Ухвала суду № 57896181, 19.05.2016, Касаційний адміністративний суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий адміністративний суд України)

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

19 травня 2016 року м. Київ К/800/54668/15

Колегія суддів Вищого адміністративного суду України в складі

суддів: Леонтович К.Г., Калашнікової О.В., Сороки М.О.,

розглянувши у попередньому розгляді касаційну скаргу фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 на постанову Львівського апеляційного адміністративного суду від 10 грудня 2015 року у справі № 712/16545/12 за позовом фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 до Оноківської сільської ради про визнання частково нечинним рішення, зобов'язання утриматись від вчинення певних дій та стягнення моральної шкоди, -

в с т а н о в и л а :

У серпні 2012 року фізична особа-підприємець ОСОБА_1 звернувся в суд з позовом до Оноківської сільської ради, в якому просив: визнати нечинним рішення Оноківської сільської ради від 12.11.2009 року «Про скасування рішення Оноківської сільської ради від 30.03.2007 року про надання ПП ОСОБА_2 дозволу на розробку проекту відведення земельної ділянки площею 0,0046 га в оренду в АДРЕСА_1; зобов'язати Оноківську сільську раду утриматися від дій та прийняття рішень, які перешкоджають виготовленню та затвердженню проекту відведення земельної ділянки площею 0,0046 га по АДРЕСА_1; зобов'язати відповідача відшкодувати моральну шкоду у розмірі 25 000 грн.; зобов'язати відповідача відшкодувати витрати на правову допомогу у розмірі 1500 грн.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що 12.11.2009 року Оноківською сільською радою прийнято рішення про скасування рішення сільради від 30.03.2007 року «Про надання дозволу ПП ОСОБА_1 на розробку проекту відведення земельної ділянки площею 0,0046 га в довгострокову оренду» . Вважаючи, що таке рішення прийнято відповідачем без достатніх на те підстав та вказаним рішенням йому завдано моральної шкоди, позивач звернувся з позовом до суду.

Постановою Ужгородського міськрайонного суду від 15.07.2015 року позов задоволений частково. Визнане нечинним рішення Оноківської сільської ради Ужгородського району Закарпатської області від 12.11.2009 року «Про скасування рішення VII сесії скликання Оноківської сільської ради від 30.03.2007 року «Про надання дозволу ПП ОСОБА_1 на розробку проекту відведення на земельну ділянку площею 0,0046 га в довгострокову оренду терміном на 25 років для комерційних цілей в АДРЕСА_1 - як ненормативний правовий акт, який не виконаний ПП ОСОБА_1 Стягнуто з місцевого бюджету Оноківської сільської ради Ужгородського району Закарпатської області на користь фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 відшкодування за моральну шкоду в розмірі 5000 грн. Стягнуто з місцевого бюджету Оноківської сільської ради Ужгородського району Закарпатської області на користь фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 витрати на правову допомогу в сумі 1500 грн.

Постановою Львівського апеляційного адміністративного суду від 10 грудня 2015 року скасована постанова суду першої інстанції в оскарженій частині та прийнята нова постанова, якою позивачу в задоволенні адміністративного позову про відшкодування моральної шкоди відмовлено. Стягнуто з місцевого бюджету Оноківської сільської ради Ужгородського району Закарпатської області на користь фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 витрати на правову допомогу в розмірі 1125 (одна тисяча сто двадцять п'ять ) гривень. В решті постанову суду першої інстанції залишено без змін.

Не погоджуючись з ухваленим по справі рішеннями фізична особа-підприємець ОСОБА_1 звернувся до Вищого адміністративного суду України з касаційною скаргою, в якій просить скасувати рішення суду апеляційної інстанції та залишити в силі рішення суду першої інстаціх, посилаючись на порушення судом норм матеріального та процесуального права.

Перевіривши правову оцінку обставин справи та повноту їх встановлення, матеріали касаційної скарги, проаналізувавши правильність застосування судом норм матеріального та процесуального права колегія суддів Вищого адміністративного суду України вважає, що відсутні підстави для скасування судового рішення, а касаційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Суд апеляційної інстанції у відповідності до ч. 1 ст. 195 КАС України переглядав рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги, тобто в частині стягнення з місцевого бюджету Оноківської сільської ради 5000 грн. на користь позивача відшкодування за моральну шкоду та 1500 грн. витрат на правову допомогу.

Суди першої інстанції задовольняючи позовні вимоги про стягнення з відповідача моральної шкоди та витрат на правову допомогу виходив з того, що враховуючи встановлений факт порушеного права позивача та необхідності докладання додаткових зусиль на відновлення становища, яке існувало до порушення його права суд прийшов до висновку, що такі дії спричинили моральну шкоду позивачеві з огляду на приписи ст.23 ЦК України, а витрати на правову допомогу є документально підтвердженні та підлягають стягненню з відповідача.

Суд апеляційної інстанції, скасовуючи рішення суду першої інстанції в частині стягнення з місцевого бюджету Оноківської сільської ради 5000 грн. на користь позивача відшкодування за моральну шкоду та 1500 грн. витрат на правову допомогу та приймаючи в цій частині нову постанову послався на ті обставини, що позивачем не обґрунтовано та не надано жодних доказів того, що йому завдано моральну шкоду, в чому проявились наслідки такої шкоди, наявність причинного зв'язку між шкодою і протиправним діянням відповідача, а отже у такому разі відсутні передбачені законом підстави для стягнення компенсації за моральну шкоду, а оскільки судом першої інстанції задоволено три з чотирьох заявлених позовних вимог тому відшкодуванню підлягає 1125 грн. витрат на правову допомогу

Колегія суддів Вищого адміністративного суду України погоджується з висновками суду апеляційної інстанції виходячи з наступного.

Відповідно до ч. 2 ст. 21 КАС України, вимоги про відшкодування шкоди, заподіяної протиправними рішеннями, діями чи бездіяльністю суб'єкта владних повноважень або іншими порушеннями прав, свобод та інтересів суб'єктів публічно - правових відносин, розглядаються адміністративним судом, якщо вони заявлені в одному провадженні з вимогою вирішити публічно - правовий спір.

Статтею 56 Конституції України передбачено, що кожен має право на відшкодування за рахунок держави чи органів місцевого самоврядування матеріальної та моральної шкоди, завданої незаконними рішеннями, діями чи бездіяльністю органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їх посадових і службових осіб при здійсненні ними своїх повноважень.

Відповідно до ст. 23 Цивільного кодексу України особа має право на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок порушення її прав.

Моральна шкода полягає: у фізичному болю та стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв'язку з каліцтвом або іншим ушкодженням здоров'я; у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв'язку з протиправною поведінкою щодо неї самої, членів її сім'ї чи близьких родичів; у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв'язку із знищенням чи пошкодженням її майна; у приниженні честі та гідності фізичної особи, а також ділової репутації фізичної або юридичної особи.

Згідно з підпунктів 1, 2 п. 5 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 31.03.1995 № 4 «Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди», відповідно до загальних підстав цивільно-правової відповідальності обов'язковому з'ясуванню при вирішенні спору про відшкодування моральної (немайнової) шкоди підлягають: наявність такої шкоди, протиправність діяння її заподіювана, наявність причинного зв'язку між шкодою і протиправним діянням заподіювача та вини останнього в її заподіянні. Суд, зокрема, повинен з'ясувати, чим підтверджується факт заподіяння позивачеві моральних чи фізичних страждань або втрат немайнового характеру, за яких обставин чи якими діями (бездіяльністю) вони заподіяні, в якій грошовій сумі чи в якій матеріальній формі позивач оцінює заподіяну йому шкоду та з чого він при цьому виходить, а також інші обставини, що мають значення для вирішення спору.

Колегія суддів погоджується з висновком суду апеляційної інстанції, що сам факт визнання судом протиправними рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень не може бути безумовною (автоматичною) підставою для задоволення вимоги про відшкодування моральної шкоди, оскільки така має встановлюватись на підставі наданих позивачем доказів, які б підтверджували моральні чи фізичні страждання, або інші негативні явища, заподіяні фізичній чи юридичній особі незаконними діями або бездіяльністю інших осіб.

Згідно з ч. 1 ст. 94 КАС України якщо судове рішення ухвалено на користь сторони, яке не є суб'єктом владних повноважень, суд присуджує всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав стороною у справі, або якщо стороною у справі виступала його посадова чи службова особа.

Відповідно до ч. 3 даної статті якщо адміністративний позов задоволено частково, судові витрати, здійснені позивачем, присуджуються йому відповідно до задоволених вимог, а відповідачу - відповідно до тієї частини вимог, у задоволенні яких позивачу відмовлено.,

Колегія суддів погоджується з висновком суду апеляційної інстанції, що оскільки судом першої інстанції задоволено три з чотирьох заявлених позовних вимог, тому відшкодуванню підлягає 1125 грн. витрат на правову допомогу.

Враховуючи викладене, суд апеляційної інстанції дійшов до вірного висновку про відсутність підстав задоволення позовних вимог в частині стягнення відшкодування за моральну шкоду.

Згідно ч.3 ст.220-1 КАС України суд касаційної інстанції відхиляє касаційну скаргу і залишає рішення без змін, якщо відсутні підстави для скасування судового рішення.

Відповідно до ст. 224 КАС України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що суди першої та апеляційної інстанцій не допустили порушень норм матеріального і процесуального права при ухваленні судових рішень чи вчиненні процесуальних дій.

Колегія суддів вважає, що доводи касаційної скарги не дають підстав для висновку про неправильне застосування судом норм матеріального чи процесуального права, яке призвело або могло призвести до неправильного вирішення справи.

З урахуванням викладеного, судом апеляційної інстанції винесене законне і обґрунтоване рішення, постановлене з дотриманням норм матеріального та процесуального права і підстав для його скасування не вбачається.

Керуючись ст.ст. 220, 220-1, 223, 224, 231 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів Вищого адміністративного суду України, -

у х в а л и л а :

Касаційну скаргу фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 відхилити.

Постанову Львівського апеляційного адміністративного суду від 10 грудня 2015 року залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили через 5 днів після направлення її копій особам, які беруть участь у справі і може бути переглянута Верховним Судом України з підстав передбачених ст.ст.237-239 Кодексу адміністративного судочинства України.

Судді: