей 1186, 1187 ЦК України, а позивачами не наводилися обставини, на які вони посилаються як на підставу наявності вини ТОВ «ВКП "Котлогаз"» у нещасному випадку на виробництві та причинному зв'язку з заподіяною шкодою.

При цьому судом першої інстанції було зазначено, що потерпілі обрали невірний шлях захисту прав та інтересів.

Покликаючись на те, що на спірні правовідносини не розповсюджується положення статей 1186, 1187 ЦК України, місцевий суд мав би визначити які правовідносини виникли між учасниками спору, та привести у вироку мотиви такого рішення. Як видно із матеріалів кримінального провадження та позовної заяви у ній не наведені дані про те, що смерть ОСОБА_7 сталася на виробництві. Відсутні дані і про розслідування у передбаченому законом порядку, даного нещасного випадку, за таких обставин висновок суду першої інстанції щодо нещасного випадку на виробництві є передчасним.

Як видно із змісту ч.2 ст. 1168 ЦК України моральна шкода, завдана смертю фізичної особи, відшкодовується її чоловікові (дружині), батькам (усиновлювачам), дітям (усиновленим), а також особам, які проживали з нею однією сім'єю. Між тим звертаючись із позовом ОСОБА_6 та ОСОБА_17, хоча й були визнані, як потерпілі, однак вони не надали докази про свої родинні стосунки з ОСОБА_7, а ОСОБА_17 ще й докази того, що він проживав однією сім'єю з загиблим.

Крім того відповідно до ч. 1 ст. 62 КПК України цивільним відповідачем у кримінальному провадженні може бути фізична або юридична особа, яка в силу закону несе цивільну відповідальність за шкоду, завдану злочинними діями (бездіяльністю) підозрюваного, обвинуваченого, або неосудної особи, яка вчинила суспільно-небезпечне діяння та до якої пред'явлено цивільний позов у порядку, встановленому цим Кодексом.

Із змісту наведеної норми закону видно, що підприємства, установи та організації, несуть цивільну відповідальність за шкоду, завдану злочинними діями обвинуваченого лише у випадках, коли це прямо передбачено законом.

Як видно, позивачами до участі у справі залучено як цивільного відповідача Приватне акціонерне товариство «Страхова компанія "Альфа страхування"», яка несе цивільну відповідальність за дії власника транспортного засобу не на підставі закону, а в силу договірних відносин, що склалися між ним та страховою компанією після укладення договору страхування цивільно-правової відповідальності.

Судом встановлено, що власник автомобіля НОМЕР_2 ТОВ «ВКП "Котлогаз"» уклав поліс обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності з названою страховою компанією, тобто, обов'язок відшкодування потерпілим моральної шкоди передбачений спеціальним законом, а саме, Законом України « Про загальнообов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності наземних транспортних засобів» від 1 липня 2004 року. Отже, страхова компанія не може бути учасником процесу при розгляді кримінальної справи.

Відповідно до ч. 3 ст. 404 КПК України за клопотанням учасників судового провадження суд апеляційної інстанції зобов'язаний повторно дослідити обставини, встановлені під час кримінального провадження, за умови, що вони досліджені судом першої інстанції не повністю або з порушеннями, та може дослідити докази, які не досліджувалися судом першої інстанції, виключно якщо про дослідження таких доказів учасники судового провадження заявляли клопотання під час розгляду в суді першої інстанції або якщо вони стали відомі після ухвалення судового рішення, що оскаржується.

Оскільки в апеляції потерпілих не ставиться питання про дослідження доказів, які стосуються заявленого позову та вищеназваних доказів, які судом першої інстанції не досліджувалися, тому суд апеляційної інстанції позбавлений можливості їх дослідити та постановити своє рішення щодо заявленого потерпілими позову, з огляду на це вирок в частині відмови ОСОБА_6 та ОСОБА_17 судом першої інстанції в задоволенні їх позову до ТОВ «ВКП "Котлогаз"», ОСОБА_3 і СК «Альфа» про відшкодування моральної шкоди підлягає скасуванню, а провадження в цій частині направленню до районного суду для вирішення його в порядку цивільного судочинства.

Розглядаючи апеляцію прокурора колегія суддів апеляційного суду знаходить, що прокурором обґрунтовано вказується у апеляції про безпідставне залишення без вирішення питання про відшкодування судових витрат, так як вирішення цього питання передбачено ст. 118 КПК України.

Так, із матеріалів кримінального провадження видно, що Науково-дослідним експертно-криміналістичним центром УМВС України в Полтавській області було проведено судову автотехнічну експертизу, на її проведення було затрачено 1657 грн. 27 коп. бюджетних коштів. З огляду на це вказану суму має відшкодувати винна особа, якою є ОСОБА_3.

Як видно, прокурор у своїй апеляції не оспорюючи вироку суду в частині стягнення з ОСОБА_3 на користь ТОВ «ВКП "Котлогаз"» матеріальної шкоди в сумі 175 900,00 грн. вказує на те, що суд першої інстанції не вказав правових підстав передачі йому належного ТОВ «ВКП "Котлогаз"» пошкодженого автомобіля НОМЕР_2.. Такі доводи прокурора колегія суддів вважає обґрунтованими.

Так, із матеріалів кримінального провадження видно, що вказаний автомобіль визнаний речовим доказом та є власністю ТОВ «ВКП "Котлогаз"».

За змістом ч.6 ст. 100 КПК України речові докази, як правило, передаються власнику. За таких обставин коли ОСОБА_18 не є власником цього автомобіля, суд першої інстанції мав би передати його ТОВ «ВКП "Котлогаз"». З огляду на вказану норму закону колегія суддів вважає за необхідне скасувати вирок і у цій частині та постановити своє рішення, за яким автомобіль НОМЕР_2, підлягає передачі його власнику, а саме, ТОВ «ВКП "Котлогаз"»

Що стосується інших доводів прокурора, щодо визначення дати з якої має відраховуватися строк покарання, то ухвала суду першої інстанції про роз'яснення вироку, за якою вказано, що строк відбуття ОСОБА_3 міри покарання слід відраховувати з моменту його затримання після набрання вироком чинності може бути визнана як такою, що роз'яснює вирок суду та в цілому не суперечить вимогам ст.380 КПК України, до того ж така ухвала була постановлена за заявою прокурора, що брав участь у розгляді кримінального провадження.

Крім того у порядку передбаченому ст.404 КПК України колегія суддів апеляційного суду вважає за необхідне виправити помилку допущену судом у даті народження обвинуваченого ОСОБА_3, який згідно з паспортними даними народився 12 липня 1981 року а у вироку помилково вказано дату народження 12 червня 1981 року

Виходячи з наведеного, керуючись ст.ст. 404,405, 407, 420 КПК України, колегія суддів Апеляційного суду, -

З а с у д и л а:

Апеляційну скаргу обвинуваченого ОСОБА_3 залишити без задоволення, апеляційні скарги прокурора у кримінальному провадженні ОСОБА_5, потерпілих ОСОБА_6 та ОСОБА_7 а також цивільного відповідача Приватного акціонерного товариства «Страхова компанія "Альфа страхування"» - задовольнити частково.

Вирок Кременчуцького районного суду Полтавської області від 04 лютого 2016 року за обвинуваченням ОСОБА_3 в частині призначення міри покарання скасувати та ухвалити новий вирок, за яким ОСОБА_3 за ч.2 ст. 286 КК України призначити покарання у виді 3 (трьох) років позбавлення волі з позбавленням права керування транспортними засобами строком на 2 (два) роки.

Цей же вирок в частині вирішення цивільних позовів:

- прокурора про стягнення з Приватного акціонерного товариства «Страхова компанія "Альфа страхування"» та ТОВ «ВКП "Котлогаз"» на користь Фінансового управління виконавчого комітету Кременчуцької міської ради Полтавської області витрат на стаціонарне лікування потерпілого ОСОБА_11 в сумі 5943,87 грн. та потерпілого ОСОБА_12 в сумі 3398,87 грн. - скасувати, а позовну заяву прокурора залишити без розгляду.

- потерпілих ОСОБА_6 та ОСОБА_17 до ТОВ «ВКП "Котлогаз"», ОСОБА_3 та ПрАТ «Страхова компанія "Альфа страхування"» про відшкодування 1 млн. 500 тис. грн. скасувати, а провадження в цій частині направити до районного суду для вирішення в порядку цивільного судочинства.

Вирок в частині передачі автомобіля як речового доказу ОСОБА_3 скасувати та постановити своє рішення, за яким речовий доказ - автомобіль НОМЕР_2, передати його власнику, а саме, ТОВ «ВКП "Котлогаз"».

Стягнути з ОСОБА_3 на користь держави 1657 грн. 27 коп. судових витрат.

Відповідно до ст.404 КПК України виправити помилку у вступній частині вироку щодо дати народження обвинуваченого ОСОБА_3, вказавши його дату народження 12 липня 1981 року замість 12 червня 1981 року.

В іншій частині вирок залишити без змін.

Вирок апеляційного суду набирає законної сили з моменту його проголошення та може бути оскаржений шляхом подачі касаційної скарги до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом трьох місяців з дня його проголошення, а обвинуваченим ОСОБА_3 з дня вручення йому копії вироку.

С У Д Д І :

Куліш В.М. Гонтар А.А. Ландар О.В.