Рішення № 57897433, 11.05.2016, Господарський суд Київської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

Київської області

01032, м. Київ - 32, вул. С.Петлюри, 16тел. 235-95-51

Р І Ш Е Н Н Я

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"11" травня 2016 р. Справа № 911/359/16

Розглянувши матеріали справи за позовом Публічного акціонерного товариства «Український будівельно-інвестиційний банк»

до ОСОБА_1 з обмеженою відповідальністю «Торговий дім «Білоруські нафтопродукти»

за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача ОСОБА_1 з обмеженою відповідальністю «Нафтова Компанія «Народна»

про визнання права власності на земельну ділянку.

Суддя Т.П. Карпечкін

В засіданні приймали участь:

від позивача: ОСОБА_2 (довіреність № 847 від 10.05.2016 року), ОСОБА_3 (довіреність № 440 від 12.03.2016 року);

від відповідача: ОСОБА_4 (довіреність № 18-03/16 від 18.04.2016 року);

від третьої особи: не зявився.

обставини справи:

В провадженні Господарського суду Київської області знаходиться справа за позовом Публічного акціонерного товариства «Український будівельно-інвестиційний банк» до ОСОБА_1 з обмеженою відповідальністю «Торговий дім «Білоруські нафтопродукти» за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача ОСОБА_1 з обмеженою відповідальністю «Нафтова Компанія «Народна» про визнання права власності на земельну ділянку.

Ухвалою Господарського суду Київської області від 05.02.2016 року порушено провадження у справі № 911/359/16 та призначено справу до розгляду на 22.02.2016 року.

В судове засідання, яке відбулось 22.02.2016 року, представник відповідача та третьої особи не зявились, вимоги ухвали Господарського суду Київської області від 05.02.2016 року не виконали, про причини неявки в судове засідання суд не повідомили. Розгляд справи відкладався до 14.03.2016 року.

В судове засідання, яке відбулось 14.03.2016 року, представник третьої особи не зявився, відповідач та третя особа вимоги ухвали Господарського суду Київської області від 05.02.2016 року не виконали, у звязку з чим розгляд справи відкладався до 11.04.2016 року.

11.04.2016 року через канцелярію суду від представника відповідача надійшло клопотання про відкладення розгляду справи.

11.04.2016 року в судовому засіданні представником позивача на виконання вимог ухвали від 14.03.2016 року було подано письмове пояснення щодо розміру земельної ділянки, право власності на яку просить визнати Публічне акціонерне товариство «Український будівельно-інвестиційний банк».

В судове засідання, яке відбулось 11.04.2016 року, представник відповідача та третьої особи не зявилися, відповідач та третя особа вимоги ухвали Господарського суду Київської області від 05.02.2016 року не виконали, третя особа про причини неявки в судове засідання суд не повідомила. Розгляд справи відкладався до 27.04.2016 року.

27.04.2016 року через канцелярію суду від представника відповідача надійшли заперечення на позовну заяву, в яких останній проти позову заперечує та просить суд відмовити позивачу у задоволенні позовних вимог в повному обсязі.

В судове засідання 27.04.2016 року представник третьої особи не зявився, вимоги ухвали Господарського суду Київської області від 05.02.2016 року не виконав, про причини неявки в судове засідання суд не повідомив. Розгляд справи відкладався до 11.05.2016 року.

В судовому засіданні 11.05.2016 року позивач підтримав позовні вимоги, відповідач проти позову заперечував, представник третьої особи не зявився.

Відповідно до вимог ч. 2 ст. 82 Господарського процесуального кодексу України, рішення прийнято господарським судом за результатами оцінки доказів, поданих сторонами, у нарадчій кімнаті.

ОСОБА_5 ст. 85 Господарського процесуального кодексу України, після закінчення розгляду справи у судовому засіданні було оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення представників сторін та дослідивши надані докази, господарський суд

встановив:

Як вбачається з викладених у позові обставин та підтверджується матеріалами справи, 05.04.2013 року між АТ «Укрбудінвестбанк» (надалі - Іпотекодержатель, позивач, Банк) та ОСОБА_1 з обмеженою відповідальністю «Торговий дім «Білоруські Нафтопродукти» (надалі - Іпотекодавець, відповідач) було укладено Іпотечний договір, посвідчений приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу ОСОБА_6 та зареєстрований в реєстрі за № 2990 (надалі - Іпотечний договір).

За вищенаведеним Іпотечним договором ОСОБА_1 з обмеженою відповідальністю «Торговий дім «Білоруські Нафтопродукти» виступало в якості майнового поручителя ОСОБА_1 з обмеженою відповідальністю «Мобільний Термінал» для забезпечення виконання останнім зобовязань за Договором овердрафту № OV/U/04-0119 від 05.04.2013 року (далі - Договір овердрафту).

За умовами наведеного Іпотечного договору від 05.04.2013 року (№ 2990) відповідач передав в іпотеку позивачу нерухоме майно - комплекс АЗС, який знаходиться за адресою: Київська область, Ставищенський район, смт. Ставище, вул. Радянська, будинок № 5А (далі - Предмет іпотеки, комплекс АЗС).

Предмет іпотеки розташований на земельній ділянці, площею 0.2219 га, кадастровий номер: 3224255100:01:017:0002, цільове призначення - для комерційного використання (під розміщення автозаправочної станції), право власності на яку належить Іпотекодавцю на підставі Договору-купівлі продажу земельної ділянки, посвідченого ОСОБА_7, приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу 04.04.2013 року за реєстровим номером 688 (далі - земельна ділянка).

Відповідно до п. 8.1 Договору-купівлі продажу земельної ділянки, продаж зазначеної земельної ділянки було здійснено за 585 000,00 грн.

Позивач зазначає, що державну реєстрацію прав власності на вищевказану земельну ділянку за Іпотекодавцем в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно проведено ОСОБА_7, приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу 04.04.2013 року, номер запису про право власності: 559475, реєстраційний номер об'єкта нерухомого майна: 34840032242.

Пунктом 3.1.12 Іпотечного договору встановлено обов'язок Іпотекодавця протягом тридцяти днів з дня укладення Іпотечного договору передати в іпотеку земельну ділянку, на якій знаходиться Предмет іпотеки.

Також, як передбачено ч. 4 ст. 6 Закону України «Про іпотеку», якщо будівля (споруда), що передається в іпотеку, розташована на земельній ділянці, яка належить іпотекодавцю на праві власності, така будівля (споруда) підлягає передачі в іпотеку разом із земельною ділянкою, на якій вона розташована. Якщо ця земельна ділянка належить іншій особі та була передана іпотекодавцю в оренду (користування), після звернення стягнення на будівлі (споруди) їх новий власник набуває права і обов'язки, які мав іпотекодавець за правочином, яким встановлено умови оренди цієї земельної ділянки (користування нею).

Однак, Іпотекодавцем відповідні умови Договору іпотеки та ч. 4 ст. 6 Закону України «Про іпотеку» не були виконані.

Таким чином, Предметом іпотеки за Іпотечним договором виступало нерухоме майно, а саме: комплекс АЗС, який знаходиться за адресою: Київська область, Ставищенський район, смт. Ставище, вул. Радянська, будинок № 5А.

12.07.2013 року між позивачем та відповідачем було укладено Договір про внесення змін № 1 до Іпотечного договору, посвідчений приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу ОСОБА_6 та зареєстрований в реєстрі за № 6126, за яким було затверджено заміну Позичальника за Договором овердрафту - ОСОБА_1 з обмеженою відповідальністю «Мобільний термінал» на ОСОБА_1 з обмеженою відповідальністю «Нафтова компанія «Народна» (Позичальник).

Позивач зазначає, що Позичальник свої зобов'язання за Договором овердрафту не виконував, внаслідок чого за ним утворилась заборгованості в сумі 10 645 044,35 грн.

Пунктами 6.1., 6.2., 6.3. Іпотечного договору передбачено, що у разі невиконання основного зобовязання, Іпотекодержатель має право звернути стягнення на Предмет іпотеки і задовольнити за його рахунок свої вимоги. За вибором Іпотекодержателя може застосовуватись звернення стягнення на предмет іпотеки за рішенням суду, або на підставі виконавчого напису нотаріуса, або у позасудовому порядку.

Сторони домовились, що передача права власності на Предмет іпотеки здійснюється згідно вимог ст. 37 Закону України «Про іпотеку» на підставі наступного застереження: задоволення вимог Іпотекодержателя здійснюється шляхом набуття права власності на предмет іпотеки в рахунок виконання Основного зобов'язання. Дане застереження про задоволення вимог Іпотекодержателя викладене у п. 6.3.1. Іпотечного договору.

10.12.2015 року позивач скористався правом, наданим йому п. 6.3.1. Іпотечного договору та зареєстрував за собою право власності на нерухоме майно, що було предметом іпотеки, а саме: комплекс АЗС, який знаходиться за адресою: Київська область, Ставищенський район, смт. Ставище, вул. Радянська, будинок № 5А.

Реєстрацію права власності підтверджено Витягом з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію права власності від 18.12.2015 року індексний номер витягу: 50253662; номер запису про право власності № 12618002; реєстраційний номер об'єкта нерухомого майна: НОМЕР_1.

Позивач зазначає, що оскільки відповідачем в порушення умов п. 3.1.12 Іпотечного договору та ч. 4 ст. 6 Закону України «Про іпотеку» не було передано в іпотеку земельну ділянку, на якій знаходиться комплекс АЗС, позивач був позбавлений можливості вирішити питання про звернення стягнення на земельну ділянку, на якій розташоване передане в іпотеку нерухоме майно.

Однак, внаслідок звернення стягнення на предмет іпотеки до позивача перейшло право власності на нерухоме майно: комплекс АЗС, який знаходиться за адресою: Київська область, Ставищенський район, смт. Ставище, вул. Радянська, будинок № 5А, який розташований на земельній ділянці площею 0.2219 га, кадастровий номер: 3224255100:01:017:0002, яка належить Іпотекодавцю на праві власності.

У звязку з чим, позивач як особа, до якої перейшло право власності на нерухоме майно, на підставі ст. 120 Земельного кодексу України вважає, що до нього перейшло право на земельну ділянку, на якій розташована нерухомість, яке належало попередньому власнику нерухомості, тобто право власності.

В ході розгляду спору позивач надав пояснення, що Комплекс АЗС розташований на земельній ділянці, площею 0,2219 га, кадастровий номер якої: 3224255100:01:017:0002, згідно Інформаційної довідки з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно - цільове призначення земельної ділянки для будівництва та обслуговування будівель торгівлі, для комерційного використання (під розміщення автозаправочної станції), право власності на земельну ділянку належить ОСОБА_1 з обмеженою відповідальністю «Торговий дім «Білоруські нафтопродукти» на підставі Договору-купівлі продажу земельної ділянки, посвідченого ОСОБА_7, приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу 04.04.2013 року за реєстровим номером 688.

ОСОБА_5 з державного реєстру прав на нерухоме майно про реєстрацію права власності комплекс АЗС складається з наступних об'єктів нерухомого майна: нежитлової будівлі площею 119,4 кв.м. літера «А», навісу площею 98,0 кв.м. номер літера № 1, огорожі із залізобетонних плит номер літера № 2, замощення номер літера № 3, ємкості металеві номер літера № 4. Під час укладення Іпотечного договору на комплекс АЗС між позивачем та відповідачем, останнім було надано ОСОБА_5 з Державного земельного кадастру про земельну ділянку № НВ-3201693802013 від 04.11.2013 року з Додатком, на якому зазначено Кадастровий план земельної ділянки 3224255100:01:017:0002. ОСОБА_5 кадастрового плану земельної ділянки, що додається до ОСОБА_5 з Державного земельного кадастру про земельну ділянку № НВ-3201693802013 від 04.11.2013 року площа земельної ділянки 0,2219 га, з яких - 0,0399 га займає капітальна одноповерхова (комплекс АЗС), 0,1820 га - під проїздами, проходами та площадками. Резервуарний парк комплексу АЗС, на які позивачем також отримано право власності, складається з чотирьох підземних резервуарів обсягом 25.0 куб.м., 14,2 куб.м. 25,0 куб.м. 14,0 куб.м. які знаходяться на зазначеній земельній ділянці.

Таким чином, вся площа земельної ділянки використовується для розміщення та обслуговування комплексу АЗС за адресою: Київська область, Ставищенський район, смт. Ставище, вул. Радянська, будинок № 5А, який є стаціонарним.

Позивач звернувся до суду з проханням визнати за Публічним акціонерним товариством «Український будівельно-інвестиційний банк» право власності на земельну ділянку кадастровий номер якої 3224255100:01:017:0002, площею 0,2219 га, в розмірі земельної ділянки під нерухомістю та необхідному для обслуговування нерухомості, в якому земельну ділянку свого часу придбав відповідач та який вказано в Договорі іпотеки.

Відповідач надав суду заперечення на позов, в яких посилався на те, що не передавав позивачу спірну земельну ділянку в іпотеку, при укладенні Договору іпотеки щодо будівель та споруд не було окремо визначено розміру земельної ділянки під ними та розміру, необхідного для їх обслуговування. Також, щодо земельної ділянки не було укладено окремої угоди, якою врегульовано питання щодо розміру зобовязань, забезпечених іпотекою.

У звязку з чим, суд зазначає, що відповідно до ст. 6 Закону України «Про іпотеку» якщо будівля (споруда), що передається в іпотеку, розташована на земельній ділянці, яка належить іпотекодавцю на праві власності, така будівля (споруда) підлягає передачі в іпотеку разом із земельною ділянкою, на якій вона розташована.

З аналізу зазначеної норми вбачається, що земельна ділянка та будівля (споруда), яка на ній розташована, нерозривно пов'язані між собою, а отже, іпотека щодо будівлі (споруди) повинна поширюватись і на земельну ділянку, на якій вона розташована, і навпаки, причому навіть у тих випадках, коли предметом у договорі іпотеки визначено лише один об'єкт (або будівля, або забудована земельна ділянка).

Як визначено ст. 120 Земельного кодексу України (в редакції, чинній на момент переходу до позивача права власності на нерухомість 10.12.2015 року), передбачено, що у разі набуття права власності на жилий будинок, будівлю або споруду, що перебувають у власності, користуванні іншої особи, припиняється право власності, право користування земельною ділянкою, на якій розташовані ці об'єкти. До особи, яка набула право власності на жилий будинок, будівлю або споруду, розміщені на земельній ділянці, що перебуває у власності іншої особи, переходить право власності на земельну ділянку або її частину, на якій вони розміщені, без зміни її цільового призначення.

Якщо жилий будинок, будівля або споруда розміщені на земельній ділянці, що перебуває у користуванні, то в разі набуття права власності на ці об'єкти до набувача переходить право користування земельною ділянкою, на якій вони розміщені, на тих самих умовах і в тому ж обсязі, що були у попереднього землекористувача (ч. 2 ст. 120).

Істотною умовою договору, який передбачає набуття права власності на жилий будинок, будівлю або споруду, є кадастровий номер земельної ділянки, право на яку переходить у зв'язку з набуттям права власності на ці об'єкти.

Укладення договору, який передбачає набуття права власності на жилий будинок, будівлю або споруду, що пов'язане з переходом права на частину земельної ділянки, здійснюється після виділення цієї частини в окрему земельну ділянку та присвоєння їй окремого кадастрового номера (ч. 6 ст. 120).

Також, згідно зі ст. 377 Цивільного кодексу України (в редакції, чинній на момент переходу до позивача права власності на нерухомість 10.12.2015 року), передбачено, що до особи, яка набула право власності на житловий будинок (крім багатоквартирного), будівлю або споруду, переходить право власності, право користування на земельну ділянку, на якій вони розміщені, без зміни її цільового призначення в обсязі та на умовах, встановлених для попереднього землевласника (землекористувача).

Розмір та кадастровий номер земельної ділянки, право на яку переходить у зв'язку з переходом права власності на житловий будинок, будівлю або споруду, є істотними умовами договору, який передбачає набуття права власності на ці об'єкти (крім багатоквартирних будинків) (ч. 2 ст. 377).

Судом встановлено, що в Договорі іпотеки вказано кадастровий номер та площу земельної ділянки, на якій розташована передана в іпотеку нерухомість, на яку позивач може набути право власності в разі невиконання боржником основного зобовязання, забезпеченого такою іпотекою.

Таким чином, Договором іпотеки було визначено підстави набуття позивачем права власності на передану в іпотеку нерухомість, які позивачем реалізовані і до нього перейшло право власності на обєкти нерухомості, розташовані на земельній ділянці, яка також вказана в Договорі іпотеки - кадастровий номер 3224255100:01:017:0002, площа 0,2219 га.

Зазначені норми ст. 6 Закону України «Про іпотеку», ст. 120 Земельного кодексу України та ст. 377 Цивільного кодексу України закріплюють загальний принцип цілісності обєкта нерухомості із земельною ділянкою, на якій цей обєкт розташований.

Також, як зазначено в постанові Верховного Суду України від 13.06.2016 року у справі № 6-253цс16, судова палата у цивільних справах вирішуючи питання про усунення розбіжностей у застосуванні ст.120 Земельного кодексу України, дійшла висновку, що норми ст. 377 Цивільного кодексу України та ст. 120 Земельного кодексу України закріплюють загальний принцип цілісності об'єкту нерухомості із земельною ділянкою, на якій цей об'єкт розташований. За цією нормою визначення правового режиму земельної ділянки перебуває у прямій залежності від права власності на будівлю і споруду та передбачається механізм роздільного правового регулювання нормами цивільного законодавства майнових відносин, що виникають при укладенні правочинів щодо набуття права власності на нерухомість, і правового регулювання нормами земельного і цивільного законодавства відносин при переході прав на земельну ділянку у разі набуття права власності на нерухомість.

При цьому при застосуванні положень статті 120 Земельного кодексу України у поєднанні з нормою статті 125 Земельного кодексу України слід виходити з того, що у випадку переходу права власності на об'єкт нерухомості у встановленому законом порядку, право власності на земельну ділянку у набувача нерухомості виникає одночасно із виникненням права власності на зведені на земельній ділянці об'єкти. Це правило стосується й випадків, коли право на земельну ділянку не було зареєстроване одночасно з правом на нерухомість, однак земельна ділянка раніше набула ознак об'єкта права власності.

Таким чином, за загальним правилом, закріпленим у частині першій статті 120 Земельного кодексу України, особа, яка набула права власності на будівлю чи споруду стає власником земельної ділянки на тих самих умовах, на яких вона належала попередньому власнику, якщо інше не передбачено у договорі відчуження нерухомості.

Як визначено ст. 11128 Господарського процесуального кодексу України, висновок Верховного Суду України щодо застосування норми права, викладений у його постанові, прийнятій за результатами розгляду справи з підстав, передбачених пунктами 1 і 2 частини першої статті 11116 цього Кодексу, є обов'язковим для всіх суб'єктів владних повноважень, які застосовують у своїй діяльності нормативно-правовий акт, що містить відповідну норму права. Висновок щодо застосування норм права, викладений у постанові Верховного Суду України, має враховуватися іншими судами загальної юрисдикції при застосуванні таких норм права. Суд має право відступити від правової позиції, викладеної у висновках Верховного Суду України, з одночасним наведенням відповідних мотивів.

Відповідні обставини, викладені в постанові Верховного Суду України від 13.06.2016 року у справі № 6-253цс16, в поєднанні зі ст. ст. 626, 627 Цивільного кодексу України, які закріплюють принцип двостороннього вільного волевиявлення сторін договору, свідчать, що в момент укладення договору, який є підставою для переходу до особи права власності на обєкти нерухомості, відчужувач погоджується з настанням передбачених ст. 120 Земельного кодексу України та ст. 377 Цивільного кодексу України наслідків у вигляді переходу належних йому прав на земельну ділянку під нерухомістю.

Таким чином, у звязку з переходом до позивача права власності на предмет іпотеки, який являє собою обєкт нерухомості комплекс АЗС, згідно зі ст. 120 Земельного кодексу України та ст. 377 Цивільного кодексу України до позивача перейшло належне попередньому власнику нерухомості (відповідачу) право власності на земельну ділянку, вказану в Договорі іпотеки, на якій розташована нерухомість.

Оскільки, передана в іпотеку нерухомість, на яку позивачем внаслідок звернення стягнення в рахунок погашення заборгованості за Договором овердрафту перейшла у власність позивача і відповідне право зареєстровано у встановленому законодавством порядку, позивач, як новий власник нерухомості, набув прав на земельну ділянку під такою нерухомістю, які належали попередньому власнику нерухомості, тобто прав власності.

Щодо заперечень відповідача, суд зазначає, що виконання Іпотекодавцем (відповідачем) умови п. 3.1.12 Іпотечного договору та ч. 4 ст. 6 Закону України «Про іпотеку» про передачу земельної ділянки в іпотеку у звязку з передачею в іпотеку розташованої на ній нерухомості, дозволило б сторонам врегулювати питання щодо вартості такого предмету іпотеки, яка також могла бути спрямована на погашення основної заборгованості.

Однак, Іпотекодавець порушивши умови п. 3.1.12 Іпотечного договору та ч. 4 ст. 6 Закону України «Про іпотеку» позбавив себе можливості погасити заборгованість в тому числі за рахунок вартості земельної ділянки, яка також підлягала передачі в іпотеку у звязку з передачею в іпотеку розташованої на дій нерухомості.

Відповідно до ст. 33 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підстави своїх вимог і заперечень.

Проаналізувавши вищезазначені норми чинного законодавства України, повно та всебічно розглянувши матеріали справи господарський суд дійшов висновку, що позовні вимоги позивачем доведені та обґрунтовані, відповідачем не спростовані, тому підлягають задоволенню в повному обсязі.

Відповідно до ст. 49 Господарського процесуального кодексу України понесені позивачем витрати на сплату судового збору підлягають відшкодуванню позивачу за рахунок відповідача в повному обсязі.

Керуючись ст. ст. 33, 49, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд Київської області, -

ВИРІШИВ:

1. Позовні вимоги задовольнити в повному обсязі.

2. Визнати за Публічним акціонерним товариством «Український будівельно-інвестиційний банк» (01133, м. Київ, б-р Л.Українки, 30-в, код 26547581) право власності на земельну ділянку, площею 0,2219 га, кадастровий номер: 3224255100:01:017:0002, цільове призначення - для комерційного використання (під розміщення автозаправочної станції за адресою: Київська область, Ставищенський район, смт. Ставище, вул. Радянська, будинок № 5А.

3. Стягнути з ОСОБА_1 з обмеженою відповідальністю «Торговий дім «Білоруські нафтопродукти» (03680, м. Київ, вул. Димитрова, буд. 5-6, код 37509076) на користь Публічного акціонерного товариства «Український будівельно-інвестиційний банк» (01133, м. Київ, б-р Л.Українки, 30-в, код 26547581) 8 775,00 (вісім тисяч сімсот сімдесят п'ять) грн. витрат по сплаті судового збору.

Наказ видати після набрання судовим рішенням законної сили.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Повне рішення складено: 24.05.2016 р.

Суддя Т.П. Карпечкін