Постанова № 57898794, 18.05.2016, Київський апеляційний господарський суд

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

04116 м.Київ, вул. Шолуденка, 1 (044) 230-06-58

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"18" травня 2016 р. Справа№ 910/32717/15

Київський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: Дідиченко М.А.

суддів: Пономаренка Є.Ю.

Кропивної Л.В.

при секретарі Петрик М.О.

за участю представників:

від позивача: не з'явились;

від відповідача: не з'явились,

розглянувши у відкритому засіданні апеляційну скаргу Приватного акціонерного товариства "Українська охоронно-страхова компанія"

на рішення Господарського суду міста Києва від 05.02.2016 року

у справі № 910/32717/15 (суддя Підченко Ю. О.)

за позовом Приватного акціонерного товариства "Страхова компанія "ПЗУ Україна"

до відповідача Приватного акціонерного товариства "Українська охоронно-страхова компанія"

про стягнення 11 904,54 грн.

ВСТАНОВИВ:

Приватне акціонерне товариство "Страхова компанія "ПЗУ Україна" звернулося до Господарського суду міста Києва з позовними вимогами до Приватного акціонерного товариства "Українська охоронно-страхова компанія" про відшкодування шкоди в порядку суброгації в сумі 11 904,54 грн.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що позивачем, як страховиком виконано умови договору страхування майнових інтересів власника автомобіля і виплачено страхувальнику, у зв'язку з пошкодженням автомобіля при дорожньо-транспортній пригоді суму страхового відшкодування, внаслідок чого до позивача в порядку ст. 1191 Цивільного кодексу України та ст. 22 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» перейшло право вимоги до осіб, відповідальних за завдані збитки, яким є відповідач, як особа, що застрахувала цивільну відповідальність винної у пригоді особи.

Рішенням Господарського суду міста Києва від 05.02.2016 року у позов задоволено повністю.

Стягнуто з Приватного акціонерного товариства "Українська охоронно-страхова компанія" на користь Приватного акціонерного товариства "Страхова компанія "ПЗУ Україна" страхове відшкодування в розмірі 11 904,54 грн. та витрати по сплаті судового збору в сумі 1 218,00 грн.

Не погодившись з прийнятим рішенням, відповідач звернувся до Київського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати рішення Господарського суду міста Києва від 05.02.2016 року та прийняти нове, яким відмовити в задоволені позовних вимог.

Апеляційна скарга мотивована тим, що судом першої інстанції не прийнято до уваги, що відшкодуванню підлягають витрати, пов'язані з відновлювальним ремонтом ремонтом з урахуванням зносу. Крім того, судом не враховано, що автомобіль Кіа Ria, д.н.з. НОМЕР_4, неодноразово потрапляв в ДТП та не здійснено зменшення страхового відшкодування на суму франшизи.

Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 04.03.2016 року справу № 910/32717/15 прийнято до свого провадження колегією суддів у складі: Дідиченко М. А. (головуюча), Пономаренко Є. Ю., Руденко М. А. та призначено до розгляду на 06.04.2016 року.

Розпорядженням Київського апеляційного господарського суду від 05.04.2016 року у зв'язку із перебуванням судді Руденко М. А., яка не є головуючим суддею, у відпустці, справу № 910/32717/15 передано на повторний атоматизований розподіл.

Згідно із протоколом автоматизованого розподілу справ від 05.04.2016 року, справу № 910/32717/15 передано на розгляд колегії суддів у складі: Дідиченко М.А. (головуюча), Пономаренко Є. Ю., Кропивна Л. В.

Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 06.04.2016 року апеляційну скаргу Приватного акціонерного товариства "Українська охоронно-страхова компанія" прийнято до свого провадження колегією суддів у складі: Дідиченко М.А. (головуюча), Пономаренко Є. Ю., Кропивна Л. В.

У судове засідання 06.04.2016 року представники сторін не з'явились, про поважні причини неявки суд не повідомили.

Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 06.04.2016 року відкладено розгляд справи до 18.05.2016 року.

Представники сторін у судове засідання 18.05.2016 року не з'явилися, про поважні причини неявки суд не повідомили.

Розглянувши доводи апеляційної скарги, перевіривши матеріали справи, дослідивши докази, проаналізувавши на підставі встановлених фактичних обставин справи правильність застосування судом першої інстанції норм чинного законодавства, Київський апеляційний господарський суд вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Відповідно до ст. 101 ГПК України апеляційний господарський суд не зв'язаний доводами апеляційної скарги і перевіряє законність і обґрунтованість рішення місцевого господарського суду у повному обсязі.

Як вірно встановлено місцевим господарським судом та підтверджується матеріалами справи, 24.12.2014 року о 9 год. 00 хв. в м. Боярка по вулиці 16 лінія сталася дорожньо-транспортна пригода за участю автомобіля Volswagen Caddy д.н.з. НОМЕР_5 під керуванням ОСОБА_6 та автомобіля КІА RIO, д.н.з. НОМЕР_4 під керуванням ОСОБА_7, що призвело до пошкодження транспортних засобів.

В результаті ДТП автомобіль КІА RIO, д.н.з. НОМЕР_4 отримав механічні пошкодження, що підтверджується розширеною довідкою про дорожньо-транспортну пригоду № 9479991, виданою Відділом ДАІ з обслуговування Києво-Святошинського району при УДАЇ ГУМВС України в Київській області.

Згідно з постановою Києво-Святошинського районного суду Київської області від 05.01.2015 у справі № 369/72/15-п (належним чином засвідчена копія постанови містяться в матеріалах справи), дорожньо-транспортна пригода (далі за текстом - ДТП) відбулась внаслідок порушенням водієм ОСОБА_6 ст. 124 Кодексу про адміністративні правопорушення, в результаті чого останнього визнано винним у скоєні правопорушення, що причинило пошкодження зазначених транспортних засобів.

17.03.2014 року між Приватним акціонерним товариством «Страхова компанія «ПЗУ Україна» (страховик) та ОСОБА_7 (страхувальник) було укладено договір добровільного страхування № АМ 083535, предметом якого є майнова відповідальність за пошкодження транспортного засобу КІА RIO, д.н.з. НОМЕР_4.

ОСОБА_7 звернулася до позивача із заявою про настання страхового випадку у вигляді ДТП, що сталося 24.12.2014 року.

Відповідно акту огляду транспортного засобу та рахунку ТОВ «Світ-Авто» № СА-000156190 від 29.12.2014 року вартість відновлювального ремонту транспортного засобу КІА RIO, д.н.з. НОМЕР_4 складає 14 984, 54 грн.

Згідно із страховим актом № UA2014122400012/L02/01 від 27.01.2015 позивачем узгоджена сума страхового відшкодування на відновлювальний ремонт транспортного засобу КІА RIO, д.н.з. НОМЕР_4 у розмірі 12 904, 54 грн.

На виконання умов договору, відповідно до страхового акту № UA2014122400012/L02/01 від 27.01.2015 позивачем була здійснена виплата страхового відшкодування ТОВ "Саноіл" в розмірі 12 904, 54 грн., що підтверджується платіжним дорученням № 29909 від 27.01.2015, у зв'язку із чим позивач звернувся до суду із позовом про стягнення з відповідача шкоди у порядку суброгації у розмірі 11 904, 54 грн.

Статтею 27 Закону України "Про страхування" та статтею 993 ЦК України визначено, що до страховика, який виплатив страхове відшкодування за договором майнового страхування, в межах фактичних затрат переходить право вимоги, яке страхувальник або інша особа, що одержала страхове відшкодування, має до особи, відповідальної за заподіяний збиток.

Позивач, здійснивши виплату страхового відшкодування, набув право вимоги до відповідальної за заподіяні збитки особи.

Відповідно до ч. 1 ст. 1166 ЦК України майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала.

Частинами першою та другою статті 1187 ЦК України передбачено, що шкода, завдана джерелом підвищеної небезпеки, відшкодовується особою, яка на відповідній правовій підставі (право власності, інше речове право, договір підряду, оренди тощо) володіє транспортним засобом, механізмом, іншим об'єктом, використання, зберігання або утримання якого створює підвищену небезпеку.

Відповідно до пункту 1 частини 1 статті 1188 ЦК України шкода, завдана внаслідок взаємодії кількох джерел підвищеної небезпеки, відшкодовується на загальних підставах, а саме шкода, завдана одній особі з вини іншої особи, відшкодовується винною особою. Таким чином, за змістом вказаної норми, у відносинах між кількома володільцями джерел підвищеної небезпеки відповідальність будується на загальному принципу вини.

Як свідчать матеріали справи, цивільна відповідальність власника Volswagen Caddy д.н.з. НОМЕР_5, застрахована відповідачем згідно з полісом обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів № АС/9711317, відповідно до якого ліміт відповідальності за шкоду заподіяну майну третіх осіб становить 50 000, 00 грн., франшиза - 1 000, 00 грн.

Враховуючи те, що цивільно-правову відповідальність власника автомобіля марки "Volkswagen Caddy", державний номер НОМЕР_6, на момент скоєння вищезазначеного ДТП була застраховано відповідачем, що підтверджується полісом АС/9711317, відповідач згідно з ст. 993 ЦК України та ст. 27 Закону України "Про страхування" зобов'язаний в межах ліміту відповідальності виплатити страхове відшкодування позивачу.

При суброгації нового зобов'язання із відшкодування збитків не виникає - відбувається заміна кредитора: потерпілий (а ним є страхувальник або вигодонабувач) передає страховику своє право вимоги до особи, відповідальної за спричинення шкоди. Внаслідок цього страховик виступає замість потерпілого. Тобто, за суброгації відбувається лише зміна осіб у вже наявному зобов'язанні зі збереженням самого зобов'язання. Це означає, що одна особа набуває прав і обов'язків іншої особи у конкретних правовідносинах. У порядку суброгації страховик може стягнути із заподіювача шкоди ту суму, яку він сам виплатив страхувальнику. Таким чином, позивач правомірно звернувся до суду з позовом на підставі приписів ст. 993 ЦК України та ст. 27 Закону України "Про страхування".

Підставою виплати страхового відшкодування є страховий випадок, тобто ДТП, внаслідок якої відбулось пошкодження майна, із володінням та користуванням якого пов'язані майнові інтереси страхувальника, що є об'єктом майнового страхування за укладеним з страховиком договором.

З наведеного вбачається, що Приватне акціонерне товариство "Страхова компанія "ПЗУ Україна", як страховик, отримує право вимоги потерпілої особи після виплати останній страхового відшкодування і таке право переходить до нього саме в обсягах фактично понесених витрат.

Колегією суддів встановлено, що сума фактичних витрат Приватного акціонерного товариства "Страхова компанія "ПЗУ Україна" на страхове відшкодування за страховим актом від 27.01.2015 № UA2014122400002/L02/01 складає 12 904,54 грн., сплата даної суми підтверджується платіжним дорученням від 27.01.2015 № 29909.

Частково заперечуючи проти позовних вимог відповідач зазначає, що судом першої інстанції не було враховано, що бампер автомобіля вже був пошкоджений.

Однак, як вбачається із матеріалів справи, а саме розрахунку страхового відшкодування до страхового акту, позивачем було враховано пошкодження бамперу, у зв'язку із чим було зменшено суму страхового відшкодування.

Крім того, відповідач зазначає, що судом першої інстанції не була врахована необхідність зменшення суми відшкодування на коефіцієнт фізичного зносу.

Так, нормою статті 29 Закону України "Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів" передбачено, що у зв'язку з пошкодженням транспортного засобу відшкодовуються витрати, пов'язані з відновлювальним ремонтом транспортного засобу з урахуванням зносу, розрахованого у порядку, встановленому законодавством, включаючи витрати на усунення пошкоджень, зроблених навмисно з метою порятунку потерпілих внаслідок дорожньо-транспортної пригоди, з евакуацією транспортного засобу з місця дорожньо-транспортної пригоди до місця проживання того власника чи законного користувача транспортного засобу, який керував транспортним засобом у момент дорожньо-транспортної пригоди, чи до місця здійснення ремонту на території України.

Проте здійснення позивачем виплати страхового відшкодування на користь страхувальника в сумі без врахування фізичного зносу не суперечить приписам статтей 29 Закону України "Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів", оскільки вказаний Закон не поширюється на правовідносини, що виникли за договором добровільного страхування № АМ 083535, а Закон України "Про страхування" відповідних застережень не містить. Адже з приписів вказаних норм Закону України "Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів" вбачається, що обов'язки, пов'язані з оцінкою шкоди, не стосуються ПАТ " Страхова компанія "ПЗУ Україна " (страховика за договором добровільного страхування майна), дії якого не регулюються цим Законом, а тому в даному випадку відсутні правові підстави перекладати на позивача обов'язки ПАТ "Національна акціонерна страхова компанія "Оранта", яке є страховиком за полісом обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів.

Щодо твердження відповідача про те, що судом першої інстанції не було зменшено суму страхового відшкодування на розмір франшизи, то колегія суддів зазначає, що як вказувалося вище позивачем було сплачено страхове відшкодування у сумі 12 904, 54 грн.

Водночас, звертаючись до суду першої інстанції із позовом позивачем було вирахувано суму франшизи у розмірі 1 000, 00 грн.

Таким чином, заперечення відповідача щодо не врахування суми франшизи є безпідставними.

Отже, колегія суддів погоджується із висновком суду першої інстанції про задоволення позовних вимог у повному обсязі.

За таких обставин висновки суду першої інстанції про встановлені обставини і правові наслідки є вичерпними, відповідають дійсності і підтверджуються достовірними доказами, а тому рішення Господарського суду міста Києва від 05.02.2016 року у справі № 910/32717/15 відповідає чинному законодавству, фактичним обставинам та матеріалам справи і підстав для його скасування не вбачається.

Згідно із ст. 49 ГПК України, витрати по сплаті судового збору за подання апеляційної скарги покладаються на заявника.

Керуючись ст.ст. 33, 34, 49, 99, 101, 103-105 Господарського процесуального кодексу України, Київський апеляційний господарський суд, -

ПОСТАНОВИВ:

1. Апеляційну скаргу Приватного акціонерного товариства "Українська охоронно-страхова компанія" на рішення Господарського суду міста Києва від 05.02.2016 року залишити без задоволення.

2. Рішення Господарського суду міста Києва від 05.02.2016 року у справі № 910/32717/15 - без змін.

3. Матеріали справи № 910/32717/15 повернути до Господарського суду міста Києва.

Постанова може бути оскаржена протягом двадцяти днів до Вищого господарського суду України.

Головуючий суддя М.А. Дідиченко

Судді Є.Ю. Пономаренко

Л.В. Кропивна