Ухвала суду № 57895302, 18.05.2016, Львівський апеляційний адміністративний суд

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

18 травня 2016 року Справа № 876/9430/14

Львівський апеляційний адміністративний суд в складі колегії суддів:

головуючого судді Судової-Хомюк Н.М.,

суддів Гуляка В.В.,Коваля Р.Й.

за участі секретаря судового засідання Гнідець Р.І.

розглянувши у відкритому судовому засіданні у м. Львові апеляційну скаргу Державної реєстраційної служби України на постанову Львівського окружного адміністративного суду від 10.09.2014 року у справі за позовом ОСОБА_1, ОСОБА_2 до Державної реєстраційної служби України, Державного реєстратора прав на нерухоме майно Державної реєстраційної служби України Сіволіна Михайла Юрійовича, третя особа- Реєстраційна служба Стрийського міськрайонного управління юстиції Львівської області про визнання протиправним та скасування рішення, зобов'язання до вчинення дій, -

В С Т А Н О В И В :

02.06.2014 року позивачі звернулися до суду та просили визнати протиправним та скасувати рішення про відмову у державній реєстрації прав та їх обтяжень № 7978590 від 15.11.2013 року та зобов'язати відповідача провести державну реєстрацію на квартиру, що розташована: АДРЕСА_1 за ОСОБА_1 та ОСОБА_2 .

В обґрунтування вимог зазначають, що державний реєстратор безпідставно відмовив в державній реєстрації права власності за зазначену квартиру. Вважають, що подані ОСОБА_2 для здійснення державної реєстрації правовстановлюючі документи відповідають вимогам Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» від 01.07.2004 року № 1952-IV і Порядку державної реєстрації прав на нерухоме майно та їх обтяжень, затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України від 22.06.2011 року № 703.

Постановою Львівського окружного адміністративного суду від 10.09.2014 року позов задоволено частково. Визнано протиправним та скасовано рішення Державного реєстратора прав на нерухоме майно Державної реєстраційної служби України Сіволіна Михайла Юрійовича №7978590 від 15.11.2013 року про відмову у державній реєстрації прав та їх обтяжень. Зобов'язано Державну реєстраційну службу України повторно розглянути заяву ОСОБА_2 від 24.10.2013 року, реєстраційний номер 3591207, про державну реєстрацію права власності на квартиру АДРЕСА_1. У решті позовних вимог відмовлено.

Не погодившись із зазначеним судовим рішенням Державною реєстраційною службою України подано апеляційну скаргу, в якій зазначає, що оскаржувана постанова прийнята з порушенням норм матеріального та процесуального права, просять її скасувати та прийняти нову постанову, якою відмовити в задоволенні позовних вимог, з підстав зазначених в апеляційній скарзі.

Сторони в судове засідання апеляційного суду не з'явились, що не перешкоджає розгляду справи за їх відсутності. В силу вимог ч.1 ст.41 КАС України у разі неявки у судове засідання всіх осіб, які беруть участь у справі, фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши матеріали справи і обговоривши доводи апеляційної скарги, колегія суддів приходить до висновку, що апеляційна скарга не підлягає до задоволення. При цьому колегія суддів зазначає наступне.

Матеріалами справи встановлено, що 27.09.2013 року Стрийським міськрайонним судом Львівської області винесено заочне рішення у справі №456/4179/13-ц (провадження №2/456/1663/2013) за позовом ОСОБА_1, ОСОБА_2 до ВК Стрийської міської ради, третя особа - Інспекція ДАБК у Львівській області про визнання права власності на житлову добудову. Як вбачається, рішенням (заочним) Стрийського міськрайонного суду Львівської області було задоволено позов ОСОБА_1, ОСОБА_2 та визнано за останніми право власності на реконструйовану квартиру АДРЕСА_1, загальною площею 63,5 кв.м. Вказане заочне рішення набрало законної сили.

У зв'язку із цим, ОСОБА_2 було подано до Реєстраційної служби Стрийського міськрайонного управління юстиції Львівської області заяву про державну реєстрацію прав та їх обтяжень від 24.10.2013 року для проведення державної реєстрації права власності на реконструйовану квартиру АДРЕСА_1. До даної заяви позивачем було додано усі необхідні документи, у тому числі і заочне рішення Стрийського міськрайонного суду Львівської області від 27.09.2013 року у справі №456/4179/13-ц (провадження №2/456/1663/2013) за позовом ОСОБА_1, ОСОБА_2 до Виконавчого комітету Стрийської міської ради, третя особа - Інспекція ДАБК у Львівській області про визнання права власності на житлову добудову за позивачами.

Заява позивача - ОСОБА_2, яка діяла також і в інтересах ОСОБА_1 була переслана для розгляду до Державної реєстраційної служби України, згідно вимог Наказу Міністерства юстиції України від 02.04.2013 року №607/5 «Про заходи щодо взаємодії органів державної реєстрації прав та їх посадових осіб».

15.11.2013 року Державний реєстратор прав на нерухоме майно Державної реєстраційної служби України Сіволін Михайло Юрійович виніс рішення №7978590 про відмову у державній реєстрації прав та їх обтяжень, мотивуючи його тим, що «подані документи не дають змоги встановити відповідність заявлених прав документам, що їх посвідчують, а саме: - відповідно до ст.376 Цивільного кодексу України право власності на самочинно збудоване нерухоме майно може бути за рішенням суду визнане за особою, яка здійснила самочинне будівництво на земельній ділянці, що не була їй відведена для цієї мети за умови надання земельної ділянки у встановленому порядку особі під уже збудоване майно; - порушено вимоги Порядку прийняття в експлуатацію закінчених будівництвом об'єктів, затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України від 13 квітня 2011 року №461».

Задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції зазначив, що згідно з пункту 5 частини першої статті 19 Закону № 1952-IV державна реєстрація прав, серед іншого, проводиться на підставі рішень судів, що набрали законної сили.

Водночас заочне рішення Стрийського міськрайонного суду Львівської області від 27.09.2014 року у справі № 456/4179/13-ц (провадження № 2/456/1663/2013), яке набрало законної сили, є достатньою підставою для проведення державної реєстрації.

Відтак, суд дійшов висновку, що рішення Державного реєстратора прав на нерухоме майно Державної реєстраційної служби України Сіволіна Михайла Юрійовича про відмову у державній реєстрації прав та їх обтяжень від 15.11.2013 №7978590 не містить підстав для відмови у проведенні державної реєстрації права власності, наведених у ст.24 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень», у зв'язку із чим воно підлягає скасуванню судом, як таке, що винесено неправомірно.

Колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції, вважає, що такі висновки відповідають матеріалам справи та доповнює висновки суду першої інстанції наступними твердженнями.

Згідно ст.41 Конституції України кожен має право володіти, користуватися і розпоряджатися своєю власністю, результатами своєї інтелектуальної, творчої діяльності. Ніхто не може бути протиправно позбавлений права власності. Право приватної власності є непорушним.

Відповідно до ст.182 ЦК України право власності та інші речові права на нерухомі речі, обмеження цих прав, їх виникнення, перехід і припинення підлягають державній реєстрації. Державна реєстрація прав на нерухомість і правочинів щодо нерухомості є публічною, здійснюється відповідним органом, який зобов'язаний надавати інформацію про реєстрацію та зареєстровані права в порядку, встановленому законом. Порядок проведення державної реєстрації прав на нерухомість та підстави відмови в ній встановлюються законом.

Правові, економічні, організаційні засади проведення державної реєстрації речових та інших прав, які підлягають реєстрації, та їх обтяжень визначені Законом України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень».

Згідно ч. 1 ст. 8 названого Закону орган державної реєстрації прав, зокрема, проводить державну реєстрацію прав та їх обтяжень або відмовляє у їх реєстрації.

Пунктами 1 та 2 ч. 2 ст. 9 Закону встановлено, що державний реєстратор встановлює відповідність заявлених прав і поданих документів вимогам законодавства, а також відсутність суперечностей між заявленими та вже зареєстрованими правами на нерухоме майно та їх обтяженнями, зокрема: відповідність обов'язкового дотримання письмової форми правочину та його нотаріального посвідчення (у випадках, встановлених законом); відповідність повноважень особи, яка подає документи на державну реєстрацію прав та їх обтяжень; відповідність відомостей про нерухоме майно, наявних у Державному реєстрі прав та поданих документах; наявність обтяжень прав на нерухоме майно, зареєстрованих відповідно до вимог цього Закону; наявність факту виконання умов правочину, з якими закон та/або договір (угода) пов'язує можливість проведення державної реєстрації виникнення, переходу, припинення прав на нерухоме майно або обтяження таких прав; приймає рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень, про відмову в державній реєстрації, про її зупинення, внесення змін до Державного реєстру прав.

Частиною 4 названої статті Закону визначено, що державний реєстратор самостійно приймає рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень або відмову в такій реєстрації.

Відповідно до ст. 15 Закону державна реєстрація прав та їх обтяжень проводиться в такому порядку:

- прийняття і перевірка документів, що подаються для державної реєстрації прав та їх обтяжень, реєстрація заяви;

- встановлення факту відсутності підстав для відмови в державній реєстрації прав та їх обтяжень, зупинення розгляду заяви про державну реєстрацію прав та/або їх обтяжень;

- прийняття рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень, відмову в ній або зупинення державної реєстрації;

- внесення записів до Державного реєстру прав;

- видача свідоцтва про право власності на нерухоме майно у випадках, встановлених статтею 18 цього Закону;

- надання витягів з Державного реєстру прав про зареєстровані права та/або їх обтяження.

Статтею ч. 4 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» визначено, що обов'язковій державній реєстрації підлягають речові права та обтяження на нерухоме майно, розміщене на території України, що належать фізичним та юридичним особам, державі в особі органів, уповноважених управляти державним майном, іноземцям та особам без громадянства, іноземним юридичним особам, міжнародним організаціям, іноземним державам, а також територіальним громадам в особі органів місцевого самоврядування, а саме: право власності на нерухоме майно.

Державна реєстрація прав проводиться на підставі рішень судів, що набрали законної сили (п. 5 ч. 1 ст. 19 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень»).

Відповідно до ч. 2 ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до пункту 4 Порядку державної реєстрації прав на нерухоме майно та їх обтяжень, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 17.10.2013 року №868 (далі - Порядок), у Державному реєстрі прав реєструються речові права та їх обтяження на об'єкти нерухомого майна, а саме на земельну ділянку, підприємство як єдиний майновий комплекс, житловий будинок, будівлю, споруду або їх окремі частини, квартиру, житлове та нежитлове приміщення.

Пунктом 10 Порядку визначено, що заявник під час подання заяви особисто пред'являє органові державної реєстрації прав, нотаріусові документ, що посвідчує його особу. У разі подання заяви уповноваженою особою органові державної реєстрації прав, нотаріусові, крім документа, що зазначений в абзацах другому - четвертому цього пункту, пред'являється документ, що підтверджує її повноваження.

Згідно з пунктом 15 Порядку під час розгляду заяви і документів, що додаються до неї, державний реєстратор встановлює відповідність заявлених прав і поданих документів вимогам законодавства, а також відсутність суперечностей між заявленими та зареєстрованими речовими правами на нерухоме майно, їх обтяженнями, зокрема щодо повноважень заявника.

Відтак, враховуючи, що у заочному рішення Стрийського міськрайонного суду Львівської області від 27.09.2014 року у справі № 456/4179/13-ц (провадження № 2/456/1663/2013) чітко визначено відомості про об'єкт нерухомого майна, тобто реконструйовану квартиру, на яку за позивачами визнано право власності, у тому числі і загальну її площу.

Відповідно до п.20 Порядку за результатами розгляду заяви та документів, необхідних для проведення державної реєстрації прав, державний реєстратор приймає рішення про державну реєстрацію прав або рішення про відмову в такій реєстрації.

Пунктом 28 Порядку визначено, що державний реєстратор приймає рішення про відмову в державній реєстрації прав виключно за наявності підстав для відмови в державній реєстрації прав, що визначені Законом України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень».

З огляду на викладене, колегія суддів приходить до висновку, що суд першої інстанції правильно встановив фактичні обставини справи та надав їм належну правову оцінку, доводами апеляційної скарги висновки, викладені в судовому рішенні, не спростовуються і підстав для його скасування немає.

Враховуючи вищевикладене, апеляційну скаргу слід залишити без задоволення, а постанову суду першої інстанції без змін.

Керуючись ч. 3 ст. 160, ст.ст. 41, 195, 196, 198, 200, 205, 206, 254 КАС України, -

У Х В А Л И В:

Апеляційну скаргу Державної реєстраційної служби України залишити без задоволення, а постанову Львівського окружного адміністративного суду від 10.09.2014 року у справі № 813/3954/14 - без змін.

Ухвала апеляційного суду набирає законної сили з моменту її проголошення, але може бути оскаржена у касаційному порядку шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до адміністративного суду касаційної інстанції протягом двадцяти днів з дня набрання ухвалою законної сили, а у разі складення ухвали в повному обсязі відповідно до ст.160 КАС України - з дня складення ухвали в повному обсязі.

Головуючий суддя Н.М. Судова-Хомюк

Судді В.В. Гуляк

Р.Й. Коваль

Повний текст

виготовлено 23.05.2016 року.