Вирок № 57900068, 26.05.2016, Луцький міськрайонний суд Волинської області

Справа № 161/2627/16-к

Провадження № 1-кп/161/210/16

ЛУЦЬКИЙ МІСЬКРАЙОННИЙ СУД ВОЛИНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

В И Р О К

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

26 травня 2016 року м. Луцьк

Луцький міськрайонний суд Волинської області в колегіальному складі:

головуючого - судді Артиша Я.Д.

суддів Квятковського М.С., Ющука О.С.,

при секретарі судового засідання Гайбун Б.В.,

за участю прокурора Балаш Н.М.,

потерпілого та цивільного позивача ОСОБА_1,

представника потерпілого та цивільного позивача ОСОБА_2,

обвинуваченого ОСОБА_3,

захисника ОСОБА_4,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду кримінальне провадження, внесене до Єдиного реєстру досудових розслідувань за №12016030130000038 від 15 січня 2016 року про обвинувачення ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_1, уродженця ІНФОРМАЦІЯ_2 та жителя ІНФОРМАЦІЯ_3, зареєстрованого за адресою: ІНФОРМАЦІЯ_4, громадянина України, українця, ІНФОРМАЦІЯ_5, одруженого, на утриманні одна неповнолітня дитина - син ОСОБА_5, ІНФОРМАЦІЯ_6, не працює, не судимого,

у вчиненні злочину, передбаченого ч. 2 ст. 15, ч. 1 ст. 115 КК України,

В С Т А Н О В И В:

Обвинувачений ОСОБА_3, 15 січня 2016 року, близько 18 год., перебуваючи в стані алкогольного спяніння, знаходячись в гаражному приміщенні по місцю свого проживання в ІНФОРМАЦІЯ_7, під час словесної суперечки з ОСОБА_1, яка виникла на ґрунті особистих неприязних відносин, з метою нанесення тілесних ушкоджень, застосував одноствольну безкуркову мисливську рушницю "ІЖ-18ЕМ" № 9057666, калібру 12 мм., з якої зробив один постріл в ОСОБА_1, спричинивши потерпілому тілесні ушкодження у вигляді вогнепального поранення черевної порожнини та за очеревинного простору з пошкодженням петель тонкого кишківника, сечового міхура ускладнене внутрішньо-черевною кровотечею та за очеревинною гематомою, які згідно висновку судово-медичного експерта № 135 від 04 лютого 2016 року, за ступенем тяжкості відносяться до категорії тяжких тілесних ушкоджень, за ознакою небезпеки для життя.

В судовому засіданні обвинувачений ОСОБА_3 вину у інкримінованому йому органами досудового розслідування злочині, передбаченому ч. 2 ст. 15, ч. 1 ст.115 КК України визнав частково та показав, що не погоджується із тим, що мав намір на позбавлення життя швагра ОСОБА_1 Щиро розкаявся у вчиненому, просив суворо не карати та вибачення перед потерпілим.

Незважаючи на часткове визнання обвинуваченим ОСОБА_3 своєї вини у вчиненні злочину, передбаченого ч. 2 ст. 15, ч. 1 ст. 115 КК України, який інкриміновано йому органами досудового розслідування, зібраними в ході досудового розслідування та дослідженими під час судового розгляду доказами в кримінальному провадженні підтверджується його винність у вчиненні іншого злочину, передбаченого ч. 1 ст. 121 КК України.

Так, потерпілий ОСОБА_1 суду показав, що 15 січня 2016 року, близько 18 год., працював в приміщенні підвального гаража, що знаходиться в будинку по вул. Левадна, 80 с. Зміїнець Луцького району, де проживає разом з дружиною, тестем, тещею, а також швагром ОСОБА_3 близько 2 років. З усіма в нормальних відносинах, неприязних стосунків з ОСОБА_3 не мав, хоча зазначив, що була ситуація, коли останній вкрав у дружини гроші, то він його трохи побив. І деколи, коли той перебував у стані алкогольного сп'яніння, що відбувалось дуже часто, можливо вказував йому про його поведінку, разом з тещею возили його на лікування від алкоголізму. Думає, що будь яких образ на нього у ОСОБА_3 не було. Перший раз до нього того вечора ОСОБА_3 підійшов та просив дати подовжував, він побачив що той пяний, оскільки відчував сильний запах алкоголю з рота, мова була невиразна, почервоніле обличчя, пізніше прийшов повторно, між ними виникла невелика словесна суперечка з приводу користування інструментом, надалі той пішов. Вподальшому в сидячому положенні працюючи над деталлю, почув, що позаду хтось підійшов, коли оглянувся, побачив швагра ОСОБА_3, в руках якого була мисливська рушниця, який "як ковбой" одним рухом склав її та націлився на нього, знаходився від нього на віддалі 2 чи 2,5 м., перелякавшись, намагався повільно піднятись, без зайвих рухів руками, в один із моментів, коли той продовжував цілитись і не забирав рушницю, підскочив в праву сторону від себе та руками намагався відхилити ствол рушниці в ліву сторону, тоді відбувся постріл, відчув різку біль в лівій частині тіла нижче живота і впав на землю, ОСОБА_3 стояв на місці і намагався витягнути гільзу, однак не міг це зробити, нічого не кажучи почав йти із рушницею, в цей час підійшла теща ОСОБА_6, якій наказав викликати швидку медичну допомогу, оскільки розумів, що може померти від втрати крові та отриманої травми. Пізніше прийшов разом з нею тесть ОСОБА_7, яким повідомив, що їхній син навмисно вистрілив у нього із рушниці, коли він намагавсь в стрибку її відхилити. Надалі приїхала дружина ОСОБА_8, яка пішла зустрічати швидку. Його доставили в Луцьку МКЛ, де надавалась йому медична допомога, на даний час продовжує лікування, проводяться оперативні втручання. Цивільний позов підтримав в повному обсязі, просив стягнути з обвинуваченого в його користь майнову шкоду в сумі 80000 грн. та моральну шкоду в сумі 720000 грн., а також понесені ним витрати на правову допомогу в сумі 5000 грн.

Допитана в суді свідок ОСОБА_8 показала, що вона не була очевидцем події, яка сталась в підвальному приміщені гаража, оскільки цілий день була на роботі, однак їй стало відомо про них від матері ОСОБА_6, яка передзвонила їй 15 січня 2016 року та повідомила, що її чоловік ОСОБА_1 працював в гаражі із буровою установкою, почула звук, вийшла і побачила, що той поранений, можливо щось стрельнуло з установки та казала передзвонити на швидку допомогу, що вона і зробила. Наступним дзвінком, її матір, через деякий час, повідомила, що в чоловіка з рушниці вистрелив її брат ОСОБА_3 Приїхавши додому, побачила лежачого чоловіка ОСОБА_1 в підвалі. Вже в лікарні в приймальному відділенні чоловік розповів, в тому числі, і працівникам установи, що між її братом ОСОБА_3, коли він займався свою роботою, виник словесний конфлікт, будучи в стані алкогольного спяніння, той підійшов до нього з рушницею, зі спини, побачивши це намагався вистрибнути і відбити рушницю, яка була на нього направлена, однак відбувся постріл. Відносини між ними були нормальними, проте виникали конфлікти з приводу зловживання її братом алкоголем. Останній раз бачила рушницю в кімнаті батька, де знаходилась вона пізніше їй не відомо.

Свідок ОСОБА_6 суду показала, що очевидцем події також не була, 15 січня 2016 року, ввечері перебуваючи вдома почула якийсь хлопок і крик, вискочивши на двір побачила свого зятя ОСОБА_1, який лежав на землі біля гаража із пораненням живота, думала, що щось вистрелило з станка, бо він там працював. Передзвонила донці ОСОБА_8 і сказала викликати швидку. Після чого неподалік на дорозі побачила сина ОСОБА_3, у якого в руках знаходилась рушниця, який пішов у невідомому їй напрямку, просив перед цим викликати швидку, він був тверезий. Побігла до будинку і покликала чоловіка, хотіли відвести до лікарні, однак зять ОСОБА_1 відмовився і просив викликати швидку. Знову передзвонила донці і повідомила про постріл з рушниці. Ствердила, що рушниця в складеному вигляді зберігалась в кімнаті будинку. Зі слів ОСОБА_1 їй стало відомо, що він побачив її сина ОСОБА_3, який тримав в руках рушницю, намагався її відібрати, в цей момент відбувся постріл.

В свою чергу свідок ОСОБА_7 в судовому засіданні показав, що того дня ввечері знаходився в будинку, дивився телевізор, пострілу не чув, рушниця зберігалась в сейфі, ключ від якого знаходився тільки у нього, не знає чи залишав рушницю заряджену чи розряджену. Допускає, що можливо рушниця була вдома. Прибігла дружина ОСОБА_6 і повідомила, що сталось. Вийшовши за 10 хв. на вулицю, побачив зятя ОСОБА_1 лежачого біля гаража із пораненням живота, який пояснив, що намагався відтягнути ствол рушниці з рук його сина ОСОБА_3, і в цей час відбувся постріл з неї. Стверджує, що сина бачив того дня, він був тверезий. Патрони зберігались тільки в сейфі, який знаходився в гаражі. Його дочка викликала швидку.

Також свідок ОСОБА_9 суду показала, що того дня ОСОБА_3 приходив до неї, допомагав по господарству, після чого пішов додому, ввечері, близько 19 год. 30 хв. він знов прийшов до неї, переляканий із розломаною рушницею в руках. Розказав, що випадково вистрелив у швагра ОСОБА_1, коли той відбирав рушницю. Рушницю загорнула в халат і залишина на кухні. Пізніше прийшов ОСОБА_10, вони між собою говорили, чула, як ОСОБА_3 говорив, що ОСОБА_1 його обіжав, приїхала міліція, яка вподальшому вилучила рушницю. Вказала, що до неї ОСОБА_3 прийшов тверезий, вживав алкоголь уже в неї вдома.

Свідок ОСОБА_10 в судовому засіданні показав, що того вечора курив на дворі та побачив, як під'їжджала швидка медична допомого до будинку ОСОБА_3. Через деякий час до нього передзвонив ОСОБА_3 і повідомив, що має проблему і знаходиться у ОСОБА_9 Вказаний дзвінок перебив інший дзвінок, його колишнього підлеглого працівника міліції, який повідомив, що сталась подія і вони зараз будуть біля нього. Приїхавши до нього, повідомили, що сусід ОСОБА_3 підстрелив швагра ОСОБА_1 Сівши разом з ними в машину приїхали до будинку ОСОБА_9 Він сам зайшов до будинку, двері відчинила ОСОБА_9, а працівники міліції залишились на дворі. В будинку побачив ОСОБА_3, запитав чи готовий він розмовляти із працівниками міліції, на що той погодився, після чого зайшли до будинку останні, на кухні вилучити мисливську рушницю, з якої, як повідомив ОСОБА_3 відбувся постріл, коли її відбирав у нього потерпілий ОСОБА_1. Вподальшому його також залучали, як понятого, під час огляду місця події, де було вилучено патрони та гільзи по місцю проживання ОСОБА_3, а також неподалік гаража.

Крім цього, винність ОСОБА_3 у вчиненні ним злочину, передбаченого ч. 1 ст. 121 КК України, обєктивно підтверджується також і іншими доказами у кримінальному провадженні.

Зокрема, протоколом прийняття заяви про вчинене кримінальне правопорушення (або таке, що готується) від 16 січня 2016 року, відібраної від ОСОБА_8, з якої вбачається, що остання просить притягнути до кримінальної відповідальності брата ОСОБА_3, який 15 січня 2016 року в с. Зміїнець по вул.Левадна, буд. 80 здійснив один постріл з рушниці в область живота її чоловікові ОСОБА_1

Із протоколу огляду місця події від 15 січня 2016 року, який проведено за згодою власника ОСОБА_6, а саме, території домогосподарства та будинку, що знаходиться за адресою: с. Зміїнець вул. Левадна, буд. 80 Луцького району Волинської області та оформлених до нього фототаблиць слідує, що при відкритті металевих дверей коричневого кольору, які ведуть до підвального приміщення, при вході на бетонній підлозі лежить паралон, на якому наявні сліди речовини невідомого походження, коричневого кольору, а в кінці цього приміщення знаходиться металевий сейф із відігнути дверцята на зовні, де виявлено порожні гільзи та патронтаж, а в кімнатах будинку, а саме, в шуфляді дерев'янного столу, що знаходиться в спальні, де проживав ОСОБА_3, виявлено одну порожню гільзу із написом "ТАХО-12" та один патрон "1 стандарт ТАХО-12", в залі, де проживають батьки ОСОБА_3, в дерев'яній стінці у відділені № 4 виявлено коробку жовтого кольору, в якій знаходяться 10 мисливських набої "ТАХО", калібру 12 мм., а також дозвіл на носіння та зберігання мисливської зброї, які опечатані та вилучені з місця події.

Під час огляду місця події в ніч з 15 на 16 січня 2016 року, що проведений за згодою власника ОСОБА_9, на підставі заяви ОСОБА_3 про те, що в даному приміщенні наявне знаряддя злочину, в будинку по вул. Чернишевського, буд. 134а в м. Луцьку Волинської області, на кухні в обмотаному жіночим халатом на столі виявлено мисливську рушницю "ІЖ-18М" № 9057666 в розкладеному вигляді, а саме, ствол від'єднано від основи руків'я та спускового механізму, яку вилучено та опечатано, про що складено протокол огляду місця події.

Також, 16 січня 2016 року в ході додаткового огляду місця події, заїзду у гараж в с. Зміїнець вул. Левадна, буд. 80 Луцького району Волинської області, по обидва боки якого наявні виступи фундамента, викладені із каменя, по праву сторону якого на відстані 1,5 м. від металевих дверей, що ведуть в гараж, притрушену снігом, виявлено гільзу білого кольору "ТАХО", калібр 12 мм, із позначкою № 3 (12/70), 32Г, яка опечата та вилучена, вказана слідча дія оформлена протоколом огляду місця події та відповідними фототалицями до нього.

16 січня 2016 року під час огляду місця події в приймальному відділенні Луцької МКЛ вилучено одяг потерпілого ОСОБА_1: підштаники чорного кольору, труси сірого кольору, футболку червоного кольору з довгим рукавом на передній нижній частині якої виявлено отвір неправильної форми із плямами навколо речовини бурого кольору, схожої на кров, сині штани, які забруднені, чорний светер на передній нижній строні якого виявлено отвір неправильної форми, із плямами навколо речовини бурого кольору, схожої на кров, пальто темного кольору, в нижній лівій стороні якого в районі кишені виявлено отвір неправильної форми, пара зимових черевик коричневого кольору.

При цьому, згідно до протоколу огляду місця події від 16 січня 2016 року з кабінету медсести відділення операційного блоку Луцької МКЛ, вилучено пиж із нашаруванням речовини бурого кольору, схожої на кров та виготовлений із полімерного матеріалу та шість металевих обєктів округлої форми, схожих на дріб.

Висновком судово-медичного експерта № 135 від 04 лютого 2016 року стверджується, що згідно даних представленої медичної документації у гр. ОСОБА_1 виявлено тілесні ушкодження: вогнепальне поранення черевної порожнини та заочеревииного простору з пошкодженням петель тонкого кишківника, сечового міхура, ускладнене внутрішньо-черевною кровотечею та заочеревинною гематомою. Дані тілесні ушкодження виникли внаслідок травмуючої дії вогнепальної зброї, цілко можливо в час вказаний в постанові та медичній документації, за ступенем тяжкості відносяться до категорії тяжких тілесних ушкоджень, за ознакою небезпеки для життя.

Допитана в судовому засіданні судово-медичний експерт ОСОБА_11 підтвердила свій висновок та показала, що обставини, про які вказує як обвинувачений, так і потерпілий в судовому засіданні, по механізму утворення тілесного пошкодження спроможні. Раневий канал від вогнепального поранення пройшов зверху до низу та трохи з ліва на право по відношенню від потерпілого.

За висновком судової медико-криміналістичної експертизи речових доказів №12-МК від 18 лютого 2016 року на одязі потерпілого ОСОБА_1 виявлено вхідні вогнепальні отвори, а саме: на клапані, самій кишені пальто по одному вхідному вогнепальному отвору та по одному вогнепальному отвору на кофті чорного і червоного кольорів, усі ушкодження утворились від дії одного пострілу, який був здійснений з близької відстані, що зазвичай для стрільби дрібним шротом становить до 20-100 см.

Згідно до висновку судової експертизи вибухових речовин, продуктів вибуху та пострілу № 22/22 від 24 лютого 2016 року в складі нашарувань на внутрішній поверхні кналу ствола мисливської рушниці "ИЖ-18" № 9057666 речовин, які можна було б віднести до продуктів пострілу не виявлено.

Поряд з цим, мисливська рушниця, яка виявлена та вилучена 15 січня 2016 року під час огляду місця події за адресою: м. Луцьк вул. Чернишевського, буд. 134 є гладкоствольною вогнепальною зброєю - одноствольною безкурковою мисливською рушницею, моделі "ІЖ-18ЕМ", заводський № 57666, 1990 року виготовлення, 12 калібру, виготовлена промисловим способом, для стрільби придатна. Представлені на дослідження 11 патронів, які виявлені та вилучені під час проведення огляду місця події за адресою: с. Зміїнець, вул. Левадна, буд. 80 Луцького району, відносяться до мисливських боєприпасів і є мисливськими патронами, 12 калібру, до гладкоствольної мисливської зброї, 12 калібру, виготовлені промисловим способом, для стрільби придатні, 1 гільза, виявлена там же, до боєприпасів не відноситься, а є стріляною гільзою, 12 калібру, вигототовлена промисловим способом. Гільза, яка виявлена та вилучена 15 січня 2016 року під час проведення огляду місця події біля гаражного приміщення за адресою: с. Зміїнець, вул. Левадна, буд. 80, відстріляна з мисливської рушниці, моделі "ІЖ-18ЕМ", заводський № 57666, 1990 року виготовлення, 12 калібру, яка виявлена та вилучена 15 січня 2016 року під час проведення огляду місця події за адресою: м. Луцьк вул. Чернишевського, буд. 134, що підтверджується висновком судової балістичної експертизи № 213 від 18 лютого 2016 року.

За висновком дактилоскопічної експертизи № 232 від 29 січня 2016 року на поверхні рушниці, виявленої та вилученої 15 січня 2016 року під час огляду місця події за адресою: м. Луцьк вул. Чернишевського, буд. 134 - слідів папілярних узорів (слідів пальців та долонних поверхонь) не виявлено.

В ході проведення слідчого експерименту за участю підозрюваного ОСОБА_3, останній розповів та вподальшому показав на місці про обставини події, що відбулась 15 січня 2016 року, під час якого зазначив, що будучи тверезим, взяв мисливську рушницю з будинку, яка знаходилась в зібраному стані, чи стояла на запобіжнику та чи був патрон у патроннику не перевіряв, тримаючи її в руках, йшов у підвальне приміщення, щоб покласти її в сейф, який призначений для її зберігання. В цей час ОСОБА_1, перебував у підвальному приміщення, при цьому, навприсядки спиною повернутий до входу. Між ними відбулась словесна суперечка, в ході якої ОСОБА_1, встаючи та повертаючись через ліве плече, схопив рушницю двома руками за ствол та намагаючись вирвати її з його рук, різко шарпанув на себе, внаслідок чого відбувся випадковий постріл. ОСОБА_3 показав, що в момент пострілу вказівний палець на спусковому гачку не був. Правою рукою він тримав за рушницю в районі спукового гачка та запобіжної дуги, лівою рукою в районі підствольної накладки. За участю статиста відтворено дії потерпілого ОСОБА_1, зі слів підозрюваного ОСОБА_3, який вказав, що в момент пострілу той стояв рівно на ногах, будучи обличчям повернутим до нього. В момент коли ОСОБА_1 вставав, то він взяв за кінець ствола двома руками, на скільки пам'ятає. Коли став на рівні ноги, то різко потягнув рушницю на себе, внаслідок чого вказівний палець правої руки зісковзнув на спусковий гачок та відбувся постріл. Встановлено, що в момент пострілу ОСОБА_1 та ОСОБА_3 стояли на рівній поверхні. ОСОБА_1 був в приміщенні гаража біля порогу, а ОСОБА_3 за приміщенням гаража біля порогу. Ствол рушниці відносно землі був розміщений горизонтально. Кінець ствола рушниці був на відстані 7-9 см. від одягу ОСОБА_1 (під час кількох випробувань), зі слів підозрюваного. В момент пострілу ствол був скерований ОСОБА_1 по середині тіла у верхній частині живота. В ході слідчого експерименту встановлено, що коли рушниця, з якої заподіяно вогнепальне поранення, знаходиться на запобіжнику, то здійснити випадковий постріл в обстановці про яку вказує ОСОБА_3 неможливо. Щоб зняти дану рушницю із запобіжника та здійснити постріл, потрібно вказівним пальцем правої руки натиснути на кнопку, яка знаходиться з правої сторони рушниці вище і позаду спускового гачка, після чого для проведення пострілу вказівний палець потрібно опустити до низу на спусковий гачок та зробити натискання на нього. На запобіжник рушниця ставиться натисканням на ту ж саму кнопку з лівої сторони рушниці, про що складено слідчим СВ Луцького ВП ГУНП у Волинській області ОСОБА_12 протокол проведення слідчого експерименту від 24 лютого 2016 року із застосуванням відеозапису даної слідчої дії.

Вказана обставина також стерджуються і переглянутим в судовому засіданні DVD-R диском із записом слідчого експеременту за участю ОСОБА_3, який відбувся 24 лютого 2016 року.

Аналогічні показання обвинувачений ОСОБА_3 дав і в судовому засіданні, підтримавши такий розвиток подій, що відбувся 15 січня 2016 року, за його участю і потерпілим ОСОБА_1, як ним вказано під час слідчого есперименту.

Згідно консультативного висновку спеціаліста Волинського обласного наркологічного диспансеру № 181 від 16 січня 2016 року ОСОБА_3 того дня о 03 год. 10 хв. перебував у стані алкогольного спяніння, при цьому, відмовився від проходження огляду за допомогою приладу ALCOTEST № 6510.

Відповідно до акту наркологічної експертизи № 45 від 27 січня 2016 року у ОСОБА_3 наявні психічні та поведінкові розлади внаслідок вживання алкоголю, синдром залежності, обстежуваний страждає хронічним алкоголізмом II ст. та потребує примусового протиалкогольного лікування, котре йому не протипоказане.

Із акту амбулаторної судово-психіатричної експертизи № 25 від 18 лютого 2016 року слідує, що у ОСОБА_3 виявлялися в період, що відноситься до часу вчинення інкримінованого йому правопорушення і виявляються в даний час ознаки психічного і поведінкових розладів внаслідок вживання алкоголю, синдрому залежності. Однак, ступінь змін зі сторони психіки не така, що позбавляла чи позбавляє його можливості усвідомлювати свої дії (бездіяльність) і керувати ними. Примінення примусових заходів медичного характеру він в даний час не потребує.

Судом з врахуванням прав особи на справедливий суд, у розумінні статті 6 Конвенції про захист прав та основоположних свобод, забезпечено дотримання ст.ст.22, 23, 94 і 95 КПК України під час судового розгляду, а саме, змагальності кримінального провадження; дослідження доказів безпосередньо судом; оцінку кожного доказу з точки зору належності, допустимості, достовірності, а сукупність доказів з точки зору достатності та взаємозвязку для прийняття відповідного процесуального рішення; обґрунтування висновків суду лише на показання, які він безпосередньо сприймав під час судового засідання.

Органами досудового розслідування дії ОСОБА_3 кваліфіковано, як вчинення злочину, передбаченого ч. 2 ст. 15, ч. 1 ст. 115 КК України, тобто, умисні дії, які виразились у закінченому замаху на умисне вбивство, тобто умисне протиправне заподіяння смерті іншій людині, при виконанні усіх дій, які особа вважала необхідними для доведення злочину до кінця, але злочин не було закінчено з причин, які не залежали від її волі, проте така кваліфікація його дій не знайшла свого належного підтвердження в ході судового розгляду.

Однак, з метою ухвалення справедливого судового рішення та захисту прав людини і її основоположних свобод, суд виходить за межі обвинувачення, зазначеного в обвинувальному акті, в частині зміни правової кваліфікації кримінального правопорушення, оскільки це покращує становище обвинуваченого ОСОБА_3, що відповідає вимогам ч. 3 ст. 337 КПК України та кваліфікує дії останнього як вчинення злочину, передбаченого ч. 1 ст. 121 КК України, а саме у вчиненні умисних протиправних дій, які виразились в умисному спричинені тяжкого тілесного ушкодження, тобто умисного тілесного ушкодження, небезпечного для життя.

Відповідно до ч. 2 ст. 15, ч.1 ст. 115 КК України та розяснень, що містяться в п. 22 постанови Пленуму Верховного Суду України від 7 лютого 2003 року № 2 "Про судову практику в справах про злочини проти життя і здоров'я особи" замах на вбивство передбачає наявність прямого умислу на позбавлення потерпілого життя.

Виходячи із сукупності всіх обставин вчиненого діяння, зокрема, тяжкість тілесних ушкоджень, завданих потерпілому, способу їх заподіяння, знаряддя злочину, характеру дій обвинуваченого, його поведінку до та після злочину, обставини припинення злочинних дій, їх стосунки з потерпілим, а також поведінку потерпілого до та після вчиненого щодо нього злочину, суд вважає недоведеним умисел обвинуваченого ОСОБА_3 на умисне заподіяння смерті (вбивство) ОСОБА_1, який не було закінчено з причин, які не залежали від його волі.

А тому суд перекваліфіковує такі дії ОСОБА_3Г із ч. 2 ст. 15, ч. 1 ст. 115 КК України, по наслідкам, які від них настали, на ч. 1 ст. 121 КК України, та приходить до висновку про винуватість обвинуваченого, у спричиненні потерпілому ОСОБА_1 умисного тяжкого тілесного ушкодження, тобто умисного тілесного ушкодження, небезпечного для життя.

Водночас, суд критично відноситься до показань обвинуваченого ОСОБА_3 в судовому засіданні про те, що постріл з рушниці відбувся непередбачувано, оскільки потерпілий потягнув на себе мисливську рушницю, можливо з необережності, якщо б цього не відбулося, то не було і наслідків, які наступили, однак такі показання перевірялись судом та не знайшли свого належного підтвердження і спростовуються дослідженими доказами у кримінальному проваджені, відповідно суд розцінює таку поведінку обвинуваченого ОСОБА_3, як бажання помякшити свою відповідальність за вчинене.

Разом з цим, в судовому засіданні обвинувачений ОСОБА_3 вину визнав частково, проте отриманні безпосередньо в суді показання потерпілого ОСОБА_1, узгоджуються із іншими доказами у кримінальному провадженні, зокрема, показаннями свідка ОСОБА_8, висновками експертиз, протоколами огляду місця подій, а тому суд покладає їх в основу обвинувального вироку.

При цьому суд, знову ж, критично відноситься до показань свідків ОСОБА_7 та ОСОБА_6, оскільки останні є батьками обвинуваченого ОСОБА_3, тай свідка ОСОБА_13, з якою той перебуває у дружніх відносинах щодо факту не перебування його у стані алкогольного сп'яніння.

За таких обставин, суд приходить до висновку про винуватість ОСОБА_3 у вчиненні умисних протиправних дій, які виразились в умисному спричинені тяжкого тілесного ушкодження, тобто умисного тілесного ушкодження, небезпечного для життя, та дані його дії кваліфікує, як вчинення злочину, передбаченого ч. 1 ст.121 КК України.

У відповідності до вимог ст.ст. 50, 65 КК України, при призначенні покарання обвинуваченому ОСОБА_3, суд враховує ступінь тяжкості вчиненого ним злочину, який відповідно до вимог ст. 12 КК України відноситься до категорії тяжкого, дані про його особу та обставини справи, що помякшують та обтяжують покарання.

До обставин, що обтяжують покарання обвинуваченого ОСОБА_3, суд відносить вчинення злочину особою, що перебуває в стані алкогольного спяніння.

До обставин, що помякшують покарання обвинуваченого ОСОБА_3, суд відносить щире каяття.

Поряд з цим, призначаючи покарання обвинуваченому ОСОБА_3, суд бере до уваги перебування на його утриманні неповнолітньої дитини, відомості про його стан здоров'я, зокрема те, що на обліках у лікарів психіатра не значиться і не перебуває, проте перебуває на обілку лікаря - нарколога, інформацію про те, що він вперше притягується до кримінальної відповідальності, його посередньою характеристику з місця фактичного проживання, а також думку потерпілого, який щодо міри покарання покладається на розсуд суду.

Також призначаючи покарання обвинуваченому ОСОБА_3, суд враховує і конкретні обставини кримінального провадження, спосіб заподіння тілесних ушкоджень, заподіння їх за допомогою мисливської рушниці, а тому з урахуванням наведеного, вважає за необхідне призначити йому, покарання в межах санкції частини статті, за якою його засуджується у виді позбавлення волі, яке не можливе без ізоляції від суспільства.

Суд вважає, що дане покарання буде необхідним і достатнім для виправлення та перевиховання обвинуваченого ОСОБА_3 та попередження вчинення ним нових злочинів, так і іншими особами.

Цивільний позов потерпілого ОСОБА_1 до обвинуваченого ОСОБА_3 про відшкодування майнової та моральної шкоди, а також витрат на правову допомогу підлягає до часткового задоволення.

Зокрема, слід стягнути з обвинуваченого ОСОБА_3 на користь потерпілого ОСОБА_1 суму майнової шкоди в сумі 74000 грн, з якою погоджується сам обвинувачений та визнає її в повному обсязі, із врахуванням того, що родичами обвинуваченого під час досудового розслідування останньому добровільно вішкодовано матерільну шкоду в загальній сумі 6000 грн., про що вказав сам потерпілий в судовому засіданні, при цьому, інша частина такої шкоди на даний час залишилась не відшкодована, що стверджується оглянутими фіскальними чеками.

При цьому, визначаючи розмір грошового відшкодування в рахунок моральної шкоди потерпілому, суд враховує тяжкість вчиненого злочину щодо нього, глибину фізичних і душевних його страждань, вимушені зміни у його житті, постійне перебування у тяжкому та напруженному моральному і емоційному становищі, погрішення стосунків в сім'ї, інші обставини справи, вимоги розумності і справедливості і оцінює їх в розмірі 150000 грн.

Крім цього, на підставі вимог ч. 1 ст. 124 КПК України, з обвинуваченого ОСОБА_3 в користь потерпілого ОСОБА_1 слід стягнути понесені останнім витрати на правову допомогу в сумі 5000 грн., що ним не оспорються та визнаються.

У відповідності до вимог ст. 122 КПК України суд приймає рішення по питанню процесуальних витрат за проведення експертиз, які слід стягнути з обвинуваченого ОСОБА_3 в повному обсязі та на підставі ст. 100 КПК України вирішує долю речових доказів.

Також суд вирішує питання заходу забезпечення кримінального провадження, а саме, запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, застосованого щодо обвинуваченого ОСОБА_3, який до набрання вироком законної сили слід залишити без зміни.

Відповідно до вимог ч. 5 ст. 72 КК України, суд зараховує обвинуваченому ОСОБА_3 в строк покарання, термін його попереднього увязнення, тобто з дня його затримання до моменту набрання вироком законної сили, із розрахунку один день попереднього увязнення за два дні позбавлення волі.

На підставі наведеного, керуючись ст.ст. 129, 368, 370 КПК України, суд,-

У Х В А Л И В:

Визнати винним ОСОБА_3 у вчиненні злочину, передбаченого ч. 1 ст. 121 КК України і призначити йому покарання у виді позбавлення волі на строк 6 (шість) років 6 (шість) місяців.

Запобіжний захід ОСОБА_3 до набрання вироком законної сили залишити попередній у вигляді тримання під вартою.

Строк відбуття покарання ОСОБА_3 рахувати 15 січня 2016 року, тобто з моменту його затримання, зарахувавши йому в строк основного покарання термін попереднього увязнення, з дня його затримання до моменту набрання вироком законної сили, із розрахунку один день попереднього увязнення за два дні позбавлення волі.

Цивільний позов ОСОБА_1 до ОСОБА_3 про відшкодування майнової та моральної шкоди, а також витрат на правову допомогу задовольнити частково.

Стягнути з ОСОБА_3 на користь ОСОБА_1 майнову шкоду в сумі 74000 (сімдесят чотири тисячі) грн. та моральну шкоду в сумі 150000 (сто пятдесят тисяч) грн., а також витрати, понесені потерпілим на правову допомогу в сумі 5000 (п'ять тисяч) грн.

В іншій частині позовних вимог відмовити.

Стягнути з ОСОБА_3 в дохід держави витрати повязані із залученням експертів для проведення експертизи вибухових речовин, продуктів вибуху та пострілу в сумі 307 (триста сім) грн. 20 коп., балістичної експертизи в сумі 1477 (одна тисяча чотириста сімдесят сім) грн. 28 коп., дактилоскопічної експертизи в сумі 368 (триста шістдесят вісім) грн. 28 коп., а всього, на загальну суму 2152 (дві тисячі пятдесят дві) грн. 76 коп.

Речові докази: пальто чоловіче, дві кофти чоловічі, пару чоловічих чобіт, штани чоловічі, підштаники, труси - повернути за належністю потерпілому ОСОБА_1; одноствольну безкуркову мисливську рушницю "ІЖ-18ЕМ" № 9057666, калібру 12 мм - повернути за належністю власнику ОСОБА_7; пиж з полімерного матеріалу, частини дробу, одну гільзу в паперовому конверті, вісім патронів та чотири гільзи в полімерному пакеті - знищити.

На вирок може бути подана апеляційна скарга до Апеляційного суду Волинської області протягом тридцяти днів з дня його проголошення, а обвинуваченим, який перебуває під вартою - в той же строк з моменту вручення копії вироку, через Луцький міськрайонний суд.

Вирок набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги вирок, якщо його не скасовано, набирає законної сили після ухвалення рішення судом апеляційної інстанції.

Учасники судового провадження мають право отримати в суді копію вироку.

Копію вироку після проголошення негайно вручити обвинуваченому та прокурору.

Головуючий: /підпис/

Судді: /підпис/ /підпис/

Згідно з оригіналом:

Суддя Луцького міськрайонного суду Я.Д. Артиш