Ухвала суду № 57895581, 24.05.2016, Житомирський апеляційний адміністративний суд

ЖИТОМИРСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

__________

10002, м-н Путятинський, 3/65, телефон/факс: (0412) 481-604, 481-637 e-mail: inbox@apladm.zt.court.gov.ua

Головуючий у 1-й інстанції: Шарапа В.М.

Суддя-доповідач:ОСОБА_1

УХВАЛА

іменем України

"24" травня 2016 р. Справа № 817/349/16

Житомирський апеляційний адміністративний суд у складі колегії:

головуючого судді Шевчук С.М.

суддів: Майора Г.І.

ОСОБА_2,

за участю секретаря судового засідання Витрикузи В.П.,

сторін та їх представників: позивача -ОСОБА_3, представника відповідача - ОСОБА_4

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу ОСОБА_3 на ухвалу Рівненського окружного адміністративного суду від "14" березня 2016 р. у справі за позовом ОСОБА_3 до Рівненської обласної ради про визнання положення та розпоряджень незаконними, поновлення на роботі та стягнення заробітної плати за час вимушеного прогулу ,

ВСТАНОВИВ:

У березні 2016 року ОСОБА_3 звернувся до суду з позовом до Рівненської обласної ради в якому просив:

-визнати п. 7 "Положення про порядок управління об'єктами спільної власності територіальних громад сіл, селищ, міст Рівненської області", затвердженого рішенням Рівненської обласної ради від 04.03.2014 року №1142, в частині надання голові обласної ради в міжсесійний період повноважень призначати і звільняти керівників комунальних підприємств, таким, що не відповідає правовим актам вищої юридичної сили - Конституції України та Закону України "Про місцеве самоврядування" і є незаконним;

-визнати розпорядження Голови Рівненської обласної ради ОСОБА_5 №325 від 11.12.2015 року, №326 від 16.12.2015 року, №57 від 12.02.2016 року та акт службового розслідування від 11.02.2016 року незаконними і такими, що не відповідають правовому акту вищої юридичної сили Постанові Кабінету Міністрів України №950 від 13.06.2000 року "Про затвердження порядку службового розслідування стосовно осіб, уповноважених на виконання функцій держави або місцевого самоврядування" та КЗпП України;

-визнати протиправним та скасувати розпорядження голови Рівненської обласної ради №58 "Про звільнення ОСОБА_3В.";

-поновити позивача на посаді директора комунального закладу "Дубенський будинок-інтернат для громадян похилого віку та інвалідів" Рівненської обласної ради;

-стягнути з Рівненської обласної ради на користь позивача заробітну плату за час вимушеного прогулу.

Ухвалою Рівненського окружного адміністративного суду від 14 березня 2016 року відмовлено ОСОБА_3 у відкритті провадження у вказаній адміністративній справі.

Вважаючи, що рішення суду першої інстанції прийнято з порушенням норм процесуального права, позивач звернувся до Житомирського апеляційного адміністративного суду із апеляційною скаргою, в якій просить назване рішення суду скасувати та направити справу до суду першої інстанції для продовження її розгляду.

На підтвердження доводів апеляційної скарги позивач зазначив, що місцевим загальним як адміністративним судам, відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 18 КАС України підсудні адміністративні справи, у яких однією зі сторін є орган чи посадова особа місцевого самоврядування, посадова чи службова особа органу місцевого самоврядування, крім тих, які підсудні окружним адміністративним судам.

Заслухавши доповідь судді-доповідача, пояснення представників сторін, розглянувши та обговоривши доводи, наведені у апеляційній скарзі, перевіривши матеріали справи, колегія суддів Житомирського апеляційного адміністративного суду дійшла висновку, що апеляційна скарга не підлягає до задоволення з огляду на наступне.

Суд першої інстанції, відмовляючи у відкритті провадження, виходив з того, що діяльність директора комунального закладу Рівненської обласної ради не є публічною службою в розумінні КАС України, оскільки з ним укладається контракт у відповідності до вимог КЗпП України на основі Типової форми, затвердженої Постановою Кабінету Міністрів України від 02.08.1995 року №597.

Колегія суддів погоджується з такими висновками суду першої інстанції виходячи з наступного.

Відповідно до ст.2 КАС України завданням адміністративного судочинства є захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їх посадових та службових осіб, інших суб'єктів при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень.

До адміністративних судів згідно з ч.2 цієї ж статті можуть бути оскаржені будь-які рішення, дії чи бездіяльність суб'єктів владних повноважень, крім випадків, коли щодо таких рішень, дій чи бездіяльності Конституцією чи законами України встановлено інший порядок судового провадження.

Частинами 3, 4 ст.ст.105 КАС України встановлені вимоги, які може містити адміністративний позов: скасування або визнання нечинним рішення відповідача - суб'єкта владних повноважень повністю чи окремих його положень; зобов'язання відповідача - суб'єкта владних повноважень прийняти рішення або вчинити певні дії; зобов'язання відповідача - суб'єкта владних повноважень утриматися від вчинення певних дій; стягнення з відповідача - суб'єкта владних повноважень коштів на відшкодування шкоди, завданої його незаконним рішенням, дією або бездіяльністю; виконання зупиненої чи не вчиненої дії; встановлення наявності чи відсутності компетенції (повноважень) суб'єкта владних повноважень; примусове відчуження земельної ділянки, інших об'єктів нерухомого майна, що на ній розміщені, з мотивів суспільної необхідності.

Частиною 4 цієї статті визначено, що позовна заява може містити, крім визначених частиною третьою цієї статті, інші вимоги на захист прав, свобод чи інтересів у сфері публічно-правових відносин.

Виходячи із загального розуміння правового спору, публічно-правовий спір - це відносини, які виникають внаслідок реального або уявного порушення прав, свобод та інтересів учасників публічно-правових відносин, що виникають між органами влади і їх посадовими чи службовими особами, які здійснюють владні управлінські функції на основі законодавства та юридичними чи фізичними особами.

Для визнання спору як публічно-правового необхідно встановити наявність сукупності двох ознак, а саме: 1) участь у справі сторони, яка є органом державної влади, органом місцевого самоврядування, їхньої посадової чи службової особи; 2) правовідносини, що виникли між сторонами у справі мають носити публічно-правовий характер.

Тому, не є публічною службою у розумінні КАС України діяльність керівників та інших працівників державних чи комунальних підприємств, установ.

Як вбачається з матеріалів справи, що 11.12.2015 року головою Рівненської обласної ради прийнято розпорядження №325 "Про проведення службового розслідування стосовно директора комунального закладу "Дубенський будинок-інтернат для громадян похилого віку та інвалідів" Рівненської обласної ради ОСОБА_3В.".

16.12.2015 року головою Рівненської обласної ради прийнято розпорядження №326 "Про відсторонення ОСОБА_3 від виконання повноважень за посадою директора комунального закладу "Дубенський будинок-інтернат для громадян похилого віку та інвалідів" Рівненської обласної ради".

11.02.2016 року відносно директора комунального закладу "Дубенський будинок-інтернат для громадян похилого віку та інвалідів" Рівненської обласної ради ОСОБА_3 складено акт службового розслідування, який погоджено розпорядженням голови Рівненської обласної ради від 12.02.2016 року №57.

12.02.2016 року головою Рівненської обласної ради прийнято розпорядження №58 "Про звільнення ОСОБА_3В.", яким достроково припинено 12.02.2016 року контракт з директором комунального закладу "Дубенський будинок-інтернат для громадян похилого віку та інвалідів" Рівненської обласної ради ОСОБА_3.

Вказані розпорядження та акт службового розслідування оскаржуються позивачем в межах поданого ним адміністративного позову, поряд з вимогами про поновлення на посаді та стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу.

Таким чином, враховуючи вимоги зазначеного позову, колегія суддів погоджується з висновком судді суду першої інстанції про те, що вказана справа не може розглядатись в порядку адміністративного судочинства, оскільки розгляд таких вимог передбачено нормами цивільного процесуального законодавства.

За змістом п.1 ч.1 ст.109 КАС України суддя відмовляє у відкритті провадження в адміністративній справі, якщо заяву не належить розглядати в порядку адміністративного судочинства.

Таким чином, колегія суддів вважає, що суддя суду першої інстанції прийшов до правильного висновку про відмову у відкритті провадження в даній справі.

Доводи апеляційної скарги спростовуються викладеним, а тому вона є такою, що задоволенню не підлягає.

За змістом ст.159 КАС України судове рішення повинно бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права, обґрунтованим - ухвалене судом на підставі повного та всебічного з'ясування обставин в адміністративній справі, підтверджених доказами, дослідженими в судовому засіданні.

З урахуванням вище викладеного, колегія суддів дійшла висновку, що суддею суду першої інстанції ухвалено судове рішення з додержання норм процесуального права, в зв'язку з чим вимоги апеляційної скарги не підлягають задоволенню.

Керуючись ст.ст. 195, 196, 198, 200, 205, 206 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

УХВАЛИВ:

Апеляційну скаргу ОСОБА_3 залишити без задоволення, постанову Рівненського окружного адміністративного суду від "14" березня 2016 р. - без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржена протягом двадцяти днів з дня складання її в повному обсязі шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Вищого адміністративного суду України.

Головуючий суддя С.М. Шевчук

судді: Г.І. Майор

ОСОБА_2

Роздруковано та надіслано:р.л.п.

1- в справу:

2 - позивачу/позивачам: ОСОБА_3 АДРЕСА_1,35600

3- відповідачу/відповідачам: Рівненська обласна рада майдан Просвіти, 1,м.Рівне,33028

4-третій особі: - ,