Ухвала суду № 57897654, 20.05.2016, Господарський суд Одеської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ОДЕСЬКОЇ ОБЛАСТІ

______________________________

УХВАЛА

"20" травня 2016 р.Справа № 5017/75/2012

Господарський суд Одеської області

У складі судді Желєзної С.П.

Секретаря судових засідань ОСОБА_1

Від позивача (скаржника): не зявився;

Від відповідача: не зявився;

Від органу ДВС: ОСОБА_2 за довіреністю від 12.01.2016р.

Розглянувши у відкритому судовому засіданні скаргу комунального підприємства „Міжнародний аеропорт Донецьк імені ОСОБА_3 (вх. № 2-706/16 від 11.02.2016р.) на дії Відділу примусового виконання рішень управління державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції в Одеській області в порядку, передбаченому ст. 121-2 ГПК України, по справі за позовом комунального підприємства „Міжнародний аеропорт Донецьк імені ОСОБА_3 до приватного акціонерного товариства „ОСОБА_4 Сі Сервіс про розірвання договору та стягнення, -

ВСТАНОВИВ:

Рішенням господарського суду Одеської області від 08.02.2012р. по справі № 5017/75/2012 позов комунального підприємства „Міжнародний аеропорт Донецьк (далі по тексту КП „Міжнародний аеропорт Донецьк) було задоволено, розірвано договір поставки № 35.6 69/2011 від 01.02.2011р., укладений між відкритим акціонерним товариством „ОСОБА_4 Сі Сервіс та КП „Міжнародний аеропорт „Донецьк, присуджено до стягнення з відкритого акціонерного товариства „ОСОБА_4 Сі Сервіс на користь комунального підприємства „Міжнародний аеропорт Донецьк передплату в сумі 6 858 720 грн., штраф в сумі 685 872,00 грн., неустойку в сумі 685 872,00 грн., судовий збір в сумі 57 401,00 грн.

Після набрання даним судовим рішенням законної сили, господарським судом Одеської області 27.02.2012р. було видано відповідний наказ, який було надіслано на адресу стягувача.

Ухвалою суду від 06.08.2012р. заява ПрАТ „ОСОБА_4 Сі Сервіс про надання відстрочки виконання рішення суду була прийнята до розгляду. В свою чергу, на підставі ухвали суду від 17.08.2012р. найменування відповідача по справі було змінено на приватне акціонерне товариство „ОСОБА_4 Сі Сервіс (далі по тексту ПрАТ „ОСОБА_4 Сі Сервіс).

Ухвалою від 17.08.2012р. господарським судом в порядку ст. 121 ГПК України було надано ПрАТ „ОСОБА_4 Сі Сервіс відстрочку виконання рішення господарського суду Одеської області від 08.02.2012р. по даній справі на строк до 31.12.2012р.

Постановою Одеського апеляційного господарського суду від 02.10.2012р. вищезазначену ухвалу господарського суду Одеської області від 17.08.2012р. про надання відстрочки виконання рішення суду було скасовано, а у задоволенні відповідної заяви ПрАТ „ОСОБА_4 Сі Сервіс було відмовлено.

11.02.2016 р. до господарського суду Одеської області надійшла скарга КП „Міжнародний аеропорт „Донецьк імені ОСОБА_3 на бездіяльність Відділу примусового виконання рішень управління державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції в Одеській області в порядку, передбаченому ст. 121-2 ГПК України, у відповідності до якої скаржник просить суд визнати незаконними дії посадових осіб Відділу примусового виконання рішень управління державної виконавчої служби головного територіального управління юстиції в Одеській області, в тому числі державного виконавця, який здійснював виконання рішення господарського суду Одеської області від 08.02.2012р. у справі № 5017/75/2012, по невиконанню наказу господарського суду Одеської області від 27.02.2012р. по справі № 5017/75/2012. Крім того, скаржник просив суд в порядку ст. 53 ГПК України відновити йому процесуальний строк на подання даної скарги.

Ухвалою від 09.03.2016р. скарга КП „Міжнародний аеропорт Донецьк ім.. ОСОБА_3 була прийнята до розгляду, проте питання про поновлення строку на подання даної скарги судом не вирішувалось.

В судових засіданнях по даній справі представник КП „Міжнародний аеропорт Донецьк ім. С.С. Прокофєва повністю підтримав вимоги даної скарги та просив суд її задовольнити у повному обсязі. При цьому, в останнє судове засідання із розгляду даної скарги, що було призначене на 20.05.2016р., представник скаржника не зявився та відповідно до поданого електронною поштою клопотання просив суд розглядати скаргу за відсутністю його представника.

Відповідач власної правової позиції по суті поданої позивачем скарги суду не навів.

В свою чергу, Відділ примусового виконання рішень управління державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції в Одеській області проти задоволення скарги заперечував, вважаючи її безпідставною та необґрунтованою.

Дослідивши матеріали справи, заслухавши доводи та пояснення учасників судового процесу, суд встановив наступне.

17.10.2012р. відділом примусового виконання рішень управління державної виконавчої служби Головного управління юстиції в Одеській області було відкрите виконавче провадження ВП № 34767665 із примусового виконання наказу господарського суду Одеської області від 27.02.2012р. по справі № 5017/75/2012 про стягнення із ПрАТ „ОСОБА_4 Сі Сервіс на користь позивача заборгованості в загальному розмірі 8 287 865,00 грн., про що було винесено відповідну постанову про відкриття виконавчого провадження.

Згідно з постановами від 18.10.2012р. державним виконавцем з метою забезпечення виконання вимог виконавчого документу було накладено арешт на боржника в розмірі 8 287 865,00 грн., які знаходяться на його банківських рахунках, а також на все рухоме та нерухоме майно, що належиться ПрАТ „ОСОБА_4 Сі Сервіс в межах суми стягнення в розмірі 8 287 865,00 грн.

У звязку із невиконанням боржником вимог виконавчого документу у строк, наданий державним виконавцем, постановою від 01.11.2012р. із ПрАТ „ОСОБА_4 Сі Сервіс було стягнуто виконавчий збір в сумі 828 786,50 грн.

В подальшому, згідно з постановами від 08.11.2012р. державним виконавцем було оголошено розшук майна, яке належить боржнику, а саме низки транспортних засобів, оскільки боржником не виконано вимог виконавчого документу у встановлений державним виконавцем строк.

Як стверджує скаржник, з моменту предявлення наказу суду від 27.02.2012р. по даній справі до примусового виконання до відділу примусового виконання рішень управління державної виконавчої служби головного територіального управління юстиції в Одеській області вимоги виконавчого документу залишаються невиконаними. При цьому, скаржник наголошував на тому, що в його розпорядженні також була відсутня інформація про хід виконавчого провадження із примусового виконання наказу суду.

Зокрема, КП „„Міжнародний аеропорт „Донецьк імені ОСОБА_3 стверджує, що в результаті проведення антитерористичної операції на сході України, в тому числі і на території, де було розташоване дане підприємство, воно було позбавлене можливості належним чином здійснювати господарську діяльність та контролювати хід виконавчого провадження.

При цьому, відповідно до листа від 03.01.2016р. № 14.40-1/1, що адресований Відділу примусового виконання рішень Управління державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції в Одеській області, КП „Міжнародний аеропорт „Донецьк імені ОСОБА_3 просило вказаний орган повідомити про хід виконавчого провадження із примусового виконання наказу суду від 27.02.2012р. по справі № 5017/75/2012р.

В свою чергу, листом від 27.01.2016р. Відділ примусового виконання рішень Управління державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції в Одеській області повідомив скаржника про те, що 30.12.2013р. виконавче провадження ВП № 34767665 із примусового виконання наказу господарського суду Одеської області від 27.02.2012р. по справі № 5017/75/2012 було завершене на підставі п. 9 ч. 1 ст. 47 Закону України, примірник якої разом із оригіналом наказу було надіслано на адресу скаржника. При цьому, актом від 27.01.2016р. було встановлено, що вказане виконавче провадження відсутнє в архіві Відділу примусового виконання рішень Управління державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції в Одеській області та на робочому місці державного виконавця, в провадженні якого перебуває дільниця № 2. Причини відсутності виконавчого провадження не встановлені.

При цьому, до вказаного листа органом державної виконавчої служби не було додано примірнику постанови про закінчення виконавчого провадження.

З посиланням на викладені обставини, скаржник наголошує на тому, що фактично державним виконавцем не вчинялись будь-які дії, направлені на примусове виконання наказу суду від 27.02.2012р. по даній справі. У звязку з викладеним, КП „Міжнародний аеропорт „Донецьк імені ОСОБА_3 звернулось до суду із скаргою в порядку ст. 121-2 ГПК України, в якій просить суд визнати незаконними дії посадових осіб Відділу примусового виконання рішень управління державної виконавчої служби головного територіального управління юстиції в Одеській області, в тому числі державного виконавця, який здійснював виконання рішення господарського суду Одеської області від 08.02.2012р. у справі № 5017/75/2012, по невиконанню наказу господарського суду Одеської області від 27.02.2012р. по справі № 5017/75/2012

При цьому, в процесі розгляду даної скарги судом було встановлено, що відповідно до постанови від 28.04.2016р. виконавче провадження № 34767665 із примусового виконання наказу суду від 27.02.2012р. по справі № 5017/75/2012 про стягнення із ПрАТ „ОСОБА_4 Сі Сервіс на користь КП „Міжнародний аеропорт „Донецьк імені ОСОБА_3 заборгованості в загальному розмірі 8 287 865,00 грн. було відновлене на підставі ч. 1 ст. 51 Закону України „Про виконавче провадження.

Незважаючи на викладене, скаржник наполягав на задоволенні скарги, в якій просив суд визнати неправомірними дії Відділу примусового виконання рішень Управління державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції в Одеській області та державного виконавця.

При цьому, одночасно із предявленням даної скарги. КП „Міжнародний аеропорт „Донецьк імені ОСОБА_3 було подано до суду клопотання про відновлення процесуального строку на подання даної скарги, яке обґрунтоване обставинами проведення антитерористичної операції на сході України, в тому числі за місцезнаходженням скаржника, що унеможливило здійснення ним господарської діяльності. Зокрема, скаржник наголошує на тому, що первісно скарга із відповідними вимогами була подана в межах десятиденного строку з моменту отримання скаржником листа від 27.01.2016р. Відділу примусового виконання рішень Управління державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції в Одеській області, з якого КП „Міжнародний аеропорт „Донецьк імені ОСОБА_3 дізналось про зміст оскаржуваних дій органу державної виконавчої служби. Проте, первісно подана скарга була повернута судом згідно з ухвалою від 15.02.2016р. на підставі п. 6 ч. 1 ст. 63 ГПК України, у звязку з чим, після отримання ухвали про повернення скарги, КП „Міжнародний аеропорт „Донецьк імені ОСОБА_3 подало до суду належним чином оформлену скаргу.

Первісно при розгляді даної скарги суд вважає за необхідне розглянути по суті клопотання КП „Міжнародний аеропорт „Донецьк імені ОСОБА_3 про поновлення процесуального строку на подання скарги, оскільки відповідне питання не було вирішено судом під час прийняття її до розгляду.

Положеннями ст. 121-2 ГПК України визначено, що скарги на дії чи бездіяльність органів Державної виконавчої служби щодо виконання рішень, ухвал, постанов господарських судів можуть бути подані стягувачем, боржником або прокурором протягом десяти днів з дня вчинення оскаржуваної дії, або з дня, коли зазначеним особам стало про неї відомо, або з дня, коли дія мала бути вчинена.

Згідно зі ст. 53 ГПК України за заявою сторони, прокурора чи з своєї ініціативи господарський суд може визнати причину пропуску встановленого законом процесуального строку поважною і відновити пропущений строк, крім випадків, передбачених цим Кодексом. Про відновлення пропущеного строку зазначається в рішенні, ухвалі чи постанові господарського суду.

В свою чергу, у п. 8 розяснень Президії Вищого господарського суду України „Про деякі питання практики виконання рішень, ухвал, постанов господарських судів України від 28.03.2002 р. N 04-5/365 наголошено, що встановлений у частині першій статті 121-2 ГПК десятиденний строк для подання скарги є процесуальним і тому відповідно до вимог статті 53 ГПК може бути відновлений за наявності поважних причин його пропуску.

У п. 9.7 постанови пленуму Вищого господарського суду України „Про деякі питання практики виконання рішень, ухвал, постанов господарських судів України від 17 жовтня 2012 року N 9 (з наступними змінами та доповненнями) зазначено наступне. Встановлений у частині першій статті 121 2 ГПК десятиденний строк для подання скарги є процесуальним і тому відповідно до вимог статті 53 ГПК може бути відновлений за наявності поважних причин його пропуску та на підставі заяви скаржника, яка подається одночасно зі скаргою або викладається в останній у вигляді клопотання. Скарга, пропущений строк подання якої не відновлений, залишається без розгляду, про що з посиланням на статті 53 і 121 2 ГПК судом без виклику сторін виноситься ухвала. Якщо ж скаргу було подано з пропуском згаданого строку без заяви про його відновлення, суд без виклику сторін виносить ухвалу про залишення скарги без розгляду, що не перешкоджає повторному поданню скарги із заявою про відновлення строку такого подання.

При цьому у вирішенні питання про відновлення пропущеного строку подання скарги на бездіяльність органу Державної виконавчої служби у вигляді невжиття заходів з примусового виконання судового рішення, поданої більш як через десять днів після закінчення визначеного законом строку здійснення виконавчого провадження, господарський суд має, як правило, виходити з неможливості такого відновлення. Наведене ґрунтується на тому, що стягувач, який подав до відповідного органу заяву про відкриття виконавчого провадження та не отримав у визначений законом строк задоволення своїх вимог, вважається обізнаним про ймовірність порушення його прав у виконавчому провадженні незалежно від того, чи отримав він від державного виконавця певні процесуальні документи та чи ознайомлений він з матеріалами виконавчого провадження.

Так, відповідно до листа № 991/12-12/03 від 05.06.2014р., що складений Донецькою торгово-промисловою палатою, невиконання з боку КП „Міжнародний аеропорт „Донецьк імені ОСОБА_3 своїх зобовязань та функцій згідно статуту підприємства є форс-мажорними обставинами для скаржника, оскільки це зумовлено проведенням військових дій на території міста Донецьк та частини Донецької області.

На теперішній час місцезнаходженням КП „Міжнародний аеропорт „Донецьк імені ОСОБА_3 є: м. Київ, вул. Гайдара, 50, що зумовлено неможливістю проведення господарської діяльності підприємства за своїм первісним місцезнаходженням внаслідок проведення антитерористичної операції.

На підставі указу Президента України 14 квітня 2014 року N 405/2014 було введено в дію рішення Ради національної безпеки і оборони України від 13 квітня 2014 року "Про невідкладні заходи щодо подолання терористичної загрози і збереження територіальної цілісності України", текст якого є таємним.

Згідно з розпорядженням Кабінету Міністрів України „Про затвердження переліку населених пунктів, на території яких органи державної влади тимчасово не здійснюють свої повноваження, та переліку населених пунктів, що розташовані на лінії зіткнення від 7 листопада 2014 р. N 1085-р, м. Донецьк Донецької області, на території якого позивач первісно мав своє місцезнаходження, увійшло до переліку населених пунктів, на території яких органи державної влади тимчасово не здійснюють свої повноваження.

За переконанням суду, наведені обставини свідчать про поважність тривалого невжиття з боку КП „Міжнародний аеропорт „Донецьк імені ОСОБА_3 заходів щодо контролю за ходом виконавчого провадження із примусового виконання наказу суду від 27.02.2012р. по даній справі. З огляду на той факт, що після зміни свого місцезнаходження до м. Києва позивач здійснив заходи, направлені на виявлення інформації про вказане виконавче провадження, та після обізнаності із обставинами порушення своїх прав предявив до суду відповідну скаргу на дії Відділу примусового виконання рішень Управління державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції в Одеській області, господарський суд доходить висновку про поважність причин пропуску з боку КП „Міжнародний аеропорт „Донецьк імені ОСОБА_3 процесуального строку на предявлення даної скарги до суду, що є підставою для його поновлення в порядку ст. 53 ГПК України.

При цьому, вирішуючи питання про обгрунтованість поданої скарги, суд виходить із наступного.

Відповідно до ст. 1 Закону України «Про виконавче провадження» від 21 квітня 1999 року N 606-XIV (з наступними змінами та доповненнями; далі по тексту Закон України «Про виконавче провадження») виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження та примусове виконання рішень інших органів (посадових осіб) - це сукупність дій органів і посадових осіб, визначених у цьому Законі, що спрямовані на примусове виконання рішень судів та інших органів (посадових осіб), які провадяться на підставах, в межах повноважень та у спосіб, визначених цим Законом, іншими нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону та інших законів, а також рішеннями, що відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню (далі - рішення).

Згідно з ч.ч. 1, 2, п.п. 6, 18 ч. 3 ст. 11 Закону України «Про виконавче провадження» державний виконавець зобов'язаний вживати передбачених цим Законом заходів примусового виконання рішень, неупереджено, своєчасно і в повному обсязі вчиняти виконавчі дії. Державний виконавець здійснює заходи, необхідні для своєчасного і в повному обсязі виконання рішення, зазначеного в документі на примусове виконання рішення (далі - виконавчий документ), у спосіб та в порядку, встановленому виконавчим документом і цим Законом. Державний виконавець у процесі здійснення виконавчого провадження має право: накладати арешт на кошти та інші цінності боржника, зокрема на кошти, які перебувають на рахунках і вкладах у банках, інших фінансових установах, на рахунки в цінних паперах, а також опечатувати каси, приміщення і місця зберігання грошей; у разі ухилення боржника від виконання зобов'язань, покладених на нього рішенням, звертатися до суду за встановленням тимчасового обмеження у праві виїзду боржника - фізичної особи або керівника боржника - юридичної особи за межі України - до виконання зобов'язань за рішенням;

В силу положень ч.ч. 1, 2 ст. 25 Закону України «Про виконавче провадження» державний виконавець зобов'язаний прийняти до виконання виконавчий документ і відкрити виконавче провадження, якщо не закінчився строк пред'явлення такого документа до виконання, він відповідає вимогам, передбаченим цим Законом, і пред'явлений до виконання до відповідного органу державної виконавчої служби. Державний виконавець протягом трьох робочих днів з дня надходження до нього виконавчого документа виносить постанову про відкриття виконавчого провадження.

У відповідності до ч. 1 ст. 27 Закону України «Про виконавче провадження» у разі ненадання боржником у строки, встановлені частиною другою статті 25 цього Закону для самостійного виконання рішення, документального підтвердження повного виконання рішення державний виконавець на наступний день після закінчення відповідних строків розпочинає примусове виконання рішення.

Положеннями ст. 32 Закону України «Про виконавче провадження» передбачено, що заходами примусового виконання рішень є: 1) звернення стягнення на кошти та інше майно (майнові права) боржника, у тому числі якщо вони перебувають в інших осіб або належать боржникові від інших осіб; 2) звернення стягнення на заробітну плату (заробіток), доходи, пенсію, стипендію боржника; 3) вилучення в боржника і передача стягувачу певних предметів, зазначених у рішенні; 4) інші заходи, передбачені рішенням.

Відповідно до ч.ч. 1-6 ст. 52 Закону України «Про виконавче провадження» звернення стягнення на майно боржника полягає в його арешті, вилученні та примусовій реалізації.2. Стягнення за виконавчими документами звертається в першу чергу на кошти боржника у гривнях та іноземній валюті, інші цінності, у тому числі кошти на рахунках і вкладах боржника у банках та інших фінансових установах, на рахунки в цінних паперах у депозитарних установах. Готівкові кошти, виявлені у боржника, вилучаються. На кошти та інші цінності боржника, що знаходяться на рахунках, вкладах та на зберіганні у банках чи інших фінансових установах, накладається арешт. Арешт поширюється також на кошти на рахунках, які будуть відкриті після винесення постанови про накладення арешту. У разі відсутності у боржника коштів та інших цінностей, достатніх для задоволення вимог стягувача, стягнення звертається також на належне боржнику інше майно, за винятком майна, на яке згідно із законом не може бути накладено стягнення. Звернення стягнення на майно боржника не зупиняє звернення стягнення на кошти боржника. Боржник має право запропонувати ті види майна чи предмети, на які необхідно в першу чергу звернути стягнення. Черговість стягнення на кошти та інше майно боржника остаточно визначається державним виконавцем. Стягнення на майно боржника звертається в розмірі і обсязі, необхідних для виконання за виконавчим документом, з урахуванням стягнення виконавчого збору, витрат, пов'язаних з організацією та проведенням виконавчих дій, штрафів, накладених на боржника під час виконавчого провадження.

В силу положень ч. 1 ст. 55 Закону України «Про виконавче провадження» державний виконавець має право звернути стягнення на майно боржника, що перебуває в інших осіб, а також на майно та кошти, що належать боржнику від інших осіб.

Згідно з ч.ч. 1, 2 ст. 57 Закону України «Про виконавче провадження» арешт майна боржника застосовується для забезпечення реального виконання рішення. Арешт на майно боржника може накладатися державним виконавцем шляхом: винесення постанови про арешт коштів та інших цінностей боржника, що знаходяться на рахунках і вкладах чи на зберіганні у банках або інших фінансових установах; винесення постанови про арешт коштів, що перебувають у касі боржника або надходять до неї; винесення постанови про арешт майна боржника та оголошення заборони на його відчуження; проведення опису майна боржника і накладення на нього арешту.

При цьому, згідно з ч. 2 ст. 40 Закону України «Про виконавче провадження» розшук боржника - фізичної особи, дитини, розшук транспортних засобів боржника здійснюють органи внутрішніх справ, а розшук боржника - юридичної особи та іншого майна боржника організовує державний виконавець. Розшук оголошується відповідно за місцем виконання рішення або за останнім відомим місцем проживання, перебування, місцезнаходженням боржника чи місцезнаходженням його майна, або за місцем проживання (місцезнаходженням) стягувача.

З огляду на вищенаведені положення Закону, при здійсненні виконавчого провадження про стягнення із боржника грошових коштів, державний виконавець зобовязаний здійснити всіх можливих заходів, направлених на виявлення майна, в т.ч. грошових коштів, боржника, за рахунок якого можливе погашення вимог стягувача за виконавчим документом. З метою виконання вказаного обовязку, державний виконавець: здійснює запити до компетентних органів, які відповідно до своїх повноважень здійснюють реєстрацію та/або облік майна фізичних і юридичних осіб (органи ДАІ, реєстраційна служба відповідного територіального управління юстиції щодо транспортних засобів та нерухомого майна); арештовує кошти, що знаходяться на розрахункових рахунках боржника в банківських установах відповідно до інформації про відкриті рахунки, отриманої від податкової інспекції за місцем обліку боржника; здійснює вихід за місцезнаходженням боржника з метою виявлення за вказаною адресою його майна, на яке можливо звернути стягнення; у разі ухилення боржника від виконання зобов'язань, покладених на нього рішенням, звертатися до суду за встановленням тимчасового обмеження у праві виїзду керівника боржника - юридичної особи за межі України до виконання зобов'язань за рішенням тощо.

Наведене відноситься до дій державного виконавця, оскільки є активною формою поведінки відповідного субєкта владних повноважень при виконанні ним своїх повноважень. В той же час, бездіяльністю державного виконавця є його пасивна поведінка, яка укладається в ухиленні від виконання ним своїх функцій.

У спірних правовідносинах судом не встановлено доказів вчинення державним виконавцем всіх необхідних дій, направлених на виконання наказу суду від 27.02.2012р. по даній справі, у звязку з чим, суд доходить висновку про бездіяльність державного виконавця, яка суперечить вимогам Закону України „Про виконавче провадження.

При цьому, суд не приймає до уваги твердження Відділу примусового виконання рішень Управління державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції в Одеській області про існування постанови від 30.12.2013р. про закінчення виконавчого провадження із примусового виконання наказу суду від 27.02.2012р. по даній справі, оскільки примірник даного документу не був наданий суду як окремий документ із виконавчого провадження, яке взагалі відсутнє у відділі.

В свою чергу, відповідно до п.п. 3.1 3.3, 3.5 Положення про Єдиний державний реєстр виконавчих проваджень, затвердженого наказом Міністерства юстиції України від 20 травня 2003 р. N 43/5, до Єдиного реєстру обов'язково вносяться відомості про проведення всіх виконавчих дій. Унесення відомостей до Єдиного реєстру здійснюється державним виконавцем або уповноваженою посадовою особою органу ДВС. Відомості про проведення виконавчих дій вносяться до Єдиного реєстру одночасно з виготовленням документа, на підставі якого вчиняється виконавча дія. У разі здійснення виконавчої дії за межами органу ДВС відомості про таку дію вносяться до Єдиного реєстру протягом двох робочих днів після її проведення або надходження повідомлення про її проведення. Постанови державного виконавця, а також інші документи виконавчого провадження виготовляються за допомогою Єдиного державного реєстру виконавчих проваджень. У разі тимчасової відсутності доступу до Єдиного державного реєстру виконавчих проваджень (через перебої в електропостачанні, електрозв'язку тощо), як виняток, допускається виготовлення документів виконавчого провадження без використання Єдиного державного реєстру виконавчих проваджень з подальшим обов'язковим внесенням таких документів до Єдиного державного реєстру виконавчих проваджень в день усунення причин, що перешкоджали доступу до нього.

Всупереч наведеним положенням законодавства, Відділом примусового виконання рішень Управління державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції в Одеській області не було надано суду примірника постанови від 30.12.2013р. про закінчення виконавчого провадження із примусового виконання наказу суду від 27.02.2012р. по даній справі, отриманого із Єдиного державного реєстру виконавчих проваджень.

Наведене дозволяє суду дійти висновку, що постанова від 30.12.2013р. про закінчення виконавчого провадження із примусового виконання наказу суду від 27.02.2012р. по даній справі взагалі не складалась Відділом примусового виконання рішень Управління державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції в Одеській області, тобто в даному випадку має місце незаконна бездіяльність органу державної виконавчої служби щодо невиконання судового рішення, яка на теперішній час є усуненою у звязку із відновленням відповідного виконавчого провадження.

В свою чергу, при зверненні до суду із даною скаргою КП Міжнародний аеропорт „Донецьк імені ОСОБА_3 просило суд визнати незаконними саме дії Відділу примусового виконання рішень Управління державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції в Одеській області та державного виконавця, який здійснював виконавче провадження (що, до речі, є ідентичними вимогами за субєктним складом в розумінні положень ст. 121-2 ГПК України).

Суд зауважує, що процесуальний закон, на підставі якого подаються відповідні скарги, а саме ст. 121-2 ГПК України, визначає можливість оскарження як дій органу державної виконавчої служби, так і його бездіяльності, розподіляючи наведені способи поведінки державного виконавця не як тотожні, а як різні та самостійні, що виражається в тому, що кожен із відповідних термінів розділені між собою часткою „або. Отже, при зверненні до суду із скаргою, особа, яка її подає, повинна чітко визначити, що саме оскаржується з її боку: дії державного виконавця або його бездіяльність.

В порушення вимог ст. 121-2 ГПК України, КП „Міжнародний аеропорт „Донецьк імені ОСОБА_3 було подано до суду скаргу на дії державного виконавця, в той час як в процесі розгляду скарги судом встановлена бездіяльність Відділом примусового виконання рішень Управління державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції в Одеській області, незаконні наслідки якої є усунутими на теперішній час.

Викладене свідчить про необґрунтованість поданої КП „Міжнародний аеропорт „Донецьк імені ОСОБА_3 скарги на дії Відділу примусового виконання рішень Управління державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції в Одеській області, що є підставою для відмови в її задоволенні з боку суду.

Підсумовуючи вищевикладене, скарга КП „Міжнародний аеропорт „Донецьк імені ОСОБА_3 на дії Відділу примусового виконання рішень Управління державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції в Одеській області, подана в передбаченому ст. 121-2 ГПК України порядку, задоволенню не підлягає.

Керуючись ст.ст. 86, 121-2 ГПК України, суд, -

У Х В А Л И В:

1.Відновити комунальному підприємству „Міжнародний аеропорт „Донецьк імені ОСОБА_3 процесуальний строк на подання скарги в порядку ст. 121-2 ГПК України (вх. № 2-1143/16 від 12.03.2016р.) на дії Відділу примусового виконання рішень Управління державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції в Одеській області.

2.В задоволенні скарги (вх. № 2-1143/16 від 12.03.2016р.) на дії Відділу примусового виконання рішень Управління державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції в Одеській області комунальному підприємству „Міжнародний аеропорт „Донецьк імені ОСОБА_3 відмовити.

Відповідно до ст. 106, 121-2 ГПК України ухвали про розгляд скарг на дії (бездіяльність) органів Державної виконавчої служби можуть бути оскаржені в апеляційному та касаційному порядку.

СуддяС.П. Желєзна