Ухвала суду № 57896231, 19.05.2016, Касаційний адміністративний суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий адміністративний суд України)

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

19 травня 2016 року м. Київ К/800/52515/15

Колегія суддів Вищого адміністративного суду України в складі

суддів: Леонтович К.Г., Калашнікової О.В.,Сороки М.О.,

розглянувши у попередньому розгляді касаційну скаргу Миколаївської митниці ДФС на постанову Одеського апеляційного адміністративного суду від 25 листопада 2015 року у справі № 814/794/15 за позовом товариства з обмеженою відповідальністю "Миколаївський глиноземний завод" до Миколаївської митниці ДФС пpo визнання протиправним та скасування рішення та картки відмови, -

в с т а н о в и л а :

У березні 2015 року товариство з обмеженою відповідальністю "Миколаївський глиноземний завод" звернулося в суд з позовом до Миколаївської митниці ДФС, в якому просило: визнати протиправним та скасування рішення від 26.12.2014р. № 504000003/2014/000067/1; визнати не чинною та скасувати картку відмови в прийнятті митної декларації № 504010000/2014/00028 від 26.12.2015 р.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що у зв'язку з прийняттям відповідачем рішення про коригування митної вартості товару, декларанту було відмовлено в митному оформленні та видано картку відмови №504010000/2014/00028 від 26 грудня 2014 року. Коригування митної вартості товару та видання картки відмови в митному оформленні і стало підставами для звернення позивача з позовом до суду.

Постановою Миколаївського окружного адміністративного суду від 27 квітня 2015 року позовні вимоги задоволені. Визнане протиправним та скасоване рішення від 26 грудня 2014 року № 504000003/2014/000067/1 та визнана не чинною і скасована картка відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні чи митному пропуску товарів і транспортних засобів через митний кордон України № 504010000/2014/00028 від 26 грудня 2014 року.

Постановою Одеського апеляційного адміністративного суду від 25 листопада 2015 року скасована постанова Миколаївського окружного адміністративного суду від 27 квітня 2015 року та прийнята нова, якою позовні вимоги задоволені частково. Визнане протиправним та скасоване рішення про коригування митної вартості товарів від 26 грудня 2014 року № 504000003/2014/000067/1. Визнана протиправною та скасована картка відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення № 504010000/2014/00028 від 26 грудня 2014 року.

Не погоджуючись з ухваленими по справі рішеннями Миколаївської митниці ДФС звернулася до Вищого адміністративного суду України з касаційною скаргою, в якій просить скасувати рішення суду апеляційної інстанцій та ухвалити нове судове рішення про відмову у задоволенні позовних вимог, посилаючись на порушення судами норм матеріального та процесуального права.

Перевіривши правову оцінку обставин справи та повноту їх встановлення, матеріали касаційної скарги, проаналізувавши правильність застосування судом норм матеріального та процесуального права колегія суддів Вищого адміністративного суду України вважає, що відсутні підстави для скасування судового рішення, а касаційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Судами попередніх інстанцій встановлено, що позивачем згідно зовнішньоекономічному контракту від 01.04.2013 р. № RF/RD/79-13/11-М укладеному з Відкритим акціонерним товариством "Єдина торгова компанія" (Росія), останнім здійснювалась поставка товару - натр їдкий (гідроксит натрію) в обсязі 5917 т. за ціною 275,00 доларів США за тонну на загальну суму 1 627 175,00 доларів США.

Відповідно підпунктів 2.1, 3.1 контракту Відкрите акціонерне товариство "Єдина торгова компанія" (Росія) зобов'язувалось поставити товар на умовах СРТ станція Жовтнева Одеської залізниці згідно правил ІНКОТЕРМС-2010. При цьому, ціна на товар також визначалась та приймалась на умовах СРТ станція Жовтнева Одеської залізниці та включала в себе всі витрати по доставці товару до вказаного місця.

Відповідно укладеному контракту продавець зобов'язувався поставити товар на умовах СРТ станція Жовтнева Одеської залізниці згідно правил ІНКОТЕРМС-2010 та включав в собі всі витрати по його доставці до вказаного місця. Крім того, умовами контракту сторони визначили, що вартість товару за одну тону в перерахунку на 100% основної речовини розраховується за формулою: FОВ МЕD Low мінус 40 доларів США де середня котировка FОВ МЕD Low публікується агентством IСIS і розраховується на підставі IСIS ргiсing Саustic Soda (Europe, Меditerranean) weekli report за два місяця попередніх відгрузок з 21 числа першого місяця по 20 число другого місяця.

Розрахована таким чином ціна зазначалась в специфікації та підписувалась сторонами до 25 числа місяця, що передує місяцю відгрузки.

Виконуючи умови вищевказаного контракту та специфікації від 18.11.2014 р. № 22, з метою ввезення товару на територію України, позивачем 25.12.2014 р. була надана відповідачу для митного оформлення електронна митна декларація № 504010000/2014/003367.

При цьому, митна вартість товару у вищезазначеній митній декларації в графі № 43 була заявлена за основним методом оцінки - за ціною контракту щодо товарів, які імпортуються.

На підтвердження митної вартості товару в якості основних документів позивачем були надані відповідачу: контракт від 01.04.13 р. № RF/RD/79-13/11-М; специфікацію від 18.11.14 р. № 22; інвойс від 12.12.14 р. № SK-07.

На етапі перевірки митної вартості товару відповідач відмовив позивачу у визнанні митної вартості товарів за першим (основним) методом із посиланням на те, що подані декларантом документи не містять усіх даних на підтвердження числових значень складових митної вартості. Так, подані документи не містять усіх даних, що підтверджують числові значення складових митної вартості (відсутня інформація щодо страхування оцінюваного товару) та не надані банківські платіжні документи.

Митний орган вважав, що позивачем не були наданi в повному обсязi витребуванi документи. У зв'язку з вiдсутнiстю цiнової iнформацiї щодо вартостi iдентичних товарiв метод визначечня митної вартостi за цiною договору щодо iдентичних товарiв відповідачем не був застосований.

У зв'язку з вищенаведеним 2.12.2014 р. відповідач направив на адресу позивача повідомлення № 13290 із запитом про надання додаткових документів: бухгалтерську документацію щодо оплати складових митної вартості (страхування), страховий поліс, банківські документи про здійснення оплати за оцінюваний товар; висновки про вартісні характеристики товарів, підготовлені спеціалізованими експертними організаціями, та/або інформація біржових організацій про вартість товару; договір (угоду, контракт) із третіми особами, пов'язаний з договором (угодою, контрактом) про поставку товарів, митна вартість яких визначається.

На виконання зазначеної вимоги та на підтвердження заявленої митної вартості товару і обраного методу її визначення позивач надав відповідачу листом від 26.12.2014 р. № 196/101-10-153: платіжне доручення в іноземній валюті або банківських металах № 5822 від 19.12.2014 року; біржові котирування Caustik Soda (Europe) міжнародної біржової організації ICIS pricing за останні 4 тижня, що формували цінову політику на каустичну соду згідно умов контракту та Специфікації № 22, датовані 24.10.2014, 31.10.2014, 07.11.2014, 14.11.2014.

Згідно наданої позивачем інформації щодо біржових котирувань, ціна на товар за Специфікацією № 22 складала 275,00 доларів США та розраховувалася ним як різниця між середньою котировкою за мінусом 40 доларів США, що відповідало умовам пункту 2.3 контракту.

За результатами розгляду поданих підприємством документів відповідачем 26.12.14 р. прийняте рішення № 504000003/2014/000067/1 про коригування митної вартості товарів, яким визначено митну вартість задекларованого позивачем товару (гідроксиду натрію) за ціною 364,00 доларів США за тонну.

У зв'язку з прийняттям відповідачем рішення про коригування митної вартості товару, позивачу було відмовлено в митному оформленні та видано картку відмови від 26.12.2014 року № 504010000/2014/00028.

Суд першої інстанції, задовольняючи позовні вимоги виходив з того, що відповідач не зазначив жодних доказів наявності у поданих позивачем документах розбіжностей, ознак підробки або відсутність всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товару, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за цей товар. Тому суд вважав, що позивач правильно визначав митну вартість товару за ціною контракту із застосуванням основного методу.

Суд апеляційної інстанції, скасовуючи рішення суду першої інстанції та приймаючи нову постанову про часткове задоволення позовних вимог послався на ті обставини, що задовольняючи адміністративний позов суд, в контексті відміни спірного рішення суб'єкта владних повноважень, може або його скасувати, або визнати нечинним повністю чи окремі його положення. В той же час, задовольняючи адміністративний позов суд першої інстанції одночасно визнав не чинною та скасував картку відмови в прийнятті митної декларації, видану ДФС, що, в свою чергу, не узгоджується з п.1 ч.2 ст.162 КАС України та є помилковим застосуванням механізму захисту судом прав та інтересів особи.

Колегія суддів Вищого адміністративного суду України погоджується з висновком суду апеляційної інстанції виходячи з наступного.

Відповідно до ч.1 ст.318 Митного кодексу України (далі МК України) митному контролю підлягають усі товари, транспортні засоби комерційного призначення, які переміщуються через митний кордон України.

Згідно до ч.1 та 2 ст.51 МК України митна вартість товарів, що переміщуються через митний кордон України, визначається декларантом відповідно до норм цього Кодексу.

Митна вартість товарів, що ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, визначається відповідно до глави 9 цього Кодексу.

Згідно з положеннями ст.57 МК України визначення митної вартості товарів, які ввозяться в Україну відповідно до митного режиму імпорту, здійснюється за такими методами:

1) основний - за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються (вартість операції);

2) другорядні: а) за ціною договору щодо ідентичних товарів; б) за ціною договору щодо подібних (аналогічних) товарів; в) на основі віднімання вартості; г) на основі додавання вартості (обчислена вартість); ґ) резервний.

Основним методом визначення митної вартості товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, є перший метод - за ціною договору (вартість операції).

Приймаючи оскаржувану картку відмови в прийнятті митної декларації та не застосовуючи основний метод визначення митної вартості відповідач виходив з того, що подані позивачем документи не містять всіх даних, що підтверджують числові значення складових митної вартості.

Частиною 2 ст.53 МК України визначено документи, які підтверджують митну вартість товарів, якими є: 1) декларація митної вартості, що подається у випадках, визначених у частинах пятій і шостій статті 52 цього Кодексу, та документи, що підтверджують числові значення складових митної вартості, на підставі яких проводився розрахунок митної вартості; 2) зовнішньоекономічний договір (контракт) або документ, який його замінює, та додатки до нього у разі їх наявності; 3) рахунок-фактура (інвойс) або рахунок-проформа (якщо товар не є обєктом купівлі-продажу); 4) якщо рахунок сплачено, - банківські платіжні документи, що стосуються оцінюваного товару; 5) за наявності - інші платіжні та/або бухгалтерські документи, що підтверджують вартість товару та містять реквізити, необхідні для ідентифікації ввезеного товару; 6) транспортні (перевізні) документи, якщо за умовами поставки витрати на транспортування не включені у вартість товару, а також документи, що містять відомості про вартість перевезення оцінюваних товарів; 7) копія імпортної ліцензії, якщо імпорт товару підлягає ліцензуванню; 8) якщо здійснювалося страхування, - страхові документи, а також документи, що містять відомості про вартість страхування.

Як встановлено судами попередніх інстанцій на підтвердження заявленої митної вартості товару позивачем було надано митному органу: контракт від 01 квітня 2013 року №RF/RD/79-13/11-М, специфікацію від 18 листопада 2014 року №22, інвойс від 12 грудня 2014 року №SK-07, а також накладну СМГС АЦ114915, АЦ115122, АЦ 115123, АЦ 115124, АЦ115125, АЦ115126, АЦ115127, АЦ115128, АЦ115129, АЦ115130, АЦ115131 від 13 грудня 2014 року, підтвердження позитивного проходження радіологічного та екологічного контролю, сертифікат походження товару від 12 грудня 2014 року RUUA 4006003652, паспорта якості.

Таким чином, враховуючи, що позивачем було надано всі необхідні документи для визначення митної вартості імпортованого товару за вказаним контрактом, яким зокрема встановлені обов'язки постачальника щодо доставки товару та включення транспортних витрат у ціну товару, колегія суддів погоджується з висновком суду апеляційної інстанції, що митним органом не доведено правомірність своїх дій щодо застосування не основного методу (за ціною договору (контракту), що, в свою чергу, суперечить основним принципам здійснення державної митної справи (ст.8 МК України), зокрема, законності та додержання прав та охоронюваних законом інтересів осіб.

Колегія суддів погоджується з висновками судів попередніх інстанцій, стосовно того, що ненадання декларантом запитуваних митним органом документів, за відсутності обґрунтування неможливості визначення митної вартості товару за першим методом, не є достатнім для висновку про наявність підстав для застосування митним органом іншого методу визначення митної вартості.

Відповідно до ч.3 ст.57 МК України кожний наступний метод застосовується лише у разі, якщо митна вартість товарів не може бути визначена шляхом застосування попереднього методу відповідно до норм цього Кодексу.

Судами встановлено, що визначаючи митну вартість товару відповідач застосував другий другорядний метод (за ціною договору щодо подібних (аналогічних) товарів) та зазначив, що перший другорядний метод (за ціною договору щодо ідентичних товарів) не застосовується за відсутністю цінової інформації щодо вартості ідентичних товарів, проте, відповідачем не наведено жодних доказів вчинення дій спрямованих на встановлення такої інформації.

Крім того, ч.1 ст.58 МК України встановлено, що метод визначення митної вартості за ціною договору (контракту) щодо товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, застосовується у разі, якщо: 1) немає жодних обмежень щодо прав покупця (імпортера) на використання оцінюваних товарів, за винятком тих, що: а) встановлюються законом чи запроваджуються органами державної влади в Україні; б) обмежують географічний регіон, у якому товари можуть бути перепродані (відчужені повторно); в) не впливають значною мірою на вартість товару; 2) щодо продажу оцінюваних товарів або їх ціни відсутні будь-які умови або застереження, які унеможливлюють визначення вартості цих товарів; 3) жодна частина виручки від будь-якого подальшого перепродажу, розпорядження або використання товарів покупцем не надійде прямо чи опосередковано продавцеві, якщо тільки не буде зроблено відповідне коригування з урахуванням положень частини десятої цієї статті; 4) покупець і продавець не пов'язані між собою особи або хоч і пов'язані між собою особи, однак ці відносини не вплинули на ціну товарів.

Колегія суддів погоджується з обґрунтованим висновком суду апеляційної інстанції, що наявність підстав, які унеможливлюють застосування методу визначення митної вартості за ціною договору (контракту) відповідачем не наведено, а позовні вимоги позивача є обґрунтованими та такими, що підлягають частковому задоволенню.

Враховуючи викладене, суд апеляційної інстанції дійшов до вірного висновку про наявність підстав часткового задоволення позовних вимог.

Згідно ч.3 ст.220-1 КАС України суд касаційної інстанції відхиляє касаційну скаргу і залишає рішення без змін, якщо відсутні підстави для скасування судового рішення.

Відповідно до ст. 224 КАС України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що суди першої та апеляційної інстанцій не допустили порушень норм матеріального і процесуального права при ухваленні судових рішень чи вчиненні процесуальних дій.

Колегія суддів вважає, що доводи касаційної скарги не дають підстав для висновку про неправильне застосування апеляційним судом норм матеріального чи процесуального права, яке призвело або могло призвести до неправильного вирішення справи.

З урахуванням викладеного, судом апеляційної інстанції винесене законне і обґрунтоване рішення, постановлене з дотриманням норм матеріального та процесуального права і підстав для його скасування не вбачається. Колегія суддів зазначає, що справа переглядається в межах касаційної скарги.

Керуючись ст.ст. 220, 220-1, 223, 224, 231 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів Вищого адміністративного суду України, -

у х в а л и л а :

Касаційну скаргу Миколаївської митниці ДФС відхилити.

Постанову Одеського апеляційного адміністративного суду від 25 листопада 2015 року залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили через 5 днів після направлення її копій особам, які беруть участь у справі і може бути переглянута Верховним Судом України з підстав передбачених ст.ст.237-239 Кодексу адміністративного судочинства України.

Судді: