Постанова № 57898230, 16.05.2016, Київський апеляційний господарський суд

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

04116 м.Київ, вул. Шолуденка, 1 (044) 230-06-58

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"16" травня 2016 р. Справа№ 910/9233/15

Київський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: Зеленіна В.О.

суддів: Синиці О.Ф.

Мартюк А.І.

при секретарі Волуйко Т.В.

представники сторін:

позивача: Замкова М.О. - довіреність № 30/387 від 30.12.2015;

відповідача: Єршова С.В. - довіреність № 14-08 від 18.04.2014;

розглянувши апеляційну скаргу Публічного акціонерного товариства по газопостачанню та газифікації "Сумигаз"

на рішення господарського суду міста Києва від 22.06.2015

у справі № 910/9233/15 (головуючий суддя: Лиськов М.О.)

за позовом Публічного акціонерного товариства по газопостачанню та газифікації "Сумигаз"

до Публічного акціонерного товариства Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України"

про визнання договору укладеним

ВСТАНОВИВ:

Рішенням господарського суду міста Києва від 22.06.2015 у справі № 910/9233/15 відмовлено у задоволенні позову про визнання укладеним Договору на експлуатацію складових Єдиної газотранспортної системи України на умовах, зазначених у позовній заяві.

Не погоджуючись із вказаним рішенням Публічне акціонерне товариство по газопостачанню та газифікації "Сумигаз" звернулось до Київського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати рішення господарського суду міста Києва та прийняти нове рішення, яким задовольнити позовні вимоги в повному обсязі.

Скарга мотивована тим, що суд неповно дослідив обставини справи і його висновки не відповідають фактичним обставинам справи, оскільки єдиним можливим способом належного технічного обслуговування та експлуатації складових ЄГТСУ та забезпечення безперебійного і безаварійного постачання природного газу споживачам на території Сумської області, власником яких є відповідач, є укладення договору на умовах запропонованих НКРЕ постановою від 07.03.2013 №228.

Відповідно до автоматизованого розподілу справ між суддями апеляційну скаргу Публічного акціонерного товариства по газопостачанню та газифікації "Сумигаз" передано на розгляд колегії суддів Київського апеляційного господарського суду у складі головуючого судді: Зеленіна В.О., суддів: Ткаченка Б.О., Шевченка Е.О.

Розпорядженням Заступника Голови Київського апеляційного господарського суду від 17.07.2015р., у зв'язку з перебуванням суддів Ткаченка Б.О. та Шевченка Е.О. у відпустці сформовано для розгляду апеляційної скарги у справі № 910/9233/15 колегію суддів у складі: головуючий суддя: Зеленін В.О., судді: Агрикова О.В., Чорногуз М.Г.

Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 17.07.2015 колегією суддів у зазначеному складі апеляційну скаргу прийнято до провадження. Розгляд справи призначено на 10.08.2015.

Розпорядженням Секретаря судової палати Київського апеляційного господарського суду від 10.08.2015р., у зв'язку з перебуванням суддів Агрикової О.В. та Чорногуза М.Г. у відпустці, сформовано для розгляду апеляційної скарги у справі № 910/9233/15 колегію суддів у складі: головуючий суддя: Зеленін В.О., судді: Зубець Л.П., Шевченко Е.О.

Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 10.08.2015 колегією суддів у зазначеному складі апеляційну скаргу прийнято до провадження.

Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 10.08.2015 розгляд справи відкладено на 28.09.2015.

Розпорядженням Секретаря судової палати Київського апеляційного господарського суду від 28.09.2015 року, у зв'язку з виходом судді Синиці О.Ф. з відпустки, а також формування постійного складу судових колегій Київського апеляційного господарського суду, сформовано для розгляду апеляційної скарги у справі № 910/9233/15 колегію суддів у складі: головуючого судді: Зеленіна В.О., суддів: Синиці О.Ф., Шевченка Е.О.

Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 28.09.2015 колегією суддів у зазначеному складі апеляційну скаргу прийнято до провадження.

Відповідно до ст.77 ГПК України у судовому засіданні оголошувалась перерва з 28.09.2015 до 23.11.2015.

23.11.2015 представник відповідача подав клопотання про зупинення провадження у справі до набрання законної сили рішенням адміністративного суду у справі № 826/14779/15 щодо оскарження постанови НКРЕ від 07.03.2013 №228.

Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 23.11.2015 зупинено апеляційне провадження у справі № 910/9233/15-г до вирішення пов'язаної з нею адміністративної справи № 826/14779/15, яка розглядається Окружним адміністративним судом міста Києва.

09.03.2016 до Київського апеляційного господарського суду від позивача - ПАТ "Сумигаз" надійшов лист з доданою електронною копією постанови Окружного адміністративного суду міста Києва у справі №826/14779/15.

Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 16.03.2016 поновлено провадження у справі, розгляд справи призначений на 11.04.2016.

Згідно зі ст.77 ГПК України у судовому засіданні оголошувалась перерва з 11.04.2015 по 16.05.2015.

Відповідно до Протоколу автоматичної зміни складу колегії суддів від 16.05.2016 р., у зв'язку із звільненням з посади судді Шевченка Е.О. у відставку, сформовано для розгляду апеляційної скарги у справі № 910/9233/15 колегію суддів у складі головуючого судді: Зеленіна В.О., суддів: Мартюк А.І., Синиці О.Ф.

Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 17.07.2015 колегією суддів у зазначеному складі апеляційну скаргу прийнято до провадження.

16.05.2016 відповідач подав відзив на апеляційну скаргу, у якому заперечує проти її задоволення, посилаючись на втрату чинності Законом України "Про засади функціонування ринку природного газу" та Постановою НКРЕ від 07.03.2013 №228, при цьому чинне на час прийняття рішення законодавство не містило прямої вказівки щодо обов'язку відповідача укладати з позивачем виключно договори на експлуатацію належних відповідачу складових ЄГТС, позивач не використовує вказаний газопровід у своїй діяльності, строк дії договору між сторонами не узгоджений, вказана у договорі ціна (вартість робіт/послуг) між сторонами не узгоджена, а позивачем не обґрунтував.

16.05.2016 у судовому засіданні представник позивача підтримала апеляційну скаргу, просила її задовольнити. Представник відповідача заперечила проти задоволення апеляційної скарги.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення представників сторін, колегія суддів встановила наступне.

Позивач - Публічне акціонерне товариство по газопостачанню та газифікації "Сумигаз" є суб'єктом господарювання, основними видами діяльності якого є постачання та розподіл природного газу за регульованим тарифом, які проводяться згідно Статуту товариства та норм чинного законодавства на підставі виданих ліцензій - Ліцензія серія АЕ №295554 від 27.03.2015 на розподіл природного, нафтового газу і газу (метану) вугільних родовищ, Ліцензії серія АЕ №295555 від 27.03.2015 на постачання природного, нафтового газу та газу (метану) вугільних родовищ за регульованим тарифом.

На замовлення та за кошти відповідача - публічного акціонерного товариство "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" - збудований міжселищний газопровід Недригайлів-Курмани Недригайлівського району Сумської області, який входить до складу Єдиної газотранспортної системи України (далі - ЄГТСУ).

Позивач зазначає, що 01.01.2013 набули чинності зміни до Закону України "Про засади функціонування ринку природного газу" від 08.07.2010 № 2467-VI, згідно з якими експлуатація складових ЄГТСУ здійснюється виключно газорозподільними або газотранспортними підприємствами (ч.5 ст.7-1). Власники складових ЄГТСУ зобов'язані передати належні їм складові ЄГТСУ у власність, господарське відання чи користування газотранспортному або газорозподільному підприємству чи укласти з газотранспортним або газорозподільним підприємством договір про експлуатацію таких складових.

У зв'язку із наведеним, позивач наголошує, що оскільки відповідач є власником складових ЄГТСУ та при цьому не є газотранспортним або газорозподільним підприємством він за положеннями частинами 4 та 5 статті 7-1 Закону № 2467-VI зобов'язаний укласти з газотранспортним або газорозподільним підприємством договір про експлуатацію складових газотранспортної системи.

Відмовляючи у задоволенні позовних вимог господарський суд міста Києва прийшов до висновку, що вимоги позивача про визнання договору укладеним є необґрунтованими, документально не підтвердженими, а тому не підлягають задоволенню.

Колегія суддів погоджується із вказаним висновком місцевого господарського суду, з огляду на наступне.

Відповідно до ст. 11 Цивільного кодексу України цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки. Підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини, інші юридичні факти.

Відповідно до ст. 187 Господарського кодексу України спори, що виникають при укладанні господарських договорів за державним замовленням, або договорів, укладення яких є обов'язковим на підставі закону та в інших випадках, встановлених законом, розглядаються судом; інші переддоговірні спори можуть бути предметом розгляду суду у разі якщо це передбачено угодою сторін або якщо сторони зобов'язані укласти певний господарський договір на підставі укладеного між ними попереднього договору.

Судом першої інстанції вірно встановлено, що як на підставу звернення до суду з вимогами визнати укладеним договір на експлуатацію складових ЄГТСУ позивач посилається на положення ч.4 ст.7-1 Закону України "Про засади функціонування ринку природного газу" та Постанови від 07.03.2013 № 228 Національної комісії що здійснює державне регулювання у сфері енергетики "Про затвердження Типового договору на експлуатацію складових Єдиної газотранспортної системи України (між власниками та газотранспортними або газорозподільними підприємствами)" (далі - Типовий договір).

Відповідно до ч. 4 ст.7-1 вказаного Закону власники складових Єдиної газотранспортної системи України зобов'язані забезпечити надійну та безпечну експлуатацію Єдиної газотранспортної системи України згідно з вимогами законодавства та правилами технічної експлуатації. У разі невиконання зазначених вимог власники складових Єдиної газотранспортної системи України зобов'язані передати належні їм складові Єдиної газотранспортної системи України у власність, господарське відання чи користування газотранспортному або газорозподільному підприємству чи укласти з газотранспортним або газорозподільним підприємством договір про експлуатацію таких складових.

Затвердження Типового договору на експлуатацію складових ЄГТС відповідно до ст.15 Закону України "Про засади функціонування ринку природного газу" віднесено до повноважень НКРЕ, керуючись якими остання Постановою від 07.03.2013 № 228 затвердила Типовий договір на експлуатацію складових ЄГТСУ.

Ухвалою Київського апеляційного адміністративного суду від 12.04.2016 у справі №826/14779/15 залишено без розгляду позовну заяву НАК "Нафтогаз України" про визнання протиправною та скасування постанови НКРЕ №228 з підстав пропуску шестимісячного строку звернення до адміністративного суду.

Статтями 6, 627 Цивільного кодексу України закріплений принцип свободи договору, який передбачає, що сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Відповідно до ч. 3 ст.179 Господарського кодексу України укладення господарського договору є обов'язковим для сторін, якщо він заснований на державному замовленні, виконання якого є обов'язком для суб'єкта господарювання у випадках, передбачених законом, або існує пряма вказівка закону щодо обов'язковості укладення договору для певних категорій суб'єктів господарювання чи органів державної влади або органів місцевого самоврядування.

Колегія суддів погоджується із висновком суду першої інстанції про те, що законодавство, чинне на час розгляду справи, не містило прямої вказівки щодо обов'язку відповідача укладати з позивачем виключно договори на експлуатацію належних відповідачу складових ЄГТСУ.

Таким чином, відповідач як власник складових ЄГТСУ не був обмежений законодавством у розпорядженні належними йому складовими ЄГТСУ шляхом укладання виключно договору на їх експлуатацію: такі складові можуть, зокрема, бути передані у користування або у господарське відання чи у власність газорозподільному/газопостачальному підприємству.

При цьому діяльність ПАТ "Сумигаз" з розподілу природного газу регулюється Ліцензійними умовами провадження господарської діяльності з розподілу природного, нафтового газу і газу (метану) вугільних родовищ, затвердженими Постановою Національної комісії регулювання електроенергетики України від 13.01.2010 № 12 (далі - Ліцензійні умови).

Пунктом 2.1.1. Ліцензійних умов передбачено, що однією з достатніх підстав для провадження господарської діяльності з розподілу природного газу є наявність у ліцензіата (в даному випадку ПАТ "Сумигаз") розподільних мереж, які перебувають у його власності чи користуванні. Вимог щодо передачі складових ЄГТСУ у експлуатацію на підставі Типового договору, затвердженого НКРЕ, Ліцензійні умови не містять.

Отже, зі змісту зазначеної норми Ліцензійних умов в сукупності з вимогами Закону України "Про засади функціонування ринку природного газу" вбачається, що укладання договору на експлуатацію складових ЄГТСУ у відповідності до Типового договору, затвердженого Постановою НКРЕ від 07.03.2013 №228, не є єдиною виключною обов'язковою умовою регулювання відносин між сторонами, пов'язаних з використанням газорозподільними об'єктами. Більш того, зазначений газопровід фактично знаходиться у користуванні позивача.

Таким чином є правомірним висновок місцевого господарського суду про те, що оскільки спірний Договір на експлуатацію складових ЄГТСУ, визнання укладеним якого є предметом спору у даній справі не базується на державному замовлені; не є обов'язковим для укладання в силу прямої норми закону; жодних попередніх домовленостей та/або угод щодо укладання спірного до сторони не заключали, тому відсутні законні підстави зобов'язувати відповідача укладати спірний договір на експлуатацію складових Єдиної газотранспортної системи України.

Також, дослідивши умови спірного Договору, колегія суддів погоджується із висновком суду першої інстанції про те, що з умов спірного Договору вбачається, що переданий в експлуатацію газопровід використовується позивачем у своїй господарській діяльності з розподілу та постачання природного газу для споживачів. Використовуючи газопровід, позивач зобов'язується утримувати його у належному технічному стані відповідно до вимог чинного законодавства та правил безпеки (розділ IV, Додаток 2 до спірного Договору). Вказаний газопровід використовується ПАТ "Сумигаз" для надання послуг з розподілу та постачання природного газу споживачам.

Складовою відпускної ціни на природний газ для споживачів є вартість послуг з транспортування та постачання природного газу відповідно до п.1.3. Методики розрахунку тарифів на транспортування та постачання природного газу для підприємств з газопостачання та газифікації, затвердженої постановою НКРЕ від 04.09.2002 № 983.

Пунктом 4.1 зазначеної Методики встановлено, що основними аналітичними показниками при визначенні тарифів на послуги з транспортування і постачання природного газу є витрати підприємства, які відповідно до п.2 цієї Методики в значній мірі залежать від обсягу робіт при обслуговуванні, утриманні і експлуатації систем газопостачання.

Отже, витрати, пов'язані з технічним обслуговуванням, утриманням та експлуатацією систем газопостачання, є складовою тарифу на транспортування природного газу газорозподільними трубопроводами, який, в свою чергу є складовою ціни на природний газ для споживачів.

При цьому чинним законодавством передбачена компенсація газорозподільним (газопостачальним) підприємства витрат, пов'язаних з технічним обслуговуванням складових ЄГТС.

Проте, позивач не використовує вказаний газопровід у своїй діяльності та не отримує прибутку, пов'язаного з правом власності на цей газопровід. Більш того, витрати відповідача, пов'язані з оплатою на користь позивача за експлуатацію останнім газопроводу за спірним Договором, не мають джерел компенсації (погашення), тоді як чинне законодавство передбачає компенсацію саме позивачу витрат на експлуатацію об'єктів ЄГТСУ.

У пункті 6.1 розділу VI спірного Договору Позивач зазначив, що "Цей договір є укладеним і набирає чинності з 12.05.2013 та діє до 31.12.2019".

Вказана редакція спірного договору суперечить положенням ст.187 Господарського кодексу України, якою передбачено, що днем укладання відповідного господарського договору є день набрання чинності рішенням суду, яким вирішено питання щодо переддоговірного спору. Крім того строк дії договору між сторонами не узгоджений, а позивачем не надано жодного обґрунтування щодо встановленого у спірному Договорі строку його дії.

У пункті 1 розділу III спірного Договору позивачем визначена вартість послуг (робіт) за цим договором, яка складає 1 609, 22 грн., крім того ПДВ - 321,84 грн. за один календарний рік.

Відповідно до ч. 2 ст. 189 Господарського кодексу України ціна є істотною умовою господарського договору.

Однак визначена у спірному договорі ціна (вартість робіт/послуг) між сторонами не узгоджена, а позивачем не обґрунтована. Враховуючи, що витрати позивача, пов'язані з технічним обслуговуванням газопроводів покриваються за рахунок включення витрат на таке обслуговування до тарифу на розподіл природного газу, який є складовою ціни на природний газ для споживачів, визначена у спірному Договорі ціна є необгрунтованою та не може бути встановлена у спірному Договорі.

При цьому у Типовому договорі на експлуатацію складових ЄГТС, затвердженому Постановою НКРЕ від 07.03.2013 №228, у відповідності до якого позивач вимагає визнати укладеним спірний Договір, не встановлена умова щодо встановлення вартості робіт/послуг з розрахунку на календарний рік.

Редакція п.2.2. розділу II спірного Договору взагалі не відповідає умовам Типового договору на експлуатацію складових ЄГТС, затвердженому Постановою НКРЕ від 07.03.2013 №228.

Таким чином, оскільки спірний Договір на експлуатацію складових ЄГТС, визнання укладеним якого є предметом спору у справі № 910/9229/15:

- не базується на державному замовлені;

- не є обов'язковим для укладання в силу прямої норми закону;

- жодних попередніх домовленостей та/або угод щодо укладання спірного договору сторони не заключали,

то законні підстави зобов'язувати відповідача укладати спірний договір на експлуатацію складових Єдиної газотранспортної системи України відсутні.

Також колегія суддів враховує, що Закон України "Про засади функціонування ринку природного газу" втратив чинність з 01.10.2015, а Постанова НКРЕ від 07.03.2013 № 228 втратила чинність з 27.11.2015.

Відповідно до ч. 1 статті 33 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Статтею 34 ГПК України встановлено, що господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Згідно статті 43 ГПК України господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.

При прийнятті оскаржуваного судового рішення місцевий господарський суд, керуючись, зокрема, приписами наведених норм, на підставі повного та всебічного дослідження фактичних обставин справи і перевірки їх наявними доказами, з урахуванням визначених позивачем меж позовних вимог, дійшов правомірного висновку щодо відмови у задоволенні позовних вимог.

Таким чином, наведене вище та докази, які містяться в матеріалах справи, спростовують доводи скаржника, викладені в апеляційній скарзі.

За таких обставин висновки суду першої інстанції про встановлені обставини і правові наслідки є вичерпними, відповідають дійсності і підтверджуються достовірними доказами, а тому рішення господарського суду міста Києва від 22.06.2015 у справі № 910/9233/15 відповідає чинному законодавству, фактичним обставинам та матеріалам справи і підстав для його скасування не вбачається.

Керуючись ст. ст. 99, 101-105 Господарського процесуального кодексу України, Київський апеляційний господарський суд, -

ПОСТАНОВИВ:

1. Апеляційну скаргу Публічного акціонерного товариства по газопостачанню та газифікації "Сумигаз" залишити без задоволення, а рішення господарського суду міста Києва від 22.06.2015 у справі № 910/9233/15 - без змін.

2. Матеріали справи № 910/9233/15 повернути до господарського суду міста Києва.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку протягом двадцяти днів.

Головуючий суддя В.О. Зеленін

Судді О.Ф. Синиця

А.І. Мартюк