Постанова № 57895326, 19.05.2016, Київський апеляційний адміністративний суд

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Справа: № 826/21457/15 Головуючий у 1-й інстанції: Аблов Є.В.

Суддя-доповідач: Лічевецький І.О.

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

19 травня 2016 року м. Київ

Київський апеляційний адміністративний суд в складі: головуючого - судді Лічевецького І.О., суддів - Мацедонської В.Е., Мельничука В.П., при секретарі - Війтович Т.О., розглянувши у відкритому судовому засіданні за апеляційною скаргою державної податкової інспекції у Дарницькому районі Головного управління ДФС у м. Києві на постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 17 лютого 2016 року адміністративну справу за позовом товариства з обмеженою відповідальністю «Холдинг Донбасхліб» до державної податкової інспекції у Дарницькому районі Головного управління ДФС у м. Києві про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення,

ВСТАНОВИВ

Товариство з обмеженою відповідальністю «Холдинг Донбасхліб» (надалі за текстом - «ТОВ «Добнасхліб») звернулось до суду з позовом про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення № 0002472202 від 27 квітня 2015 р., яким позивачеві збільшено суму грошового зобов'язання із сплати податку на додану вартість на 5 335 177 грн. 96 коп.

Постановою Окружного адміністративного суду міста Києва від 17 лютого 2016 року адміністративний позов задоволено повністю.

В апеляційній скарзі державна податкова інспекція у Дарницькому районі Головного управління ДФС у м. Києві (надалі за текстом - «ДПІ у Дарницькому районі»), посилаючись на порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи, просить скасувати вказане судове рішення і прийняти нову постанову, якою відмовити у задоволенні позову.

Перевіривши повноту встановлення окружним адміністративним судом фактичних обставин справи та правильність застосування ним норм матеріального і процесуального права, Київський апеляційний адміністративний суд дійшов наступного.

Судом першої інстанції встановлено, що у період з 18.03.2015 року по 31.03.2015 року посадовцями ДПІ у Дарницькому районі проведено документальну позапланову виїзну перевірку ТОВ «Донбасхліб» з питань фінансово-господарських взаємовідносин з ТОВ «Зерноресурс Груп», ТОВ «Зерноальянс Груп» за період з 01.08.2014 р. по 31.08.2014 р.

Результати перевірки оформлено актом № 1954/26-51-22-02/39020800 від 06.04.2015 року.

Згідно цьому акту позивачем порушено вимоги ст. 198 Податкового кодексу України (надалі за текстом - «ПК України»), що призвело до заниження податку на додану вартість за серпень 2014 р. на 4 268 142 грн. 37 коп.

Такий висновок контролюючого органу вмотивовано наступним.

Згідно договору № 2204 від 22.04.2014 р. ТОВ «Донбасхліб» (попередня назва ТОВ «Хлібний Альянс») придбало у ТОВ «Зерноальянс Груп» придбало пшеничне борошно та пшеничні висівки на загальну суму 14 184 910 грн. 37 коп., у тому числі 2 364 151 грн. 75 коп. ПДВ.

Згідно названому договору поставка товару здійснювалась відповідно до умов зазначених у додатках (специфікаціях).

Відповідно до договорів № 01.04.2014 р. від 01.04.2014 р., № 30/07-2014 від 30.07.2014 р. ТОВ «Зерноресурс Груп» зобов'язалось поставити товар на умовах, що передбачені у договорі та додаткових угодах до нього, а позивач - прийняти та оплатити його.

На підставі цих договорів були складені видаткові та податкові накладні на загальну суму 3 531 873 грн. 62 коп., у т.ч. 588 645 грн. 61 коп. ПДВ.

Згідно договору № 01/07-2014 від 01.07.2014 р., актів виконаних робіт та податкових накладних ТОВ «Зерноресурс Груп» у серпні 2014 р. надало позивачеві послуги з капітального ремонту та технічного обслуговування обладнання ТОВ «Донбасхліб» на суму 6 018 701 грн. 04 коп., у т.ч. 1 003 116 грн. 84 коп. ПДВ.

Зазначені суми позивач відніс до складу податкового кредиту.

Також, за даними розрахунку коригування сум податку на додану вартість до податкової декларації з податку на додану вартість за серпень 2014 р. ТОВ «Донбасхліб» збільшило податковий кредит по взаємовідносинам з ТОВ «Зерноальянс Груп» на 305 197 грн. 67 коп.

Разом з тим, будь-яких первинних документів на суму ПДВ 305 197 грн. 67 коп. позивачем не надано, як не надано і документів, що підтверджують відвантаження та перевезення товарів від ТОВ «Зерноальянс Груп».

Так само позивач не надав первинні документи по ТОВ «Зерноресурс Груп» на суму ПДВ 7 030 грн. 50 коп. та акт виконаних робіт на суму 945 692 грн. 45 коп., у тому числі 157 615 грн. 41 коп. ПДВ.

Крім того, основним постачальником ТОВ «Зерноальянс Груп» було ТОВ «Зерноресурс Груп», а на останньому обліковується лише 1 особа і відсутні дані про наявність у цього товариства основних засобів.

При цьому, ТОВ «Зерноресурс Груп» не реєструвало у Єдиному реєстрі податкових накладних податкові накладні, виписані на користь ТОВ «Зерноальянс Груп».

На думку контролюючого органу наведене свідчить про завищення ТОВ «Донбасхліб» податкового кредиту.

На підставі висновків, викладених в акті перевірки, ДПІ у Дарницькому районі прийнято податкове повідомлення-рішення № 0002472202 від 27 квітня 2015 р., яким позивачеві збільшено суму грошового зобов'язання із сплати податку на додану вартість на 5 335 177 грн. 96 коп., у тому числі 4 268 142 грн. 37 коп. за основним платежем та 1 067 035 грн. 59 коп. за штрафними санкціями.

У розгляді цієї справи суд першої інстанції дійшов висновку про те, що позивач підтвердив своє право на формування податкового кредиту за вказаними операціями, оскільки надав необхідні первинні документи.

На думку колегії суддів, зазначений висновок суду є наслідком неповного з'ясування судом обставин справи та неналежного застосування нормативно-правових актів, що регулюють ці правовідносини.

Правовідносини, що виникають у зв'язку з формуванням платником податку на додану вартість податкового кредиту врегульовано статтею 198 ПК України.

Так, підпунктом «а» пункту 198.1 статті 198 ПК України (тут та надалі норми ПК України у редакції що була чинною на момент виникнення спірних правовідносин) передбачено, що право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг.

Згідно пункту 198.2 статті 198 ПК України датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

Відповідно до пункту 198.3 статті 198 ПК України податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку. Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Згідно пункту 198.6 статті 198 ПК України, у редакції що була чинною на момент виникнення спірних правовідносин, не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.

Відповідно до частини 1 статті 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» від 16 липня 1999 року № 996-XIV підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення.

Згідно частини 2 статті 9 цього Закону первинні та зведені облікові документи можуть бути складені на паперових або машинних носіях і повинні мати такі обов'язкові реквізити: назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

За змістом наведених правових податковий кредит для визначення об'єкта оподаткування податком на додану вартість має бути підтверджений належним чином складеними первинними документами, що відображають реальність господарської операцій, яка є підставою для формування податкового обліку платника.

На підтвердження товарності укладених угод позивачем було надано копії: договорів, видаткових накладних, актів приймання виконаних будівельних робіт, податкових накладних, товарно-транспортних накладних, банківських виписок.

На думку колегії суддів зазначені документи є необхідними проте недостатніми для висновку про правомірність формування ТОВ «Донбасхліб» податкового кредиту, оскільки не дають підстав для висновку, що господарські операції з ТОВ «Зерноресурс Груп» та ТОВ «Зерноальянс Груп» мали реальний характер, з огляду на те, що перевіркою не встановлено, а позивачем не доведено як джерело походження товару, так і можливість виконання робіт.

Суд першої інстанції вірно зазначив, що за загальним правилом платник податків не може зазнавати негативних наслідків внаслідок діянь інших осіб, що перебувають поза межами його впливу.

Разом з тим, у цій справі колегія суддів звертає увагу на наступне.

Із матеріалів справи вбачається, що ТОВ «Науково-виробниче підприємство «Харчові продукти «Мультимікс» є засновником ТОВ «Керуюча компанія «Золотий Урожай» та ТОВ «Лауффер Україна».

Засновниками ТОВ «Донбасхліб» є ТОВ «Керуюча компанія «Золотий Урожай» та ТОВ «Науково-виробниче підприємство «Харчові продукти «Мультимікс».

При цьому, засновниками ТОВ «Зерноресурс Груп» та ТОВ «Зерноальянс Груп» є ТОВ «Науково-виробниче підприємство «Харчові продукти «Мультимікс» та ТОВ «Лауффер Україна».

Тобто, в розумінні підпункту 14.1.159 пункту 14.1 статті 14 ПК України усі зазначені товариства є пов'язаними особами.

Названим підпунктом ст. 14 ПК України установлено, що при визнанні осіб пов'язаними враховується вплив, який може здійснюватися через володіння однією особою корпоративними правами інших осіб відповідно до укладених між ними договорів або за наявності іншої можливості однієї особи впливати на рішення, що приймаються іншими особами. При цьому такий вплив враховується незалежно від того, чи здійснюється він особою безпосередньо і самостійно або спільно з пов'язаними особами, що визнаються такими відповідно до цього підпункту.

Отже, у даній правовій ситуації підлягають дослідженню не лише первинні документи, якими обмінювались пов'язані особи, а й джерело походження товару.

У цьому контексті колегія суддів бере до уваги, що згідно наданим ТОВ «Донбасхліб» товарно-транспортним накладним та актів виконаних робіт поставки товарів та роботи здійснювались більшою частиною на території так званих ДНР і ЛНР.

Водночас, згідно акту Маріупольської ОДПІ ГУ Міндоходів у Донецькій області № 15433/7/05-19-22-01 від 14.11.2014 р. ТОВ «Зерноресурс Груп» перебуває на обліку та провадить діяльність на територіях підконтрольних організаціям ДНР та ЛНР і є одним із суб'єктів господарської діяльності, якими акумульовані найбільші обсяги схемного податкового кредиту.

Так, згідно аналітичної системи «Співставлення податкових зобов'язань та податкового кредиту в розрізі контрагентів на рівні ДПС України» ТОВ «Зерноресурс Груп» придбавало реалізовані у подальшому ТОВ «Зерноальянс Груп» та ТОВ «Донбасхліб» товари у ТОВ «Донком-М» та ПАТ «Сімферопольський КХП».

Водночас, аналіз звітності цих підприємств дає підстави для висновку, що вони не мали господарських взаємовідносин з ТОВ «Зерноресурс Груп».

Також, суд першої інстанції не надав належної оцінки тому факту, що основними видами діяльності ТОВ «Зерноресурс Груп» є торгівля та посередництво в торгівлі і на підприємстві працює лише одна особа, якій заробітна плата не нараховувалась і не виплачувалась.

Тобто, в силу відсутності необхідних умов назване товариство не могло виконувати роботи с капітального та поточного ремонту.

За таких обставин складені видаткові та податкові накладні, акти виконаних робіт не можна вважати документами, які посвідчують факт придбання позивачем товарів та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку, а тому віднесення відображених у них сум до складу податкового кредиту є безпідставним.

Окружний адміністративний суд також не звернув уваги, що позивачем не були надані первинні документи на суми податку на додану вартість 305 197 грн. 67 коп., 7 030 грн. 50 коп. та акт виконаних робіт на суму 945 692 грн. 45 коп., у тому числі 157 615 грн. 41 коп. ПДВ.

З огляду на викладене суд апеляційної інстанції приходить до висновку про необґрунтованість позовних вимог, оскільки отримання економічної вигоди виключно за рахунок збільшення податкового кредиту не можна розглядати як самостійну ділову мету, а відтак ухвалене у справі судове рішення підлягає скасуванню прийняттям нової постанови про відмову у задоволенні позову.

Керуючись статтями 160, 198, 202, 205 Кодексу адміністративного судочинства України, суд,

ПОСТАНОВИВ

Апеляційну скаргу державної податкової інспекції у Дарницькому районі Головного управління ДФС у м. Києві задовольнити.

Постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 17 лютого 2016 року скасувати та прийняти нову постанову.

У задоволенні адміністративного позову відмовити повністю.

Постанова набирає законної сили з моменту прийняття, проте може бути оскаржена в касаційному порядку шляхом подачі в 20-ти денний строк з дня складення постанови в повному обсязі касаційної скарги безпосередньо до Вищого адміністративного суду України, з подачею документу про сплату судового збору, а також копій касаційної скарги відповідно до кількості осіб, які беруть участь у справі, та копій оскаржуваних рішень судів першої та апеляційної інстанцій.

Головуючий суддя І.О.Лічевецький

суддя В.Е.Мацедонська

суддя В.П.Мельничук

Постанова складена в повному обсязі 24 травня 2016 р.

Головуючий суддя Лічевецький І.О.

Судді: Мацедонська В.Е.

Мельничук В.П.