Рішення № 57902091, 19.05.2016, Апеляційний суд Київської області

Справа № 363/2969/15-ц Головуючий у І інстанції Купрієнко С. І.Провадження № 22-ц/780/2009/16 Доповідач у 2 інстанції Матвієнко Ю. О.Категорія 18 19.05.2016

РІШЕННЯ

Іменем України

19 травня 2016 року колегія суддів судової палати в цивільних справах Апеляційного суду Київської області в складі:

Головуючого - судді: Матвієнко Ю.О.,

суддів Волохова Л.А., Мельника Я.С.,

при секретарі Бобку О.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні апеляційного суду Київської області цивільну справу за апеляційною скаргою Публічного акціонерного товариства «Райффайзен Банк Аваль» на рішення Вишгородського районного суду Київської області від 28 січня 2016 року у справі за позовом ОСОБА_4, ОСОБА_5 до Публічного акціонерного товариства «Райффайзен Банк Аваль», ОСОБА_6, треті особи: ОСОБА_7, орган опіки та піклування виконавчого комітету Вишгородської міської ради Київської області, Головне територіальне управління юстиції у Київській області Вишгородське районне управління юстиції, про визнання недійсними договору іпотеки та додаткових договорів,

ВСТАНОВИЛА:

В липні 2015 року ОСОБА_4, ОСОБА_5 звернулися до суду з вищевказаним позовом та просили ухвалити рішення про його задоволення, посилаючись на те, що вони являються дітьми відповідача ОСОБА_6, який уклав з ПАТ «Райффайзен Банк Аваль» ряд договорів: кредитний договір № 014/9408/74/49702 від 30.11.2006 року; договір іпотеки, посвідчений 30.11.2006 року приватним нотаріусом Вишгородського районного нотаріального округу Кравцовою О.В. за реєстровим № 3682; додатковий договір від 17.09.2007 року за №1, посвідчений приватним нотаріусом Вишгородського районного нотаріального округу Кравцовою О.В. за реєстровим № 2147, до договору іпотеки від 30.11.2006 року; додатковий договір від 21.09.2007 року за №2, посвідчений приватним нотаріусом Вишгородського районного нотаріального округу Кравцовою О.В. за реєстровим № 2229, до договору іпотеки від 30.11.2006 року; договір про внесення змін та доповнень від 19.07.2010 року за №3, посвідчений приватним нотаріусом Вишгородського районного нотаріального округу Кравцовою О.В. за реєстровим № 1446, до договору іпотеки від 30.11.2006 року.

Договір іпотеки від 30.11.2006 року забезпечує вимогу іпотекодержателя ПАТ «Райффайзен Банк Аваль», що випливає з кредитного договору від 30.11.2006 року та усіх додаткових договорів до нього, за умовами якого ОСОБА_6 зобов»язаний до 30.11.2026 року повернути ПАТ «Райффайзен Банк Аваль» кредит у розмірі 340 000 доларів США, сплатити 14% річних за користування ним згідно умов кредитного договору, а також можливу неустойку у розмірі і у випадках, передбачених кредитним договором та договором іпотеки. Предметом договору іпотеки є: житловий будинок, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_3, житловою площею 63,6 кв.м., загальною площею 319,8 кв.м. та земельна ділянка, розташована на масиві «Дідовиця» села Нові Петрівці, які належать ОСОБА_6 на праві власності на підставі договорів купівлі-продажу житлового будинку та земельної ділянки від 30.11.2006 року.

Разом з тим, всі вищевказані договори позивачі вважають такими, що укладені з порушенням норм діючого законодавства, оскільки договір іпотеки та укладені до нього додаткові договори не були погоджені в установленому законом порядку органом опіки та піклування, хоча на момент укладення договору іпотеки позивачі ОСОБА_4 та ОСОБА_5, які на той час були неповнолітніми, постійно проживали без реєстрації в будинку АДРЕСА_3, що підтверджується довідкою Товариства індивідуальних забудовників «Дідовиця» від 01.07.2015 року за №01/07. Іншого місця проживання позивачі на той час не мали, а їхня реєстрація за адресою: АДРЕСА_1, була вимушеним кроком, оскільки їхні батьки хотіли, щоб вони навчались в спеціалізованій школі з поглибленим вивченням іноземних мов, а без київської прописки зробити це було майже неможливо.

Враховуючи викладене, позивачі просили суд ухвалити рішення, яким визнати недійсними: договір іпотеки, посвідчений 30.11.2006 року приватним нотаріусом Вишгородського районного нотаріального округу Кравцовою О.В. за реєстровим № 3682; додатковий договір від 17.09.2007 року за №1, посвідчений приватним нотаріусом Вишгородського районного нотаріального округу Кравцовою О.В. за реєстровим № 2147, до договору іпотеки від 30.11.2006 року; додатковий договір від 21.09.2007 року за №2, посвідчений приватним нотаріусом Вишгородського районного нотаріального округу Кравцовою О.В. за реєстровим № 2229, до договору іпотеки від 30.11.2006 року; договір про внесення змін та доповнень від 19.07.2010 року за №3, посвідчений приватним нотаріусом Вишгородського районного нотаріального округу Кравцовою О.В. за реєстровим № 1446, до договору іпотеки від 30.11.2006 року, та зобов»язати приватного нотаріуса Вишгородського районного нотаріального округу Кравцову О.В. виключити з Державного реєстру іпотек заборону відчуження житлового будинку, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_3, та заборону відчуження земельної ділянки, що розташована на масиві «Дідовиця», села Нові Петрівці Вишгородського району Київської області.

Рішенням Вишгородського районного суду Київської області від 28 січня 2016 року позов задоволено частково.

Визнано недійсним договір іпотеки від 30.11.2006 року, посвідчений приватним нотаріусом Вишгородського районного нотаріального округу Кравцовою О.В. за реєстровим №3682 до кредитного договору № 014/9407/74/49702 від 30.11.2006 року.

Визнано недійсним додатковий договір від 17.09.2007 року за № 1 до договору іпотеки від 30.11.2006 року, посвідчений приватним нотаріусом Вишгородського районного нотаріального округу Кравцовою О.В. та зареєстрований в реєстрі за №2147.

Визнано недійсним Договір про внесення змін та доповнень від 19.07.2010 року за №3, посвідчений Кравцовою О.В., приватним нотаріусом Вишгородського районного нотаріального округу Київської області, та зареєстрований в реєстрі за №1446, до договору іпотеки від 30.11.2006 року.

В задоволенні решти позовних вимог відмовлено.

Не погоджуючись з рішенням суду, відповідач ПАТ «Райффайзен Банк Аваль» подав на нього апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на порушення судом норм матеріального та процесуального права, просив рішення суду скасувати та ухвалити по справі нове рішення про відмову в задоволенні позову.

Заслухавши доповідь доповідача, пояснення учасників процесу, перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду в межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених в суді першої інстанції, колегія суддів приходить до висновку про задоволення апеляційної скарги та скасування рішення суду, виходячи з наступного.

Судом першої інстанції встановлено, що позивачі ОСОБА_4, ІНФОРМАЦІЯ_1, та ОСОБА_5, ІНФОРМАЦІЯ_2, являються дітьми відповідача ОСОБА_6 та третьої особи ОСОБА_7, що підтверджується свідоцтвом про народження від 23 вересня 2004 року, яке видане Відділом реєстрації актів цивільного стану Деснянського районного управління юстиції у м. Києві, про що в книзі записів актів громадянського стану про народження 08 липня 1995 року зроблено відповідний запис за № 1213, та свідоцтвом про народження від 23 вересня 2004 року, яке видане Відділом реєстрації актів цивільного стану Деснянського районного управління юстиції у м. Києві, про що в книзі записів актів громадянського стану про народження 15 січня 1997 року зроблено відповідний запис за № 82 (а.с.11).

30.11.2006 року між ОСОБА_6 та ПАТ «Райффайзен Банк Аваль» були укладені кредитний договір № 014/9408/74/49702 від 30.11.2006 року (а.с.14-15) та договір іпотеки від 30.11.2006 року, посвідчений приватним нотаріусом Вишгородського районного нотаріального округу Київської області Кравцовою О.В. за реєстровим №3682 (а.с.18-19), до кредитного договору № 014/9407/74/49702 від 30.11.2006 року.

В подальшому, між ОСОБА_6 та ПАТ «Райффайзен Банк Аваль» були укладені додатковий договір від 17.09.2007 року за №1, посвідчений Кравцовою О.В., приватним нотаріусом Вишгородського районного нотаріального округу Київської області, та зареєстрований в реєстрі за №2147 (а.с.20), до договору іпотеки від 30.11.2006 року; додатковий договір від 21.09.2007 року за №2, посвідчений Кравцовою О.В., приватним нотаріусом Вишгородського районного нотаріального округу Київської області, та зареєстрований в реєстрі за №2229 (а.с.21), до договору іпотеки від 30.11.2006 року; договір про внесення змін та доповнень від 19.07.2010 року за №3, посвідчений Кравцовою О.В., приватним нотаріусом Вишгородського районного нотаріального округу Київської області, та зареєстрований в реєстрі за №1446 (а.с.22), до договору іпотеки від 30.11.2006 року.

Договір іпотеки від 30.11.2006 року забезпечує вимогу іпотекодержателя ПАТ «Райффайзен Банк Аваль», що випливає з кредитного договору від 30.11.2006 року та усіх додаткових договорів до нього, за умовами якого ОСОБА_6 зобов»язаний до 30.11.2026 року повернути ПАТ «Райффайзен Банк Аваль» кредит у розмірі 340 000 доларів США, сплатити 14% річних за користування ним згідно умов кредитного договору, а також можливу неустойку у розмірі і у випадках, передбачених кредитним договором та договором іпотеки.

Предметом договору іпотеки є: житловий будинок, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_3, житловою площею 63,6 кв.м., загальною площею 319,8 кв.м., який належить ОСОБА_6 на праві власності на підставі договору купівлі-продажу житлового будинку, укладеного та посвідченого 30.11.2006 року приватним нотаріусом Вишгородського районного нотаріального округу Кравцовою О.В. за реєстровим №3671 (а.с.23-24), та земельна ділянка площею 0,1094 га, розташована на масиві «Дідовиця» села Нові Петрівці, яка належить ОСОБА_6 на праві власності на підставі договору купівлі-продажу земельної ділянки, укладеного та посвідченого 30.11.2006 року приватним нотаріусом Вишгородського районного нотаріального округу Кравцовою О.В. за реєстровим №3675 (а.с.25-26).

Ухвалюючи рішення про визнання недійсними договору іпотеки та додаткових договорів до нього, суд першої інстанції виходив з того, що укладення договору іпотеки та додаткових договорів не було погоджено з органом опіки та піклування, чим було допущено порушення прав неповнолітніх на той час позивачів, які проживали в будинку, який є предметом іпотеки.

Однак з вищенаведеними висновками суду погодитись не можна, виходячи з наступного.

Відповідно до ст.203 ЦК України правочин, що вчиняється батьками (усиновлювачами), не може суперечити правам та інтересам їхніх малолітніх, неповнолітніх чи непрацездатних дітей.

Відповідно до ч.1 ст.215 ЦК України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою-третьою, п»ятою та шостою статті 203 цього Кодексу.

Відповідно до ч.3 ст.17 Закону України «Про охорону дитинства» батьки або особи, які їх замінюють, не мають права без дозволу органів опіки і піклування укладати договори, які підлягають нотаріальному посвідченню або спеціальній реєстрації, відмовлятися від належних дитині майнових прав, здійснювати розподіл, обмін, відчуження житла, зобов'язуватися від імені дитини порукою, видавати письмові зобов'язання.

Згідно ч.2 ст.177 Сімейного кодексу України батьки малолітньої дитини не мають права без дозволу органу опіки та піклування вчиняти такі правочини щодо її майнових прав: укладати договори, які підлягають нотаріальному посвідченню та (або) державній реєстрації, в тому числі договори щодо поділу або обміну житлового будинку, квартири; видавати письмові зобов'язання від імені дитини; відмовлятися від майнових прав дитини.

Відповідно до ч.ч.2-3 ст. 18 Закону України «Про охорону дитинства» діти - члени сім'ї наймача або власника житлового приміщення мають право користуватися займаним приміщенням нарівні з власником або наймачем. Органи опіки та піклування зобов'язані здійснювати контроль за додержанням батьками або особами, які їх замінюють, майнових та житлових прав дітей при відчуженні жилих приміщень та купівлі нового житла.

Відповідно до ч. 1 ст. 29 ЦК України місцем проживання фізичної особи є житло в якому вона проживає постійно або тимчасово.

Згідно ч. 3 ст. 29 ЦК України місцем проживання фізичної особи у віці до чотирнадцяти років є місце проживання її батьків (усиновлювачів) або одного з них, з ким вона проживає.

З наявних в справі копій паспортних даних позивачів вбачається, що ОСОБА_4 зареєстрована за адресою: АДРЕСА_1 з 17.08.1995 року по даний час (а.с.9 об.), ОСОБА_5 зареєстрована за тією ж адресою з 27.02.1997 року по даний час (а.с.10 об.). Вищевказана адреса: АДРЕСА_1, є місцем проживання матері позивачів - ОСОБА_7, яка зареєстрована за цією адресою з 07.06.1990 року (а.с.13 об.).

Батько позивачів - ОСОБА_6, на час укладання договору іпотеки 30.11.2006 року та додаткових договорів був зареєстрований за адресою: АДРЕСА_2, а в будинку АДРЕСА_3 зареєстрований лише з 24.05.2011 року, тобто після укладення оспорюваних позивачами договорів (а.с.12 об.).

Довідка Товариства індивідуальних забудовників «Дідовиця» від 01.07.2015 року за №01/07 (а.с.38), на яку як на доказ проживання з жовтня 2006 року ОСОБА_4 та ОСОБА_5 в будинку АДРЕСА_3 посилається суд першої інстанції в своєму рішенні, суперечить матеріалам справи і підставою для задоволення позову в зв»язку з цим не являється, що вбачається з наступного.

Так, згідно довідки Товариства індивідуальних забудовників «Дідовиця» від 01.07.2015 року за №01/07 ОСОБА_4 та ОСОБА_5 з жовтня 2006 року проживають за адресою: АДРЕСА_3, разом зі своїми батьками ОСОБА_6 та ОСОБА_7 (а.с.38).

Разом з тим, право власності на вищевказаний будинок ОСОБА_6 набув лише 30.11.2006 року на підставі укладеного між ним та гр.. ОСОБА_3 договору купівлі-продажу житлового будинку (а.с.23-24), і саме з цього моменту, 30.11.2006 року, цей будинок міг стати місцем проживання як ОСОБА_6, так і його неповнолітніх на той час дітей ОСОБА_4 та ОСОБА_5

Оскільки право на проживання неповнолітніх дітей є похідним від права на проживання їхніх батьків, відсутні підстави вважати, що таке право виникло у ОСОБА_4 та ОСОБА_5 раніше набуття такого права їхнім батьком ОСОБА_6

Будь-яких інших доказів, які б свідчили, що місцем проживання позивачів на час укладання оспорюваних договорів є будинок АДРЕСА_3, суду не надано.

Оскільки позивачами не доведено факт їхнього проживання в будинку АДРЕСА_3 на час укладення оспорюваних договорів, погодження органу опіки та піклування на їхнє укладення законом не вимагається, в зв»язку з чим висновок суду про наявність підстав до задоволення позову та визнання недійсними оспорюваних договорів з підстав порушення прав позивачів під час їхнього укладення є помилковим.

Враховуючи викладене, оскільки висновки суду не відповідають обставинам справи, а рішення ухвалене з порушенням норм матеріального права, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга відповідача підлягає задоволенню, а рішення суду - скасуванню з ухваленням по справі нового рішення про відмову в задоволенні позову.

Керуючись ст.ст. 307, 309, 314, 315 ЦПК України, колегія суддів

В И Р І Ш И Л А :

Апеляційну скаргу Публічного акціонерного товариства «Райффайзен Банк Аваль» - задовольнити.

РішенняВишгородського районного суду Київської області від 28 січня 2016 року - скасувати та ухвалити по справі нове рішення, яким в задоволенні позову ОСОБА_4, ОСОБА_5 до Публічного акціонерного товариства «Райффайзен Банк Аваль», ОСОБА_6, треті особи: ОСОБА_7, орган опіки та піклування виконавчого комітету Вишгородської міської ради Київської області, Головне територіальне управління юстиції у Київській області Вишгородське районне управління юстиції, про визнання недійсними договору іпотеки та додаткових договорів - відмовити.

Рішення набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржене до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом двадцяти днів з дня набрання ним законної сили.

Головуючий :

Судді: