Ухвала суду № 57902095, 19.05.2016, Апеляційний суд Київської області

Справа № 357/15539/15-ц Головуючий у І інстанції Голуб А.В.Провадження № 22-ц/780/2407/16 Доповідач у 2 інстанції Матвієнко Ю. О.атегорія 58 19.05.2016

УХВАЛА

Іменем України

19 травня 2016 року колегія суддів судової палати в цивільних справах апеляційного суду Київської області в складі:

Головуючого - судді : Матвієнко Ю.О.,

суддів: Мельника Я.С., Волохова Л.А.,

при секретарі: Бобку О.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в місті Києві справу за апеляційною скаргою Акціонерного товариства «Управляюча компанія «Біохімічного холдингу «Оргхім» на ухвалу Білоцерківського міськрайонного суду Київської області від 17 лютого 2016 року за клопотанням Акціонерного товариства «Управляюча компанія «Біохімічного холдингу «Оргхім» до Приватного акціонерного товариства «Росава» про визнання та надання дозволу на примусове виконання рішення Міжнародного комерційного арбітражного суду при Торгово-промисловій палаті Російської Федерації від 03.07.2015 року по справі №197/2014,

В С Т А Н О В И Л А:

В жовтні 2015 року АТ «Управляюча компанія «Біохімічного холдингу «Оргхім»звернулася до суду з заявою про визнання та надання дозволу на примусове виконання рішення Міжнародного комерційного арбітражного суду при Торгово-промисловій палаті Російської Федерації від 03.07.2015 року по справі №197/2014.

В своєму клопотанні заявник посилався на те, що 22 вересня 2014 року Акціонерне товариство "Управляюча компанія "Біохімічного холдингу «Оргхім» звернулося до Міжнародного комерційного арбітражного суду при Торгово-промисловій палаті Російської Федерації з позовною заявою до Приватного акціонерного товариства «Росава» про стягнення заборгованості в розмірі 90 315,92 дол. США. Заявник звернувся до вищевказаного арбітражного суду на підставі укладеного між ним та відповідачем контракту № Д 129/0710 від 28.07.2010 року, пункт 9.2 якого передбачає, що спори та розбіжності за цим договором повинні бути розглянуті арбітражним судом.

03 липня 2015 року арбітражним судом було постановлено рішення про стягнення з Приватного акціонерного товариства "Росава" на користь Акціонерного товариства "Управляюча компанія "Біохімічного холдингу "Оргхім" суми основного боргу у розмірі 83 087,53 дол. США та витрат по сплаті арбітражного збору у розмірі 9 410,33 дол. США. Вимоги заявника про стягнення відсотків за користування чужими грошовими коштами у розмірі 7 228,39 дол. США залишені без розгляду. Загальна сума грошових коштів, яка підлягає стягненню з Приватного акціонерного товариства "Росава" на користь Акціонерного товариства «Управляюча компанія «Біохімічного холдингу «Оргхім», складає 92 497,86 дол. США.

Приватне акціонерне товариство "Росава" не виконало рішення арбітражного суду, в зв»язку з чим заявник звернувся до суду з клопотанням, в якому просив визнати та надати дозвіл на примусове виконання рішення Міжнародного комерційного арбітражного суду при Торгово-промисловій палаті Російської Федерації від 03 липня 2015 року по справі № 197/2014 за позовом Акціонерного товариства "Управляюча компанія "Біохімічного холдингу "Оргхім" до Приватного акціонерного товариства «Росава» про стягнення з Приватного акціонерного товариства «Росава» на користь Акціонерного товариства "Управляюча компанія "Біохімічного холдингу "Оргхім" основної суми заборгованості у розмірі 83 087,53 дол. США та витрат по сплаті арбітражного збору у розмірі 9 410,33 дол. США, а також видати виконавчий лист про стягнення з Приватного акціонерного товариства «Росава» на користь Акціонерного товариства "Управляюча компанія "Біохімічного холдингу "Оргхім" основної суми заборгованості у розмірі 83 087,53 дол. США та витрат по сплаті арбітражного збору у розмірі 9 410,33 дол. США.

Ухвалою Білоцерківського міськрайонного суду Київської області від 17 лютого 2016 року клопотання задоволено.

Надано дозвіл на примусове виконання на території України рішення Міжнародного комерційного арбітражного суду при Торгово-промисловій палаті Російської Федерації від 03.07.2015 року по справі №197/2014 про стягнення з Приватного акціонерного товариства "Росава" на користь Акціонерного товариства "Управляюча компанія "Біохімічного холдингу "Оргхім" суми основного боргу у розмірі 2 245 008,44 грн. та витрат по сплаті арбітражного збору у розмірі 254 265,23 грн.

Видано виконавчий лист про стягнення з Приватного акціонерного товариства "Росава" на користь Акціонерного товариства "Управляюча компанія "Біохімічного холдингу "Оргхім" суми основного боргу у розмірі 2 245 008,44 грн. та витрат по сплаті арбітражного збору у розмірі 254 265,23 грн.

Частково не погоджуючись з ухвалою, заявник подав на неї апеляційну скаргу, в якій просив абзаци другий та третій резолютивної частини ухвали змінити, виклавши їх в редакції, відповідно до якої зазначити суму основного боргу та витрати по сплаті арбітражного збору в валюті укладеного між заявником та боржником договору поставки та арбітражного рішення - в доларах США.

Колегія суддів, заслухавши доповідь судді доповідача, пояснення представника заявника, перевіривши матеріали справи та обговоривши доводи скарги, дійшла висновку, що апеляційна скарга підлягає задоволенню, а ухвала суду - зміні, виходячи з наступного.

Судом першої інстанції встановлено, що 28.07.2010 року між ЗАТ «Торговий дім «Оргхім» та ЗАТ «Росава» було укладено Контракт №Д 129/0710, відповідно до розділу 9 якого сторони визначили, що всі спори і розбіжності, які можуть виникнути із даного контракта або з його приводу, будуть по можливості вирішуватися шляхом переговорів між сторонами. В разі, якщо сторони не прийдуть до погодження, спір буде розглядатися в Міжнародному комерційному арбітражному суді при Торгово-промисловій палаті Російської Федерації (м. Москва) у відповідності з його регламентом, із застосуванням матеріального права Росії. Рішення Міжнародного комерційного арбітражного суду являється остаточним і обов»язковим для обох сторін.

22 вересня 2014 року Акціонерне товариство "Управляюча компанія «Біохімічного холдингу «Оргхім» звернулося до Міжнародного комерційного арбітражного суду при Торгово-промисловій палаті Російської Федерації з позовною заявою до Приватного акціонерного товариства «Росава» про стягнення заборгованості у сумі 90 315,92 дол. США.

03 липня 2015 року по справі №197/2014 Міжнародним комерційним арбітражним судом при Торгово-промисловій палаті Російської Федерації було постановлено рішення про стягнення з Приватного акціонерного товариства «Росава» на користь Акціонерного товариства "Управляюча компанія "Біохімічного холдингу "Оргхім" суми основного боргу у розмірі 83 087,53 дол. США та витрат по сплаті арбітражного збору у розмірі 9 410,33 дол. США, а вимоги заявника про стягнення відсотків за користування чужими грошовими коштами у розмірі 7 228,39 дол. США залишені без розгляду.

Також встановлено, що Приватне акціонерне товариство "Росава" рішення Міжнародного комерційного арбітражного суду при Торгово-промисловій палаті Російської Федерації від 03.07.2015 року по справі №197/2014 не виконало.

Рішення МКАС набрало законної сили з моменту його ухвалення, тобто з 03.07.2015 року (а.с.18-36), що передбачено параграфом 44 Регламента Міжнародного комерційного арбітражного суду при Торгово-промисловій палаті Російської Федерації та ст. 32 Закону Російської Федерації "Про міжнародний комерційний арбітраж".

Постановляючи ухвалу про задоволення клопотання Акціонерного товариства "Управляюча компанія "Біохімічного холдингу "Оргхім", суд першої інстанції виходив з його обґрунтованості, і колегія суддів погоджується з такими висновками суду, виходячи з наступного.

Відповідно до ч. 1 ст. 390 ЦПК України рішення іноземного суду (суду іноземної держави; інших компетентних органів іноземних держав, до компетенції яких належить розгляд цивільних чи господарських справ; іноземних чи міжнародних арбітражів) визнаються та виконуються в Україні, якщо їх визнання та виконання передбачено міжнародним договором, згода на обов'язковість якого надана Верховною Радою України, або за принципом взаємності.

Згідно ст. 391 ЦПК України рішення іноземного суду може бути пред"явлено до примусового виконання в Україні протягом трьох років з дня набрання ним законної сили.

Відповідно до ч. 1 ст. 392 ЦПК України питання про надання дозволу на примусове виконання рішення іноземного суду розглядається судом за місцем проживання (перебування) або місцезнаходженням боржника.

Згідно зі статтею 9 Конституції України чинні міжнародні договори, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України, є частиною національного законодавства України.

Статтею ІІІ Конвенції про визнання та приведення до виконання іноземних арбітражних рішень, прийнятої 10 червня 1958 року в м. Нью-Йорку, ратифікованої Україною 10 жовтня 1960 року, яка вступила в силу для України 8 січня 1961 року, передбачено, що кожна Договірна Держава визнає арбітражні рішення обов'язковими та приводить їх до виконання відповідно до процесуальних норм тієї території, де запитується визнання та приведення до виконання цих рішень, на умовах, викладених у цій Конвенції.

Згідно ч. 1 ст. 35 Закону України "Про міжнародний комерційний арбітраж" арбітражне рішення, незалежно від того, в якій країні воно було винесено, визнається обов'язковим і при поданні до компетентного суду письмового клопотання виконується з урахуванням положень цієї статті та статті 36.

Вичерпний перелік підстав для відмови у визнанні та наданні дозволу на примусове виконання рішення міжнародного комерційного арбітражу визначені у статті V Нью-Йоркської Конвенції, а також у статті 36 Закону України «Про міжнародний комерційний арбітраж».

Так, у ч.1 статті V Нью-Йоркської Конвенції вказано, що у визнанні та приведенні до виконання арбітражного рішення може бути відмовлено на прохання тієї сторони, проти якої воно направлено, тільки якщо ця сторона подасть компетентній владі за місцем, де порушене клопотання про визнання і приведення до виконання, докази того, що: а) сторони в угоді, зазначеній у статті II, були по застосовуваному до них закону в будь-якій мірі недієздатні або ця арбітражна угода є недійсною за законом, якому сторони цю Угоду підпорядкували, а за відсутності такої вказівки, згідно із законом країни, де рішення було винесено, або b) сторона, проти якої винесено рішення, не була належним чином повідомлена про призначення арбітра або про арбітражний розгляд або з інших причин не могла подати свої пояснення, або с) вказане рішення винесено щодо спору, не передбаченого або який не підпадає під умови арбітражної угоди або арбітражного застереження в договорі, або містить постанови з питань, що виходять за межі арбітражної угоди або арбітражного застереження в договорі, з тим, однак, що якщо постанови з питань, охоплених арбітражною угодою або застереженням, можуть бути відокремлені від тих, що не охоплюються угодою або застереженням, то та частина арбітражного рішення, яка містить постанови з питань, охоплених арбітражною угодою або арбітражним застереженням в договорі, може бути визнана і виконана, або d) склад арбітражного органу або арбітражний процес не відповідали угоді між сторонами або, за відсутності такого, не відповідали закону тієї країни, де мав місце арбітраж, або е) рішення ще не стало остаточним для сторін або було скасовано або призупинено виконанням компетентною владою країни, де воно було винесено, або країни, закон якої застосовується. А в ч. 2 статті V Нью-Йоркської Конвенції, зазначено, що у визнанні та приведенні до виконання арбітражного рішення може бути також відмовлено, якщо компетентна влада країни, в якої порушено клопотання про визнання і приведення у виконання, знайде, що: а) об'єкт спору не може бути предметом арбітражного розгляду за законами цієї Країни, або b) визнання і приведення у виконання цього рішення суперечить публічному порядку цієї країни.

Відповідно до ч.1 ст. 36 Закону України «Про міжнародний комерційний арбітраж» у визнанні або у виконанні арбітражного рішення, незалежно від того, в якій державі воно було винесено, може бути відмовлено лише: 1) на прохання сторони, проти якої воно спрямоване, якщо ця сторона подасть компетентному суду, у якого просить визнання або виконання, доказ того, що: - одна із сторін в арбітражній угоді, зазначеній у статті 7, була якоюсь мірою недієздатною; або ця угода є недійсною за законом, якому сторони цю угоду підпорядкували, а в разі відсутності такої вказівки, - за законом держави, де рішення було винесено; або - сторону, проти якої винесено рішення, не було належним чином сповіщено про призначення арбітра чи про арбітражний розгляд або з інших поважних причин вона не могла подати свої пояснення; або - рішення винесено щодо спору, не передбаченого арбітражною угодою, або такого, що не підпадає під її умови, або містить постанови з питань, що виходять за межі арбітражної угоди; проте, якщо постанови з питань, охоплених арбітражною угодою, можуть бути відокремлені від тих, які не охоплюються такою угодою, то та частина арбітражного рішення, яка містить постанови з питань, що охоплені арбітражною угодою, може бути визнана і виконана; або - склад третейського суду або арбітражна процедура не відповідали угоді між сторонами або, за відсутності такої, не відповідали закону тієї держави, де мав місце арбітраж; або - рішення ще не стало обов'язковим для сторін, або було скасовано, або його виконання зупинено судом держави, в якій або згідно із законом якої воно було прийнято; або 2) якщо суд визнає, що: - об'єкт спору не може бути предметом арбітражного розгляду за законодавством України; або - визнання та виконання цього арбітражного рішення суперечить публічному порядку України.

Відповідно до ч.6 ст.395 ЦПК України суд постановляє ухвалу про надання дозволу на примусове виконання рішення іноземного суду або про відмову у задоволенні клопотання з цього питання.

Відповідно до роз`яснень Пленуму Верховного Суду України, викладених у п. 12 постанови від 24 грудня 1999 року № 12 «Про практику розгляду судами клопотань про визнання й виконання рішень іноземних судів та арбітражів і про скасування рішень, постановлених у порядку міжнародного комерційного арбітражу на території України», розглядаючи клопотання про визнання й виконання рішень іноземних судів (арбітражів), суд розглядає його в межах заявленого клопотання і не може входити в обговорення правильності цих рішень по суті.

Оскільки клопотання Акціонерного товариства "Управляюча компанія "Біохімічного холдингу "Оргхім" про визнання та надання дозволу на примусове виконання рішення іноземного суду за формою та змістом відповідає вимогам, встановленим Нью-Йоркською конвенцією, прийнятою 10 червня 1958 року, Закону України «Про міжнародний комерційний арбітраж, ст. 394 ЦПК України, і судом не встановлено жодних передбачених законом підстав для відмови у задоволенні клопотання, законним та обґрунтованим є висновок суду першої інстанції про наявність підстав для його задоволення.

Разом з тим, суд першої інстанції, задовольняючи клопотання, припустився помилки, стягнувши на користь заявника належні йому грошові кошти у національній валюті України - гривні, чим змінив зміст рішення іноземного суду, в якому йшлося про стягнення грошових сум в доларах США.

Відповідно до п. 12 постанови Пленуму Верховного суду України від 24 грудня 1999 року № 12 «Про практику розгляду судами клопотань про визнання й виконання рішень іноземних судів та арбітражів і про скасування рішень, постановлених у порядку міжнародного комерційного арбітражу на території України», розглядаючи клопотання про визнання й виконання рішень іноземних судів (арбітражів), суд розглядає його в межах заявленого клопотання і не може входити в обговорення правильності цих рішень по суті, вносити до останніх будь-які зміни.

В абзаці третьому п. 16 вищевказаної постанови Пленуму зазначено, що виходячи з відповідних міжнародних договорів і чинного законодавства України про валютне регулювання, в резолютивній частині ухвали викладається висновок…про задоволення клопотання і надання дозволу на примусове виконання рішення іноземного суду (арбітражу) на території України з викладенням змісту цього рішення та визначенням сум, що підлягають стягненню, в зазначеній у рішенні валюті у випадках, коли грошові зобов»язання виникли і мають виконуватися в іноземній валюті відповідно до вимог законодавчих та інших нормативних актів України.

Відповідно до п. 2 ч. 1 ст. 312 ЦПК України розглянувши скаргу на ухвалу суду першої інстанції, апеляційний суд змінює або скасовує ухвалу суду першої інстанції і постановляє ухвалу з цього питання, якщо воно було вирішено судом першої інстанції з порушенням норм процесуального права або при правильному вирішенні було помилково сформульовано суть процесуальної дії чи підстави її застосування.

Оскільки судом першої інстанції при правильному вирішенні питання було помилково сформульовано суть процесуальної дії, наслідком чого стала зміна змісту рішення іноземного суду, дозвіл на виконання якого надано судом, ухвала від 17 лютого 2016 року відповідно до п. 2 ч. 1 ст. 312 ЦПК України підлягає зміні шляхом викладення абзацу другого та третього її резолютивної частини в іншій редакції.

Керуючись ст. ст. 304, 307, 312, 313-315, 317, 319 ЦПК України, колегія суддів

УХВАЛИЛА:

Апеляційну скаргу Акціонерного товариства «Управляюча компанія «Біохімічного холдингу «Оргхім» - задовольнити частково.

Ухвалу Білоцерківського міськрайонного суду Київської області від 17 лютого 2016 року змінити, виклавши абзац другий та третій її резолютивної частини в наступній редакції:

«Надати дозвіл на примусове виконання на території України рішення Міжнародного комерційного арбітражного суду при Торгово-промисловій палаті Російської Федерації від 03.07.2015 року по справі №197/2014 про стягнення з Приватного акціонерного товариства «Росава» на користь Акціонерного товариства «Управляюча компанія «Біохімічного холдингу «Оргхім» суми основного боргу у розмірі 83 087,53 дол. США та витрат по сплаті арбітражного збору у розмірі 9 410,33 дол. США.

Видати виконавчий лист про стягнення з Приватного акціонерного товариства «Росава» на користь Акціонерного товариства «Управляюча компанія «Біохімічного холдингу «Оргхім» суми основного боргу у розмірі 83 087,53 дол. США та витрат по сплаті арбітражного збору у розмірі 9 410,33 дол. США.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення, оскарженню не підлягає.

Головуючий:

Судді: