Рішення № 57897868, 19.05.2016, Господарський суд Харківської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Держпром, 8-й під'їзд, майдан Свободи, 5, м. Харків, 61022,

тел. приймальня (057) 715-77-21, тел. канцелярія 705-14-41, факс 705-14-41

____________

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"19" травня 2016 р.Справа № 922/1003/16

Господарський суд Харківської області у складі:

судді Пономаренко Т.О.

при секретарі судового засідання Кулабуховій А.В.

розглянувши справу

за позовом Публічного акціонерного товариства "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" до Приватного акціонерного товариства "Теплоенергетичний центр Роганського промвузла" про стягнення коштів в розмірі 161 716,88 грн. за участю представників сторін:

представник позивача - ОСОБА_1, довіреність №14-75 від 21.04.2016 р.;

представник відповідача - не з'явився.

ВСТАНОВИВ:

Позивач - Публічне акціонерне товариство "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України", звернувся до Господарського суду Харківської області з позовною заявою до відповідача - Приватного акціонерного товариства "Теплоенергетичний центр Роганського промвузла", в якій просить суд:

- стягнути з відповідача на користь позивача пеню в розмірі 61 297,31 грн., суму на яку збільшився борг внаслідок інфляційних процесів за весь час прострочення, що складає 91 405,06 грн., 3% річних у розмірі 9 014,51 грн. та відшкодувати за рахунок відповідача судові витрати.

Позовні вимоги позивач обґрунтовує простроченням грошового зобов'язання за Договором купівлі-продажу природного газу №1602/14-БО-32 від 19 листопада 2013 року.

Ухвалою господарського суду Харківської області від 31 березня 2016 року вказану позовну заяву прийнято до розгляду, порушено провадження у справі №922/1003/16 та призначено її розгляд у судовому засіданні на 19 квітня 2016 року.

В судовому засіданні 19.04.2016 р. судом оголошено перерву до 19.05.2016 р.

Присутній у судовому засіданні представник позивача позовні вимоги підтримав у повному обсязі та просив суд задовольнити позов з підстав, викладених у позовній заяві. Проти поданого в попередньому судовому засіданні клопотання відповідача про зменшення розміру пені на 90% заперечував.

В судове засідання 19.05.2016 р. представник відповідача не з'явився, про причини неявки суд не повідомив. Про час і місце розгляду справи повідомлений належним чином, що підтверджується протоколом судового засідання від 19.04.2016 р.

За висновками суду, в матеріалах справи № 922/1003/16 достатньо документів, які мають значення для правильного вирішення спору та є необхідними для прийняття повного і обґрунтованого судового рішення.

З'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги та заперечення проти них, всебічно та повно дослідивши матеріали справи та надані учасниками судового процесу докази, заслухавши пояснення представника позивача, суд встановив наступне.

Між Публічним акціонерним товариством "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" (Продавець) та Приватним акціонерним товариством "Теплоенергетичний центр Роганського промвузла" був укладений Договір купівлі-продажу природного газу №1602/14-БО-32 від 19 листопада 2013 року (надалі - Договір), відповідно до предмету якого Продавець зобов'язався передати у власність Покупцю у 2014 році природний газ, ввезений на митну територію України Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" за кодом згідно УКТ ЗЕД 2711 21 00 00, а Покупець зобов'язався прийняти та оплатити цей природний газ на умовах цього Договору.

Відповідно до пункту 1.2. Договору (в редакції Додаткової угоди №1 від 31.01.2014 р.) газ, що продається за цим договором, використовується Покупцем виключно для виробництва теплової енергії, яка споживається бюджетними установами та організаціями.

Пунктом 5.2. Договору (в редакції Додаткової угоди №6 від 24.11.2014 р.) визначено, що ціна за 1000 куб. м. газу становить 5 100,00 грн. без урахування ПДВ, збору у вигляді цільової надбавки до затвердженого тарифу на природний газ, тарифів на транспортування, розподіл і постачання природного газу, крім того:

- збір у вигляді цільової надбавки до затвердженого тарифу на природний газ 2%;

- податок на додану вартість за ставкою -20%.

Крім того, тариф на транспортування природного газу магістральними та розподільними трубопроводами 366,70 грн., крім того ПДВ 20%- 73,34 грн., всього ПДВ 440,04 грн.

До сплати за 1000 куб. м. природного газу - 5 568,70 грн., крім того ПДВ- 20% - 1 113,74 грн., а всього з ПДВ - 6 682,44 грн.

Остаточний розрахунок за фактично переданий газ здійснюється до 14-го числа (включно) місяця, наступного за місяцем поставки газу (абз. 2 п. 6.1. Договору).

Умовами договору передбачено (п. 7.2 Договору), що у разі невиконання Покупцем умов п. 6.1 цього Договору він зобов'язується сплатити продавцю, крім суми заборгованості, пеню у розмірі подвійної облікової ставки НБУ, що діяла в період, за який сплачується пеня від суми простроченого платежу за кожен день прострочення платежу.

Згідно п. 9.3 Договору, строк у межах якого сторони можуть звернутися до суду з вимогою про захист своїх прав за цим договором (строк позовної давності), у тому числі щодо стягнення основної заборгованості, штрафів, пені, відсотків річних, інфляційних нарахувань, встановлюється тривалістю у 5 років.

Цей договір набирає чинності з дати підписання уповноваженими представниками сторін та скріплення їх підписів печатками Сторін, і діє до реалізації газу до 31 грудня 2014 року, а в частині проведення розрахунків до їх повного здійснення (п. 11 Договору).

Як вбачається з матеріалів справи, позивач протягом січня - червня 2014 року поставив відповідачу природний газ на загальну суму 1 278 435,26 грн., що підтверджується підписаними представниками сторін та скріпленими печатками сторін актами приймання-передачі природного газу, а саме: від 31.01.2014 р. на суму 401 598,48 грн., від 28.02.2014 р. на суму 400 866,85 грн., від 31.03.2014 р. на суму 245 802,52 грн., від 30.04.2014 р. на суму 200 065,44 грн., від 31.05.2014 р. на суму 16997,99 грн., від 30.06.2014 р. на суму 13103,98 грн. (копії наявні у матеріалах справи, т. 1, арк. с. 22-27).

За даними позивача, в порушення умов Договору відповідачем проведено оплату вартості отриманого природного газу з порушенням термінів встановлених Договором.

Вважаючи свої права порушеними, позивач звернувся до суду з позовом про стягнення з відповідача 161 716,88 грн. заборгованості, що виникла внаслідок неналежного виконання останнім умов, укладеного між сторонами Договору купівлі-продажу природного газу №1602/14-БО-32 від 19 листопада 2013 року, з яких: пеня у розмірі 61 297,31 грн., сума, на яку збільшився борг внаслідок інфляційних процесів за весь час прострочення, у розмірі 91 405,06 грн., 3% річних у розмірі 9 014,51 грн.

Надаючи правову кваліфікацію викладеним обставинам, з урахуванням фактичних та правових підстав позовних вимог, суд виходить з наступного.

Згідно із ст. 11 Цивільного кодексу України підставами виникнення прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Положеннями статей 627, 628 Цивільного кодексу України визначено, що відповідно до ст. 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Враховуючи правову природу, укладеного між сторонами Договору, кореспондуючі права та обов'язки його сторін, суд дійшов висновку, що оцінка правомірності заявлених вимог має здійснюватись з урахуванням приписів законодавства, які регламентують правовідносини з договору купівлі-продажу.

Відповідно ст. 655 Цивільного кодексу України за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

Статтею 629 Цивільного кодексу України встановлено, що договір є обов'язковим для виконання сторонами.

У відповідності до вимог статей 525, 526 Цивільного кодексу України зобов'язання повинні виконуватися належним чином та в установлений строк, одностороння відмова від виконання зобов'язання не допускається.

Статтею 193 Господарського кодексу України передбачено, що суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору. Не допускаються одностороння відмова від виконання зобов'язань, крім випадків, передбачених законом.

Якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін) (ст. 530 Цивільного кодексу України).

Відповідно до ст. 599 Цивільного кодексу України та ст. 202 Господарського кодексу України господарське зобов'язання припиняється, зокрема, виконанням, проведеним належним чином.

Як вбачається з матеріалів справи, позивач належним чином виконав зобов'язання за вищезазначеним Договором. Відповідач в порушення прийнятих на себе зобов'язань за Договором та приписів ст. 692 Цивільного кодексу України отриманий від позивача природний газ оплатив з порушенням встановлених строків. Дана обставина відповідачем визнається.

В силу ч. 2 ст. 20 Господарського кодексу України захист прав і законних інтересів суб'єктів господарювання здійснюється, зокрема, шляхом застосування до особи, яка порушила право, штрафних санкцій, а також іншими способами, передбаченими законом.

Відповідно до ст. 610, ст. 611 Цивільного кодексу України, порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання), а у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом.

Частиною 1 статті 216 Господарського кодексу України встановлено, що учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність за правопорушення у сфері господарювання шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставах і в порядку, передбачених цим Кодексом, іншими законами та договором.

Відповідно до частини 1 статті 230 Господарського кодексу України штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.

Відповідно до ст. 546 Цивільного кодексу України, виконання зобов'язання може забезпечуватися неустойкою, порукою, гарантією, заставою, притриманням, завдатком. Правочин щодо забезпечення виконання зобов'язання вчиняється у письмовій формі (ст. 547 Цивільного кодексу України).

Неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання (ст. 549 Цивільного кодексу України). Предметом неустойки може бути грошова сума, рухоме і нерухоме майно. Якщо предметом неустойки є грошова сума, її розмір встановлюється договором або актом цивільного законодавства (ст. 551 Цивільного кодексу України).

З огляду на ч. 6 ст. 232 Господарського кодексу, нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.

Відповідно до ст. 625 Цивільного кодексу України, боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних з простроченої суми, якщо законом або договором не встановлений інший розмір процентів.

Пунктом 1.9 постанови Пленуму Вищого господарського суду України "Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов'язань" від 17.12.2013 р. №14 зазначено, що день фактичної сплати суми заборгованості не включається в період часу, за який здійснюється стягнення інфляційних нарахувань та пені. Якщо у договорі виконання грошового зобов'язання визначається до настання певного терміну, наприклад, "до 1 серпня 2014 року" (частина 2 статті 252 ЦК України), то останнім днем виконання такого зобов'язання вважається день, що передує цьому терміну (в даному прикладі - 31 липня 2014 року). Водночас коли у тексті договору виконання грошового зобов'язання визначено "по 1 серпня 2014 року" або "включно до 1 серпня 2014 року", то останнім днем виконання такого зобов'язання буде 1 серпня 2014 року.

Згідно зі ст. 253 ЦК України, перебіг строку починається з наступного дня після відповідної календарної дати або настання події, з якою пов'язано його початок. При цьому у відповідності до ч. 5 ст. 254 ЦК України, якщо останній день строку припадає на вихідний, святковий або інший неробочий день, що визначений відповідно до закону у місці вчинення певної дії, днем закінчення строку є перший за ним робочий день.

Пунктом 6.1 Договору передбачено, що остаточний розрахунок за фактично переданий газ здійснюється до 14 числа (включно) місяця, наступного за місяцем поставки газу. Таким чином, судом перевірено методику розрахунку 3% річних та пені і встановлено, що позивач правомірно здійснював нарахування пені та 3% річних з 15 числа відповідного місяця.

Але, при здійснені нарахувань по Акту за зобов'язаннями червня 2014 р. позивачем не враховано, що останній день виконання зобов'язань припав на вихідний день і нарахування необхідно було здійснювати з 17 числа.

Також позивачем включено в період часу, за який здійснюється стягнення інфляційних нарахувань, 3% річних та пені, фактичний день оплати, що не допускається.

За даних обставин суд здійснив власний перерахунок пені та 3% річних, за результатами якого задоволенню підлягають позовні вимоги про стягнення 60 902,80 грн. пені та 8 925,24 грн. 3% річних.

Дослідивши розрахунок інфляційних втрат, здійснений позивачем, суд зазначає про наступне:

За приписами п.3.2 постанови №14 від 17.12.2013р. Пленуму Вищого господарського суду України "Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов'язань" індекс інфляції - це показник, що характеризує динаміку загального рівня цін на товари та послуги, які купуються населенням для невиробничого споживання, і його найменший період визначення складає місяць. Розмір боргу з урахуванням індексу інфляції визначається виходячи з суми боргу, що існувала на останній день місяця, в якому платіж мав бути здійснений, помноженої на індекс інфляції, визначений названою Державною службою, за період прострочення починаючи з місяця, наступного за місяцем, у якому мав бути здійснений платіж, і за будь-який місяць (місяці), у якому (яких) мала місце інфляція. При цьому в розрахунок мають включатися й періоди часу, в які індекс інфляції становив менше одиниці (тобто мала місце дефляція).

Тобто, з огляду на вищенаведене, базою для нарахування інфляційної складової боргу є сума основного боргу, не обтяжена додатковими нарахуваннями, що існує на останній день місяця, в якому платіж мав бути здійснений, а у випадку її часткового погашення лише залишкова сума основного боргу на останній день місяця, у якому здійснено платіж. Періодом, за який розраховуються інфляційні, є час прострочення з місяця, наступного за місяцем, у якому мав бути здійснений платіж, і за будь-який місяць (місяці), у якому (яких) мала місце інфляція (дефляція).

Разом з тим, з поданого позивачем розрахунку вбачається, що останнім за окремі періоди було неправильно зазначено суму, на яку нараховується інфляція.

З огляду на вищенаведене, суд зазначає, що нарахування необхідно здійснювати на наступні періоди та суми:

- за зобов'язаннями січня 2014 року - нарахування не здійснюється у зв'язку з частковою сплатою 27.02.2014 р. та повним погашенням заборгованості 14.03.2014р.;

- за зобов'язаннями лютого 2014 року:

за квітень 2014 року на суму 203 457,78 грн.;

за травень 2014 року на суму 153 457,78 грн.;

за червень-жовтень 2014 року на суму 4 061,29 грн.;

- за зобов'язаннями березня 2014 року:

за квітень-жовтень 2014 року на суму 245 802,52 грн.;

- за зобов'язаннями квітня 2014 року:

за травень-жовтень 2014 року на суму 200 065,44 грн.;

- за зобов'язаннями травня 2014 року:

за червень-листопад 2014 року на суму 16 997,99 грн.;

- за зобов'язаннями червня 2016 року:

за липень-листопад 2014 року на суму 13 103,98 грн.

Судом здійснено перерахунок нарахованих позивачем сум інфляційних втрат та встановлено, що стягненню підлягає сума у розмірі 77 212,87 грн., а в частині стягнення суми у розмірі14 192,19 грн. позовні вимоги задоволенню не підлягають.

Відповідач у відзиві на позовну заяву просить зменшити розмір пені на 90%.

Так, відповідно до п. 3 ч. 1 ст. 83 Господарського процесуального кодексу України господарський суд, приймаючи рішення, має право зменшувати у виняткових випадках розмір неустойки (штрафу, пені), яка підлягає стягненню зі сторони, що порушила зобов'язання.

Відповідно до ч. 3 ст. 551 Цивільного кодексу України розмір неустойки може бути зменшений за рішенням суду, якщо він значно перевищує розмір збитків, та за наявності інших обставин, які мають істотне значення.

Згідно з ч. 1 ст. 233 Господарського кодексу України, у разі якщо належні до сплати штрафні санкції надмірно великі порівняно із збитками кредитора, суд має право зменшити розмір санкцій. При цьому повинно бути взято до уваги: ступінь виконання зобов'язання боржником; майновий стан сторін, які беруть участь у зобов'язанні; не лише майнові, але й інші інтереси сторін, що заслуговують на увагу.

Правовий аналіз названих статей свідчить, що вони не є імперативними та застосовуються за визначених умов на розсуд суду.

Відповідно до абз. 1 п. 3.17.4. Постанови Пленуму Вищого господарського суду України Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції № 18 від 26.12.2011 року вирішуючи, в тому числі й з власної ініціативи, питання про зменшення розміру неустойки (штрафу, пені), яка підлягає стягненню зі сторони, що порушила зобов'язання (пункт 3 статті 83 ГПК), господарський суд повинен об'єктивно оцінити, чи є даний випадок винятковим, виходячи з інтересів сторін, які заслуговують на увагу, ступеню виконання зобов'язання, причини (причин) неналежного виконання або невиконання зобов'язання, незначності прострочення виконання, наслідків порушення зобов'язання, невідповідності розміру стягуваної неустойки (штрафу, пені) таким наслідкам, поведінки винної сторони (в тому числі вжиття чи невжиття нею заходів до виконання зобов'язання, негайне добровільне усунення нею порушення та його наслідків) тощо.

Відповідач в обґрунтування клопотання про зменшення розміру пені посилається на те, що борги бюджетних установ, організацій та інших споживачів станом на 01.12.2014 р. у відповідності до інформації про нарахування, надходження та заборгованість за теплову енергію становили 2 524 800,87. Тобто несвоєчасна сплата щомісячних платежів за отриманий природний газ виникла по незалежних від підприємства відповідача причин.

Приватне акціонерне товариство "Теплоенергетичний центр Роганського промвузла" є відповідальним за безперебійне централізоване постачання теплової енергії у районі своєї діяльності, від якого залежить безаварійне та безперебійне постачання теплової енергії у вигляді опалення та гарячого водопостачання. Підприємство не уповноважене чинним законодавством самостійно встановлювати тарифи, які відповідають витратам за надання послуг, тому постачає теплову енергію по вартості нижчої її собівартості. У відповідача відсутнє джерело на оплату штрафних санкцій і примусове стягнення повної суми пені зумовить неможливість вчасно закупити матеріальні ресурси, необхідні для ремонту та відновлення теплових мереж, виконати податкові зобов'язання перед бюджетом, виплатити заробітну плату трудовому колективу підприємства та поставити під загрозу постачання теплової енергії споживачам у наступному опалювальному сезоні.

Стягнуті судом суми 3% річних та інфляційні витрати мають компенсувати всі негативні наслідки затримки розрахунку з боку відповідача.

Врахувавши ступінь вини відповідача у виникненні спору, причини неналежного виконання зобов'язання, факт добровільного та систематичного виконання відповідачем своїх зобов'язань зі сплати коштів за поставлений позивачем природний газ, зважаючи на те, що порушення відповідачем зобов'язання не потягло за собою значних збитків для позивача, суд вважає за можливе, зменшити розмір нарахованої пені на 30% та стягнути з відповідача 42 631,96 грн. пені. Крім того, слід зауважити, що пеня є лише санкціями за невиконання грошового зобов'язання, а не основним боргом, а тому будувати на цих платежах свої доходи та видатки позивач не може, окрім неустойки, позивач нараховує 3% річних та інфляційні втрати, які в певній мірі компенсують знецінення несплачених відповідачем коштів і при зменшенні розміру пені, за переконанням суду, позивач не понесе значного негативного наслідку в своєму фінансовому стані. Такої ж правової позиції дотримано у постанові Вищого господарського суду України від 04.11.15р. у справі №904/2808/15.

Кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу.

З огляду на вимоги ст. 33 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу.

Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування (ст. 34 Господарського процесуального кодексу України).

Згідно ч. ч. 1, 2 ст. 43 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом. Ніякі докази не мають для господарського суду заздалегідь встановленої сили.

За викладеного, застосовуючи основні конституційні засади судочинства, принцип верховенства права, виходячи з фактичних обставин справи, з'ясування природи дійсних правовідносин між сторонами у даному спорі та чинного законодавства України, яке повинно застосовуватися до них при вирішенні спору, господарський суд дійшов до висновку про часткову відмову в позовних вимогах.

Вирішуючи питання розподілу судових витрат, суд керується ст. 49 Господарського процесуального кодексу України, покладаючи судові витрати в даній справі на відповідача пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

При цьому, судом взято до уваги пункт 4.3. постанови пленуму Вищого господарського суду України "Про деякі питання практики застосування розділу VI Господарського процесуального кодексу України" №7 від 21.02.13р., згідно якого, у разі коли господарський суд на підставі п.3 ч.1 ст.83 ГПК України зменшує розмір неустойки, витрати позивача, пов'язані зі сплатою судового збору, відшкодовуються за рахунок відповідача у сумі, сплаченій позивачем за позовною вимогою, яка підлягала б задоволенню, якби зазначений розмір судом не було зменшено.

Враховуючи викладене та керуючись статтями 6, 8, 19, 124, 129 Конституції України, статтями 11, 204, 509, 525, 526, 530, 551, 599, 610-612, 625-629, 625, 655 Цивільного кодексу України, статтями 173, 193, 233 Господарського кодексу України, статтями 1, 4, 12, 22, 32, 33, 43, 44, 49, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд -

ВИРІШИВ:

В позові відмовити частково.

Стягнути з Приватного акціонерного товариства "Теплоенергетичний центр Роганського промвузла" (61172, м. Харків, вул. Роганська, буд. 155, код ЄДРПОУ 14085922) на користь Публічного акціонерного товариства "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" (01601, м. Київ, вул. Богдана Хмельницького, буд. 6, код ЄДРПОУ 20077720) пеню у розмірі 42 631 (сорок двi тисячi шістсот тридцять одна) грн. 96 коп., суму, на яку збільшився борг внаслідок інфляційних процесів за весь час прострочення, у розмірі 77 212 (сімдесят сім тисяч двісті дванадцять) грн. 87 коп., 3% річних у розмірі 8 925 (вісім тисяч дев'ятсот двадцять п'ять) грн. 24 коп. та судові витрати у розмірі 2 205 (двi тисячi двісті п'ять) грн. 61 коп.

Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

В частині стягнення пені у розмірі 18 665,35 грн., суми, на яку збільшився борг внаслідок інфляційних процесів за весь час прострочення, у розмірі 14 192,19 грн. та 3% річних у розмірі 89,27 грн. - відмовити.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо воно не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Повне рішення складено 24.05.2016 р.

Суддя ОСОБА_2

справа №922/1003/16