Ухвала суду № 57895222, 25.05.2016, Львівський апеляційний адміністративний суд

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

25 травня 2016 року Справа № 876/3153/16

Львівський апеляційний адміністративний суд в складі:

головуючого-судді Курильця А.Р.,

суддів Кушнерика М.П., Мікули О.І.,

з участю секретаря Кіри Н.В.,

представника відповідача ОСОБА_1,

розглянувши в відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Закарпатського обласного центру зайнятості на постанову Закарпатського окружного адміністративного суду від 05 квітня 2016 року у справі за позовом ОСОБА_2 до Закарпатського обласного центру зайнятості про стягнення середнього заробітку за час затримки виплати належних сум при звільненні,-

в с т а н о в и в:

ОСОБА_2 звернувся в суд з адміністративним позовом до Закарпатського обласного центру зайнятості про стягнення середнього заробітку за час затримки виплати належних сум при звільненні.

Постановою Закарпатського окружного адміністративного суду від 05 квітня 2016 року позов задоволено. Зобов'язано Закарпатський обласний центр зайнятості виплатити ОСОБА_2 середній заробіток за весь час затримки виплати належних сум при звільненні з 26 березня 2014 року по 10 грудня 2015 року в розмірі 108 643, 52 грн.

Не погоджуючись з постановою суду першої інстанції Закарпатський обласний центр зайнятості оскаржив її, подавши до Львівського апеляційного адміністративного суду апеляційну скаргу, в якій зазначає, що оскаржувана постанова є незаконна і необґрунтована та прийнята з неправильним застосуванням норм матеріального і процесуального права, недоведеністю обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції вважає встановленими, при невідповідності висновків суду обставинам справи і підлягає скасуванню з прийняттям нової постанови про відмову в задоволенні позову, оскільки грошова винагорода, яка була виплачена позивачу під час звільнення з Закарпатського обласного центру зайнятості та по якій була прийнята постанова Закарпатського окружного адміністративного суду від 4 липня 2014 року має разовий характер. 26 листопада 2015 року старшим державним виконавцем відділу примусового виконання рішень управління державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції ОСОБА_3 було винесено постанову про відкриття виконавчого провадження. На виконання даної постанови, 09.12.2015 року Закарпатським обласним центром зайнятості було перераховано ДПІ у м. Ужгороді та ОСОБА_2 грошові кошти в розмірі 27625, 88 грн.

Представник відповідача в судовому засіданні апеляційну скаргу підтримав, просить постанову Закарпатського окружного адміністративного суду від 05 квітня 2016 року скасувати та прийняти нову постанову, якою в задоволенні адміністративного позову відмовити повністю.

Позивач в судове засідання не зявився, хоча належним чином був повідомлений про місце та час розгляду справи, і оскільки його явка в суді апеляційної інстанції є необовязковою, колегія суддів вважає можливим розглянути дану справу у його відсутності.

Заслухавши суддю-доповідача, пояснення учасників процесу, перевіривши матеріали справи та апеляційну скаргу в межах наведених у ній доводів, колегія суддів приходить до висновку, що апеляційна скарга Закарпатського обласного центру зайнятості не підлягає до задоволення виходячи з наступного.

Судом встановлено, що з 17.11.2003 року по 25.03.2014 року позивач працював у Закарпатському обласному центрі зайнятості, що стверджується копією трудової книжки.

Згідно наказу № 78-К від 24.03.2014 року ОСОБА_2 звільнено з посади начальника юридичного відділу Закарпатського обласного центру зайнятості за власним бажанням, у зв'язку з виходом на пенсію відповідно до ст. 38 Кодекс законів про працю України.

25 березня 2014 року, в день звільнення відповідачем не виплачена у повному обсязі грошова винагорода (п'ять середньомісячних заробітних плат), яка передбачена Порядком видачі грошової винагороди державним службовцям за сумлінну безперервну працю в органах державної влади, зразкове виконання трудових обов'язків, який затверджено постановою Кабінету Міністрів України від 24.02.2003р. № 212 (в редакції на час виникнення спірних відносин, далі - Порядок).

04 липня 2014 року Постановою Закарпатського окружного адміністративного суду залишеною без змін ухвалами Львівського апеляційного адміністративного суду від 12.08.2015р. та Вищого адміністративного суду України від 16.02.2016р., відповідача зобов'язано виплатити невиплачену частину грошової винагороди за сумлінну безперервну працю в органах державної влади, зразкове виконання трудових обов'язків в розмірі чотирьох середньомісячних заробітних плат за 30 і більше років роботи, сума якої становила на 10 грудня 2013 року 27625,88 грн.

10 грудня 2015 року вказані кошти стягнуті у примусовому порядку на підставі постанови про відкриття виконавчого провадження.

Згідно із ч.2 ст. 33 Закону України " Про державну службу " передбачено, що заробітна плата державних службовців складається з посадових окладів, премій, доплати за ранги, надбавки за вислугу років на державній службі та інших надбавок.

Пунктом 1 Про затвердження Порядку видачі грошової винагороди державним службовцям за сумлінну безперервну працю в органах державної влади, зразкове виконання трудових обов'язків, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 24.02.2003р. № 212 ( в редакції на час виникнення спірних відносин, далі - Порядок ) передбачено, що грошова винагорода державним службовцям за сумлінну безперервну працю в органах державної влади, зразкове виконання трудових обов'язків ( далі - грошова винагорода) видається особам, які пропрацювали безперервно на посадах державних службовців в одному або кількох органах державної влади не менше ніж 10 років.

Згідно із п. 4 Порядку сума грошової винагороди включається до фонду оплати праці та відповідно до законодавства враховується під час визначення бази (об'єкта) для оподаткування, для нарахування страхових внесків до фондів загальнообов'язкового державного соціального страхування та збору до Пенсійного фонду.

Відповідно до частини першої статті 94 Кодексу заробітна плата - це винагорода, обчислена, як правило, у грошовому виразі, яку власник або уповноважений ним орган виплачує працівникові за виконану ним роботу.

У частині першій статті 1 Закону України "Про оплату праці" від 24 березня 1995 року №108/95-ВР (далі - Закон), який є спеціальним нормативно-правовим актом, що регулює правовідносини у сфері оплати праці, міститься аналогічне визначення поняття "заробітна плата" ( Рішення Конституційного Суду України від 15 жовтня 2013 №9рп/2013).

Стаття 2 цього Закону визначає структуру заробітної плати, до якої входить основна та додаткова заробітна плата.

Колегія суддів приходить до висновку, що суд першої інстанції вірно зазначив, що аналіз наведених положень дає суду підстави для висновку, що грошова винагорода за сумлінну безперервну службу та зразкове виконання трудових обов'язків державним службовцем, входила до системи оплати праці.

Відповідно до ст.47 КЗпП України передбачено, що обов'язок власника або уповноваженого ним органу провести розрахунок з працівником і видати йому трудову книжку. Власник або уповноважений ним орган зобов'язаний в день звільнення видати працівникові належно оформлену трудову книжку і провести з ним розрахунок у строки, зазначені в статті 116 цього Кодексу, тобто у день звільнення.

Згідно із частиною 1 статті 116 Кодексу, при звільненні працівника виплата всіх сум, що належить йому від підприємства, установи, організації проводить в день звільнення.

Частина 1 статті 117 Кодексу, передбачає, що в разі невиплати з вини власника або уповноваженого ним органу належних звільненому працівникові сум у строки визначені в статті 116 цього Кодексу, при відсутності спору про їх розмір підприємство установа, організація повинні виплатити працівникові його середній заробіток за весь час затримки по дань фактичного розрахунку.

Суд першої інстанції вірно вказав, що за наявності спору про розміри належних звільненому працівникові сум власник або уповноважений ним орган повинен сплатити зазначене в цій статті відшкодування в тому разі коли спір вирішено на користь працівника. Якщо спір вирішено на користь працівника частково, то розмір відшкодування за час затримки визначає орган, який виносить рішення по суті спору. Так, спір про виплату працівникові всіх належних сум вирішено на користь позивача 04 липня 2014 року, а фактичну виплату здійснено 10 грудня 2015 року, що стверджується платіжним дорученням № 1918, № 1917 від 09 грудня 2015 року.

Згідно з довідкою відповідача про розрахунок середньомісячної заробітної плати позивача № 2622 від 19.12.2014 роки за два місяці до його звільнення, її розмір складає 5204,13 грн., відтак, суд першої інстанції прийшов до вірного висновку, що сума середнього заробітку за весь час затримки 3424 год.* 31,37 грн. = 108643,52 грн.

Відповідно до ст.200 КАС України суд апеляційної інстанції залишає скаргу без задоволення, а постанову суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

З огляду на викладене колегія суддів приходить до висновку, що суд першої інстанції правильно встановив фактичні обставини справи та надав їм належну правову оцінку, доводами апеляційної скарги висновки, викладені в судовому рішенні не спростовуються і підстав для його скасування немає.

Враховуючи вищевикладене, апеляційну скаргу Закарпатського обласного центру зайнятості слід залишити без задоволення, а постанову суду першої інстанції без змін.

Керуючись ст.ст.195,198,200,205,206,254 КАС України, суд, -

у х в а л и в :

Апеляційну скаргу Закарпатського обласного центру зайнятості залишити без задоволення, а постанову Закарпатського окружного адміністративного суду від 05 квітня 2016 року у справі № 807/53/15 без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржена протягом двадцяти днів з дня складання ухвали в повному обсязі шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до Вищого адміністративного суду України.

ГоловуючийА.Р.Курилець

СуддіМ.П.Кушнерик

ОСОБА_4

Повний текст ухвали виготовлений 25 травня 2016 року.