Ухвала суду № 57896409, 17.05.2016, Касаційний адміністративний суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий адміністративний суд України)

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

"17" травня 2016 р. м. Київ К/800/1800/16

Вищий адміністративний суд України у складі колегії суддів:Головуючий суддя:Вербицька О.В.Судді: Маринчак Н.Є. Цвіркун Ю.І.розглянувши в порядку письмового провадження

касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «АКІМ»

на постанову Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 17.12.2015 р.

у справі № 804/7317/14

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «АКІМ»

до Державної податкової інспекції в Амур-Нижньодніпровському районі Головного управління Державної фіскальної служби у Дніпропетровській області

про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень

В С Т А Н О В И В :

Товариство з обмеженою відповідальністю «АКІМ» ( далі - позивач, ТОВ «АКІМ») звернулось до суду з позовом до Державної податкової інспекції в Амур-Нижньодніпровському районі Головного управління Державної фіскальної служби у Дніпропетровській області (далі - відповідач, ДПІ в Амур-Нижньодніпровському районі) про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень.

Постановою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 24.06.2014 р. позов задоволено. Визнано протиправним та скасовано податкове повідомлення-рішення ДПІ в Амур - Нижньодніпровському районі м. Дніпропетровська від 11.11.2013 р. № 0004962202, від 11.11.2013 р. № 0004952202.

Ухвалою Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 17.12.2015 р. постанову Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 24.06.2014 р. залишено без змін.

У касаційній скарзі ТОВ «АКІМ», посилаючись на порушення судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, просить постанову Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 17.12.2015 р., а постанову Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 24.06.2014 р. залишити в силі.

Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши доводи касаційної скарги щодо дотримання правильності застосування судом апеляційної інстанції норм матеріального та процесуального права, правової оцінки обставин у справі, колегія суддів, враховуючи межі касаційної скарги, дійшла висновку про наступне.

ДПІ в Амур-Нижньодніпровському районі проведено документальну позапланову невиїзну перевірку ТОВ «АКІМ» з питань дотримання вимог податкового законодавства в частині своєчасності, достовірності, повноти нарахування та сплати податку на додану вартість та податку на прибуток по взаємовідносинах з ПП «ПОЛТАВА-ПРОЕКТ-МОНТАЖ» за період з 01.12.2012 р. по 31.03.2013 р., ПП «ВЗЛЕТ-ЕРА» за період з 01.12.2012 р. по 31.12.2012 р., за результатами якої складено акт від 29.10.2013 р. № 750/04-61-22-2/24612305.

В акті перевірки зазначено порушення позивачем: п.п.14.1.27, ст. 138, 140, ст. 142, ст. 143 Податкового кодексу України, що призвело до заниження податку на прибуток у сумі 31500,00 грн.; ст. 185, ст. 188, п. 198.3 ст.198, п. 198.6 ст. 198 Податкового кодексу України , що призвело до заниження податку на додану вартість у 2012 році - 30000,00 грн., у 2013 році - 40120,00 грн.

На підставі акта перевірки податковим органом прийнято податкові повідомлення-рішення: від 11.11.2013 р. № 0004962202, яким позивачу збільшено суму грошового зобов'язання з податку на прибуток приватних підприємств за основним платежем - 31500,00 грн. та застосовано штрафні санкції у розмірі 15750,00 грн.; від 11.11.2013 р. № 0004952202 (форма «Р»), за яким підприємству позивача збільшено суму грошового зобов'язання з податку на додану вартість за основним платежем на суму 70120,00 грн. та нараховані штрафні санкції у розмірі 35060,00 грн., всього 105180,00 грн.

Суд першої інстанції визнав необґрунтованими такі висновки податкового органу, з чим погоджується суд касаційної інстанції, з огляду на наступне.

Відповідно до п. 138.1 ст.138 ПК України, витрати, що враховуються при обчисленні об'єкта оподаткування, складаються із витрат операційної діяльності.

Згідно п.п.138.1.1 п.138.1 ст.138 цього ж Кодексу, витрати операційної діяльності включають собівартість реалізованих товарів, які прямо визначають особливості формування витрат платника податку.

Пунктом 138.2 ст.138 ПК України, передбачено, що витрати, які враховуються для визначення об'єкта оподаткування, визнаються на підставі первинних документів, що підтверджують здійснення платником податку витрат, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачено правилами ведення бухгалтерського обліку, та інших документів, встановлених розділом II цього Кодексу.

Відповідно до п.п.139.1.9 п.139.1 ст.139 цього ж Кодексу, не включаються до складу витрат витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими первинними документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення бухгалтерського обліку та нарахування податку.

У відповідності до пункту 198.1 статті 198 ПК України право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг.

Згідно з пунктом 198.2 статті 198 ПК України датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг, дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

Пунктом 198.3 статті 198 ПК України передбачено, що податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Відповідно до пункту 198.6 статті 198 ПК України не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними або оформлені з порушенням вимог чи не підтверджені митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу).

За змістом частини 2 статті 3 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» податкова звітність ґрунтується на даних бухгалтерського обліку.

Відповідно до частини 1 статті 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи.

Отже, відображення господарської операції у податковому обліку повинно здійснюватись відповідно до її реального економічного змісту на підставі первинних документів.

Судами попередніх інстанцій встановлено, що між ТОВ «АКІМ» (замовником) та ПП «Полтава-Проект-Монтаж» (виконавцем) укладені договори від 01.12.2012 р. № А011212 та від 02.01.2013 р. № 1А/13.

За умовами зазначених договорів, «Полтава-Проект-Монтаж» взяло на себе зобов'язання виконати ряд певних фактичних дій з метою пошуку та вибору орендодавця техніки, а саме: крану гусеничного ходу Q-25 тон; крану автономного ходу Q-20 тон; крану автономного ходу Q-10 тон; інших механізмів (п.п. 1.1. п. 1 договорів від 01.12.2012 № А011212 та від 02.01.2013 № 1А/13).

Також між ТОВ «АКІМ» (замовником) та ТОВ «Взлет - Ера» (виконавцем) 01.12.2012 укладено договір № О011212, за умовами якого виконавець взяв на себе зобов'язання виконати ряд певних фактичних дій з метою пошуку та вибору орендодавця техніки, а саме: крану гусеничного ходу Q-25 тон; крану автономного ходу Q-20 тон; крану автономного ходу Q-10 тон; інших механізмів.

Фактичний рух активів із урахуванням ділової мети такого руху та його зв'язку із господарською діяльністю платника податків підтверджується первинними документами, зокрема, податковими накладними, платіжними дорученнями, актами здачі - прийняття робіт тощо.

Крім того, судами попередніх інстанцій встановлено реальні зміни майнового стану позивача за спірними господарськими операціями.

З огляду на викладене, суд першої інстанції дійшов правильного висновку, що позивачем виконані всі умови, передбачені податковим законодавством, які надають йому правові підстави для формування витрат та податкового кредиту.

За таких обставин, постанова Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 17.12.2015 р. підлягає скасуванню, а постанова Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 24.06.2014 р. має бути залишена в силі, як така, що помилково скасована.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 210, 214-215, 220, 222, 229, 230, 231 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

У Х В А Л И В:

1.Касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «АКІМ» задовольнити.

2.Постанову Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 17.12.2015 р. скасувати.

3.Постанову Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 24.06.2014 р. залишити в силі.

4.Ухвала набирає законної сили через п'ять днів після направлення її копії особам, які беруть участь у справі, заява про перегляд судового рішення в адміністративній справі Верховним Судом України може бути подана з підстав, у порядку та в строки, встановлені статтями 236 238 Кодексу адміністративного судочинства України.

Головуючий суддя О.В. Вербицька

Судді Н.Є. Маринчак

Ю.І. Цвіркун