Ухвала суду № 57895390, 18.05.2016, Одеський апеляційний адміністративний суд

ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

18 травня 2016 р.м.ОдесаСправа № 815/6462/15

Категорія: 12.3 Головуючий в 1 інстанції: Стеценко О. О.

Колегія суддів Одеського апеляційного адміністративного суду

у складі: судді доповідача - головуючого - Шляхтицького О.І.,

суддів: Запорожана Д.В., Романішина В.Л.,

при секретарі Ханділян Г.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті ОСОБА_1 апеляційну скаргу ОСОБА_2 на постанову Одеського окружного адміністративного суду від 09 березня 2016 року у справі за адміністративним позовом ОСОБА_2 до Управління Міністерства внутрішніх справ України на Одеській залізниці про визнання протиправними та скасування наказів, поновлення на посаді, стягнення коштів за час вимушеного прогулу,

ВСТАНОВИЛА:

У листопаді 2015 року ОСОБА_2 звернувся з адміністративним позовом визнання протиправними та скасування наказу т.в.о. начальника УМВС України на Одеській залізниці № 437 від 28.09.2015 року «Про притягнення до дисциплінарної відповідальності працівників НДЕКЦ при ГУМВС» в частині, що стосується ОСОБА_2, наказу т.в.о. начальника УМВС України на Одеській залізниці № 136 о/с від 05.10.2015 року в частині звільнення ОСОБА_2О з органів внутрішніх справ, поновлення ОСОБА_2О на посаді старшого експерта НДЕКЦ при УМВС України на Одеській залізниці з 09.09.2015 року, а в разі відсутності такої посади - на іншій рівнозначній атестованій посаді, стягнення з УМВС України на Одеській залізниці середньомісячного грошового забезпечення за час вимушеного прогулу з 09.09.2015 року по день фактичного поновлення на посаді.

В обґрунтування позовних вимог зазначалось, що наказом т.в.о. начальника УМВС України на Одеській залізниці № 437 від 28.09.2015 року його було притягнуто до дисциплінарної відповідальності, на підставі чого наказом того ж начальника № 136 о/с від 05.10.2015 року Позивач був звільнений з органів внутрішніх справ за п. 64 «є» Положення про проходження служби рядовим та начальницьким складом органів внутрішніх справ - за порушення дисципліни. Позивач вважав зазначені накази незаконним та такими, що підлягають скасуванню. Зокрема, на думку Позивача, службове розслідування відносно нього проведено з численними порушеннями норм Дисциплінарного статуту органів внутрішніх справ, Інструкції про порядок проведення службових розслідувань в органах внутрішніх справ України, а саме Позивач вказував, що його не повідомлено про початок службового розслідування, висновок службового розслідування до нього не доведений. Односторонність службового розслідування та порушення при його проведенні, на думку Позивача, призвели до невірного з'ясування обставин справи, а саме Позивач вважав, що за результатами службового розслідування Відповідач дійшов невірного висновку про те, що в ніч на 23.08.2015 (з суботи на неділю) Позивач знаходився при виконанні службових обов'язків та вживав спиртні напої під час несення служби. Позивач зазначив, що 22.08.2015 року у вечірній час він був запрошений на весілля до будинку, розташованого в одному дворі з будівлею НДЕКЦ при УМВС України на Одеській залізниці, де він вжив деяку кількість алкогольного напою та щоб не їхати додому в нічний час в такому стані Позивач вирішив залишитися на ніч в своєму робочому кабінеті. Як вказав Позивач, через деякий час він в коридорі зустрівся з співробітниками УВБ ДВБ України в Одеській області, чиї службові приміщення розташовані в одній будівлі з НДЕКЦ, з одним з них у Позивача під час служби склалися неприязні відносини, тому він викликав черговий наряд міліції з територіального відділу ОВД та ініціював проведення огляду Позивача на предмет вживання алкоголю. Проте, Позивач вважав, що вживання алкогольних напоїв не під час виконання службових обов'язків, а у вільний час, взагалі не є дисциплінарним проступком та не може тягнути дисциплінарної відповідальності. Також, на думку Позивача, при накладенні дисциплінарного стягнення всупереч вимогам ст. 14 Дисциплінарного статуту органів внутрішніх справ не враховані суттєві обставини, а саме те, що ніяких шкідливих наслідків його дій не настало, не прийняті до уваги попередні позитивні службові характеристики Позивача. Враховуючи вищевикладене, Позивач вважав, що оскаржувані ним накази підлягають скасуванні, а він поновленню на раніше займаній посаді або іншій рівнозначній посаді.

Постановою Одеського окружного адміністративного суду від 09 березня 2016 року у задоволенні адміністративного позову було відмовлено.

Не погоджуючись з даною постановою суду ОСОБА_2 подав апеляційну скаргу.

В апеляційній скарзі зазначено, що рішення судом першої інстанції ухвалене з невірним встановленням обставин справи, у звязку з чим просить його скасувати та ухвалити нову постанову, якою адміністративний позов задовольнити.

Розглянувши матеріали справи, доводи апеляційної скарги, заслухавши суддю-доповідача, перевіривши законність і обґрунтованість судового рішення в межах позовних вимог і доводів апеляційної скарги, колегія суддів приходить до висновку про відсутність підстав для її задоволення.

Судом першої інстанції встановлено, що з 16.09.2004 року позивач проходив службу в органах внутрішніх справ України, а з 08.07.2013 року - на посаді старшого експерта з дактилоскопічної та трасологічної експертизи відділу криміналістичної експертизи НДЕКЦ при УМВС України на Одеській залізниці.

14.09.2015 року до УМВС України на Одеській залізниці надійшов лист УВБ в Одеській області ДВБ МВС України від 10.09.2015 року № 18/16-2513вх. щодо результатів раптової перевірки 22.08.2015 року працівниками внутрішньої безпеки науково-дослідного експертно-криміналістичного центру при УМВС України на Одеській залізниці, розташованого за адресою: м. Одеса, вул. Заньковецька, 19, в ході якої виявлено ряд недоліків, а саме: знаходження на робочому місці в стані алкогольного сп'яніння старшого експерта з дактилоскопічної та трасологічної експертизи відділу криміналістичної експертизи НДЕКЦ при УМВС майора міліції ОСОБА_2, який згідно графіку чергування співробітників НДЕКЦ в складі слідчо-оперативної групи охороняв адміністративну будівлю підрозділу за вище зазначеною адресою (а.с.133-134).

За вказаними у листі УВБ в Одеській області ДВБ МВС України від 10.09.2015 року № 18/16-2513вх. фактами Відповідачем було проведено службове розслідування, за результатами якого складено висновок від 23.09.2015 року.

На підставі вказаного висновку службового розслідування, наказом УМВС України на Одеській залізниці № 437 від 28.09.2015 року, за грубе порушення службової дисципліни, а саме скоєння грубого дисциплінарного проступку, який міг би призвести до тяжких наслідків, а також підриває авторитет та імідж міліції серед населення, порушення ст. 7 Закону України від 22.02.2006 року № 3460-IV «Про Дисциплінарний статут органів внутрішніх справ України», вимог наказу МВС України від 22.02.2012 року № 155 «Про затвердження Правил поведінки та професійної етики осіб рядового та начальницького складу органів внутрішніх справ України», що виразилося у вживанні спиртних напоїв під час несення служби та перебування на робочому місці у стані алкогольного сп'яніння, нетактовної поведінки, нехтування професійною етикою та мораллю, а також беручи до уваги п. 7 ст. 40 Кодексу законів про працю України, Позивача звільнено за п. 64 «є» (за порушення дисципліни) Положення про проходження служби рядовим і начальницьким складом органів внутрішніх справ.

Наказом УМВС України на Одеській залізниці № 136 о/с від 05.10.2015 року, на підставі наказу № 437 від 28.09.2015 року, у відповідності до Положення про проходження служби рядовим і начальницьким складом органів внутрішніх справ Позивача звільнено у запас Збройних Сил за п. 64 «є» (за порушення дисципліни) з 05.10.2015 року.

Відмовляючи у задоволенні позовних вимог, суд першої інстанції виходив з того, що оскаржувані накази в частині звільнення позивача з органів внутрішніх справ прийняті на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачений Конституцією та законами України, а відтак є правомірними.

Колегія суддів вважає ці висновки суду першої інстанції правильними і такими, що відповідають вимогам ст.ст. 2, 7, 10, 11, 70, 71 КАС України, Закону України «Про міліцію», Дисциплінарного статуту органів внутрішніх справ України.

За змістом ч. 5 ст. 7 Закону України «Про міліцію» від 20.12.1990 року № 565-XII (чинного та в редакції на момент виникнення спірних правовідносин) права і обов'язки, організація роботи та структура підрозділів міліції визначаються положеннями, які затверджуються Міністром внутрішніх справ України відповідно до цього ж Закону.

Згідно ч. 1 ст. 25 цього ж Закону працівник міліції у межах повноважень, наданих цим же Законом та іншими законодавчими актами, самостійно приймає рішення і несе за свої протиправні дії або бездіяльність дисциплінарну чи кримінальну відповідальність.

Сутність службової дисципліни, обов'язки осіб рядового і начальницького складу органів внутрішніх справ України стосовно її дотримання, види заохочень та дисциплінарних стягнень, порядок і права начальників щодо їх застосування, а також порядок оскарження дисциплінарних стягнень, встановлені Дисциплінарним статутом органів внутрішніх справ України.

Відповідно до ст. 1 Дисциплінарного статуту службова дисципліна - це дотримання особами рядового і начальницького складу Конституції і законів України, актів Президента України і Кабінету Міністрів України, наказів та інших нормативно-правових актів Міністерства внутрішніх справ України, підпорядкованих йому органів і підрозділів та Присяги працівника органів внутрішніх справ України.

На підставі ч. 2 Дисциплінарного статуту визначено поняття дисциплінарного проступку як невиконання чи неналежне виконання особою рядового або начальницького складу службової дисципліни.

У відповідності до ч. 1 ст. 5 Дисциплінарного статуту за вчинення дисциплінарних проступків особи рядового i начальницького складу несуть дисциплінарну відповідальність згідно з цим Статутом.

За правилами п. 8 ч. 1 ст. 12 Дисциплінарного статуту на осіб рядового i начальницького складу органів внутрішніх справ за порушення службової дисципліни можуть накладатися такі види дисциплінарних стягнень: звільнення з органів внутрішніх справ.

Вказані вимоги Дисциплінарного статуту кореспондуються з приписами п. 64 «є» Положення про проходження служби рядовим і начальницьким складом органів внутрішніх справ, затвердженого постановою Кабінету Міністрів УРСР від 29.07.1991 року № 114, яким встановлено, що особи середнього, старшого і вищого начальницького складу звільняються зі служби в запас (з постановкою на військовий облік), зокрема, за порушення дисципліни.

Порядок накладання дисциплінарних стягнень за порушення службової дисципліни визначений ст. 14 Дисциплінарного статуту, відповідно до якої з метою з'ясування всіх обставин дисциплінарного проступку, учиненого особою рядового або начальницького складу, начальник призначає службове розслідування. Службове розслідування має бути завершене протягом одного місяця з дня його призначення начальником. У разі необхідності цей термін може бути продовжено начальником, який призначив службове розслідування, або старшим прямим начальником, але не більш як на один місяць. Про накладення дисциплінарного стягнення видається наказ, зміст якого оголошується особовому складу органу внутрішніх справ.

При визначенні виду дисциплінарного стягнення мають враховуватися тяжкість проступку, обставини, за яких його скоєно, заподіяна шкода, попередня поведінка особи та визнання нею своєї вини, її ставлення до виконання службових обов'язків, рівень кваліфікації тощо. При цьому звільнення осіб рядового і начальницького складу з органів внутрішніх справ як вид стягнення є крайнім заходом дисциплінарного впливу.

Такі ж вимоги містить Інструкція про порядок проведення службових розслідувань в органах внутрішніх справ України, затверджена наказом Міністерства внутрішніх справ України № 230 від 12.03.2013 року.

В ході судового розгляду встановлено, що відносно Позивача, з додержанням порядку, встановленого ст. 14 Дисциплінарного статуту, проведено службове розслідування, за результатами якого підготовлено висновок про результати службового розслідування за розглядом листа УВБ в Одеській області ДВБ МВС України від 10.09.2015 року № 18/16-2513вх. щодо результатів раптової перевірки 22.08.2015 року працівниками внутрішньої безпеки науково-дослідного експертно-криміналістичного центру при УМВС України на Одеській залізниці, розташованого за адресою: м. Одеса, вул. Заньковецька, 19, в ході якої виявлено ряд недоліків, а саме: знаходження Позивача на робочому місці в стані алкогольного сп'яніння, який згідно графіку чергування співробітників НДЕКЦ в складі слідчо-оперативної групи охороняв адміністративну будівлю підрозділу за вище зазначеною адресою.

Згідно зазначеного висновку встановлено грубе порушення Позивачем службової дисципліни, а саме скоєння грубого дисциплінарного проступку, який міг би призвести до тяжких наслідків, а також підриває авторитет та імідж міліції серед населення, порушення ст. 7 Закону України від 22.02.2006 року № 3460-IV «Про Дисциплінарний статут органів внутрішніх справ України», вимог наказу МВС України від 22.02.2012 року № 155 «Про затвердження Правил поведінки та професійної етики осіб рядового та начальницького складу органів внутрішніх справ України», що виразилося у вживанні спиртних напоїв під час несення служби та перебування на робочому місці у стані алкогольного сп'яніння, нетактовної поведінки, нехтування професійною етикою та мораллю.

В ході проведення службового розслідування встановлено, що 22.08.2015 року Позивач заступив на добове чергування по забезпеченню охорони будівлі УМВС України на Одеській залізниці.

Однак, під час чергування разом з громадянином ОСОБА_3 позивач вжив спиртні напої, після чого, закривши приміщення підрозділу на електронний замок, ліг спати у службовому кабінеті.

Вказані факти були зафіксовані працівниками УВБ в Одеській області ДВБ МВС України, що підтверджується складеними ними та наявними в матеріалах справи відповідними рапортами.

Факт перебування Позивача у стані алкогольного сп'яніння підтверджується і протоколом медичного огляду для встановлення факту вживання психоактивної речовини та стану сп'яніння КП «Одеський обласний медичний центр психічного здоров'я» № 000449 від 23.08.2015 року, який проведено саме з причин перебування Позивача на роботі в нетверезому стані за направленням заступника начальника УВБ в Одеській області полковника ОСОБА_1 22.08.2015 року о 23-30 год., згідно якого Позивач 23.08.2015 року о 04-00 год. дійсно перебував у стані алкогольного сп'яніння.

Зазначені обставини щодо перебування Позивача на своєму робочому місці в стані алкогольного сп'яніння в заявленому адміністративному позові не заперечується.

Водночас, як на підставу для скасування оскаржуваних наказів та задоволення заявлених вимог, позивач посилався на те, що вживав алкогольні напої не під час виконання службових обов'язків, а у вільний час, що не є дисциплінарним проступком та не може тягнути дисциплінарну відповідальність.

Однак, наведені позивачем обставини спростовуються наявним в матеріалах справи графіком чергування співробітників НДЕКЦ при УМВС України на Одеській залізниці в складі слідчо-оперативної групи за серпень 2015 року, затвердженого заступником начальника НДЕКЦ при УМВС України на Одеській залізниці підполковником ОСОБА_4, згідно якого 22.08.2015 року заступав на чергування саме позивач.

До того ж, як вказує сам позивач та підтверджується матеріалами службового розслідування, останній в стані алкогольного сп'яніння перебував саме в своєму службовому кабінеті НДЕКЦ при УМВС України на Одеській залізниці, що і було виявлено працівниками УВБ в Одеській області ДВБ МВС України під час проведення перевірки вказаного приміщення.

Таким чином, враховуючи встановлені під час проведення службового розслідування порушення з боку позивача службової дисципліни, а саме скоєння грубого дисциплінарного проступку, який міг би призвести до тяжких наслідків, а також підриває авторитет та імідж міліції серед населення, порушення ст. 7 Закону України від 22.02.2006 року № 3460-IV «Про Дисциплінарний статут органів внутрішніх справ України», вимог наказу МВС України від 22.02.2012 року № 155 «Про затвердження Правил поведінки та професійної етики осіб рядового та начальницького складу органів внутрішніх справ України», що виразилося у вживанні спиртних напоїв під час несення служби та перебування на робочому місці у стані алкогольного сп'яніння, суд вважає, що відповідач обґрунтовано прийняв рішення щодо притягнення позивача до дисциплінарної відповідальності у вигляді звільнення з ОВС.

Позивача було звільнено з органів внутрішніх справ з дотриманнях вимог чинного законодавства, правомірно, у межах повноважень, у спосіб та на підставах, встановлених законом, а саме Законів України «Про затвердження Дисциплінарного статуту органів внутрішніх справ України», «;Про міліцію», Положенням про проходження служби рядовим і начальницьким складом органів внутрішніх справ, затвердженого постановою Кабінету Міністрів УРСР від 29.07.1991 року № 114.

Отже оскаржувані накази в частині звільнення позивача з органів внутрішніх справ прийняті на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачений Конституцією та законами України, а відтак є правомірними.

Враховуючи, що оскаржувані накази відповідача є правомірними, позовні вимоги щодо поновлення на посаді, стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу є похідними та задоволенню не підлягають.

Відповідно до ст.71 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених ст.72 цього Кодексу.

В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності субєкта владних повноважень обовязок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

В ході розгляду справи позивач не довів суду ті обставини, на які він посилався в обґрунтування заявлених вимог, а відповідач надав суду належні докази на підтвердження своїх заперечень проти позову.

Надаючи оцінку правомірності дій та рішень органів владних повноважень, суд керується критеріями, закріпленими у ст.2 КАС України, які певною мірою відображають принципи адміністративної процедури, встановлюючи при цьому чи прийняті (вчинені) ним рішення (дії): на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Доводи апеляційної скарги ґрунтуються на суб'єктивній оцінці фактичних обставин справи та доказів, а також на невірному тлумаченні норм матеріального права. Зазначені доводи не містять посилань на конкретні обставини чи факти або на нові докази, які б давали підстави для скасування рішення суду першої інстанції.

Таким чином, на підставі встановлених в ході судового розгляду обставин, суд першої інстанції правильно дійшов висновку, що позовні вимоги ОСОБА_2 є необґрунтованими та підлягають не задоволенню.

Враховуючи все вищевикладене, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції порушень матеріального і процесуального права при вирішенні справи не допустив, а наведені в скарзі доводи правильність висновків суду не спростовують. За таких обставин, апеляційна скарга задоволенню не підлягає.

Керуючись ч. 1 ст. 195, 196, п. 1 ч. 1 ст. 198, ст. 200, п. 1 ч. 1 ст. 205, ст. 206, ч.5 ст. 254 КАС України, колегія суддів,

УХВАЛИЛА:

Апеляційну скаргу ОСОБА_2 залишити без задоволення, а постанову Одеського окружного адміністративного суду від 09 березня 2016 року у справі № 815/6462/15 залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення та може бути оскаржена у касаційному порядку протягом двадцяти днів з дня складення ухвали у повному обсязі шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Вищого адміністративного суду України.

Дата складення у повному обсязі і підписання рішення суду 23 травня 2016 року.

Головуючий: О.І. Шляхтицький

Суддя: Д.В. Запорожан

Суддя: В.Л. Романішин