Ухвала суду № 57895269, 23.05.2016, Львівський апеляційний адміністративний суд

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

23 травня 2016 р. Справа № 876/2083/16

Львівський апеляційний адміністративний суд у складі колегії:

головуючого-судді Сапіги В.П.

суддів: Левицької Н.Г., Обрізка І.М.

за участі секретаря судових засідань ОСОБА_1,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Львові апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю фірма "ОСОБА_2В." на постанову Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 18.11.2014 року по справі за позовом Державної податкової інспекції у м. Івано-Франківську Головного управління Міндоходів в Івано-Франківській області до Товариства з обмеженою відповідальністю фірма "ОСОБА_2В." про стягнення податкового боргу,

В С Т А Н О В И В:

30.10.2014 року Державна податкова інспекція у м. Івано-Франківську Головного управління Міндоходів в Івано-Франківській області звернулася в суд з адміністративним позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю фірма "ОСОБА_2В." про стягнення податкового боргу в сумі 29 961,22 грн.

Постановою Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 18.11.2014 року позов задоволено.

Товариство з обмеженою відповідальністю фірма "ОСОБА_2В." постанову суду першої інстанції оскаржило, подало апеляційну скаргу, зазначивши, що оскаржувана постанова винесена з порушенням норм матеріального та процесуального права, висновки суду не відповідають обставинам справи, просить її скасувати та прийняти нову, якою в позові відмовити.

В обґрунтування апеляційної скарги вказує на те, що 30.01.2014 року подав до податкового органу податкову декларацію з орендної плати за землю, відповідно до якої річна сума оренди за користування трьома земельними ділянками становила 90804 грн, з розбивкою щомісячних платежів протягом 2014 року в розмірі 7567 грн.

В подальшому 29.01.2015 року подано уточнюючу декларацію за 2014 рік, якою скориговано суми платежів за цей рік.

Причиною до подачі уточнюючої декларації послужили рішення Івано-Франківської міської ради від 21.03.2014 року та 28.08.2014 року про відмову в продовженні договору оренди вказаних земельних ділянок.

Враховуючи викладене, вважає, що відсутні правові підстави для стягнення з товариства плати за землю.

Сторони в судове засідання апеляційного суду не з'явились, що не перешкоджає розгляду справи за їх відсутності. В силу вимог ч.1 ст.41 КАС України у разі неявки у судове засідання всіх осіб, які беруть участь у справі, фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

Заслухавши суддю доповідача, вивчивши матеріали справи та обговоривши доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційну скаргу необхідно відхилити з наступних підстав.

Відповідно до ст. 200 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а постанову без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Судом встановлено, що ТОВ фірма "ОСОБА_2В." є юридичною особою та перебуває на обліку в ДПІ у м.Івано-Франківську як платник податків і зборів.

По орендній платі за землю за 2014р. у зв'язку з частковою сплатою відповідачем податкового зобов»язання товариства по даному податку податковий борг за травень-серпень 2014р. становить 29854,63 грн. (за травень 2014р. - 7153,63грн., за червень - серпень 2014р. - по 7567грн.).

Крім того, податковим органом ТОВ фірма "ОСОБА_2В." нараховано пеню в розмірі 106,59 грн.

У відповідності до статті 269 Податкового кодексу України (далі - ПК України) платниками податку є власники земельних ділянок, земельних часток (паїв) та землекористувачі.

Відповідно до п. 270.1 ст. 270 ПК України 271 базою оподаткування є нормативна грошова оцінка земельних ділянок з урахуванням коефіцієнта індексації, визначеного відповідно до порядку, встановленого цим розділом, площа земельних ділянок, нормативну грошову оцінку яких не проведено.

У відповідності до ч. 1 ст. 285 ПК України базовим податковим (звітним) періодом для плати за землю є календарний рік.

Згідно до п. 287.1 ст. 287 ПК України власники землі та землекористувачі сплачують плату за землю з дня виникнення права власності або права користування земельною ділянкою.

Згідно до п. 46.1 ст. 46 ПК України податкова декларація, розрахунок (далі - податкова декларація) - документ, що подається платником податків (у тому числі відокремленим підрозділом у випадках, визначених цим Кодексом) контролюючому органу у строки, встановлені законом, на підставі якого здійснюється нарахування та/або сплата податкового зобов'язання, чи документ, що свідчить про суми доходу, нарахованого (виплаченого) на користь платників податків - фізичних осіб, суми утриманого та/або сплаченого податку.

У відповідності до п. 54.1 ст. 54 ПК України крім випадків, передбачених податковим законодавством, платник податків самостійно обчислює суму податкового та/або грошового зобов'язання та/або пені, яку зазначає у податковій (митній) декларації або уточнюючому розрахунку, що подається контролюючому органу у строки, встановлені цим Кодексом. Така сума грошового зобов'язання та/або пені вважається узгодженою.

Відповідно до п. 286.2 ст. 286 ПК України платники плати за землю (крім фізичних осіб) самостійно обчислюють суму податку щороку станом на 1 січня і не пізніше 20 лютого поточного року подають відповідному органу державної податкової служби за місцезнаходженням земельної ділянки податкову декларацію на поточний рік за формою, встановленою у порядку, передбаченому статтею 46 цього Кодексу, з розбивкою річної суми рівними частками за місяцями. Подання такої декларації звільняє від обов'язку подання щомісячних декларацій.

У відповідності до п. 286.3 ст. 286 ПК України платник плати за землю має право подавати щомісяця звітну податкову декларацію, що звільняє його від обов'язку подання податкової декларації не пізніше 20 лютого поточного року, протягом 20 календарних днів місяця, що настає за звітним.

Таким чином, відповідач самостійно задекларував податкове зобов'язання по земельному податку шляхом подання до позивача податкової декларації з плати за землю, а саме: податкової декларації з плати за землю (земельний податок та/або орендна плата за земельні ділянки державної або комунальної власності) за 2014 рік від 30.01.2014 року, відповідно до якої задекларував до сплати 90804 грн, з помісячним розрахунком у розмірі 7567 грн. Відтак, у відповідності до п.54.1 ст. 54 ПК України самостійно задекларована відповідачем сума грошового зобов'язання з плати за землю у розмірі 90804 грн. вважається узгодженою.

Доводи відповідача про те, що відповідно до рішення Івано-Франківської міської ради від 21.03.2014 року та 28.08.2014 року про відмову в продовженні договорів оренди земельних по вул. Ребета, 3 в м. Івано-Франківську площею 0,1119 га, 0,1113 га, 0,0819 га є безпідставними з огляду на наступне.

У відповідності до п. 50.1 ст. 50 ПК України у разі якщо у майбутніх податкових періодах (з урахуванням строків давності, визначених статтею 102 цього Кодексу) платник податків самостійно (у тому числі за результатами електронної перевірки) виявляє помилки, що містяться у раніше поданій ним податковій декларації (крім обмежень, визначених цією статтею), він зобов'язаний надіслати уточнюючий розрахунок до такої податкової декларації за формою чинного на час подання уточнюючого розрахунку.

Також, відповідно до абз. 2 п. 286.4 ст. 286 ПК України у разі зміни протягом року об'єкта та/або бази оподаткування платник плати за землю подає податкову декларацію протягом 20 календарних днів місяця, що настає за місяцем, у якому відбулися такі зміни.

Однак, відповідачем в супереч вимогам абз. 2 п. 286.4 ст. 286 ПК України після зміни протягом року об'єкта та (або) бази оподаткування не було подано до позивача податкової декларації протягом 20 календарних днів місяця, що настав за місяцем, у якому відбулися такі зміни, а саме: після винесення рішень Івано-Франківською міською радою від 21.03.2014 року та 28.08.2014 року. Відповідачем не було надано суду жодних доказів подання до позивача такої декларації після зміни протягом року об'єкта та (або) бази оподаткування або надіслання останньому уточнюючого розрахунку до податкової декларації з плати за землю (земельний податок та/або орендна плата за земельні ділянки державної або комунальної власності) за 2014 рік від 30.01.204 року. Така уточнююча декларація подана підприємством 29.01.2015 року, саме після постановлення рішення суду (18.11.2014 року) про стягнення податкового боргу за спірний період.

Відповідно до п. 56.11 ПК України не підлягає оскарженню грошове зобов'язання, самостійно визначене платником податків.

Відповідно до п. 57.1. ст.57 ПК України платник податків зобов'язаний самостійно сплатити суму податкового зобов'язання, зазначену у поданій ним податковій декларації, протягом 10 календарних днів, що настають за останнім днем відповідного граничного строку, передбаченого цим Кодексом для подання податкової декларації, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Згідно до пп. 287.3 ст. 287 ПК України податкове зобов'язання щодо плати за землю, визначене у податковій декларації на поточний рік, сплачується рівними частками власниками та землекористувачами земельних ділянок за місцезнаходженням земельної ділянки за податковий період, який дорівнює календарному місяцю, щомісяця протягом 30 календарних днів, що настають за останнім календарним днем податкового (звітного) місяця.

Згідно із п.п.129.1.1. п.129.1. ст.129 ПК України пеня нараховується після закінчення встановлених цим Кодексом строків погашення узгодженого грошового зобов'язання на суму податкового боргу нараховується пеня.

Нарахування пені розпочинається, зокрема, при самостійному нарахуванні суми грошового зобов'язання платником податків - від першого робочого дня, наступного за останнім днем граничного строку сплати грошового зобов'язання, визначеного цим Кодексом.

Пеня, визначена п.п.129.1.1 п.129.1 цієї статті, нараховується на суму податкового боргу (включаючи суму штрафних санкцій за їх наявності та без урахування суми пені) із розрахунку 120 відсотків річних облікової ставки Національного банку України, діючої на день виникнення такого податкового боргу або на день його (його частини) погашення, залежно від того, яка з величин таких ставок є більшою, за кожний календарний день прострочення у його сплаті (п.129.4 ст.129 ПК України).

Таким чином, податковим органом правомірно нараховано пеню в розмірі 106,59 грн.

Згідно із п.п.14.1.175 п.14.1 ст.14 ПК України податковим боргом визнається сума узгодженого грошового зобов'язання (з урахуванням штрафних санкцій за їх наявності), але не сплаченого у встановлений цим Кодексом строк, а також пеня, нарахована на суму такого грошового зобов'язання.

У разі коли платник податків не сплачує узгодженої суми грошового зобов'язання в установлені законодавством строки, контролюючий орган надсилає (вручає) йому податкову вимогу в порядку , визначеному для надсилання (вручення) податкового повідомлення-рішення (п. 59.1 ст.59 ПК України).

У разі якщо після направлення (вручення) податкової вимоги сума податкового боргу змінилася, але податковий борг не був погашений в повному обсязі, податкова вимога додатково не надсилається (не вручається) (п. 59.5 ст.59 ПК України).

Судом встановлено, що 22.05.2014 року ДПІ у м.Івано-Франківську виставила ТзОВ фірма "ОСОБА_2В." податкову вимогу про сплату податкового боргу №2508-25 на загальну суму 3326,21 грн, яка отримана відповідачем. Оскільки відповідач не погасив в повному обсязі податковий борг, який виник раніше, податкова вимога додатково не надсилалась.

Відповідно до п.95.1 ст.95 ПК України контролюючий орган здійснює за платника податків і на користь держави заходи щодо погашення податкового боргу такого платника податків шляхом стягнення коштів, які перебувають у його власності, а в разі їх недостатності - шляхом продажу майна такого платника податків, яке перебуває у податковій заставі. Стягнення коштів та продаж майна платника податків провадяться не раніше ніж через 60 календарних днів з дня надіслання (вручення) такому платнику податкової вимоги (п.95.21 ст.95 ПК України).

Згідно із п.95.3 ст.95 ПК України стягнення коштів з рахунків платника податків у банках, обслуговуючих такого платника податків, здійснюється за рішенням суду, яке направляється до виконання контролюючим органам, у розмірі суми податкового боргу або його частини.

Відповідно до п.95.4. ст.95 ПК України контролюючий орган на підставі рішення суду здійснює стягнення коштів у рахунок погашення податкового боргу за рахунок готівки, що належить такому платнику податків. Стягнення готівкових коштів здійснюється у порядку , визначеному Кабінетом Міністрів України.

Наявність податкового боргу ТОВ фірма "ОСОБА_2В." в загальному розмірі 29961,22 грн підтверджується дослідженими матеріалами справи, доказів сплати заборгованості відповідач суду не надав.

Отже, колегія суддів приходить до переконання, що суд першої інстанції дійшов до вірних висновків, приймаючи рішення по суті спірних правовідносин.

Стосовно звернення сторони відповідача до суду з проханням відкласти розгляд справи з підстав розгляду судом позовних вимог товариства про визнання протиправною та скасування податкової вимоги від 22.05.2014 року за №2508-25, то необхідно зазначити, що вказана обставина не є підставою для її задоволення та одночасно необхідно роз'яснити стороні, що в разі задоволення наведених позовних вимог, товариство вправі в порядку глави ІУ КАС України звернутись до суду з заявою про перегляд постанови суду за нововиявленими обставинами.

За наведених обставин колегія суддів приходить до висновку, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та прийняв постанову з додержанням норм матеріального і процесуального права, доводи апеляційної скарги не спростовують висновків суду, тому оскаржувану постанову слід залишити без змін.

Керуючись ч.3 ст.160, ст.ст.195, 196, 198, 200, 205, 206, 254 КАС України, суд

У Х В А Л И В :

Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю фірма "ОСОБА_2В." залишити без задоволення.

Постанову Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 18.11.2014 року у справі №809/3524/14 - без змін.

Ухвала апеляційного суду набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржена у касаційному порядку шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до адміністративного суду касаційної інстанції протягом 20-ти днів з дня набрання ухвалою законної сили, а у разі складення ухвалив повному обсязі відповідно до ст.160 КАС України - з дня складення ухвали в повному обсязі.

Головуючий суддя В.П. Сапіга

Судді Н.Г. Левицька

ОСОБА_3

Повний текст виготовлено 24.05.2016р.