Постанова № 57895404, 17.05.2016, Харківський апеляційний адміністративний суд

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

17 травня 2016 р. Справа № 816/4719/15Колегія суддів Харківського апеляційного адміністративного суду у складі

Головуючого судді: Присяжнюк О.В.

Суддів: Русанової В.Б. , Курило Л.В.

за участю секретаря судового засідання - Дудки О.А.,

за участю: позивача - ОСОБА_1,

представника відповідача - Сиромятнікова В.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Харківського апеляційного адміністративного суду адміністративну справу за апеляційною скаргою Управління Міністерства внутрішніх справ України в Полтавській області на постанову Полтавського окружного адміністративного суду від 18.02.2016р. по справі № 816/4719/15

за позовом ОСОБА_1

до Головного управління Національної поліції в Полтавській області , Управління Міністерства внутрішніх справ України в Полтавській області , Машівського районного відділу Управління Міністерства внутрішніх справ України в Полтавській області

про поновлення на роботі,

ВСТАНОВИЛА:

ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до Головного Управління національної поліції в Полтавській області, Управління Міністерства внутрішніх справ України в Полтавській області, Машівського районного відділу управління Міністерства внутрішніх справ України в Полтавській області, в якому, з урахуванням подальших уточнень, просив: визнати неправомірним та скасувати наказ начальника УМВС України в Полтавській області полковника міліції Беха О.В. від 06.11.2015 р. за № 625 о/с в частині звільнення з посади майора міліції ОСОБА_1 - дільничного інспектора міліції сектору дільничних інспекторів міліції Машівського районного відділу УМВС України а Полтавській області - у запас Збройних Сил України за пунктом 64 підпунктом «г» (через скорочення штатів); поновити ОСОБА_1 на посаді дільничного інспектора міліції сектору дільничних інспекторів міліції Машівського районного відділу УМВС України а Полтавській області з 06.11.2015 р.; зобов'язати Головне управління Національної поліції в Полтавській області розглянути кандидатуру ОСОБА_1 для зайняття посади відповідно до пункту 9 Розділу Прикінцеві та перехідні положення Закону України «Про Національну поліцію» у Головному управлінні Національної поліції в Полтавській області та видати відповідний наказ з цього приводу; зобов'язати Головне управління Національної поліції в Полтавській області нарахувати та виплатити ОСОБА_1 середній заробіток за час вимушеного прогулу починаючи з 06.11.2015 р. по дату прийняття рішення судом про поновлення на роботі; зобов'язати УМВС України в Полтавській області виплатити ОСОБА_1 компенсацію за заподіяну йому незаконним звільненням з роботи моральну шкоду в розмірі 10 тисяч гривень.

Постановою Полтавського окружного адміністративного суду від 18.02.2016 р. позов задоволено частково, а саме: визнано неправомірним та скасовано наказ начальника УМВС України в Полтавській області полковника міліції Беха О. В. від 06 листопада 2015 року за № 625 о/с в частині звільнення з посади майора міліції ОСОБА_1 - дільничного інспектора міліції сектору дільничних інспекторів міліції Машівського районного відділу УМВС України в Полтавській області - у запас Збройних Сил України за пунктом 64 підпунктом "г" (через скорочення штатів); поновлено ОСОБА_1 на посаді дільничного інспектора міліції сектору дільничних інспекторів міліції Машівського районного відділу УМВС України в Полтавській області з 06 листопада 2015 року; зобов'язано УМВС України в Полтавській області розглянути кандидатуру ОСОБА_1 для зайняття посади відповідно до пункту 9 Розділу XI Прикінцеві та перехідні положення Закону України "Про Національну поліцію" у Головному управлінні Національної поліції в Полтавській області та видати відповідний наказ; зобов'язано УМВС України в Полтавській області нарахувати та виплатити ОСОБА_1 середній заробіток за час вимушеного прогулу починаючи з 06 листопада 2015 року по дату прийняття рішення судом про поновлення на роботі; у задоволенні інших позовних вимог відмовлено.

Відповідач Управління Міністерства внутрішніх справ України в Полтавській області, не погодившись з рішенням суду першої інстанції, подав апеляційну скаргу, в якій посилаючись на незаконність рішення суду першої інстанції в зв'язку з ненаданням належної правової оцінки обставинам справи та невірним застосуванням норм матеріального права, що призвело до неправильного вирішення справи, просить суд апеляційної інстанції скасувати постанову Полтавського окружного адміністративного суду від 18.02.2016 р. та прийняти нове судове рішення, яким відмовити у задоволенні позову в повному обсязі.

В обґрунтування вимог апеляційної скарги, апелянт посилається на порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, а саме: Закону України «Про національну поліцію», КАС України та на не відповідність висновків суду обставинам справи.

Колегія суддів, заслухавши доповідь обставин справи, перевіривши рішення суду першої інстанції, заслухавши пояснення осіб, які беруть участь у справі, доводи апеляційної скарги, дослідивши наявні в матеріалах справи докази, вважає, що вимоги апеляційної скарги підлягають частковому задоволенню з наступних підстав.

Відповідно до ст. 195 КАС України, суд апеляційної інстанції переглядає судові рішення суду першої інстанції в межах апеляційної скарги.

Судовим розглядом встановлено, що з 15.04.2001 р. по 06.11.2015 р. ОСОБА_1 проходив службу в органах внутрішніх справ Полтавської області, остання посада - дільничний інспектор міліції сектору ДІМ Машівського РВ УМВС України в Полтавській області, вислуга років станом на 06 листопада 2015 року складає 17 років 11 місяців 19 днів, у пільговому обчисленні 23 роки 03 місяця 28 днів, безперервний стаж служби в ОВС становить 14 років 06 місяців 21 день.

06.11.2015 року, у зв'язку із виявлення бажання проходити службу в поліції, позивачем на ім'я начальника УМВС України в Полтавській області подано рапорт про звільнення з органів внутрішніх справ за пунктом 64 "з", у зв'язку з переходом у встановленому порядку на роботу (службу) в інші міністерства, центральні органи виконавчої влади (установи, організації) згідно до Положення про проходження служби рядовим і начальницьким складом органів внутрішніх справ (а.с. 51). На зазначеному рапорті начальником Машівського РВ УМВС Пархоменка С.М. від 06.11.2015 р. проставлено резолюцію: «вважаю за недоцільне».

Наказом УМВС в Полтавській області від 06.11.2015 р. № 625 о/с, позивача звільнено з ОВС на підставі пунктів 10 та 11 розділу ХІ Закону України «Про національну поліцію» та відповідно до Положення про проходження служби рядовим і начальницьким складом ОВС за пункту 64 «г» (скорочення штатів) (а.с.50).

Задовольняючи частково позовні вимоги, суд першої інстанції виходив з того, що оскаржуваний наказ прийнято передчасно без врахування виявленого позивачем бажання проходити службу в поліції, у зв'язку з чим оскаржуваний наказ скасовано, позивача поновлено на посаді, УМВС України в Полтавській області зобов'язано розглянути кандидатуру позивача для зайняття відповідної посади у Головному управлінні Національної поліції та зобов'язано нарахувати і виплатити позивачу середній заробіток за час вимушеного прогулу, у відшкодуванні моральної шкоди відмовлено, у зв'язку з відсутністю обставин на підтвердження цієї шкоди.

Колегія суддів частково не погоджується з такими висновками суду першої інстанції з наступних підстав.

Відповідно до ч. 2 ст. 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до п. 9 Розділу ХІ «Прикінцеві та перехідні положення» Закону України «Про Національну поліцію» №580-VIII від 02.07.2015 р. працівники міліції, які виявили бажання проходити службу в поліції, за умови відповідності вимогам до поліцейських, визначеним цим Законом, упродовж трьох місяців з дня опублікування цього Закону можуть бути прийняті на службу до поліції шляхом видання наказів про призначення за їх згодою чи проходження конкурсу на посади, що заміщуються поліцейськими, у будь-якому органі (закладі, установі) поліції. Посади, що пропонуються особам, зазначеним у цьому пункті, можуть бути рівнозначними, вищими або нижчими щодо посад, які ці особи обіймали під час проходження служби в міліції.

Відповідно до пункту 8 Розділу ХІ «Прикінцеві та перехідні положення» Закону України «Про Національну поліцію», з дня опублікування цього Закону всі працівники міліції (особи рядового і начальницького складу органів внутрішніх справ), а також інші працівники Міністерства внутрішніх справ України, його територіальних органів, закладів та установ вважаються такими, що попереджені у визначеному порядку про можливе майбутнє звільнення через скорочення штатів.

Відповідно до підпункту «г» пункту 64 Положення про проходження служби рядовим і

начальницьким складом органів внутрішніх справ, затвердженого Постановою КМ УРС № 114 від 29 липня 1991 р. (в подальшому - Положення), особи середнього, старшого і вищого начальницького складу звільняються зі служби в запас (з постановкою на військовий облік) через скорочення штатів - при відсутності можливості подальшого використання на службі.

Абзацом першим пункту 47 Положення встановлено, що з метою вдосконалення діяльності органів внутрішніх справ, підвищення ефективності їх роботи, поліпшення добору, розстановки і виховання кадрів, стимулювання підвищення кваліфікації, ініціативності, творчої активності та відповідальності працівників за доручену справу проводиться атестація осіб рядового і начальницького складу. При цьому всебічно оцінюються їх ділові, професійні, моральні та особисті якості, рівень культури і здатність працювати з людьми, робляться висновки про відповідність займаній посаді і даються рекомендації щодо подальшої служби.

Згідно з пунктом 48 Положення, атестація осіб середнього, старшого і вищого начальницького складу проводиться на кожній із займаних посад через чотири роки, а також при призначенні на вищу посаду, переміщенні на нижчу посаду і звільненні з органів внутрішніх справ, якщо переміщення по службі або звільнення провадиться по закінченні року з дня останньої атестації, а у виняткових випадках незалежно від цього строку.

Аналогічне правило містить і підпункт 1.4 пункту 1 Інструкції про порядок атестування особового складу органів внутрішніх справ України, затвердженої Наказом Міністерства внутрішніх справ України № 181 від 22.03.2005 р., затвердженої в Міністерстві юстиції України 23.05.2008 р. за № 559/10839 (в подальшому - Інструкція) (в редакції чинній на момент виникнення спірних правовідносин), затвердженої на виконання пунктів 47, 48 Положення, відповідно до якого атестування осіб середнього, старшого і вищого начальницького складу проводиться: на кожній із займаних посад - через 4 роки; при призначенні на вищу посаду, переміщенні на нижчу посаду (крім випадків переміщення за особистим проханням та за станом здоров'я згідно з висновком військово-лікарської комісії) і звільненні з органів внутрішніх справ (крім випадків звільнення за віком, через хворобу, через обмежений стан здоров'я, за власним бажанням та у зв'язку з переходом на роботу до інших органів виконавчої влади).

Судовим розглядом встановлено, що наказом УМВС в Полтавській області від 06.11.2015 р. № 625 о/с ОСОБА_1 звільнено через скорочення штатів, а не: за віком; через хворобу; через обмежений стан здоров'я; за власним бажанням або у зв'язку з переходом до інших органів виконавчої влади.

Проте, в порушення вимог пунктів 47, 48 Положення, УМВС України в Полтавській області при звільнені ОСОБА_1 з органів внутрішніх справ не проведено його атестування, у зв'язку з чим оскаржуваний наказ про звільнення з посади позивача неправомірний і підлягає скасуванню.

Відповідно до пункту 24 Положення, у разі незаконного звільнення або переведення на іншу посаду особи рядового, начальницького складу органів внутрішніх справ підлягають поновленню на попередній посаді з виплатою грошового забезпечення за час вимушеного прогулу або різниці в грошовому забезпеченні за час виконання службових обов'язків, але не більш як за один рік.

Із врахуванням вищевикладеного, колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції стосовно того, що позовні вимоги ОСОБА_1 про визнання неправомірним та скасування наказу начальника УМВС України а Полтавській області полковника міліції Беха О.В. від 06.11.2015 р. за № 625 о/с в частині звільнення з посади майора міліції ОСОБА_1 - дільничного інспектора міліції сектору дільничних інспекторів міліції Машівського районного відділу УМВС України а Полтавській області - у запас Збройних Сил України за пунктом 64 підпунктом «г» (через скорочення штатів) обґрунтовані та підлягають задоволенню, позивач відповідно до п. 24 Положення, підлягає поновленню на тій посаді та у тому органі, з якого він був протиправно звільнений, а саме на посаді дільничного інспектора міліції сектору ДІМ Машівського РВ УМВС України в Полтавській області з дати його звільнення, тобто, з 06.11.2015 р., у зв'язку з чим постанова суду першої інстанції в цій частині відповідно до вимог ст. 200 КАС України підлягає залишенню без змін.

Щодо позовної вимоги ОСОБА_1 про зобов'язання УМВС України в Полтавській області про прийняти рішення щодо вирішення питання про розгляд кандидатури позивача на посаду у Головному управлінні Національної поліції в Полтавській області та видати відповідний наказ, колегія суддів зазначає наступне.

Спірні правовідносини між сторонами виникли з приводу бездіяльності відповідача щодо неприйняття ним рішення в межах компетенції, у зв'язку з чим належним способом захисту прав позивача є спонукання відповідача до прийняття рішення по суті звернення.

Проте судом першої інстанції не враховано, що вирішення питання про розгляд кандидатури позивача на посаду в Головному управлінні Національної поліції в Полтавській області є дискреційними, а завдання адміністративного судочинства полягає не у забезпеченні ефективності державного управління, а в гарантуванні дотримання прав та вимог законодавства, інакше було б порушено принцип розподілу влади.

Принцип розподілу влади заперечує надання адміністративному суду адміністративно-дискреційних повноважень - ключовим завданням якого є - здійснення правосуддя. Тому завданням адміністративного суду є контроль за легітимністю прийняття рішення.

Таким чином, вказана позовна вимога є формою втручання в дискреційні повноваження відповідача та виходить за межі завдань адміністративного судочинства.

Із урахуванням вищевикладеного, колегія суддів ввважає, що суд першої інстанції дійшов до помилкового висновку про задоволення позову ОСОБА_1 про зобов'язання УМВС України в Полтавській області розглянути кандидатуру ОСОБА_1 для зайняття посади у Головному управлінні Національної поліції в Полтавській області та видати відповідний наказ, оскільки невірно визначив спосіб захисту у спірних правовідносинах, внаслідок чого фактично вирішив питання замість відповідача, перебравши на себе його повноваження.

Відповідно до ст. 202 КАС України, підставами для скасування постанови або ухвали суду першої інстанції та ухвалення нового рішення є: неповне з'ясування судом обставин, що мають значення для справи; недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції вважає встановленими; невідповідність висновків суду обставинам справи; порушення норм матеріального або процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи.

Таким чином, колегія суддів вважає, що позовна вимога позивача стосовно зобов'язання УМВС України в Полтавській області розглянути кандидатуру ОСОБА_1 для зайняття посади у Головному управлінні Національної поліції в Полтавській області та видати відповідний наказ не підлягає задоволенню, а постанова суду першої інстанції в цій частині підлягає скасуванню.

Щодо позовної вимоги позивача про зобов'язання Головного управління Національної поліції в Полтавській області нарахувати та виплатити ОСОБА_1 середній заробіток за час вимушеного прогулу, починаючи з 06.11.2015 р. по дату прийняття рішення судом про поновлення на роботі, колегія суддів зазначає наступне.

Пунктом 24 Положення визначено, що у разі незаконного звільнення або переведення на іншу посаду особи рядового, начальницького складу органів внутрішніх справ підлягають поновленню на попередній посаді з виплатою грошового забезпечення за час вимушеного прогулу або різниці в грошовому забезпеченні за час виконання службових обов'язків, але не більш як за один рік. Якщо заява про поновлення на службі розглядається більше одного року не з вини особи рядового, начальницького складу, така особа має право на отримання грошового забезпечення за весь час вимушеного прогулу.

Згідно довідки вих. № 591/115/126/01-2016 від 10.02.2016 р., виданої Машівським РВ УМВС України в Полтавській області, ОСОБА_1 працював у Машівському районному відділі УМВС України в Полтавській області та його середньоденне грошове забезпечення становило 118, 27 грн., а під час вимушеного прогулу позивач знаходився на обліку у Державному центрі зайнятості Машівського РЦЗ, як безробітний та отримував допомогу, що підтверджується довідкою Державного центру зайнятості Машівського РЦЗ № 642 від 11.05.2016 р.

Із врахуванням вищезазначених довідок, з Машівського РВ УМВС України в Полтавській області підлягає стягненню на користь позивача грошове забезпечення за час вимушеного прогулу з відрахуванням отриманої допомоги, а саме: за листопад 2015 р. - (25 днів х 118, 27 грн.) 2956, 75 грн.; грудень 2015 р. - (31 день х 118, 27 грн.) 3666, 7 грн. - 1749 9 грн. = 1916, 47 грн.; січень 2016 р. (31 х 118, 27 грн.) 3666, 7 грн.-3190, 99 грн. = 475, 38 грн.; лютий 2016 р. (18 днів х 118, 27 грн.) 2128, 86 грн. - 1852, 92 грн. (розмір допомоги за 18 днів 2016 р. = 275, 94 грн.), а всього 5 624, 54 грн.

Таким чином, із врахуванням вищевикладеного, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції помилково дійшов до висновку про необхідність зобов'язати УМВС України в Полтавській області нарахувати та виплатити ОСОБА_1 середній заробіток за час вимушеного прогулу, так як стягнення грошового забезпечення повинно проводитися з Машівського районного відділу Управління Міністерства внутрішніх справ України в Полтавській області, в якому проходив службу позивач і отримував там грошове забезпечення, у зв'язку з чим постанова суду першої інстанції відповідно до вимог ст. 201 КАС України, підлягає зміні в частині зобов'язання УМВС України в Полтавській області нарахувати та виплатити ОСОБА_1 середній заробіток за час вимушеного прогулу, починаючи з 06 листопада 2015 року по дату прийняття рішення судом про поновлення на роботі, шляхом викладення абзацу 5 резолютивної частини постанови суду першої інстанції в наступній редакції: «Стягнути з Машівського районного відділу Управління Міністерства внутрішніх справ України в Полтавській області на користь ОСОБА_1 грошове забезпечення за час вимушеного прогулу в розмірі 5 624 (п'ять тисяч шістсот двадцять чотири) гривні 54 копійок.".

Керуючись ст.ст. 41, 160, 167, 195, 196, п. 3 ст. 198, п. 4 ч.1 ст. ст. 200, 202, 205, 207, 209, 254 Кодексу адміністративного судочинства, колегія суддів, -

П О С Т А Н О В И Л А:

Апеляційну скаргу Управління Міністерства внутрішніх справ України в Полтавській області задовольнити частково.

Постанову Полтавського окружного адміністративного суду від 18.02.2016р. по справі № 816/4719/15 скасувати в частині зобов'язання УМВС України в Полтавській області розглянути кандидатуру ОСОБА_1 для зайняття посади у відповідності до пункту 9 Розділу XI "Прикінцевих та перехідних положеннь" Закону України "Про Національну поліцію" у Головному управлінні Національної поліції в Полтавській області та видати відповідний наказ.

В цій частині прийняти нову постанову, якою відмовити в задоволенні цієї частини позову ОСОБА_1.

Абзац 5 резолютивної частини Постанови Полтавського окружного адміністративного суду від 18.02.2016 р. по справі №816/4719/15 змінити, виклавши в наступній редакції : "Стягнути з Машівського районного відділу Управління Міністерства внутрішніх справ України в Полтавській області на користь ОСОБА_1 грошове забезпечення за час вимушеного прогулу в розмірі 5 624 (п'ять тисяч шістсот двадцять чотири) гривні 54 копійок."

В іншій частині Постанову Полтавського окружного адміністративного суду від 18.02.2016 р. по справі №816/4719/15 залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з моменту її проголошення та може бути оскаржена у касаційному порядку протягом двадцяти днів з дня складання постанови у повному обсязі шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Вищого адміністративного суду України.

Головуючий суддя Присяжнюк О.В.Судді Русанова В.Б. Курило Л.В. Повний текст постанови виготовлений 23.05.2016 р.