Постанова № 57895439, 19.05.2016, Харківський апеляційний адміністративний суд

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

19 травня 2016 р. Справа № 816/4717/15Колегія суддів Харківського апеляційного адміністративного суду у складі:

Головуючого судді: Курило Л.В.,

Суддів: Присяжнюк О.В. , Русанової В.Б. ,

за участю секретаря судового засідання - Дудки О.А.,

представника позивача - ОСОБА_1,

представника відповідача - Забєлінського О.С.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Харківського апеляційного адміністративного суду адміністративну справу за апеляційною скаргою Управління Міністерства внутрішніх справ України в Полтавській області на постанову Полтавського окружного адміністративного суду від 02.02.2016р. по справі № 816/4717/15

за позовом ОСОБА_3

до Управління Міністерства внутрішніх справ України в Полтавській області , Кременчуцького міського відділу Управління Міністерства внутрішніх справ України в Полтавській області

про визнання протиправним та скасування наказу, поновлення на роботі, зобов'язання вчинити певні дії,

ВСТАНОВИЛА:

У грудні 2015 року ОСОБА_3 (далі - ОСОБА_3, позивач) звернувся до суду з адміністративним позовом до Управління Міністерства внутрішніх справ України в Полтавській області, Кременчуцького міського відділу Управління Міністерства внутрішніх справ України в Полтавській області, в якому просив суд:

- визнати протиправним та скасувати наказ Управління МВС України в Полтавській області № 625 о/с від 06 листопада 2015 року, в частині звільнення ОСОБА_3 з органів внутрішніх справ України відповідно до пункту 64 "д" (у запас через службову невідповідність). Підстава : рішення атестаційної комісії від 04 листопада 2015 року;

- поновити ОСОБА_3 на посаді оперуповноваженого сектору боротьби з незаконним обігом наркотиків Кременчуцького міського відділу УМВС України в Полтавській області;

- зобов'язати Головне управління Національної поліції в Полтавській області нарахувати та виплатити ОСОБА_3 середнє грошове утримання за час вимушеного прогулу з 06 листопада 2015 року по день поновлення на роботі;

- допустити до негайного виконання постанову суду в частині поновлення ОСОБА_3 на роботі на посаді оперуповноваженого сектору боротьби з незаконним обігом наркотиків Кременчуцького міського відділу УМВС України в Полтавській області та виплатити середнє грошове утримання за час вимушеного прогулу у межах суми стягнення за один місяць.

Постановою Полтавського окружного адміністративного суду від 02.02.2016 року адміністративний позов ОСОБА_3 задоволено.

Визнано протиправним та скасовано наказ Управління МВС України в Полтавській області № 625 о/с від 06 листопада 2015 року в частині звільнення ОСОБА_3 з органів внутрішніх справ України відповідно до пункту 64 "д" (у запас через службову невідповідність).

Поновлено ОСОБА_3 на посаді оперуповноваженого сектору боротьби з незаконним обігом наркотиків Кременчуцького міського відділу УМВС України в Полтавській області з 06 листопада 2015 року.

Зобов'язано Управління Міністерства внутрішніх справ України в Полтавській області нарахувати та виплатити ОСОБА_3 середнє грошове утримання за час вимушеного прогулу з 06 листопада 2015 року по день поновлення на роботі.

Постанову в частині поновлення на роботі та стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу з розрахунку за один місяць - допущено до негайного виконання.

Не погодившись з постановою суду першої інстанції, Управління Міністерства внутрішніх справ України в Полтавській області подало апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, просило скасувати оскаржувану постанову та прийняти нову постанову, якою відмовити в задоволенні позовних вимог в повному обсязі.

Позивач надав письмові заперечення на апеляційну скаргу Управління Міністерства внутрішніх справ України в Полтавській області, в яких, посилаючись на законність та обґрунтованість постанови суду першої інстанції, просить апеляційну скаргу залишити без задоволення, а постанову суду першої інстанції залишити без змін.

Представник відповідача - Управління Міністерства внутрішніх справ України в Полтавській області - в судовому засіданні суду апеляційної інстанції вимоги апеляційної скарги підтримав в повному обсязі, просив скасувати оскаржувану постанову та прийняту нову постанову, якою відмовити у задоволенні позову.

Представник позивача в судовому засіданні суду апеляційної інстанції просив апеляційну скаргу відповідача залишити без задоволення, постанову суду першої інстанції залишити без змін.

У судове засідання суду апеляційної інстанції, призначене на 19.05.2016 р., представники сторін не прибули, про дату, час та місце розгляду справи повідомлені своєчасно та належним чином. Представник Управління Міністерства внутрішніх справ України в Полтавській області надіслав клопотання про розгляд справи за його відсутності.

Неприбуття у судове засідання сторін або інших осіб, які беруть участь у справі, належним чином повідомлених про дату, час та місце апеляційного розгляду, відповідно до ч.4 ст. 196 Кодексу адміністративного судочинства України, не перешкоджає судовому розгляду справи.

Відповідно до ч.1 ст. 41 Кодексу адміністративного судочинства України фіксування судового засідання 19.05.2016 р. за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалось.

Колегія суддів, заслухавши суддю-доповідача, вислухавши представників сторін, переглянувши в межах апеляційної скарги постанову суду та доводи апеляційної скарги, дослідивши матеріали справи, вважає, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню з наступних підстав.

Судом першої інстанції встановлено та підтверджено в суді апеляційної інстанції, що ОСОБА_3 з 02.08.2004р. проходив службу в органах внутрішніх справ, а з 26.06.2015 р. - на посаді оперуповноваженого сектору боротьби з незаконним обігом наркотиків Кременчуцького міського відділу Полтавської області, має спеціальне звання "капітан міліції".

На виконання наказу МВС України від 22.10.2015 р. №1279 "Про проведення позачергового атестування особового складу підрозділів боротьби з незаконним обігом наркотиків ГУМВС, УМВС", Управлінням Міністерства внутрішніх справ України в Полтавській області винесено наказ від 23.10.2015 р. №1015 "Про проведення позачергового атестування особового складу підрозділів боротьби з незаконним обігом наркотиків УМВС" ( а.с.87).

02.11.2015 р. старшим начальником - начальником УБНОН УМВС України в Полтавській області підполковником міліції Нізельковським Г.О. в атестаційному листі позачергового атестування, у графі "висновок старшого начальника (керівника)" зазначено: "займаній посаді відповідає".

04.11.2015 р. відбулось засідання атестаційної комісії, під час якого комісією прийнято рішення, що позивач займаній посаді не відповідає та підлягає звільненню з органів внутрішніх справи через службову невідповідність. ( а.с.67-68).

Наказом УМВС України в Полтавській області від 06.11.2015р. №625о/с позивача звільнено з органів внутрішніх справ за пунктом 64 "д" Положення про проходження служби рядовим і начальницьким складом органів внутрішніх справ (у запас) через службову невідповідність (а.с. 15).

Підставою для винесення спірного наказу стало рішення атестаційної комісії УМВС України в Полтавській області від 04.11.2015р., відповідно до якого ОСОБА_3 займаній посаді не відповідає та підлягає звільненню з органів внутрішніх справ через службову невідповідність.

Управління кадрового забезпечення УМВС в Полтавській області листом від 06.11.2015р. вих. № 1/2-3851 повідомило ОСОБА_3 про те, що наказом УМВС України в Полтавській області від 06.11.2015р. №625о/с його звільнено з органів внутрішніх справ у запас через скорочення штатів відповідно до Положення про проходження служби рядовим і начальницьким складом органів внутрішніх справ України (а.с. 14).

Задовольняючи позов, суд першої інстанції виходив з того, що Управлінням Міністерства внутрішніх справ України в Полтавській області та Кременчуцьким міським відділом Управління Міністерства внутрішніх справ України в Полтавській області не доведено правомірності звільнення ОСОБА_3 з урахуванням вимог, встановлених частиною другою статті 19 Конституції України та частиною третьою статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України, а тому позов підлягає задоволенню.

Даючи правову оцінку обставинам вказаної справи, колегія суддів апеляційної інстанції зважає на наступне.

Спеціальним законодавством урегульовані питання, пов'язані із прийняттям (обранням, призначенням) громадян на публічну службу, її проходженням та звільненням із неї (її припиненням). До таких законодавчих актів належать, зокрема, Закон України "Про міліцію" (чинний на момент виникнення спірних правовідносин), Положення про проходження служби рядовим і начальницьким складом органів внутрішніх справ, затверджене постановою Кабінету Міністрів УРСР від 29.07.1991 р. №114 (надалі - Положення № 114).

Згідно зі статтею 18 Закону України "Про міліцію" (чинного на момент виникнення спірних правовідносин) порядок та умови проходження служби в міліції регламентуються Положенням про проходження служби особовим складом органів внутрішніх справ, затверджуваним Кабінетом Міністрів України.

Пунктом 64 Положення про проходження служби рядовим і начальницьким складом органів внутрішніх справ, затвердженого постановою Кабінету Міністрів УРСР від 29.07.1991 р. №114 врегульовано питання звільнення зі служби в запас осіб рядового і молодшого начальницького складу органів внутрішніх справ. У цьому пункті наведено вичерпний перелік підстав для звільнення зі служби, зокрема, за віком, через хворобу, через обмежений стан здоров'я, через службову невідповідність, за порушення дисципліни.

Відповідно до п. 47 Положення № 114, з метою вдосконалення діяльності органів внутрішніх справ, підвищення ефективності їх роботи, поліпшення добору, розстановки і виховання кадрів, стимулювання підвищення кваліфікації, ініціативності, творчої активності та відповідальності працівників за доручену справу проводиться атестація осіб рядового і начальницького складу. При цьому, всебічно оцінюються їх ділові, професійні, моральні та особисті якості, рівень культури і здатність працювати з людьми, робляться висновки про відповідність займаній посаді і даються рекомендації щодо подальшої служби. Атестації осіб рядового і начальницького складу має передувати підготовча робота (організаційні та виховні заходи, індивідуальні бесіди з тими, хто підлягає атестації).

На виконання пунктів 47, 48 Положення та з метою удосконалення діяльності органів внутрішніх справ, підвищення ефективності їх роботи та підтвердження професійного рівня працівників, поліпшення їх добору, наказом МВС України від 22 березня 2005 року № 181 затверджено Інструкцію про порядок проведення атестування особового складу органів внутрішніх справ України.

Відповідно до пункту 1.2 цієї Інструкції (яка була чинною на момент виникнення спірних правовідносин) головним завданням атестування є оцінка ділових, професійних, особистих якостей особового складу органів та підрозділів внутрішніх справ, їх освітнього та кваліфікаційного рівня, фізичної підготовки на підставі глибокого і всебічного вивчення, визначення відповідності посадам, які вони обіймають, стимулювання їх творчої активності та відповідальності за стан боротьби зі злочинністю, зміцнення правопорядку, визначення перспектив їх службової кар'єри, запобігання вчиненню працівниками органів внутрішніх справ України протиправних дій, а також виявлення таких працівників, які не спроможні виконувати покладені на них завдання.

Атестування осіб середнього, старшого і вищого начальницького складу проводиться: на кожній із займаних посад через чотири роки; при призначенні на вищу посаду, переміщенні на нижчу посаду і звільненні з органів внутрішніх справ, якщо переміщення по службі або звільнення провадиться по закінченні року з дня останньої атестації (пункт 1.4 Інструкції).

Метою проведення атестації є вирішення можливості в той чи інший спосіб залишення на службі і, як крайній захід, пропозиція щодо звільнення зі служби у зв'язку зі службовою невідповідністю виходячи з професійних, моральних і особистих якостей.

Судом встановлено, що 23.10.2015р. УМВС України в Полтавській області прийнято наказ №1015 "Про проведення позачергового атестування особового складу підрозділів боротьби з незаконним обігом наркотиків УМВС" (а.с. 87). Цим наказом зобов'язано начальника Кременчуцького МВ забезпечити підготовку атестаційних листів на працівників, які підлягають атестуванню.

Відповідно до п. 3.1 Інструкції позивач ознайомлений зі змістом атестаційного листа та згоден з його змістом, про що у відповідній графі атестаційного листа ним зроблено підпис (а.с. 67).

Згідно з пунктом 3.3. Інструкції старші начальники зобов'язані всебічно розглянути зміст атестаційного листа, з'ясувати відповідність викладених у ньому даних дійсному стану справ у службовій діяльності особи, яка атестується, власноручно записати у відповідному розділі атестаційного листа свій висновок, поставити дату та підпис.

02.11.2015 р. старшим начальником - начальником УБНОН УМВС України в Полтавській області підполковником міліції Нізельковським Г.О. в атестаційному листі позачергового атестування, у графі "висновок старшого начальника (керівника)" зазначено: "займаній посаді відповідає".

Порядок організації, підготовки, проведення атестування та затвердження висновку атестаційної комісії визначений розділом 4 Інструкції.

Пунктом 4.4. цієї Інструкції передбачено, що у разі незгоди з відомостями, відображеними в атестаційному листі, особа, яка атестується, негайно викладає свої мотивовані заперечення в окремому рапорті чи відповідному розділі першого примірника атестаційного листа і ставить під цим текстом свій підпис та дату. У таких випадках старший відносно до безпосереднього начальника протягом 10 днів організовує додаткову перевірку і готує висновок по суті цих заперечень, з яким ознайомлюється атестант. При відмові атестанта від підпису начальником складається акт за підписом двох працівників служби.

Відповідно до пункту 4.5. Інструкції атестаційний лист після розгляду старшими начальниками передається на розгляд до атестаційної комісії.

Зокрема, при атестуванні слід дотримуватися такого порядку (пункт 4.7.):

- особа, яка атестується (далі - атестант), заздалегідь попереджається про час та місце засідання атестаційної комісії;

- атестаційний лист повинен бути розглянутий на засіданні атестаційної комісії, як правило, у присутності атестанта. Атестаційна комісія має право викликати на своє засідання інших осіб для заслуховування їх пояснень, а також робити запити про надання необхідних матеріалів і документів, що стосуються службової діяльності особи, яка атестується;

- якщо особа рядового і начальницького складу, яка атестується, не з'явилася на засідання атестаційної комісії без поважних причин, то комісія може провести атестування за її відсутності, про що робиться відповідний запис у протоколі засідання атестаційної комісії та атестаційному листі. Витяг з протоколу разом з атестаційним листом долучається до особової справи.

На підставі всебічного розгляду показників роботи, професійної компетентності працівника і його ділових та особистих якостей комісія шляхом відкритого голосування приймає один з таких висновків: "займаній посаді відповідає" або "займаній посаді не відповідає" (пункт 4.11).

У висновку атестаційної комісії поряд з визначенням відповідності працівника, який атестується, до займаної посади і викладенням рекомендацій про його подальше службове використання може бути вказано, яких недоліків по службі та в особистій поведінці він повинен позбутися, встановлено термін для їх усунення.

Такими, що не відповідають займаним посадам, визнаються працівники, які мають хоча б один із наступних недоліків: низькі показники оперативно-службової діяльності; не забезпечують належним чином доручену ділянку роботи; не приділяють уваги підвищенню знань та професійної майстерності, бойової і фізичної підготовки; склали заліки зі службової та бойової підготовки на оцінку "незадовільно"; порушують порядок і правила, установлені законодавством України, присягою, статутами, нормативними актами Міністерства внутрішніх справ України і наказами начальників органів внутрішніх справ, що видаються в межах їх повноважень.

Висновки атестаційної комісії приймаються простою більшістю голосів за наявності на засіданні не менше двох третин від числа членів комісії і підписуються головою та секретарем. Підсумки голосування заносяться до протоколу засідання атестаційної комісії, який підписують голова цієї комісії і секретар. Атестаційні висновки затверджуються начальником, якому надано право приймання та звільнення працівників з органів внутрішніх справ, або особою, що виконує його обов'язки (пункт 4.12. Інструкції).

Затверджені атестаційні листи у тижневий термін надсилаються до органів внутрішніх справ за місцем служби осіб, які атестувалися, для оголошення результатів (пункт 4.13. Інструкції).

За змістом пунктів 4.14 - 4.16 Інструкції визначено, що безпосередні начальники зобов'язані одразу після отримання атестаційних листів оголосити їх результати за місцем служби особам рядового і начальницького складу, які атестувалися. Працівникам, які були відсутні на службі з поважних причин, результати оголошуються одразу після їх прибуття до місця служби.

Особа, яка атестувалася, ознайомившись із висновком атестаційної комісії, ставить під ним свій підпис і дату.

У разі незгоди з висновком атестаційної комісії особа рядового чи начальницького складу після засідання атестаційної комісії протягом 10 днів з часу оголошення цього висновку подає мотивований рапорт на ім'я прямого начальника. Рапорти підлягають розгляду у місячний термін з дня подання.

Судом встановлено, що 04.11.2015 року атестаційною комісією УМВС України в Полтавській області прийнято висновок, що за результатами атестування оперуповноважений сектору боротьби з незаконним обігом наркотиків Кременчуцького міського відділу, капітан міліції ОСОБА_3, займаній посаді не відповідає, підлягає звільненню з ОВС через службову невідповідність.

Підставою для винесення оскаржуваного наказу УМВС України в Полтавській області від 06.11.2015 р. №625 о/с, на підставі якого звільнено позивача у запас через службову невідповідність, слугувало рішення атестаційної комісії від 04.11.2015р. (а.с. 15).

Колегія суддів зауважує, що в порушення пункту 4.16 Інструкції ОСОБА_3 не був ознайомлений з висновками атестаційної комісії.

Крім того, 12.11.2015р., під час отримання трудової книжки та витягу з наказу про звільнення з органів внутрішніх справ, позивача також не було ознайомлено з висновком атестаційної комісії від 04.11.2015р.

Отже, ОСОБА_3 був позбавлений права на висловлення незгоди з відомостями, викладеними в атестаційному листі, шляхом негайного викладення мотивованих заперечень, в окремому рапорті чи відповідному розділі першого примірника атестаційного листа.

Не приймаються до уваги посилання апелянта на те, що не ознайомлення позивача з рішенням атестаційної комісії не могло вплинути на саме рішення, яке було прийнято у встановленому Інструкцією №181 порядку, оскільки ці доводи грунтуються лише на припущеннях скаржника.

Як правомірно враховано судом першої інстанції, відсутні відомості щодо проведення підготовчої роботи з ОСОБА_3 перед атестацією, зокрема, будь-які доповіді, пояснення або відомості про проведення бесід з позивачем. У витязі з протоколу засідання атестаційної комісії від 04.11.2015р. не зазначено причин та обставин, за яких комісія прийняла рішення про невідповідність ОСОБА_3 займаній посаді, та не мотивовано доцільність його звільнення з органів внутрішніх справ саме з цих причин.

При цьому, УМВС України в Полтавській області листом від 06.11.2015р. №1/2-3851 повідомило ОСОБА_3 про те, що наказом УМВС України в Полтавській області від 06.11.2015р. №625 о/с, останнього звільнено з органів внутрішніх справ у запас через скорочення штатів відповідно до Положення про проходження служби рядовим і начальницьким складом органів внутрішніх справ України (а.с. 14).

Між тим, в оскаржуваному наказі підставою звільнення позивача зазначено пункт 64 "д" Положення про проходження служби рядовим і начальницьким складом органів внутрішніх справ" (у запас через службову невідповідність), а не через скорочення штатів, як це зазначено у повідомленні УМВС України в Полтавській області від 06.11.2015р. №1/2-3851.

Крім того, наказ про звільнення позивача було видано передчасно, а саме - до спливу десятиденного строку, встановленого Інструкцією для оскарження рішення атестаційної комісії.

За таких обставин колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції, що відповідачем було порушено процедуру звільнення позивача з органів внутрішніх справ, зокрема, не дотримання приписи пункту 4.16 Інструкції.

Відповідно до ч.1 ст.235 КЗпП у разі звільнення без законної підстави або незаконного переведення на іншу роботу працівник повинен бути поновлений на попередній роботі органом, який розглядає трудовий спір.

Оскільки ОСОБА_3 звільнено без законних підстав, то поновлення його порушених прав повинно бути здійснено шляхом поновлення на посаді, яку обіймав позивач на час звільнення.

Доводи апелянта про неможливість поновлення позивача на посаді, яку обіймав позивач, у зв'язку з ліквідацією Кременчуцького міського відділу УМВС України в Полтавській області, колегія суддів вважає необгрунтованими, оскільки відповідачем не надано ані до суду першої інстанції, ані до суду апеляційної інстанції доказів того, що на момент розгляду справи процедура ліквідації Кременчуцького міського відділу УМВС України в Полтавській області завершена, а запис про припинення юридичної особи Кременчуцького міського відділу УМВС України в Полтавській області внесено до Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців.

Щодо доводів апелянта про безпідставне покладення на УМВС обов'язку нарахувати та виплатити позивачу грошове забезпечення за час вимушеного прогулу колегія суддів зазначає наступне.

Згідно з пунктом 24 розділу II Положенням про проходження служби рядовим і начальницьким складом органів внутрішніх справ, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 29.07.91 р. № 114, у разі незаконного звільнення або переведення на іншу посаду особи рядового, начальницького складу органів внутрішніх справ підлягають поновленню на попередній посаді з виплатою грошового забезпечення за час вимушеного прогулу або різниці в грошовому забезпеченні за час виконання службових обов'язків, але не більш як за один рік. Якщо заява про поновлення на службі розглядається більше одного року не з вини особи рядового, начальницького складу, така особа має право на отримання грошового забезпечення за весь час вимушеного прогулу.

Аналогічні положення містить ч. 2 ст. 235 Кодексу законів про працю України при винесенні рішення про поновлення на роботі орган, який розглядає трудовий спір приймає рішення про виплату працівникові середнього заробітку за час вимушеного прогулу або різниці в заробітку за час виконання нижче оплачуваної роботи, але не більш як за один рік. Якщо заява про поновлення на роботі розглядається більше одного року, не з вини працівника, орган, який розглядає трудовий спір, виносить рішення про виплату середнього заробітку за весь час вимушеного прогулу.

Обчислення середньої заробітної плати у всіх випадках її збереження проводиться відповідно до Порядку обчислення середньої заробітної плати, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 08 лютого 1995 року № 100.

З врахуванням вимог зазначеної норми колегія суддів приходить до висновку про необхідність стягнення з Кременчуцького МВ УМВСУ в Полтавській області на користь позивача грошового забезпечення за час вимушеного прогулу.

Абзацом 3 п. 2 Постанови КМ України від 08.02.1995 року № 100 "Про затвердження Порядку обчислення середньої заробітної плати" (далі - Порядок № 100), середньомісячна заробітна плата за час вимушеного прогулу працівника обчислюється виходячи з виплат за останні два календарні місяці роботи, що передують події, з якою пов'язана виплата, тобто ті, що передують дню звільнення працівника з роботи.

Відповідно до п. 5 р. IV Порядку № 100, основою для визначення загальної суми заробітку, що підлягає виплаті за час вимушеного прогулу, є середньоденна (середньогодинна) заробітна плата працівника, яка згідно з п. 8 цього Порядку визначається діленням заробітної плати за фактично відпрацьовані протягом двох місяців робочі (календарні) дні на кількість відпрацьованих робочих днів (годин), а у випадках, передбачених чинним законодавством - календарних днів за цей період.

Після визначення середньоденної заробітної плати як розрахункової величини для нарахування виплат працівникові здійснюється нарахування загальної суми середнього заробітку за час вимушеного прогулу, яка обчислюється шляхом множення середньоденної заробітної плати на середньомісячну кількість робочих днів у розрахунковому періоді (абз. 2 п. 8 Порядку).

Середньомісячна кількість робочих днів розраховується діленням на 2 сумарної кількості робочих днів за останні два календарні місяці згідно з графіком роботи підприємства, установи, організації, встановленим з дотриманням вимог законодавства (абз. 3 п. 8 Порядку).

Відповідно до наявної у справі довідки від 19.05.2016 р. № 10860/115/107-16, яка не оспорюється сторонами по справі, середньодобовий заробіток позивача на день звільнення складав 208,38 грн.

Позивача звільнено з 06.11.2015 року, а тому період вимушеного прогулу позивача складає 89 днів (до дня розгляду і вирішення справи судом).

Судом встановлено, що після звільнення згідно з наказом № 625 о/с від 06.11.2015 р. та до його поновлення на роботі на посаді, з якої його було звільнено, позивач не працевлаштовувався.

Отже, за період вимушеного прогулу позивача за 89 днів ( за період з 06.11.2015 р. по 02.02.2016 р.) грошове забезпечення позивача становить 18545,82 грн. (208,38 х 89= 18545,82).

Разом з тим, колегія суддів дійшла висновку про порушення судом першої інстанції норм матеріального права в частині обрання судом способу захисту прав позивача шляхом зобов'язання Управління МВС України в Полтавській області нарахувати та виплатити ОСОБА_3 середнього грошового утримання за час вимушеного прогулу з наступних підстав.

Судом встановлено, що на день звільнення ОСОБА_3 проходив службу на посаді оперуповноваженого сектору боротьби з незаконним обігом наркотиків Кременчуцького міського відділу УМВС України в Полтавській області, яким безпосередньо здійснювалось нарахування та виплата грошового забезпечення позивачу.

Наказом МВС України від 31.12.2007 р. №499, зареєстрованим в Міністерстві юстиції України 12.03.2008 р. за №205/14896, затверджено Інструкцію про порядок виплати грошового забезпечення особам рядового і начальницького складу органів внутрішніх справ (далі - Інструкція).

Відповідно до п. 1.6 Інструкції грошове забезпечення осіб рядового і начальницького складу органів внутрішніх справ виплачується за місцем служби.

Таким чином, обов'язок по виплаті позивачу грошового забезпечення за час вимушеного прогулу покладено на Кременчуцький міський відділ Управління Міністерства внутрішніх справ України.

Відповідно до частини першої статті 6 Кодексу адміністративного судочинства України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до адміністративного суду, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб'єкту владних повноважень порушені її права, свободи або інтереси.

Встановлення статтями 105 та 162 КАС України способів захисту не виключає застосування інших способів захисту, зокрема, тих, які встановленні КЗпП при розгляді вимог про поновлення на роботі.

Колегія суддів дійшла висновку, що належним способом захисту прав позивача є стягнення з Кременчуцького міського відділу Управління Міністерства внутрішніх справи України в Полтавській області на користь ОСОБА_3 грошового забезпечення за час вимушеного прогулу з 06.11.2015 р. по 02.02.2016 р. в розмірі 18545,82 грн.

За таких обставин, постанова суду в цій частині має бути змінена в порядку статті 201 Кодексу адміністративного судочинства України.

Відповідно до ст. 159 Кодексу адміністративного судочинства України, судове рішення повинно бути законним та обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Згідно з ч. 2 ст. 205 Кодексу адміністративного судочинства України суд апеляційної інстанції за наслідками розгляду апеляційної скарги може своєю постановою змінити постанову суду першої інстанції або прийняти нову постанову, якими суд апеляційної інстанції задовольняє або не задовольняє позовні вимоги.

Судові витрати по справі підлягають розподілу в порядку ст.94 Кодексу адміністративного судочинства України.

Керуючись ст. 41, 160, 167, 195, 196, п. 2 ч.1 ст. 198, ст. 201, ч.2 ст.205, ст. 207, 209, 254 Кодексу адміністративного судочинства, колегія суддів, -

П О С Т А Н О В И Л А:

Апеляційну скаргу Управління Міністерства внутрішніх справ України в Полтавській області задовольнити частково.

Постанову Полтавського окружного адміністративного суду від 02.02.2016 р. по справі №816/4717/15 змінити.

Викласти абзац четвертий резолютивної частини постанови Полтавського окружного адміністративного суду від 02.02.2016р. по справі № 816/4717/15 в наступній редакції: "Стягнути з Кременчуцького міського відділу Управління Міністерства внутрішніх справ України в Полтавській області (Полтавська область, м. Кременчук, вул. 29 Вересня,6) на користь ОСОБА_3 (ідентифікаційний код НОМЕР_1) грошове забезпечення за час вимушеного прогулу в розмірі 18545,82 грн".

В іншій частині постанову Полтавського окружного адміністративного суду від 02.02.2016 р. по справі № 816/4717/15 залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з моменту її проголошення та може бути оскаржена у касаційному порядку протягом двадцяти днів з дня складання постанови у повному обсязі шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Вищого адміністративного суду України.

Головуючий суддя Курило Л.В.Судді Присяжнюк О.В. Русанова В.Б. Повний текст постанови виготовлений 24.05.2016 р.