Рішення № 57896559, 20.05.2016, Господарський суд Дніпропетровської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

17.05.16р. Справа № 904/1368/16

За позовом Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1, м. Дніпропетровськ

до Товариства з обмеженою відповідальністю "Юнілайф.ПВ", м. Павлоград Дніпропетровська область

про стягнення 45157,05 грн за договором про надання послуг по перевезенню вантажу № 200214 від 20.02.2014

Суддя Воронько В.Д.

Представники:

від позивача: адвокат Лабовкін О.О., свідоцтво ДП № 2943 від 29.06.2016, посвідчення № 0283 від 29.06.2015, договір № 05/02/16 від 05.02.2016;

від відповідача: представник Бейгул А.Г., довіреність № 177 від 10.05.2016

СУТЬ СПОРУ:

Фізична особа-підприємець ОСОБА_1 (далі - позивач) звернувся до господарського суду Дніпропетровської області з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "Юнілайф.ПВ", (далі - відповідач) про стягнення 45157,05 грн боргу, з посиланням на неналежне виконання відповідачем умов договору про надання послуг по перевезенню вантажу № 200214, укладеного між сторонами 20.02.2014.

Відповідачем 24.03.2016 надано відзив на позовну заяву, яким він проти позову заперечив та надав пояснення, що всі отримані ним від позивача послуги оплачені, заборгованість відсутня.

По справі відповідно до ст. 77 ГПК України оголошено перерву з 24.03.2016 до 07.04.2016 та з 07.04.2016 до 18.04.2016.

Відповідач 18.04.2016 надав довідки з банківських установ, з яких слідує, за 2014 - 2015 роки ним перераховано позивачу за транспортні послуги 393600,00 грн.

Від позивача 18.04.2016 надійшли 96 актів прийому - здачі наданих послуг за 2015 рік та клопотання відкласти розгляд справи і продовжити строк розгляду справи на 15 днів.

Ухвалою суду від 18.04.2016 строк розгляду справи продовжено до 17.05.2016 включно, розгляд справи відкладено на 10.05.2016.

В судовому засіданні 10.05.2016 відповідно до ст. 77 ГПК України оголошено перерву до 12.05.2016, в засіданні суду 12.05.2016 оголошено перерву до 16.05.2016, в судовому засіданні 16.05.2016 оголошено перерву до 17.05.2016.

12.05.2016 відповідачем подано 3 клопотання зупинити провадження у справі. Підставами для цього відповідач вказав те, що він звернувся до Лівобережної ОДПІ м. Дніпропетровська з заявою про перевірку діяльності ФОП ОСОБА_1 на предмет повноти сплати податків, з заявою до Амур-Нижньодніпровського відділення поліції м. Дніпропетровська про внесення ФОП ОСОБА_1 неправдивих відомостей до актів приймання-здачі виконаних робіт, а також те, що на його підприємстві здійснюється перевірка органами податкової служби, яка має дати відповідь стосовно наявності чи відсутності заборгованості перед ФОП ОСОБА_1

Зазначені клопотання відхиляються судом, оскільки суд може зупинити провадження у справі лише з підстав, що передбачені у ст. 79 ГПК України, а наведені позивачем підстави до таких не відносяться.

16.05.2016 відповідачем заявлено клопотання призначити по справі судову почеркознавчу експертизу, на вирішення якої поставити питання чи підписував директор ТОВ "Юнілайф.ПВ" ОСОБА_4 акти приймання-передачі виконаних робіт № 125/14 від 04.09.2014, № 129/14 від 09.09.2014, № 167/14 від 23.10.2014, № 168/14 від 24.10.2014, № 253/15 від 15.07.2014.

Клопотання судом відхиляється, оскільки позивачем в позові питання про стягнення боргу за цими актами не ставиться, позивач просить стягнути борг за іншими актами, що складені та підписані в 2015 році.

Розглянувши матеріали справи, суд

ВСТАНОВИВ:

20.02.2014 між фізичною особою-підприємцем ОСОБА_1, м. Дніпропетровськ та товариством з обмеженою відповідальністю "Юнілайф.ПВ", м. Павлоград Дніпропетровська область укладений договір № 200214, згідно з яким позивач зобов'язався надавати позивачу транспортні послуги з доставки вантажів, а відповідач зобов'язався оплачувати отримані послуги після отримання рахунка на оплату, товарно-транспортної накладної , акта виконаних робіт.

Відповідно до п. 4.1 замовник здійснює оплату у розмірі 100% вартості перевезення при отриманні оригіналів рахунка на оплату, акта виконаних робіт.

Пунктом 5.5 передбачено, що у разі прострочки оплати отриманих послуг замовник оплачує перевізнику пеню в розмірі 0,1 % від суми простроченого платежу за кожен день прострочення, але не більше подвійної облікової ставки НБУ.

Строк дії договору сторони визначили до 31.12.2014.

05.01.2015 укладена додаткова угода № 1 до договору, якою сторони продовжили строк дії договору до 31.12.2015.

02.03.2016 позивач звернувся до господарського суду з цим позовом з вимогами стягнути з відповідача заборгованість за надані транспортні послуги в сумі 40000,00 грн, 3809,32 грн пені за прострочку платежу, 1088,00 грн інфляційних нарахувань на суму боргу, 259,73 грн 3% річних.

В обгрунтування позову позивач зазначив, що на виконання умов договору ним надані відповідачу транспортні послуги, що підтверджується актами передачі-приймання виконаних робіт № 431/15 від 06.10.2015 на суму 4500,00 грн, № 439/15 від 05.10.2015 на суму 1000,00 грн, № 440/15 від 06.10.2015 на суму 2700,00 грн, № 458/15 від 12.10.2015 на суму 2500,00 грн, № 451/15 від 13.10.2015 на суму 2500,00 грн, № 452/15 від 13.10.2015 на суму 7800,00 грн, № 453/15 від 12.10.2015 на суму 1200,00 грн, № 454/15 від 12.10.2015 на суму 1700,00 грн, № 462/15 від 14.10.2015 на суму 2500,00, № 463/15 від 20.10.2015 на суму 7800,00 грн, № 464/15 від 20.10.2015 на суму 5000,00 грн, № 473/15 від 22.10.2015 на суму 7800,00 грн, № 495/15 від 03.11.2015 на суму 1300,00 грн, № 496/15 від 04.11.2015 на суму 1200,00 грн. Відповідачем не в повній мірі виконані зобов'язання з оплати отриманих послуг, тому існує борг в сумі 40000,00 грн.

Додані до позову акти виконаних робіт виготовлений кожний на одному аркуші паперу разом з рахунком на оплату, який має такий же номер, як і акт передачі-приймання виконаних робіт. Таким чином, при підписанні актів замовник послуг отримував екземпляр акту та одночасно рахунок на оплату.

Відповідач 24.03.2016 надав відзив на позовну заяву, у якому вказав, що ним оплачені всі транспортні послуги, отримані від позивача в період з 05.10.2015 по 04.11.2015, а саме - сплачено 52600,00 грн, що перевищує суму, яка заявлена до стягнення.

На підтвердження цього відповідач 18.04.2016 надав три довідки банківських установ, у яких вказано про перерахування з рахунку відповідача на рахунок позивача вищевказаної суми у зазначений вище період. При цьому довідки не містять інформації про призначення платежів.

16.05.2016 позивач подав заяву "про уточнення позовних вимог", яка фактично є заявою про зменшення розміру позовних вимог в частині стягнення основного боргу до 34300,00 грн та про збільшення розміру вимог про стягнення інфляційних нарахувань до 1985,73 грн, пені до 6769,79 грн, 3% річних до 470,80 грн за рахунок збільшення періоду нарахування.

В обгрунтування підстав для зменшення позовних вимог позивач вказує те, що при здійсненні розрахунку ним помилково двічі включено до суми позову вартість послуг за кількома актами, одна послуга з перевезення не підтверджена документально.

Заява в цій частині не протирічить ст. 22 ГПК України, тому приймається судом до розгляду.

В частині вимог про збільшення розміру позову суд не приймає заяву до розгляду, оскільки вона тягне збільшення об'єму відповідальності відповідача, але копія цієї заяви відповідачу не направлена та не вручена, подана до суду за день до судового засідання і відповідач з нею не ознайомлений.

Враховуючи обставини справи, надані матеріали, суд приходить до наступного.

Відповідно до ст. 193 Господарського кодексу України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Згідно з ч. 1 ст. 307 Господарського кодексу України за договором перевезення вантажу одна сторона (перевізник) зобов'язується доставити ввірений їй другою стороною (вантажовідправником) вантаж до пункту призначення в установлений законодавством чи договором строк та видати його уповноваженій на одержання вантажу особі (вантажоодержувачу), а вантажовідправник зобов'язується сплатити за перевезення вантажу встановлену плату.

Позивач стверджує, що відповідачем порушені зобов'язання з оплати наданих йому послуг з перевезення вантажу, надання яких підтверджується переліченими вище актами.

Відповідач зазначає, що отримані від позивача послуги він оплатив в повному обсязі.

Позивачем до справи надано виписки руху коштів по своєму банківському рахунку, з яких вбачається, що при здійсненні платежів у 2014 році за отримані послуги відповідач вказував призначення платежу як оплата згідно рахунків. При цьому зазначено номери та дати рахунків, що були складені при підписанні сторонами актів передачі-приймання наданих послуг. Серед оплачених рахунків є рахунки № 129/14 від 09.09.2014, № 167/14 від 23.10.2014, № 168/14 від 24.10.2014, підписання яких відповідач в даний час заперечує та просив призначити експертизу підписів на актах надання послуг. Такі дії відповідача суд розцінює як намагання уникнути виконання зобов'язань сплатити гроші за отримані послуги.

В той же час судом розглядаються вимоги про стягнення боргу, який виник у зв'язку з неоплатою відповідачем послуг у період з 05.10.2015 по 04.11.2015, надання яких підтверджується актами виконаних робіт № 431/15 від 06.10.2015 на суму 4500,00 грн, № 439/15 від 05.10.2015 на суму 1000,00 грн, № 440/15 від 06.10.2015 на суму 2700,00 грн, № 458/15 від 12.10.2015 на суму 2500,00 грн, № 451/15 від 13.10.2015 на суму 2500,00 грн, № 452/15 від 13.10.2015 на суму 7800,00 грн, № 453/15 від 12.10.2015 на суму 1200,00 грн, № 454/15 від 12.10.2015 на суму 1700,00 грн, № 462/15 від 14.10.2015 на суму 2500,00, № 463/15 від 20.10.2015 на суму 7800,00 грн, № 464/15 від 20.10.2015 на суму 5000,00 грн, № 473/15 від 22.10.2015 на суму 7800,00 грн, № 495/15 від 03.11.2015 на суму 1300,00 грн, № 496/15 від 04.11.2015 на суму 1200,00 грн.

Заперечень щодо порядку оформлення, підписання цих актів відповідачем не заявлено.

Пунктами 3.1, 3.8 Інструкції про безготівкові розрахунки в Україні в національній валюті, затвердженої Постановою Національного банку України № 22 від 21.01.2004 передбачено, що платіжне доручення оформляється платником за формою, наведеною в додатку 2 до цієї Інструкції, згідно з вимогами щодо заповнення реквізитів розрахункових документів, що викладені в додатку 8 до цієї Інструкції, та подається до банку, що обслуговує його, у кількості примірників, потрібних для всіх учасників безготівкових розрахунків. Реквізит "Призначення платежу" платіжного доручення заповнюється платником так, щоб надавати повну інформацію про платіж та документи, на підставі яких здійснюється перерахування коштів отримувачу. Повноту інформації визначає платник з урахуванням вимог законодавства України. Платник відповідає за дані, що зазначені в реквізиті платіжного доручення "Призначення платежу". Банк перевіряє заповнення цього реквізиту на відповідність вимогам, викладеним у цій главі, лише за зовнішніми ознаками.

З банківської виписки про надходження коштів від відповідача на рахунок позивача у жовтні - листопаді 2015 року слідує, що за цей час відповідач перерахував 52600,00 грн, але в призначенні платежу вказано, що вони перераховані як оплата за договором № 5 від 23.12.2015, який не має ніякого відношення до вирішення цього спору.

Таким чином відповідачем не надано доказів здійснення оплати отриманих від позивача послуг, надання яких підтверджується зазначеними в позовній заяві актами.

Відповідно до ст. 611 ЦК України у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема:

припинення зобов'язання внаслідок односторонньої відмови від зобов'язання, якщо це встановлено договором або законом, або розірвання договору;

зміна умов зобов'язання;

сплата неустойки;

відшкодування збитків та моральної шкоди.

Згідно з ст. 549 ЦК України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання.

Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання.

Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Статтею 625 ЦК України передбачено, що боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання.

Боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Позивач при зверненні з позовом до суду заявив до стягнення 3809,32 грн пені, 259,73 грн 3% річних та 1088,00 грн інфляційних нарахувань на суму боргу за період прострочки з 05.11.2015 по 22.01.2016. Судом розглядається саме цей період нарахування, оскільки заява позивача про збільшення періоду нарахування та розміру вимог належним чином не оформлена.

Враховуючи положення п. 4.1 договору, факт вручення позивачем відповідачу рахунків на оплату послуг, слід визнати, що відповідач порушив встановлені строки оплати отриманих послуг, а період, за який нараховані 3% річних, пеня, інфляційні нарахування, відповідає чинному законодавству та умовам договору.

Суд здійснив власний розрахунок цих сум виходячи з тієї обставини, що позивач зменшив свої вимоги і зазначив, що сума основного боргу складає 34300,00 грн.

За розрахунком суду розмір пені за заявлений період складає 3264,00 грн, 3% річних 222,55 грн, інфляційні нарахування в сумі 1088,00 грн заявлені в межах суми, яка могла бути нарахована.

Таким чином позов слід визнати обгрунтованим, та таким що підлягає задоволенню в частині вимог про стягнення 34300,00 грн основного боргу, 3264,00 грн пені, 222,55 грн 3% річних, 1088,00 грн інфляційних нарахувань на суму боргу, в решті позовних вимог слід відмовити.

Відповідно до ст. 49 ГПК України на відповідача, враховуючи розмір обгрунтовано заявлених вимог та пропорційно задоволеним вимогам покладаються 1186,28 грн витрат по сплаті судового збору.

Керуючись ст. 43, 49, 82, 84, 85 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

1. Позов задовольнити частково.

2. Стягнути з товариства з обмеженою відповідальністю "Юнілайф.ПВ", м. Павлоград Дніпропетровська область, вул. Червона, 5, код 37252922 на користь фізичної особи-підприємця ОСОБА_1, АДРЕСА_1, код НОМЕР_1 борг в сумі 34300,00 грн, 3264,00 грн пені, 222,55 грн 3% річних, 1088,00 грн інфляційних нарахувань на суму боргу, 1186,28 грн витрат по сплаті судового збору, видати позивачу наказ після набрання рішення законної сили.

3. В решті позову відмовити.

В судовому засіданні відповідно до ст. 85 Господарського процесуального кодексу України оголошено вступну та резолютивну частину рішення.

Рішення суду може бути оскаржене протягом десяти днів з дня підписання рішення шляхом подання апеляційної скарги до Дніпропетровського апеляційного господарського суду через господарський суд Дніпропетровської області.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги, рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Повний текст рішення складено та підписано - 23.05.2016.

Суддя В.Д. Воронько