Постанова № 57898252, 18.05.2016, Львівський апеляційний господарський суд

ЛЬВІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

79010, м.Львів, вул.Личаківська,81

____________________

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"18" травня 2016 р. Справа № 914/3394/15

Львівський апеляційний господарський суд у складі колегії:

головуючого-суддіКостів Т.С.

суддівМарко Р.І.

ОСОБА_1

при секретарі Кобзар О.В.

розглянувши апеляційну скаргу Дочірнього підприємства Добробут Відкритого акціонерного товариства Стрийський завод ковальсько-пресового обладнання, Львівська область, м. Стрий, вих. № б/н від 14.12.2015 року , вх. № 01-05/6028/15 від 22.12.2015 року

на рішення господарського суду Львівської області від 30.11.2015 р..

у справі № 914/3394/15

за позовом: Комунального підприємства Стрийтеплоенерго, Львівська область, м. Стрий

до відповідача: Дочірнього підприємства Добробут Відкритого акціонерного товариства Стрийський завод ковальсько-пресового обладнання, Львівська область, м. Стрий

про: стягнення коштів за договором № 98 від 01.11.2010р. в сумі 311 572,89грн.

За участю представників сторін:

від позивача: ОСОБА_2 представник на підставі довіреності №01/59 від 12.01.2016 року;

від відповідача: ОСОБА_3 керівник ДП Добробут наказ №14 від 01.03.2012 року; ОСОБА_4-представник на підставі довіреності б/н від 14.12.2015 року;

В судовому засіданні оголошено вступну та резолютивну частини постанови

В С Т А Н О В И В :

рішенням господарського суду Львівської області від 30.11.2015 р. у справі № 914/3394/15 (суддя Коссак С.М.) позов Комунального підприємства Стрийтеплоенерго, до Дочірнього підприємства Добробут Відкритого акціонерного товариства Стрийський завод ковальсько-пресового обладнання, про стягнення коштів за договором № 98 від 01.11.2010р. в сумі 311 572,89грн.- задоволено повністю.

Не погоджуючись з рішенням господарського суду Львівської області від 30.11.2015 р. у справі № 914/3394/15, відповідач - Дочірнє підприємство Добробут Відкритого акціонерного товариства Стрийський завод ковальсько-пресового обладнання подав апеляційну скаргу.

Зокрема, скаржник у поданій апеляційній скарзі посилається на порушення норм матеріального і процесуального права. Зазначив, що відповідач належно виконує обовязки перед позивачем, а борг перед позивачем утворився внаслідок несплати за послуги мешканцями гуртожитку. Відповідно до квитанцій - довідок про нарахування та оплату вбачається, що на кожну квартиру ведеться облік споживачів, які здійснюють розрахунки за тепло і ці відомості наявні лише у позивача. Вважає, що із позовом позивач повинен був звернутись не до відповідача, а до мешканців гуртожитку. Стверив, що матеріалами справи не доводится сума основного боргу, а суд першої інстанції не врахував спеціальної позовної давності при нарахуванні штрафних санкцій, закінчення строку дії договору №298 від 1.09.2010 р., в якому сторонами виступають Стрийтеплоенерго та ДП «Добробут», а також обумовлена ним площа.

На підставі викладеного апелянт просить скасувати рішення господарського суду Львівської області від 30.11.2015 р. у справі №914/3394/15 та відмовити у позові.

Протоколом автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 22.12.2015р. справу №914/3394/15 призначено судді-доповідачу ОСОБА_5 та іншим суддям, які входять до складу колегії, а саме суддям: Марку Р.І. та Желіку М.Б..

Ухвалою Львівського апеляційного господарського суду від 22.12.2015 р. подані скаржником матеріали визнано достатніми для прийняття їх до провадження в апеляційній інстанції, розгляд справи призначено на 13.01.2016 р..

Згідно розпорядження голови Львівського апеляційного господарського суду від 13.01.2016 року, у звязку із перебуванням судді Желіка М.Б. у відпустці, внесено зміни у склад судової колегії по справі №914/3394/15, сформувавши її у наступному складі: головуючий суддя Костів Т.С., судді Марко Р.І. та Орищин Г.В..

Ухвалою суду від 13.01.2016 року розгляд справи відкладався з підстав, викладених у ній.

Розпорядження голови Львівського апеляційного господарського суду від 02.02.2016 року, у звязку із зайнятістю судді Орищин Г.В. у складі іншої судової колегії, внесено зміни у склад судової колегії по справі №914/3394/15, сформувавши її у наступному складі: головуючий суддя Костів Т.С., судді Марко Р.І. та Желік М.Б..

В судовому засіданні 02.02.2016 року оголошувалась перерва до 16.02.2016 року.

Ухвалою Львівського апеляційного господарського суду від 16.02.2016 року, провадження по справі було зупинено та призначено судову експертизу, проведення якої доручено Львівському науково-дослідному інституту судових експертиз.

Ухвалою Львівського апеляційного господарського суду від 31.03.2016 року, провадження по даній справі поновлено у звязку із надходженням із Львівського науководослідного інституту судових експертиз на адресу суду повідомлення про неможливість дачі висновку судово-економічної експертизи по господарській справі №914/3394/15 (№1094 від 25.03.2016 р.) разом із матеріалами справи № 914/3394/15 та призначено розгляд справи на 19.04.2016 року.

19.04.2016 року було складено повідомлення у якому зазначено, що у звязку із відрядженням судді члена колегії Желіка М.Б., розгляд вищевказаної справи не відбувся з урахуванням положень абз. 2 пп.2.3.25 Положення про автоматизовану систему документообігу суду, затвердженого рішенням Ради суддів України № 21 від 03.03.2016 року.

Ухвалою суду від 04.05.2016 року розгляд справи відкладався на 18.05.2016 року.

Представникам сторін розяснено їх права та обовязки згідно ст.22 ГПК України.

В судове засідання 18.05.2016 року зявився представник позивача, проти поданої апеляційної скарги заперечив, рішення суду першої інстанції вважає законним та обґрунтованим, просив залишити його без змін апеляційну скаргу без задоволення.

Представник апелянта в судовому засіданні подану ним апеляційну скаргу підтримав з мотивів наведених у ній, надав усні пояснення по суті спору. Окрім того, апелянтом, 19.04.2016 року було подано заяву (вх. №01-04/3037/16 від 19.04.2016 року) про застосування строків позовної давності. Розглянувши зазначену заяву, колегія суддів відмовляє у її задоволенні оскільки остання не подавалась до суду першої інстанції, що унеможливлює її прийняття при апеляційному провадженні.

Розглянувши апеляційну скаргу, заслухавши пояснення представників сторін в судових засіданнях, дослідивши матеріали справи та наявні в них докази, перевіривши правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, колегія суддів встановила наступне:

01.11.2010 року між Комунальним підприємством Стрийтеплоенерго (Енергопостачальна організація) та Дочірнім підприємством Добробут відкритого акціонерного товариства Стрийський завод ковальсько-пресового обладнання (Покупець) укладено договір № 98 на постачання теплової енергії в гарячій воді.Відповідно до розділу 1 Договору позивач взяв на себе зобовязання постачати відповідачу теплову енергію в гарячій воді в потрібних йому обсягах, а відповідач зобовязувався отримувати та оплачувати одержану теплову енергію за встановленими тарифами (цінами) в терміни, передбачені цим Договором.

Згідно з п. 2.1. Договору теплова енергія постачається відповідачеві в обсягах згідно з додатком 1 до цього Договору у вигляді гарячої води. Додатком № 1 до Договору від 01.11.2010 року сторонами погоджено наступний обєкт теплопостачання відповідача гуртожиток по вул. Січових Стрільців, 5 у м. Стрий та встановлено загальну опалювальну площу в будинку: житлова 3229,85 кв.м.; нежитлова 387,35 кв.м. В подальшому, за погодженням сторін внаслідок укладення додаткових угод загальна опалювальна площа в гуртожитку змінювалась, зокрема: з 01.03.2013 року житлова площа становила 3260,05 кв.м., нежитлова 391,81 кв.м. (Додаткова угода № 1 від 01.03.2013 року з додатком № 1 в новій редакції); з 04.10.2013 року житлова площа становила 3295,05 кв.м., нежитлова 356,81 кв.м. (Додаткова угода № 2 від 04.10.2013 року з додатком № 1 в новій редакції).

Доказів подальшої зміни площі суду не надано, чим спростовуються мотиви апеляційної скарги та твердження про неможливість пролонгації договору при тому, що позивачем надавались, а відповідачем отримувались відповідні послуги і після зазначеної скаржником дати припинення дії договору на узгоджених у цьому договорі умовах.

Поряд з цим, п. 2.2. Договору передбачено, що початок та закінчення опалювального сезону встановлюється відповідними органами влади. Так, опалювальний сезон 2012-2013 років розпочався 15.10.12p., на підставі розпорядження міського голови м. Стрия від 15 жовтня 2012 року за № 127 і закінчився 17.04.13 р. на підставі розпорядження міського голови м. Стрия від 16 квітня 2013 р. за № 39. Опалювальний сезон 2013 - 2014 років розпочався 05.10.13р. на підставі розпорядження міського голови м. Стрия від 02 жовтня 2013 року за № 109 і закінчився 01.04.14 р. Опалювальний сезон 2014 - 2015 років розпочався 23.10.14р. на підставі розпорядження міського голови м. Стрия від 22 жовтня 2014 року за № 113 і закінчився 16.04.15р. на підставі розпорядження міського голови м. Стрия від 15 квітня 2015 року за № 43., що підтверджується довідками Виконавчого комітету Стрийської міської ради від 20.05.2015р. № 3.14 та від 28.08.2015р. № 3.14.

Пунктом 5.1. Договору встановлено, що облік споживання теплової енергії проводиться за приладами обліку при їх наявності, а при їх відсутності розрахунковим способом. У періоди зазначених вище опалювальних сезонів діяли наступні тарифи на послуги з теплопостачання: рішенням виконавчого комітету Стрийської міської ради від 30.12.2010 р. за № 500 було затверджено тариф 7,50 грн. за 1 кв.м. на послуги з централізованого опалення, які надаються позивачем для населення; рішенням виконавчого комітету Стрийської міської ради від 28.10.2011 року за № 375 було затверджено тарифи з централізованого опалення для бюджетних установ 16,85 грн., а іншим споживачам 16,95 грн. за 1 кв.м. загальної опалюваної площі; рішенням виконавчого комітету Стрийської міської ради від 20.03.2014 р. за № 65 було затверджено тарифи для бюджетних установ 13,38 грн., інші споживачі 15,94 грн. за 1 кв.м. загальної площі, який введено в дію з 01.01.2014 року.

На виконання умов Договору за період з жовтня 2012 року по грудень 2014 року включно позивачем були надані відповідачу послуги теплопостачання на загальну суму 404285,16 грн..

Згідно з п.п. 6.1., 6.2. Договору розрахунки за теплову енергію, що споживається, проводяться виключно в готівковій формі відповідно до встановлених тарифів; розрахунковим періодом є календарний місяць.

Пунктом 6.3. Договору встановлено зобовязання відповідача до 25-го числа місяця, наступного за звітним, сплачувати позивачу вартість спожитої теплової енергії. На виконання своїх зобовязань за Договором, позивач поставив теплову енергію протягом жовтня 2012р. по грудня 2014р. включно. Однак, оплата спожитої теплової енергії відповідачем здійснювалась несвоєчасно та не в повному обсязі, внаслідок чого його заборгованість перед позивачем за вказаний період станом на 01.09.2015р. становить 177744,05 грн.. Посилання на недоведеність зазначеної суми не знаходить підтвердження у матеріалах справи. Скаржник не надав жодного доказу на спростування даних, наведених у розрахунок суми заборгованості, а факт постачання позивачем теплової енергії відповідачу підтверджується актами виконаних робіт (надання послуг) згідно договору, підписаних сторонами та скріплених печатками сторін без зауважень.

Відповідно до ОСОБА_3 звірки взаємних розрахунків від 05.10.2012 року сальдо на 01.10.2012 року за теплову енергію становило 127586,32 грн., що підписаний сторонами без зауважень. Згідно детального розрахунку боргу відповідача перед позивачем, наданого в суді першої інстанції, станом на 01.10.2012 року заборгованість відповідача за спожиту теплову енергію для опалення нежитлових площ становила 57159,96 грн., а для опалення житлових площ 70283,99 грн., що загалом складало 127443,95 грн.. Таким чином, з врахуванням наведеного сальдо за теплову енергію станом на 01.10.2012 року: - по орендарях (нежитлових площ) 57159,96 грн.; по мешканцях (житлових площ) 70283,99 грн..

Оплата за спожиту теплову енергію від мешканців гуртожитку (житлових площ) відповідача приймалась позивачем на підставі Договору доручення на збір коштів та порядок їх зарахування від мешканців та орендарів гуртожитку за спожиту теплову енергію дочірнього підприємства Добробут Відкритого акціонерного товариства Стрийський завод ковальсько-пресового обладнання від 03.01.2009 року. З врахуванням заборгованості за теплову енергію станом на 01.10.2012р. по житлових приміщеннях в сумі 70283,99 грн. та не поданням відповідачем належних та допустимих доказів сплати заборгованості по житлових приміщеннях за період з жовтня 2012р. по грудень 2014р., позивач просить стягнути заборгованість в сумі 111673,07 грн. станом на 01.01.2015р. за спожиту теплову енергію по мешканцях (житлових площ). Отже, загальна заборгованість становить 177744,05 грн..

За неналежне виконання умов договору на підставі ст. 625 ЦК України відповідачу нараховано 3% річних в сумі 11605,24 грн. та інфляційні втрати в сумі 103177,52 грн. та на підставі п. 7.2.3. Договору пеню в сумі 19046,08 грн.. Заяв про застосування позовної давності скаржником не подавалось, доказів помилковості розрахунків не надано.

Відповідно до статті 179 ГК України майново-господарські зобов'язання, які виникають між суб'єктами господарювання або між суб'єктами господарювання і негосподарюючими суб'єктами - юридичними особами на підставі господарських договорів, є господарсько-договірними зобов'язаннями. Відповідно до статті 626 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків. В силу положень статті 526 ЦК України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу інших актів цивільного законодавства. Статтею 629 ЦК України встановлено, що договір є обовязковим для виконання сторонами. Відповідно до статті 193 ГК України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Відповідно статті 714 ЦК України за договором постачання енергетичними та іншими ресурсами через приєднану мережу одна сторона (постачальник) зобов'язується надавати другій стороні (споживачеві, абонентові) енергетичні та інші ресурси, передбачені договором, а споживач (абонент) зобов'язується оплачувати вартість прийнятих ресурсів та дотримуватись передбаченого договором режиму її використання, а також забезпечити безпечну експлуатацію енергетичного та іншого обладнання. До договору постачання енергетичними та іншими ресурсами через приєднану мережу застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, положення про договір поставки, якщо інше не встановлено законом або не випливає із суті відносин сторін. Відповідно до статті 265 Господарського кодексу України за договором поставки одна сторона-постачальник зобовязується передати (поставити) у зумовлені строки (строк) другій стороні покупцеві товар (товари), а покупець зобовязується прийняти вказаний товар (товари)в сплатити за нього певну грошову суму. Статтею 530 Цивільного кодексу України встановлено - якщо у зобовязанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Згідно з статті 612 Цивільного кодексу України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобовязання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом. Відповідно до статті 610 Цивільного кодексу України порушенням зобовязання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобовязання. На виконання своїх зобовязань за Договором, позивач поставив теплову енергію протягом жовтня 2012р. по грудня 2014р. включно, однак відповідачем несвоєчасно та не в повному обсязі здійснено оплату за спожиту теплову енергію, у звязку з чим виникла заборгованість в сумі 177744,05 грн..

Відповідно ст. 625 ЦК України, боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошових зобовязань. Боржник, який прострочив виконання грошового зобовязання, на вимогу кредитора зобовязаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми.

Суд першої інстанції підставо визначив, що в межах заявлених позовних вимог розрахунок здійснено правомірно.

Пунктом п.7.2.3. Договору встановлено, що за несвоєчасне виконання розрахунків за теплову енергію відповідач несе відповідальність у виді пені в розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України за кожен день прострочення. Відповідно до статті 549 Цивільного кодексу України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Здійснивши перерахунок пені, колегія суддів погоджується із висновком суду першої інстанції щодо правильності її нарахування.

Відповідно до ст. 33 ГПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

У відповідності до ч. 1 ст. 101 ГПК України, у процесі перегляду справи апеляційний господарський суд за наявними у справі і додатково поданими доказами повторно розглядає справу. Додаткові докази приймаються судом, якщо заявник обгрунтував неможливість їх подання суду першої інстанції з причин, що не залежали від нього.

Відповідно до ст. 43 ГПК України, господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом. Ніякі докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Однак, у встановленому законом порядку підстави, передбачені у ст. 104 ГПК України для скасування або зміни судового рішення не були доведені суду належними доказами.

Відтак, беручи до уваги наведене, колегія суддів дійшла висновку, що рішення господарського суду Львівської області від 30.11.2015 р. у справі № 914/3394/15 прийняте на підставі матеріалів справи, у відповідності до норм матеріального та процесуального права, посилання скаржника, викладені ним в апеляційній скарзі, висновків господарського суду Львівської області не спростовують, а відтак, не визнаються такими, що можуть бути підставою для його скасування.

Керуючись ст.ст. 1, 21, 33, 43, 49, 99, 101, 103, 105 Львівський апеляційний господарський суд , -

П О С Т А Н О В И В:

1.Апеляційну скаргу Дочірнього підприємства Добробут Відкритого акціонерного товариства Стрийський завод ковальсько-пресового обладнання, Львівська область, м. Стрий, вих. № б/н від 14.12.2015 року , вх. № 01-05/6028/15 від 22.12.2015 року- залишити без задоволення, а рішення господарського суду Львівської області від 30.11.2015 року у справі № 914/3394/15 без змін.

2.Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена у касаційному порядку.

3.Матеріали справи скеровуються до господарського суду Львівської області.

Повний текст постанови суду оформлено і підписано відповідно до вимог статті 105 ГПК України 23.05.2016 року.

Головуючий-суддя Костів Т.С.

Суддя Марко Р.І.

Суддя Желік М.Б.