Постанова № 57895187, 19.05.2016, Львівський апеляційний адміністративний суд

ЛЬВІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

19 травня 2016 року Справа № 876/11985/15

Львівський апеляційний адміністративний суд в складі:

головуючого судді: Глушка І.В.

суддів: Большакової О.О., Макарика В.Я.

за участю секретаря судового засідання: Омеляновської Л.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Львові апеляційну скаргу Державного підприємства "Львіввугілля" в особі відокремленого підрозділу "Шахтоспецмонтажно-налагоджувальне управління" Державного підприємства "Львіввугілля" на постанову Львівського окружного адміністративного суду від 19.11.2015 р. по справі за позовом Державного підприємства "Львіввугілля" в особі відокремленого підрозділу "Шахтоспецмонтажно-налагоджувальне управління" Державного підприємства "Львіввугілля" до Сокальської обєднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Львівській області про визнання нечинним та скасування податкового повідомлення-рішення,-

встановив:

03.09.2015 року позивач - Державне підприємство "Львіввугілля" в особі відокремленого підрозділу "Шахтоспецмонтажно-налагоджувальне управління" Державного підприємства "Львіввугілля" (далі-ВП ««ШСМНУ» ДП «Львіввугілля») звернулось в суд із позовом до відповідача - Сокальської обєднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Львівській області (далі-Сокальська ОДПІ ГУ ДФС у Львівській області) про визнання нечинним та скасування податкового повідомлення рішення № НОМЕР_1 від 25.05.2015 року.

В обґрунтування вимог позовної заяви Державне підприємство "Львіввугілля" в особі відокремленого підрозділу "Шахтоспецмонтажно-налагоджувальне управління" Державного підприємства "Львіввугілля" покликається на те, що згідно з оскаржуваним податковим повідомленням-рішенням від 25.05.2015 року за платежем податок на доходи фізичних осіб збільшено суму основного платежу у розмірі 342025,18 грн., однак дане збільшення є неправомірним, так як дана сума вже нарахована в обліку платника, але не сплачена, тому повторному нарахуванню підлягати не може.

Позивач зазначає, що ВП ««ШСМНУ» ДП «Львіввугілля» не є юридичною особою та не є платником податку на доходи фізичних осіб із доходів у формі заробітної плати працівників. Крім того, позивач вказує, що згідно ст. 127 Податкового кодексу України за несвоєчасну сплату грошового зобовязання нараховується пеня, а не штрафні санкції.

Постановою Львівського окружного адміністративного суду від 19.11.2015 р. у задоволенні адміністративного позову відмовлено повністю.

Відмовляючи у задоволенні позовних вимог суд першої інстанції погодився з висновками контролюючого органу про порушення ВП «Шахтоспецмонтажно- налагоджувальне управління» ДП «Львіввугілля» п. 16.1.4 п. 16.1 ст. 16, п. 54.2 ст. 54, п.87.9 ст. 87, ст. 167, п.п.168.1.2, п.п. 168.1.4, п.п. 168.1.5 п. 168.1 ст. 168, пп. «а» п. 176.2 ст. 176 Податкового кодексу України в частині несплати податку на доходи фізичних осіб в сумі 342 024, 89 грн. та несвоєчасної сплати податку на доходи фізичних осіб в сумі 4 697 336, 32 грн., оскільки такі підтверджені матеріалами справи.

Не погоджуючись з вищевказаною постановою суду, ВП ««ШСМНУ» ДП «Львіввугілля» оскаржило її в апеляційному порядку. Вважає, що оскаржувана постанова прийнята з неповним зясуванням обставин, що мають значення для справи, з порушенням норм матеріального та процесуального права та підлягає скасуванню з підстав наведених у апеляційній скарзі. Просить скасувати оскаржувану постанову та прийняти нову, якою задовольнити позовні вимоги у повному обсязі.

В обґрунтування вимог апеляційної скарги ВП ««ШСМНУ» ДП «Львіввугілля» зокрема покликається на те, що відповідачем неправомірно застосовано до позивача штрафні санкції у розмірі 50 та 75 відсотків суми податку, оскільки останнім по фактам несвоєчасної сплати податку на доходи фізичних осіб (далі-ПДФО) не виносилися відповідні податкові повідомлення-рішення; такі обставини не фіксувалися в актах перевірок. Також відповідачем не дотримано строків застосування цих санкцій.

Крім того, апелянт посилається на правову позицію Верховного Суду України викладену у постанові від 10.11.2015 року у справі № 813/6793/13-а та судову практику Вищого адміністративного суду України, зокрема на ухвалу суду касаційної інстанції від 18.11.2015 року у справі № К/800/55633/14.

Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши матеріали справи, колегія суддів приходить до висновку, що апеляційну скаргу апелянта слід задовольнити частково, а оскаржувану постанову скасувати, з наступних підстав.

Так, судом першої інстанції достовірно встановлено, а матеріалами справи підтверджено, що ДП Львіввугілля, ЄДРПОУ 32323256, адреса: м. Сокаль, вул. Б.Хмельницького, 26, має в своєму складі, крім іншого, відокремлений підрозділ Управління Шахтоспецмонтажно-налагоджувальне управління (без права юридичної особи).

Контролюючим органом проведено планову виїзну перевірку ВП ««ШСМНУ» ДП «Львіввугілля» з питань дотримання податкового, валютного та іншого законодавства за період з 01.10.2011 року по 30.09.2014 року, валютного та іншого законодавства за період з 01.10.2011 року по 30.09.2014 року, за наслідками якої складено Акт від 13.05.2015 року №287/2200/34987316 (далі - акт перевірки).

В ході проведеної перевірки встановлено порушення позивачем : пп. 16.1.4 п. 16.1 ст. 16, п. 54.2 ст. 54, п.87.9 ст. 87, ст. 167, пп.168.1.2, пп. 168.1.4, пп. 168.1.5 п. 168.1 ст. 168, пп. «а» п. 176.2 ст. 176 Податкового кодексу України в частині несплати податку на доходи фізичних осіб в сумі 342 024,89 грн. та несвоєчасної сплати податку на доходи фізичних осіб в сумі 4 697 336,32 грн.

За наслідками проведеної перевірки Сокальська ОДПІ ГУ ДФС у Львівській області 25.05.2015 року прийняла податкове повідомлення-рішення форми Р № НОМЕР_1, яким визначила ВП ««ШСМНУ» ДП «Львіввугілля» грошове зобовязання з податку на доходи фізичних осіб в сумі 3 455 452,87 грн., в тому числі основне зобовязання 342 025,18 грн., штрафні (фінансові) санкції 3 113 427, 69 грн.

Не погоджуючись із даним податковим повідомленням-рішенням, ВП ««ШСМНУ» ДП «Львіввугілля» оскаржило його в судовому порядку.

Надаючи юридичну оцінку оскаржуваному податковому повідомленню-рішенню, колегія суддів враховує наступне.

Так, приймаючи рішення по справі та відмовляючи у задоволенні заявленого позову, суд першої інстанції виходив з того, що під час визначення суми грошових зобовязань податковий орган врахував вимоги п.102.1 ст.102 Податкового кодексу України (далі-ПК України) щодо строку 1095 днів. Оскільки факт несвоєчасної сплати (несплати) ПДФО (з урахуванням місячного податкового періоду) мав місце два і більше рази, тому податковий орган обґрунтовано застосував до позивача штраф на підставі ст.127 ПК України.

Проте, наведені висновки суду першої інстанції апеляційний суд вважає такими, що не у повній мірі відповідають фактичним обставинам справи і нормам чинного податкового законодавства, з наступних підстав.

Так, спірні правовідносини регулюються приписами ПК України (в редакції, чинній на момент виникнення даних відносин), зокрема:

п.54.2 ст.54 - грошове зобов'язання щодо суми податкових зобов'язань з податку, що підлягає утриманню та сплаті (перерахуванню) до бюджету в разі нарахування/виплати доходу на користь платника податку - фізичної особи, вважається узгодженим податковим агентом або платником податку, який отримує доходи не від податкового агента, в момент виникнення податкового зобов'язання, який визначається за календарною датою, встановленою розділом IV цього Кодексу для граничного строку сплати податку до відповідного бюджету.

п.57.1 ст.57 - платник податків зобов'язаний самостійно сплатити суму податкового зобов'язання, зазначену у поданій ним податковій декларації, протягом 10 календарних днів, що настають за останнім днем відповідного граничного строку, передбаченого цим Кодексом для подання податкової декларації, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Податковий агент зобов'язаний сплатити суму податкового зобов'язання (суму нарахованого (утриманого) податку), самостійно визначеного ним з доходу, що виплачується на користь платника податку - фізичної особи та за рахунок такої виплати, у строки, передбачені цим Кодексом.

пп.168.1.5 п.168.1 ст.168 - якщо оподатковуваний дохід нараховується податковим агентом, але не виплачується (не надається) платнику податку, то податок, який підлягає утриманню з такого нарахованого доходу, підлягає перерахуванню до бюджету податковим агентом у строки, встановлені цим Кодексом для місячного податкового періоду.

абз.а п.171.2 ст.171 особою, відповідальною за нарахування, утримання та сплату (перерахування) до бюджету податку з інших доходів, є, зокрема, податковий агент - для оподатковуваних доходів з джерела їх походження в Україні.

абз.а п.176.2 ст.174 - особи, які відповідно до цього Кодексу мають статус податкових агентів, зобов'язані, зокрема, своєчасно та повністю нараховувати, утримувати та сплачувати (перераховувати) до бюджету податок з доходу, що виплачується на користь платника податку та оподатковується до або під час такої виплати за її рахунок.

Під час судового розгляду справи зясовано, що впродовж обревізованого періоду 01.10.2011р.-30.09.2014р. позивачем - ВП ««ШСМНУ» ДП «Львіввугілля» допущено несвоєчасну сплату самостійно визначеного податкового зобовязання з ПДФО на загальну суму 4 697 336,32 грн., а також встановлено несплачену заборгованість по вказаному податку станом на 30.09.2014р. в розмірі 342 024,89 грн.

Наведені обставини сторонами не спростовані та знаходять своє підтвердження матеріалами справи, у тому числі складеним актом перевірки.

Крім того, позивачем не надано, а судом не здобуто, доказів погашення несплаченої заборгованості по ПДФО станом на 30.09.2014 р. в розмірі 342 024,89 грн., а відтак грошове зобовязання із вказаного податку в цій частині вірно визначено податковим органом.

Разом з тим, на думку суду апеляційної інстанції, в частині застосування штрафних (фінансових) санкцій за несвоєчасну сплату самостійно визначеного податкового зобовязання з ПДФО в розмірі 3113427,69 грн. на підставі ст.127 ПК України, відповідачем не дотримані норми податкового законодавства України.

Так, згідно п.126.1 ст.126 ПК України, у разі, якщо платник податків не сплачує узгоджену суму податкового зобов'язання та/або авансових внесків з податку на прибуток підприємств протягом строків, визначених цим Кодексом, такий платник податків притягується до відповідальності у вигляді штрафу у таких розмірах: при затримці до 30 календарних днів включно, наступних за останнім днем строку сплати суми грошового зобов'язання, - у розмірі 10 відсотків погашеної суми податкового боргу;при затримці більше 30 календарних днів, наступних за останнім днем строку сплати суми грошового зобов'язання, - у розмірі 20 відсотків погашеної суми податкового боргу.

В той же час, п.127.1 ст.127 ПК України передбачено, що ненарахування і неутримання та/або несплата (неперерахування) податків платником податків, у тому числі податковим агентом, до або під час виплати доходу на користь іншого платника податків, - тягнуть за собою накладення штрафу у розмірі 25 відсотків суми податку, що підлягає нарахуванню та/або сплаті до бюджету. Ті самі дії, вчинені повторно протягом 1095 днів, - тягнуть за собою накладення штрафу у розмірі 50 відсотків суми податку, що підлягає нарахуванню та/або сплаті до бюджету. Дії передбачені абзацом першим цього пункту, вчинені протягом 1095 днів втретє та більше, - тягнуть за собою накладення штрафу у розмірі 75 відсотків суми податку, що підлягає нарахуванню та/або сплаті до бюджету.

Положення ст.126 ПК України щодо застосування штрафної санкції застосовується у випадку, коли має місце несвоєчасність сплати платником податків узгодженої суми грошового зобов'язання. При цьому розмір такої санкції прямо залежить від часу затримки такої сплати.

Тобто, у разі, якщо платник податків не сплачує суми самостійно визначеного грошового зобов'язання протягом строків, передбачених ПК України такий платник податків притягується до відповідальності відповідно до ст.126 ПК України.

Положення ст.127 ПК України встановлюється як міра відповідальності, яка покладається на платника податків, в тому числі і на податкового агента, саме за несплату (неперерахування) податків, до або під час виплати доходу на користь іншого платника податків, при чому відповідність розміру штрафних санкцій за вчинення такого порушення визначається (обчислюється) не з часу затримки такої несплати, як передбачено ст.126 ПК України, а з кількості разів допущених таких порушень протягом певного періоду часу. Тобто склад порушення передбачає, що нарахування, сплата чи утримання податку не відбулися до чи на момент виплати доходу.

В даному випадку позивач своєчасно нарахував ПДФО, тобто узгодив податкові зобовязання по цьому податку, однак не здійснив його перерахування до бюджету у визначені законом строки.

При цьому, факт вчинення порушення вимог пп.168.1.5 п.168.1 ст.168 ПК України позивачем не заперечується.

Як наслідок, в діях позивача є відсутній склад правопорушення, за яке передбачено санкції по зазначеному п.127.1 ст.127 ПК України, оскільки порушення правил нарахування, утримання та сплати (неперерахування) податків у джерела виплати має місце тоді, коли платником податків не нараховано і в подальшому не виплачено і не сплачено податки до бюджету.

Окрім того, у випадку несвоєчасної сплати до бюджету нарахованих та утриманих сум ПДФО застосовуються штрафні санкції на підставі приписів п.126.1 ст.126 ПК України, оскільки відповідальність за п.127.1 ст.127 ПК України настає при несплаті податків до або під час виплати доходу на користь іншого платника податків.

За таких обставин суд першої інстанції прийшов до помилкового висновку про підставність застосування до Державного підприємства "Львіввугілля" в особі відокремленого підрозділу "Шахтоспецмонтажно-налагоджувальне управління" Державного підприємства "Львіввугілля" штрафних (фінансових) санкцій на підставі ст.127 ПК України.

Оскільки вказані санкції застосовані безпідставно, тому спірне податкове повідомлення-рішення в частині застосування штрафних (фінансових) санкцій в розмірі 3113427,69 грн. є протиправним та підлягає скасуванню з вищенаведених мотивів.

Разом з цим, апеляційний суд зазначає, що суд не може підміняти собою державний орган, рішення якого оскаржується, приймаючи замість рішення, яке визнається протиправним, інше рішення, яке б відповідало закону, та давати вказівки, які б свідчили про вирішення питань, які належать до компетенції такого субєкта владних повноважень.

Скасування спірного податкового повідомлення-рішення в частині застосування штрафних (фінансових) санкцій не позбавляє можливості контролюючого органу прийняти нове рішення про застосування штрафних (фінансових) санкцій у звязку із своєчасною сплатою позивачем до бюджету ПДФО, обравши правильну підставу застосування таких санкцій.

При вирішенні наведеного спору суд апеляційної інстанції, відповідно до ст.244-2 КАС України, враховує правову позицію Верховного Суду України по наведеній категорії справ, яка викладена в постанові від 10.11.2015р. у справі № 21-2919а15/813/6793/13-а.

Додатково колегія суддів наголошує, що відповідно до ч.1 ст.195 КАС України суд апеляційної інстанції переглядає судові рішення суду першої інстанції в межах апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції може вийти за межі доводів апеляційної скарги в разі встановлення під час апеляційного провадження порушень, допущених судом першої інстанції, які призвели до неправильного вирішення справи.

Оскільки під час апеляційного розгляду виявлено порушення, допущене судом першої інстанції в частині застосування норм ст.127 ПК України, які призвели до неправильного вирішення справи, колегія суддів вважає за необхідне вийти за межі доводів апеляційної скарги позивача та врахувати при вирішенні розглядуваного спору невірне застосування податковим органом фінансових (штрафних) санкцій до позивача.

Оцінюючи в сукупності вищевказані норми законодавства та фактичні обставини справи, апеляційний суд вважає, що заявлені позовні вимоги ВП ««ШСМНУ» ДП «Львіввугілля» підлягають до часткового задоволення, при цьому належить визнати протиправним і скасувати прийняте Сокальською ОДПІ ГУ ДФС у Львівській області податкове повідомлення-рішення № НОМЕР_1 від 25.05.2015 року про збільшення суми грошового зобовязання з ПДФО в частині застосованих штрафних (фінансових) санкцій в розмірі 3113427,69 грн. В задоволенні решти позовних вимог слід відмовити.

При цьому, в порядку ст.94 КАС України підлягають стягненню за рахунок бюджетних асигнувань Сокальської ОДПІ ГУ ДФС у Львівській області на користь позивача понесені судові витрати у розмірі 400 грн. 00 коп. сплаченого судового збору (пропорційно до задоволених позовних вимог).

Відповідно до частини першої статті 159 Кодексу адміністративного судочинства України, судове рішення повинно бути законним і обґрунтованим.

Суд першої інстанції не виконав вказані вимоги процесуального закону, оскільки до спірних правовідносин не вірно застосував норми матеріального та процесуального права, що призвело до ухвалення незаконного рішення, яке підлягає скасуванню.

Керуючись ч.3 ст. 160 КАС України, ст.ст. 195, 196, 198, 202, 205, 207, 254 КАС України, суд -

постановив:

Апеляційну скаргу Державного підприємства "Львіввугілля" в особі відокремленого підрозділу "Шахтоспецмонтажно-налагоджувальне управління" Державного підприємства "Львіввугілля" задовольнити частково, а постанову Львівського окружного адміністративного суду від 19.11.2015 р. по справі № 813/5148/15 скасувати.

Адміністративний позов Державного підприємства "Львіввугілля" в особі відокремленого підрозділу "Шахтоспецмонтажно-налагоджувальне управління" Державного підприємства "Львіввугілля" задовольнити частково.

Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення Сокальської обєднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Львівській області № НОМЕР_1 від 25.05.2015 року, яким збільшено суму грошового зобовязання за платежем : податок на доходи фізичних осіб із доходів у формі заробітної плати шахтарів-працівників в частині застосованих штрафних (фінансових) санкцій в розмірі 3113427,69 грн. (три мільйона сто тринадцять тисяч чотириста двадцять сім гривень шістдесят девять копійок).

У задоволенні решти позовних вимог відмовити.

Стягнути на користь Державного підприємства "Львіввугілля" в особі відокремленого підрозділу "Шахтоспецмонтажно-налагоджувальне управління" Державного підприємства "Львіввугілля" за рахунок бюджетних асигнувань Сокальської обєднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Львівській області (80000, Львівська область, м.Сокаль, вул.Шептицького, 40, код ЄДРПОУ 39536075) судові витрати в розмірі 400 (чотириста) гривень сплаченого судового збору (пропорційно до задоволених позовних вимог).

Постанова апеляційного суду набирає законної сили з моменту її проголошення, але може бути оскаржена у касаційному порядку шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до суду касаційної інстанції протягом двадцяти днів з дня набрання постановою законної сили, а у разі складення постанови в повному обсязі відповідно до ст. 160 КАС України з дня складення постанови в повному обсязі.

Головуючий суддя І.В. Глушко

Судді О.О.Большакова

ОСОБА_1

Постанова складена в повному обсязі 24.05.2016 року.