Рішення № 57897477, 18.05.2016, Господарський суд Луганської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛУГАНСЬКОЇ ОБЛАСТІ 61022 м. Харків, пр. Науки, буд.5, тел./факс 702-10-79 inbox@lg.arbitr.gov.ua ___________________________ ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

18 травня 2016 року Справа № 913/438/16

Провадження №34/913/438/16

Господарський суд Луганської області у складі:

судді Іванова Антона Володимировича

при секретарі судового засідання Калашніковій В.Ю.

розглянувши у відкритому судовому засіданні матеріали справи

за позовом Публічного акціонерного товариства "Енергобанк", м. Київ в особі Уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію ПАТ "Енергобанк" Байрака С.А., м.Київ

до Фізичної особи - підприємця ОСОБА_2, Луганська область, м.Краснодон

про стягнення заборгованості в розмірі 168 137,17 грн.

за участю представників сторін:

позивача - не з'явився,

відповідача - не з'явився,

ВСТАНОВИВ:

Публічне акціонерне товариство "Енергобанк", м. Київ в особі Уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію ПАТ "Енергобанк" Байрака С.А. (позивач) звернулось до господарського суду Луганської області з позовом до відповідача - Фізичної особи - підприємця ОСОБА_2, про стягнення заборгованості в розмірі 168 137,17 грн., з яких: заборгованість за кредитом в розмірі 123 295,58 грн., заборгованості за процентами за користування кредитом в розмірі 39 040,02 грн., пені за несвоєчасне повернення процентів в розмірі 5 801,57 грн. В обґрунтування позову позивач посилається на неналежне виконання відповідачем своїх зобов'язань за Кредитним договором № 29 від 23.07.2013 року, в частині повного та своєчасного повернення кредиту та сплати платежів, встановлених договором; в якості правових підстав позову - на положення ст.ст. 525, 526, 611 Цивільного кодексу України, ст.ст. 173, 174, 175, 193 Господарського кодексу України.

У відповідності до вимог ст. 21 Господарського процесуального кодексу України 22.03.2016 року здійснено автоматичний розподіл в автоматизованій системі документообігу суду та справу передано на розгляд судді Іванову А.В.

Ухвалою господарського суду Луганської області від 22.03.2016 року було прийнято позовну заяву до розгляду, порушено провадження у справі та призначено її розгляд у відкритому судовому засіданні на 05.04.2016 року на 15:35 год.

Ухвалою господарського суду Луганської області від 05.04.2016 року справи було відкладено на 18.05.2016 року о 14:20 год.

Представник позивача в призначене судове засідання не з'явився, вимоги ухвали суду не виконав, про час та місце проведення судового засідання був повідомлений належним чином та своєчасно, про що свідчить поштове повідомлення, яке міститься в матеріалах справи.

Представник відповідача в призначене судове засідання не з'явився, вимоги ухвали суду не виконав, причини неявки суду не відомі.

Разом з цим, у відповідності до даних, розміщених у витязі з Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців, місцезнаходженням відповідача є: АДРЕСА_1

Так, з метою належного повідомлення відповідача у справі, судом було розміщено повідомлення про дату, час та місце розгляду справи на сторінці господарського суду Луганської області (у розділі "Новини та події суду") офіційного веб-порталу "Судова влада в Україні" в мережі Інтернет (www.court.gov.ua/sudy/).

При спробі надати телефонограму відповідачу (за номер телефону (НОМЕР_2, який вказаний у Витязі з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців (арк.с. 31-33), з метою повідомлення про відкладення розгляду справи №913/438/16 на 18.05.2016 року о 14:20 год., встановити зв'язок з абонентом не вдалося.

Таким чином, судом вжито всі необхідні заходи для належного повідомлення учасника судового процесу, втім, відповідач не скористався своїми процесуальними правами, наданими йому статтею 22 Господарського процесуального кодексу України, участі представника в судових засіданнях не забезпечив, не спростував позовних вимог, не надав суду доказів належного виконання договірних зобов'язань, не провів звірку взаємних розрахунків з позивачем. Неприбуття представника у судові засідання та не надання відзиву на позовну заяву не перешкоджає розгляду спору по суті.

Беручи до уваги, що відповідно до статті 33 Господарського процесуального кодексу України обов'язок доказування і подання доказів покладено на сторони, а також з огляду на те, сторони були попередженні про розгляд справи за наявними матеріалами у разі їх нез'явлення в засідання суду, суд згідно за статтею 75 Господарського процесуального кодексу України розглядає справу за наявними в ній матеріалами.

Дослідивши матеріали справи, повністю, всесторонньо, за своїм внутрішнім переконанням, яке ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом, оцінивши надані сторонами докази та надаючи правову кваліфікацію викладеним обставинам справи з урахуванням фактичних та правових підстав позовних вимог учасників судового процесу, користуючись принципом об'єктивної істини, принципами добросовісності, розумності та справедливості суд, встановив наступне.

23.07.2013 року між Публічним акціонерним товариством "Енергобанк" (далі за текстом - Банк, позивач) та Фізичною особою - підприємцем ОСОБА_2 (далі за текстом - Позичальник, відповідач) укладено Договір про надання кредиту № 29 (далі за текстом - Договір).

Предметом вказаного кредитного договору є правовідносини, за якими банк надає позичальнику у тимчасове користування на умовах повернення, строковості, платності та цільового характеру використання грошові кошти (кредит), на умовах, визначених цим договором. (п. 1.1).

Згідно п.1.2. Договору, банк зобов'язався надати позичальнику кредит в сумі 155 000,00 грн., а позичальник зобов'язався прийняти, належним чином використовувати і повернути банку кредит та сплатити плату за кредит у порядку та на умовах, зазначених у договорі. Сторони домовились, що банк надає позичальнику кредит у вигляді одного траншу у розмірі суми кредиту.

Відповідно до умов договору, термін користування кредиту встановлено: до 22.07.2016 року включно, з процентною ставкою за користування кредитом: 24 % річних (п. 1.3., п. 1.4.)

Окрім процентів за користування кредитом, позичальник сплачує банку комісії, розмір та порядок сплати яких наведено у додатку 2 до цього Договору.

Відповідно до п.3.1. Договору, видача кредиту здійснюється у безготівковій формі шляхом перерахування на поточний рахунок позичальника.

Так, на виконання вимог чинного законодавства України та умов Договору про надання кредиту № 29 від 23.07.2013 року, позивач належним чином виконав взяті на себе зобов'язання щодо надання кредитних коштів відповідачу та надано останньому грошові кошти в розмірі 155 000,00 грн., що підтверджується клопотанням на видачу коштів та виписками по особовому рахунку відповідача (арк. с. 21-27, 56-103).

У відповідності до п. 3.5 Договору погашення кредиту позичальник здійснює відповідно до графіку погашення кредиту, який наведено у додатку № 1 до цього договору.

Пункт 3.4 Договору передбачає, що банк нараховує проценти, виходячи із розрахунку встановленої у цьому договору процентної ставки і фактичного залишку заборгованості не рідше одного разу на місяць. Позичальник сплачує проценти щомісячно до 5 числа (включно) наступного місяця, при цьому датою сплати процентів вважається дата зарахування сплаченої суми на рахунку банку.

Як встановлено судом, позичальник протягом строку дії кредитного договору постійно допускав порушення виконання своїх зобов'язань щодо сплати кредиту та процентів, що в свою чергу призвело до виникнення заборгованості та необхідності звернення до суду за захистом свого порушеного права.

Так, станом на момент розгляду даної справи заборгованість відповідача перед позивачем за договором про надання кредиту № 29 від 23.07.2013 року складає 162 335,60 грн., з яких: сума заборгованості за кредитом - 123 295,58 грн., сума заборгованості за процентами за користування кредитом - 39040,02 грн.

Надаючи правову оцінку викладеним обставинам, господарський суд виходить з наступного.

Відповідно до статті 509 Цивільного кодексу України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

Стаття 1054 Цивільного кодексу України визначає, що за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти. До відносин за кредитним договором застосовуються положення параграфа 1 цієї глави, якщо інше не встановлено цим параграфом і не випливає із суті кредитного договору.

Пунктом 1 частини 1 статті 1049 Цивільного кодексу України передбачено, що позичальник зобов'язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором.

Відповідно до частини 1 статті 1050 Цивільного кодексу України якщо позичальник своєчасно не повернув суму позики, він зобов'язаний сплатити грошову суму відповідно до статті 625 цього Кодексу. Якщо позичальник своєчасно не повернув речі, визначені родовими ознаками, він зобов'язаний сплатити неустойку відповідно до статей 549-552 цього Кодексу, яка нараховується від дня, коли речі мали бути повернуті, до дня їх фактичного повернення позикодавцеві, незалежно від сплати процентів, належних йому відповідно до статті 1048 цього Кодексу.

Статтею 610 Цивільного кодексу України визначено, що порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Згідно зі статтею 629 Цивільного кодексу України договір є обов'язковим до виконання сторонами.

Статтею 525 Цивільного кодексу України визначено, що одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Відповідно до статті 526 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог цього кодексу, інших актів цивільного законодавства. Якщо у зобов'язанні встановлений строк його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (стаття 530 ЦК України).

Згідно з ч.1 ст. 612 Цивільного кодексу України, боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Як свідчать матеріали справи та встановлено судом, кредит було видано банком відповідачу. Проте, останній порушив договірні зобов'язання щодо погашення кредиту та відсотків.

Таким чином, наведені обставини справи, з урахуванням приписів чинного цивільного законодавства, дають підстави суду дійти висновку про обґрунтованість позовних вимог публічного акціонерного товариства "Енергобанк", м. Київ в особі Уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію ПАТ "Енергобанк" Байрака С.А. щодо стягнення з відповідача суми заборгованості за кредитом в розмірі 123 295,58 грн. та суми заборгованості за процентами за користування кредитом в розмірі 39 040,02 грн.

Стосовно заявленої до стягнення з відповідача пені в розмірі 5801,57 грн. (за період з 06.02.2015 року по 06.01.2016 року, господарський суд зазначає наступне.

Згідно п.2 ст. 193 Господарського кодексу України кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу. Порушення зобов'язань є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених цим Кодексом, іншими законами або договором.

Згідно зі ст. 610 ЦК України, порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Згідно зі ст. 611 ЦК України, у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом.

Стаття 216 Господарського кодексу України передбачає відповідальність за порушення у сфері господарювання шляхом застосування господарських санкцій на підставах і в порядку, передбачених цим кодексом, іншими законами і договором.

Згідно з п. 1 ст. 230 ГК України штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.

Відповідно до ч. 1 ст. 546 ЦК України виконання зобов'язання може забезпечуватися неустойкою, порукою, гарантією, заставою, притриманням, завдатком.

Частиною 1 ст. 549 ЦК України визначено, що неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання.

Частиною 3 вказаної статті визначено, що пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

За змістом ст. ст. 1, 3 Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань", платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін. Розмір пені, передбачений статтею 1 цього Закону, обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

Відповідно до п. 9.1 договору за порушення строків погашення заборгованості за кредитом та /або строків процентів за користування кредитом та/або комісій банк має право нарахувати позичальнику пеню в розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України за кожний день прострочення від суми простроченої заборгованості за кожний день прострочення. Пеня нараховується за весь термін дії кредитного договору та до повного виконання позичальником зобов'язань по погашенню простроченої заборгованості.

Як вже було зазначено вище, відповідальність відповідача щодо сплати на користь позивача пені у розмірі подвійної облікової ставки НБУ що діяла у період, за який сплачується пеня, встановлено п. 9.1 договору.

Оскільки відповідач допустив порушення своїх зобов'язань відповідно до укладеного договору про надання кредиту № 29 від 23.07.2013 року, позивачем нараховано йому пеню в сумі 5 801,57 грн. за період з 06.02.2015 року по 06.01.2016 року (арк. с. 29-30).

Однак, згідно зі ст. 2 Закону України "Про тимчасові заходи на період проведення антитерористичної операції" від 02.09.2014р. № 1669-VII на час проведення антитерористичної операції забороняється нарахування пені та/або штрафів на основну суму заборгованості із зобов'язань за кредитними договорами та договорами позики з 14 квітня 2014 року громадянам України, які зареєстровані та постійно проживають або переселилися у період з 14 квітня 2014 року з населених пунктів, визначених у затвердженому Кабінетом Міністрів України переліку, де проводилася антитерористична операція, а також юридичним особам та фізичним особам - підприємцям, що провадять (провадили) свою господарську діяльність на території населених пунктів, визначених у затвердженому Кабінетом Міністрів України переліку, де проводилася антитерористична операція.

Банки та інші фінансові установи, а також кредитори зобов'язані скасувати зазначеним у цій статті особам пеню та/або штрафи, нараховані на основну суму заборгованості із зобов'язань за кредитними договорами і договорами позики у період проведення антитерористичної операції.

Зазначеним законом, що є спеціальним, дія якого поширюється лише на певне коло суб'єктів, визначаються тимчасові заходи для забезпечення підтримки суб'єктів господарювання, що здійснюють або здійснювали господарську діяльність на території проведення антитерористичної операції, та осіб, які проживають у зоні проведення антитерористичної операції або переселилися з неї під час її проведення.

На виконання ст. 6 Закону Національний банк України направив всім банкам лист від 27.10.2014 р. № 18-112/64138 про необхідність суворого і безумовного дотримання вимог ст. 2 Закону України "Про тимчасові заходи на період проведення антитерористичної операції" та повідомив, що невиконання законних вимог є підставою для застосування для порушників адекватних заходів впливу.

Згідно з ч. 5 ст. 11 Закону України "Про тимчасові заходи на період проведення антитерористичної операції" на Кабінет Міністрів України покладено обов'язок у 10-денний строк з дня опублікування вказаного Закону затвердити перелік населених пунктів, на території яких здійснювалася антитерористична операція, розпочата відповідно до Указу Президента України "Про рішення Ради національної безпеки і оборони України від 13 квітня 2014 року "Про невідкладні заходи щодо подолання терористичної загрози і збереження територіальної цілісності України" від 14 квітня 2014 року № 405/2014, у період з 14 квітня 2014 року до її закінчення (далі - Перелік).

Розпорядженням Кабінету Міністрів України № 1275-р від 02.12.2015 р. був затверджений перелік населених пунктів, до якого включено м.Краснодон Луганської області.

Відповідно до даних Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців відповідач зареєстрований за адресою: АДРЕСА_1

Більш того, проведення антитерористичної операції на території Луганської області є загальновідомим фактом, тобто таким, що з урахуванням вимог ст. 35 ГПК України, взагалі не потребує доведенню.

Отже, з урахуванням вищевикладеного норми ст.2 Закону України "Про тимчасові заходи на період проведення антитерористичної операції" щодо введення мораторію на нарахування пені підлягають застосуванню до спірних правовідносин.

Таким чином, суд дійшов до висновку, що пеня підпадає під дію мораторію щодо нарахування пені на основну суму заборгованості за кредитними зобов'язаннями, встановленого Закону України "Про тимчасові заходи на період проведення антитерористичної операції".

За таких обставин, суд зазначає, що нарахування пені не повинно здійснюватись за період прострочення з 14.04.2014 р., тобто в період дії заборони на нарахування пені, встановленої ст. 2 Закону України "Про тимчасові заходи на період проведення антитерористичної операції".

За таких обставин, суд приходить до висновку про те, що позовні вимоги позивача в частині стягнення з відповідача пені в розмірі 5 801,57 грн. є не обґрунтованими, а отже не підлягає задоволенню.

Згідно зі ст. 2 Закону України "Про судоустрій і статус суддів", суд, здійснюючи правосуддя на засадах верховенства права, забезпечує кожному право на справедливий суд та повагу до інших прав і свобод, гарантованих Конституцією і законами України, а також міжнародними договорами, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України.

Згідно ст. 32 ГПК України доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

Відповідно до ст. 33 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу.

Вирішуючи питання розподілу судових витрат, суд керується ст. 49 ГПК України та постановою № 18 від 26.12.2011 р. Пленуму Вищого господарського суду України "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції". Суми, які підлягають сплаті за проведення судової експертизи, послуги перекладача, адвоката та інші витрати, пов'язані з розглядом справи, покладаються при задоволенні позову - на відповідача; при відмові в позові - на позивача; при частковому задоволенні позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Таким чином, судові витрати покладаються на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Враховуючи вищевикладене та керуючись ст.ст. 11, 525, 526, 530, 611, 1048, 1054, 1056 Цивільного кодексу України, ст.ст. 1, 4, 12, 22, 32, 33, 43, 49, 75, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд -

ВИРІШИВ:

Позов задовольнити частково.

Стягнути з Фізичної особи - підприємця ОСОБА_2 АДРЕСА_1 ідентифікаційний код НОМЕР_1) на користь Публічного акціонерного товариства "Енергобанк" (04071, м. Київ, вул. Воздвиженська, буд. 56, ідентифікаційний код 19357762) заборгованість за кредитом в розмірі 123 295,58 грн., заборгованість за процентами за користування кредитом в розмірі 39 040,02 грн. та судовий збір в розмірі

Видати відповідний наказ після набрання рішенням законної сили.

В частині стягнення пені за несвоєчасну сплату процентів в розмірі 5 801,57 грн. - відмовити.

Відповідно до статті 85 Господарського процесуального кодексу України рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Повне рішення складено 23.05.2016 року.

Суддя А.В.Іванов