Постанова № 57898066, 23.05.2016, Дніпропетровський апеляційний господарський суд

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

23.05.2016 року Справа № 904/10526/15

Дніпропетровський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів: головуючого судді Широбокової Л.П. (доповідач)

суддів: Орєшкіної Е.В., Герасименко І.М.

при секретарі судового засідання Однорог О.В.

за участю представників сторін:

від позивача: Христян О.М., довіреність №1272-О від 14.04.2014р., представник;

від відповідача: представник в судове засідання не з'явився, про час та місце судового засідання повідомлений належним чином

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Публічного акціонерного товариства комерційного банку "ПРИВАТБАНК", м. Дніпропетровськ на рішення господарського суду Дніпропетровської області від 01.03.2016р. у справі № 904/10526/15

за позовом Публічного акціонерного товариства комерційного банку

"ПРИВАТБАНК", м. Дніпропетровськ

до Приватного виробничо-комерційного підприємства "РАЙ РЕМ

БУД", смт. Покровське, Дніпропетровська область

про зобов'язання визнати грошові вимоги

ВСТАНОВИВ:

Рішенням господарського суду Дніпропетровської області від 01.03.2016р. (суддя Ярошенко В.І.) у задоволенні позову відмовлено. Рішення суду мотивоване відсутністю у справі доказів щодо публікації в порядку ст. 105 Цивільного кодексу України повідомлення про припинення юридичної особи, внаслідок чого Позивачем не доведено дотримання строків звернення до боржника.

Не погодившись із зазначеним рішенням, Публічне акціонерне товариство "ПРИВАТБАНК" звернулося з апеляційною скаргою, в якій просить рішення суду скасувати як прийняте з порушенням норм матеріального права при неповному з`ясуванні обставин, що мають значення для справи, прийняти нове рішення про задоволення позову. В обґрунтування апеляційної скарги вказує, що відповідно до ч. 2 ст. 17 Закону України "Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців" в Єдиному державному реєстрі містяться відомості, зокрема, щодо строку, визначеного засновниками (учасниками) юридичної особи, судом або органом, що прийняв рішення про припинення юридичної особи, для заявлення кредиторами своїх вимог. Отже, на момент розгляду справи інформація щодо строку, передбаченого ч. 5 ст. 105 Цивільного кодексу України, є відкритою та загальнодоступною на офіційному сайті Міністерства юстиції України. З огляду на те, що будь-якого строку для заявлення вимог кредиторами до Відповідача фактично встановлено не було, Позивачем такий строк пропущений бути не може. Вважає, що ліквідаційна комісія Відповідача ухилилась від розгляду кредиторських вимог Позивача, тому позовні вимоги є правомірними.

В наданих суду письмових поясненнях від 19.05.2015р. зауважив, що на поточний рахунок Відповідача був встановлений кредитний ліміт в розмірі 1000,00 грн, який було збільшено до 12 000,00 грн, про що було повідомлено клієнта в електронному вигляді. Починаючи з 11.07.2013р. Відповідач користувався кредитними коштами в розмірі кредитного ліміту, що був наданий на відповідний період. До 02.10.2013р. Відповідачем було використано 10 000,00 грн кредитного ліміту, а 12.11.2013р. наявна заборгованість погашена, що підтверджується випискою по рахунку. З 28.11.2013р. по 04.03.2014р. Відповідачем було використано 12 000,00 грн кредитного ліміту, які досі не повернуті банку. Вважає, що зазначені дії Відповідача вказують на наявність його волевиявлення на виконання умов кредитування на умовах, визначених в Умовах та Правилах. До письмових пояснень надав також заяву з кредиторськими вимогами до Відповідача від 02.06.2015р.

Відповідач вимог суду не виконав, відзив на апеляційну скаргу не надав, явку повноважного представника в судове засідання не забезпечив, не зважаючи на те, що належним чином був повідомлений про час та місце розгляду справи.

Справа розглядається за наявними доказами відповідно до ст. 75 Господарського процесуального кодексу України.

Дослідивши матеріали справи, заслухавши пояснення представника Позивача, обговоривши доводи апеляційної скарги, апеляційний суд приходить до висновку, що апеляційна скарга задоволенню не підлягає, виходячи з наступного.

Відповідно до ст. 99, 101 Господарського процесуального кодексу України в апеляційній інстанції справи переглядаються за правилами розгляду цих справ у першій інстанції з урахуванням особливостей, передбачених у цьому розділі. Апеляційний господарський суд не зв'язаний доводами апеляційної скарги і перевіряє законність і обґрунтованість рішення місцевого господарського суду у повному обсязі.

При перегляді справи апеляційним судом встановлено, що Постановою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 07.07.2011р. у справі №2а/0470/5553/11 припинено юридичну особу Приватне виробничо-комерційне підприємство "РАЙ РЕМ БУД", код 32741024 (надалі Відповідач), у зв'язку з неподанням протягом року органам державної податкової служби податкових декларацій, документів фінансової звітності відповідно до закону і 26.01.2015р. до Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців внесено запис про перебування останнього в стані припинення за зазначеним вище судовим рішенням. Головою комісії з припинення призначено Ребдєва О.І (витяг зі Спеціального витягу з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців станом на 09.12.2015р., а.с. 40-41).

Позивач надіслав поштою на адресу Відповідача заяву від 06.10.2015р. про визнання кредиторських вимог, якою просив розглянути вимоги з оплати заборгованості за договором банківського обслуговування станом на 05.10.2015р. у сумі 37127,62 грн, в тому числі заборгованість за кредитом - 12000 грн, заборгованість за відсотками - 10847,92 грн, заборгованість по комісії - 2361,64 грн, пеня - 11918,06 грн, визнати та включити їх до проміжного ліквідаційного балансу (арк. с. 30-31). Вказана заява була надіслана Відповідачу 07.10.2015р. цінним листом з описом вкладення, та адресату не вручена, про що свідчать результати виконаних операцій (а.с. 33).

Позивач вважає, що ліквідаційна комісія Відповідача ухиляється від виконання обов`язку щодо визнання реально існуючої заборгованості перед Позивачем та включення вимог останнього до проміжного ліквідаційного балансу для їх подальшого задоволення за рахунок коштів та майна особи, яка ліквідується.

Вказане стало підставою для звернення із даним позовом в порядку ч. 3 ст. 112 Цивільного кодексу України.

Матеріалами справи підтверджується, що 07.02.2005р. за заявою Приватного виробничо-комерційного підприємства "Рай Рем Буд" (надалі - Відповідач) між Публічним акціонерним товариством комерційним банком "ПриватБанк" (далі - позивач, банк) та Відповідачем як клієнтом був укладений договір банківського рахунку №DNDPE6 (надалі - Договір).

Відповідно до п. 1.1 Договору банківського рахунку Позивач відкрив Відповідачу поточний рахунок № 26009050273074 у національній валюті та здійснював його розрахункове та касове обслуговування відповідно до чинного законодавства України, нормативних актів Національного банку України та умов Договору.

Відповідно до підписаної Відповідачем заяви про відкриття поточного рахунку він був ознайомлений з Інструкцією про порядок відкриття, використання і закриття рахунків у національній та іноземних валютах та погодився, що вимоги даної Інструкції для нього є обов'язковими (а.с. 12).

Пунктом 2.1.6. Договору сторонами було узгоджено, що Позивач приймає та виконує розрахункові документи відповідно до чинного законодавства та виключно в межах залишку грошових коштів на рахунку Відповідача, якщо інше не встановлено іншими договорами між сторонами.

Відповідно до п. 2.1.2.5. Договору у разі потреби, за вимогою Відповідача Позивач зобов`язується здійснювати овердрафтове обслуговування Відповідача, що передбачає проведення його платіжних доручень і платежів, здійснених довіреними особами Відповідача з використанням КПК, понад залишок коштів на поточному та картковому рахунках Відповідача, відкритих в банку, за рахунок кредитних коштів. Порядок та умови надання Відповідачу овердрафту обумовлюються в окремому договорі про надання овердрафтового кредиту.

Як вбачається з Договору, погодження сторонами на кредитування, узгодження відсотків та пені у ньому відсутнє.

Відповідно до п. 2.1.2.7. Договору всі інші відносини між Позивачем та Відповідачем, не врегульовані цим Договором, вирішуються шляхом підписання окремих договорів або додаткових угод до Договору.

Натомість, Позивачем будь-яких інших або додаткових угод до Договору щодо кредитування, підписаних Відповідачем, до матеріалів справи не надано, правові підстави для встановлення Відповідачу на поточний рахунок №26009050273074 кредитного ліміту у зазначених банком сумах не наведені.

Заява Відповідача про відкриття поточного рахунку від 07.02.2005р. не містить згоди з Умовами та Правилами надання банківських послуг, а Інструкція про порядок відкриття, використання і закриття рахунків у національній та іноземних валютах, затверджена постановою правління НБУ №492 від 12.11.2003р. та зареєстрована у Міністерстві юстиції України 17.12.2003р. за № 1172/8493, з якою Відповідач був ознайомлений та надав свою згоду на її обов`язковість, не містить умов щодо кредитування відповідача.

Наданий Позивачем до матеріалів справи витяг з «Умов та правил надання банківських послуг» не містить ані дати затвердження, ані документу, яким затверджений; на ньому зазначено, що витяг станом на 01.01.2011р. Доказів ознайомлення із ним та прийняття Відповідачем, а також чинності станом на 07.02.2005р. суду не надано.

Відповідно до статті 638 Цивільного кодексу України договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.

Враховуючи викладене, апеляційний суд приходить до висновку, що Позивачем не доведено укладення із Відповідачем договору на кредитування, яким узгоджені умови кредиту, відсотки за користування кредитом, комісія, пеня, тощо.

Крім того, банком не доведено належними доказами отримання саме відповідачем спірних грошових коштів, оскільки відсутні будь-які підписи осіб чи інші дані про отримання ним грошових коштів, та з 07.11.2011р. відповідач знаходиться в стані припинення, в той час як за даними банку спірні кошти були отримані з 28.11.2013р. по 04.03.2014р.

З огляду на зазначене, висновки суду першої інстанції щодо узгодження сторонами Умов та Правил, які підлягають застосуванню до спірних відносин, та наявності спірного боргу, є такими, що не відповідають обставинам справи.

За встановлених обставин нарахована банком заборгованість у сумі 38719,21 грн, з яких заборгованість за кредитом - 12000 грн, заборгованість за відсотками - 11389,25 грн, заборгованість за комісією - 2469,64 грн та пеня - 12 860,32 грн, є недоведеною та вимоги банку щодо визнання вказаних вимог та включення їх до проміжного ліквідаційного балансу відповідача є безпідставними.

Крім того, частинами 4, 5 ст. 105 Цивільного кодексу України встановлено, що до комісії з припинення юридичної особи (комісії з реорганізації, ліквідаційної комісії) або ліквідатора з моменту призначення переходять повноваження щодо управління справами юридичної особи. Голова комісії, її члени або ліквідатор юридичної особи представляють її у відносинах з третіми особами та виступають у суді від імені юридичної особи, яка припиняється. Строк заявлення кредиторами своїх вимог до юридичної особи, що припиняється, не може становити менше двох і більше шести місяців з дня опублікування повідомлення про рішення щодо припинення юридичної особи.

Відповідно до ст. 20 Закону України "Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб підприємців" (у вище наведеній редакції), відомості, що містяться в Єдиному державному реєстрі, є відкритими і загальнодоступними, за винятком реєстраційних номерів облікових карток платників податків, відомостей про відкриття та закриття рахунків, накладення та зняття арештів на рахунки та майно.

З огляду на наведене, апеляційний суд дійшов висновку, що Позивач був наділений можливістю бути обізнаним стосовно відомостей про перебування Відповідача в стані припинення з 26.01.2015р., а тому, граничний строк подачі заяв кредиторів до Відповідача сплив 26.07.2015р.

Оскільки, інших відомостей щодо публікації оголошення про припинення Відповідача та встановлення іншого строку для пред'явлення вимог кредиторів матеріали справи не містять, то зважаючи на те, що звернення до Відповідача із заявою з кредиторськими вимогами відбулось 07.10.2015р., Позивач також пропустив і строк для заявлення своїх кредиторських вимог до Відповідача.

В апеляційній інстанції позивач надав суду копію заяви з кредиторськими вимогами до Відповідача, датовану 02.06.2015р., та копії доказів її відправки Відповідачу 03.06.2015р., але не надав оригіналів цих документів та не обґрунтував неможливість надання цих доказів до суду першої інстанції, тому в силу ч. 1 ст. 101 Господарського процесуального кодексу України апеляційний суд не приймає надані Позивачем до суду 19.05.2016р. додаткові докази, та вказані докази не впливають на вирішення спору по суті в зв'язку з недоведеністю самої заборгованості.

За встановлених обставин в позові слід відмовити саме за недоведеністю заборгованості відповідача.

Прийнявши по суті вірне рішення, суд першої інстанції зробив помилковий висновок про неможливість встановлення вчасності звернення Позивача із кредиторськими вимогами та з цих підстав відмовив у позові.

Враховуючи, що резолютивна частина рішення є правильною, підстав для скасування чи зміни рішення суду відповідно до ст. 104 Господарського процесуального кодексу України не вбачається, апеляційну скаргу слід залишити без задоволення, а рішення господарського суду Дніпропетровської області без змін.

Втім, апеляційний суд зауважує про відмову в позові з інших підстав, ніж було зазначено у рішенні суду першої інстанції, про що наведено в мотивувальній частині постанови.

Судові витрати по апеляційній скарзі покладаються на Позивача.

Керуючись ст. ст. 44-49, 99, 101, 103-105 Господарського процесуального кодексу України, суд, -

П О С Т А Н О В И В :

Апеляційну скаргу Публічного акціонерного товариства комерційний банк "ПРИВАТБАНК" залишити без задоволення.

Рішення господарського суду Дніпропетровської області від 01.03.2016р. у справі № 904/10526/15 залишити без змін.

Постанова набирає чинності з часу її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку до Вищого господарського суду України через Дніпропетровський апеляційний господарський суд протягом двадцятиденного строку.

Повний текст постанови складено 25.05.2016р.

Головуючий суддя Л.П. Широбокова

Суддя Е.В. Орєшкіна

Суддя І.М. Герасименко