Рішення № 57896591, 23.05.2016, Господарський суд Дніпропетровської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

23.05.16р. Справа № 904/1501/16

За позовом Дочірнього підприємства "Савсервіс Столиця", 03115м. Київ, вул. Миколи Краснова, буд. 27

до Товариства з обмеженою відповідальністю "Лерс", 51400, Дніпропетровська обл., м. Павлоград, вул. Полтавська, буд. 127-В

про стягнення 20 273,46

Суддя Панна С.П.

Представники:

від позивача ОСОБА_1 - представник за довіреністю № 30/2016 від 04.01.2016 року

від відповідача ОСОБА_2 - представник за довіреністю № 4 від 22.02.2016 року

СУТЬ СПОРУ:

Дочірнє підприємство "Савсервіс Столиця" звернулось до господарського суду Дніпропетровської області з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "Лерс" про стягнення основної заборгованості в розмірі 15 514,70 грн., пені в розмірі 3877, 39 грн., 3% річних в розмірі 291,81 грн., інфляційних втрат в розмірі 589,56 грн.; судового збору.

Позовні вимоги обґрунтовані невиконанням відповідачем умов договору поставки від 02.09.2013 року за № ДН217.

Відповідач мотивований відзив на позовну заяву не надав, в судові засідання 07.04.2016 року, 28.04.2016 року, 19.05.2016 року та 23.05.2016 року не з'явився.

Згідно витягу з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців станом на 07.04.2016 року юридичне місцезнаходження відповідача: 51400, Дніпропетровська обл., м. Павлоград, вул. Полтавська, б.127-В куди судом і надсилались ухвали.

Позивачем 28.04.2016 року подано до суду клопотання про продовження строку вирішення спору у справі № 904/1501/16 терміном на 15 днів.

Позивачем 12.05.2016 року до суду були подані письмові пояснення № 355 від 06.05.2016 року до позовної заяви щодо нарахування періодів 3% річних, інфляційних, пені та щодо відсутності п. 8.2 у договорі про стягнення пені.

Справа згідно зі ст. 75 Господарського процесуального кодексу України розглядається за наявними в ній матеріалами.

Відповідно до ст. 85 Господарського процесуального кодексу України у справі оголошувались вступна та резолютивна частини рішення.

Дослідивши матеріали справи, заслухавши представника позивача, господарський суд, -

ВСТАНОВИВ:

02.09.2013 року між Дочірнім підприємством «Савсервіс Столиця» та Товариством з обмеженою відповідальністю "Лерс" був укладений договір поставки товарів побутової хімії та особистої гігієни № ДН 217, згідно п 1.1. якого позивач передає у власність, а відповідач приймає та оплачує товар на умовах, визначених договором.

Відповідно до п. 4.1 договору, доставка товару проводиться окремими партіями.

Відповідно до п. 4.4 договору, датою передачі партії товару вважається дата прийому-передачі товару, зазначена у відповідній накладній.

Відповідно до п. 5.1 договору, покупець здійснює розрахунки за товар протягом 7 (семи) календарних днів з дати прийому-передачі товару.

Як встановлено матеріалами справи, позивачем було поставлено відповідачу товар на загальну суму 16987,90 грн., що підтверджується видатковими накладними та товарно-транспортними накладними № 74400954 та № 74442467 від 04.06.2015 року, № 74654317 та № 74696554 від 18.06.2015 року (а.с. 23-26, 27-28), довіреностями (а.с. 46-47).

Як свідчать матеріали справи, відповідач частково сплатив позивачу грошові кошти за поставлений товар у сумі 1473,20 грн., що підтверджується бухгалтерською довідкою № 300 від 01.03.2016 року (а.с.50). Отже, сума боргу склала 15 514, 70 грн.

Крім того, суд звертає увагу на додаток 1 А (PG) до договору поставки від 02.09.2013 року за № ДН217, підписаний сторонами, в якому відстрочка оплати за товар 28 календарних днів з дати прийому-передачі товару.

Згідно зі ст. 530 Цивільного кодексу України, якщо у зобовязані встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Пунктом 1 статті 612 ЦК передбачено, що боржник вважається таким, що прострочив зобовязання, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Відповідно до ст. 629 Цивільного кодексу України договір є обовязковим для виконання сторонами.

Відповідно до положень ст. 193 Господарського кодексу України: субєкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобовязання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору. Кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобовязання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу. Не допускаються одностороння відмова від виконання зобовязань, крім випадків, передбачених законом.

Таким чином, оскільки відповідач в повному обсязі не розрахувався з позивачем за поставлений товар у строки обумовлені договором, то він вважається таким, що прострочив зобовязання.

Отже, сума основного боргу склала 15 514, 70 грн., яка підтверджується матеріалами справи і підлягає до стягнення.

Відповідно до ч. 2 ст. 625 Цивільного кодексу України, боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Положеннями п 4.1 Постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 17.12.2013 року № 14 „Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов'язань передбачено: сплата трьох процентів річних від простроченої суми (якщо інший їх розмір не встановлений договором або законом), так само як й інфляційні нарахування, не мають характеру штрафних санкцій і є способом захисту майнового права та інтересу кредитора шляхом отримання від боржника компенсації (плати) за користування ним коштами, належними до сплати кредиторові.

Позовні вимоги щодо стягнення з відповідача 3% річних по сумі 290,53 грн. за період з 17.07.2015 року по 01.03.2016 року, підтверджуються матеріалами справи і підлягають задоволенню.

Відповідно до п. 3.2. Постанови Пленуму ВГСУ Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов'язань №14 від 17.12.2013 року, розмір боргу з урахуванням індексу інфляції визначається виходячи з суми боргу, що існувала на останній день місяця, в якому платіж мав бути здійснений, помноженої на індекс інфляції, визначений названою Державною службою, за період прострочення починаючи з місяця, наступного за місяцем, у якому мав бути здійснений платіж, і за будь-який місяць (місяці), у якому (яких) мала місце інфляція. При цьому в розрахунок мають включатися й періоди часу, в які індекс інфляції становив менше одиниці (тобто мала місце дефляція).

Позовні вимоги щодо стягнення з відповідача інфляційних втрат у сумі 526,17 грн. за період з 16.07.2015 року по 01.03.2016 року, підтверджуються матеріалами справи і підлягають задоволенню.

Відповідно до п. 7.1 договору вбачається, що у разі несвоєчасної оплати вартості товару покупець зобовязаний сплатити постачальнику пеню у розмірі подвійної облікової ставки НБУ від суми заборгованості за кожний день прострочки виконання зобовязання.

Згідно п. 3 ст. 611 Цивільного кодексу України у разі порушення зобовязання настають правові наслідки, встановлені договором або законом у вигляді сплати неустойки.

Відповідно до ст. 549 Цивільного кодексу України, виконання зобовязання може забезпечуватися неустойкою (пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобовязання.

Відповідно до ст. 551 Цивільного кодексу України, якщо предметом неустойки є грошова сума, її розмір встановлюється договором або актом цивільного законодавства.

Статтею 3 Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань" встановлено, що розмір пені обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня (аналогічна думка викладена у Постанові Вищого Господарського Суду України N 35/194-06 від 30.11.2006 р.).

Позовні вимоги щодо стягнення з відповідача пені у сумі 2379,81 грн. за період з 03.07.2015 року по 01.04.2016 року нараховану на суму боргу у розмірі 9474,70 грн. та за період з 17.07.2015 року по 13.01.2016 року у сумі 1465,23 грн. нараховану на суму боргу у розмірі 6040,00 грн., підтверджуються матеріалами справи і підлягають задоволенню.

Згідно зі ст. 49 Господарського процесуального кодексу України, судовий збір покладається на відповідача, оскільки спір виник з його вини.

Керуючись ст. ст. 44, 49, 82, 84, 85 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд, -

ВИРІШИВ:

Позовні вимоги задовольнити частково.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю „Лерс (51400, Дніпропетровська обл., м.Павлоград, вул.. Полтавська, буд. 127-В, код ЄДРПОУ 20201195) на користь Дочірнього підприємства „Савсервіс Столиця 15 514 (пятнадцять тисяч пятсот чотирнадцять) грн.. 70 коп.- основного боргу, 3 8 45 (три тисячі вісімсот сорок пять ) грн. 04 коп. пені, 290 (двісті девяносто) грн.. 53 коп. 3% річних, 526 (пятсот двадцять шість) грн. 17 коп. інфляційних втрат, 1 378 ( одна тисяча триста сімдесят вісім) грн. 00 коп. судового збору, про що видати наказ.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення десятиденного строку з дня його підписання і може бути оскарженим протягом цього строку до Дніпропетровського апеляційного господарського суду.

Повне рішення складено -

Суддя ОСОБА_3