Рішення № 57897557, 23.05.2016, Господарський суд Львівської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛЬВІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

79014, м. Львів, вул. Личаківська, 128

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

23.05.2016р. Справа № 914/1212/16

За позовом:Державного підприємства «Буське лісове господарство», Львівська обл., м. Буськ;до відповідача:Приватного підприємства «Володимир-Експо», м. Львів;про:стягнення боргу, 3% річних та інфляційних втрат Суддя Крупник Р.В. Секретар Цяпка О.І.Представники сторін:від позивача:ОСОБА_1 представник (довіреність №58 від 19.05.2016р.);від відповідача:ОСОБА_2 керівник.

Представникам сторін розяснено права та обовязки, передбачені ст.ст. 20, 22 ГПК України. Заяв про відвід судді та здійснення технічної фіксації судового засідання не надходило.

СУТЬ СПОРУ:

05.05.2016р. на розгляд господарського суду Львівської області поступила позовна заява Державного підприємства «Буське лісове господарство» (надалі Позивач) до Приватного підприємства «Володимир-Експо» (надалі Відповідач) про стягнення боргу, 3% річних та інфляційних втрат.

Ухвалою суду від 05.05.2016р. порушено провадження у справі, її розгляд призначено на 23.05.2016р.

Представник позивача в судове засідання зявився, позовні вимоги підтримав, просив суд позов задоволити повністю. Заявлені вимоги представник обґрунтовує тим, що 27.03.2015р. між позивачем та відповідачем було укладено договір купівлі-продажу необробленої деревини №27-А, на виконання якого позивачем передано відповідачу товар, загальною вартістю 120830,16 грн. За умовами договору відповідач зобовязувався протягом 5 діб з дати предявлення рахунку. Однак, своїх зобовязань за договором покупець належним чином не виконав, оплатив одержаний товар лише частково, на суму 45000,00 грн. Також 4331,25 грн. позивачем зараховано в якості погашення боргу за договором внаслідок проведення зарахування зустрічних однорідних вимог. Крім цього, 9720,00 грн. в якості оплати за товар позивачем враховано 9700,00 грн., які були оплачені відповідачем гарантійним внеском). Таким чином заборгованість в кінцевому результаті складає 61778,91 грн. У звязку з неналежним виконанням відповідачем умов договору, позивач також просить суд стягнути з ПП «Володимир-Експо» 1589,32 грн. 3% річних та 2100,48 грн. інфляційних втрат.

Представник відповідача в судове засідання зявився, проти існування основного боргу в заявленому розмірі не заперечив, однак зазначив, що такий виник у звязку зі складною фінансовою ситуацією, котра утворилася в результаті значної заборгованості контрагентів перед відповідачем.

Заслухавши пояснення представників сторін, всебічно і повно зясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, обєктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд

ВСТАНОВИВ:

27.03.2015р. між позивачем (продавцем) та відповідачем (покупцем) укладено Договір на купівлі-продажу необробленої деревини №27-А (надалі Договір), за умовами п. 1.1. якого за результатами проведення аукціону із продажу ресурсів необробленої деревини заготівлі 2 кварталу 2015 року, який відбувся 24.03.2015р., продавець передає у власність на умовах франко верхній склад продавця (надалі Товар), /лот №373/, а покупець зобовязується прийняти товар і сплатити за нього ціну відповідно до умов, що визначені в цьому договорі.

Прийом-передача товару здійснюється на складі продавця за умовами: франко верхній склад продавця: за якістю у відповідності з нормами відповідних ГОСТ, ТУ, інших умов згідно законодавства України; за кількістю у відповідності з товарно-транспортними чи залізничними накладними та специфікаціями до них з підписом уповноваженої особи та печаткою продавця. Датою передачі товару продавцем та прийому його покупцем, тобто датою поставки, вважається дата товарно-транспортної накладної (п. 6.1., 6.3. Договору).

Судом встановлено та зокрема, не заперечується відповідачем, що на виконання зобов'язань за Договором, позивачем було передано, а відповідачем без зауважень прийнято товар (необроблену деревину) на загальну суму 120830,16 грн., що підтверджується відповідними товарно-транспортними накладними.

Згідно п. 7.1., 7.2. Договору, платіж (передоплата 100% вартості) здійснюється шляхом банківського переказу коштів на розрахунковий рахунок продавця за кожну партію товару, згідно виставленого рахунку-фактури напротязі 5 діб з дати предявлення рахунку до сплати. Сума гарантійного внеску перерахована покупцем на рахунок біржі для участі в аукціоні із продажу ресурсів необробленої деревини, зараховується продавцю в якості оплати за проданий товар.

На підставі платіжних доручень, банківських виписок по рахунку господарським судом встановлено, що за одержаний товар відповідач частково розрахувався наступним чином: 20000,00 грн. переховано 15.05.2016р., 25000,00 грн. перераховано 26.05.2015р., 19.06.2015р. внесено 9720,00 грн. гарантійного внеску (який у відповідності до п. 7.2. Договору зарахований в якості оплати за товар) та ще 4331,25 грн. зараховано сторонами Договору в якості оплати в результаті зустрічних однорідних вимог. Таким чином, до сплати залишилося 61778,91 грн.

В судовому засіданні сторони підтвердили, що станом на 23.05.2016р. жодних коштів від відповідача не надходило, розмір боргу не змінився.

Встановивши наведені обставини справи, суд прийшов до висновку, що позовні вимоги є такими, що підлягають задоволенню повністю, виходячи з наступного.

Відповідно до ст. 509 ЦК України, зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконану роботу, надати послуги, сплатити гроші тощо) або утриматись від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання обов'язку.

Статтею 174 ГК України передбачено, що однією з підстав виникнення господарського зобов'язання є господарський договір та інші угоди, передбачені законом, а також угоди не передбачені законом, але такі, які йому не суперечать.

До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом (ч. 1 ст. 193 ГК України).

Положеннями ч. 1 ст. 655 ЦК України передбачено, що за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

Покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару (ч. 1 ст. 692 ЦК України).

В п. 7.1. Договору сторони визначили, що розрахунок за одержаний товар здійснюється відповідачем напротязі 5 діб з дати предявлення рахунку-фактури.

Суд зазначає, що рахунок-фактура є документом, який містить тільки платіжні реквізити, на які потрібно перерахувати кошти, ненадання рахунку не є відкладальною умовою у розумінні ст. 212 ЦК України та не є простроченням кредитора в розумінні ст. 613 ЦК України, а тому відсутність рахунку не звільняє відповідача як споживача від обов'язку оплатити одержаний товар. Аналогічна правова позиція викладена в постанові ВГС України від 19.11.2014р. у справі №914/1559/14. Відтак, розрахуватися за товар, відповідач повинен був не пізніше наступного дня, з дня прийняття товару.

У відповідності із ст. 193 ГК України, положення якої є аналогічні до положень ст. 526 ЦК України, зобов'язання повинні виконуватися належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Частиною 1 ст. 530 ЦК України передбачено, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Нормами ст. 612 ЦК України визначено, що боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання свого зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Оскільки, відповідачем кошти за одержаний товар сплачені в повному обсязі не були, ці кошти підлягають до стягнення з нього в судовому порядку в розмірі 61778,91 грн.

Статтею 625 ЦК України визначено, що боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Крім суми основного боргу позивач просить суд стягнути з відповідача 1589,32 грн. 3% річних та 2100,48 грн. інфляційних втрат. Здійснивши їх перерахунок, суд зазначає, що такі розраховані позивачем вірно, а тому підлягають стягненню з відповідача повністю в заявленому розмірі.

З огляду на викладені обставини, суд прийшов до висновку, що позовні вимоги є обґрунтовані та підтверджені належними та допустимими доказами, відповідачем не спростовані, а тому підлягають до задоволення повністю.

Відповідно до положень ст. 49 ГПК України судовий збір підлягає стягненню з відповідача на користь позивача в розмірі 1378,00 грн.

Враховуючи викладене, керуючись ст.ст. 4-3, 12, 33, 34, 43, 49, 82-85, 116 Господарського процесуального кодексу України, суд -

ВИРІШИВ:

1.Позов задоволити повністю.

2.Стягнути з Приватного підприємства «Володимир-Експо» (79037, м. Львів, вул. Гетьмана Мазепи, 16/25; код ЄДРПОУ 30582610) на користь Державного підприємства «Буське лісове господарство» (80500, Львівська обл., м. Буськ, вул. Січових Стрільців, 39; код ЄДРПОУ 00992504) 61778,91 грн. боргу, 1589,32 грн. 3% річних, 2100,48 грн. інфляційних втрат та 1378,00 грн. судового збору.

3.Наказ видати після набрання рішенням законної сили відповідно до ст. 116 ГПК України.

4.Рішення набирає законної сили відповідно до ст. 85 ГПК України та може бути оскаржене до Львівського апеляційного господарського суду в порядку і строки, передбачені ст.ст. 91-93 ГПК України.

В судовому засіданні оголошено вступну та резолютивну частини рішення. Повний текст рішення складено та підписано 25.05.2015 р.

Суддя Крупник Р.В.