Ухвала суду № 57895102, 25.05.2016, Київський апеляційний адміністративний суд

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД Справа: № 826/15908/15 Головуючий у 1-й інстанції: Шулежко В.П. Суддя-доповідач: Мельничук В.П.

У Х В А Л А

Іменем України

25 травня 2016 року м. Київ

Колегія суддів Київського апеляційного адміністративного суду у складі:

Головуючого-судді: Мельничука В.П.

суддів: Лічевецького І.О., Мацедонської В.Е.,

при секретарі: Сергійчук Л.Ю.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні, згідно ст. 41 КАС України, в залі суду апеляційну скаргу представника Товариства з обмеженою відповідальністю «Коксотрейд» - ОСОБА_2 на постанову Окружного адміністративного суду м. Києва від 10 березня 2016 року у справі за адміністративним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Коксотрейд» до Державної податкової інспекції у Печерському районі Головного управління ДФС у м. Києві про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень, -

В С Т А Н О В И Л А:

У серпні 2015 року Товариство з обмеженою відповідальністю «Коксотрейд» звернулося до Окружного адміністративного суду м. Києва з адміністративним позовом до Державної податкової інспекції у Печерському районі Головного управління ДФС у м. Києві про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень. Свої вимоги обґрунтовує тим, що моментом вчинення експортної операції - поставки товару за такою операцією - для застосування статей 1, 2 та 4 Закону України «Про порядок здійснення розрахунків в іноземній валюті» є момент фактичного перетину товаром митного кордону України, натомість відповідач відраховував встановлений законом строк розрахунків з моменту оформлення ВМД, а не з дати фактичного перетину митного кордону, а тому спірні податкові повідомлення-рішення є протиправними та підлягають скасуванню.

Постановою Окружного адміністративного суду м. Києва від 10 березня 2016 року у задоволенні вказаного позову відмовлено.

Не погоджуючись з зазначеним судовим рішенням представник Товариства з обмеженою відповідальністю «Коксотрейд» - ОСОБА_2 подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати постанову суду першої інстанції як таку, що постановлена з порушенням норм матеріального та процесуального права, та ухвалити нову постанову про задоволення позову.

Відповідно до ч. 1 ст. 41 КАС України фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалось, оскільки особи, які беруть участь у справі, у судове засідання не з'явились.

Розглянувши доводи апеляційної скарги, перевіривши правильність застосування судом першої інстанції норм законодавства України, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає залишенню без задоволення, а постанова суду першої інстанції - без змін.

Згідно з п. 1 ч. 1 ст. 198, ст. 200 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а постанову суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Відповідно до ст. 195 КАС України рішення суду першої інстанції підлягає перегляду в апеляційному порядку в межах апеляційної скарги.

Судом першої інстанції було встановлено, що податковим органом проведено позапланову виїзну перевірку ТОВ «Коксотрейд» з питань дотримання вимог валютного законодавства України при розрахунках за зовнішньоекономічним контрактом № КТ-2907/13 від 29.07.2013 з «Trade trans union S.R.O.» (Чеська Республіка).

За результатами вказаної перевірки 09.07.2015 року відповідачем складено Акт № 168/26-55-22-04/30962083, за змістом якого перевіркою встановлено порушення позивачем:

ст. 1 Закону України «Про порядок здійснення розрахунків в іноземній валюті», а саме: несвоєчасне надходження на поточний рахунок ТОВ «Коксотрейд» валютної виручки у розмірі 1174500 Євро (еквівалент 26964641,26 грн.) за контрактом № КТ-2907/13 від 29.07.2013 з компанією «Trade trans union S.R.O.» (Чеська Республіка); ненадходження на поточний рахунок ТОВ «Коксотрейд» валютної виручки у розмірі 1128391,88 Євро (еквівалент 26563929,12 грн.) за контрактом № КТ-2907/13 від 29.07.2013 року з компанією «Trade trans union S.R.O.» (Чеська Республіка);

ч. 1 ст. 9 Декрету Кабінету Міністрів України «Про систему валютного регулювання та валютного контролю».

23.07.2015 року на підставі висновків Акту перевірки відповідачем винесено податкові повідомлення-рішення:

№ 29726552204, яким у зв'язку з порушенням п. 1 ст. 9 Декрету Кабінету Міністрів України «Про систему валютного регулювання та валютного контролю», позивачу визначено суму грошового зобов'язання - пеня за порушення термінів розрахунків у сфері ЗЕД у розмірі 340 грн.;

№ 29826552204, яким у зв'язку з порушенням ст. 1 Закону України «Про порядок здійснення розрахунків в іноземній валюті», позивачу визначено суму грошового зобов'язання - пеня за порушення термінів розрахунків у сфері ЗЕД у розмірі 8227828,81 грн.

Не погоджуючись з такими податковими повідомленнями-рішеннями відповідача, позивач звернувся з даним позовом до суду.

Відмовляючи у задоволенні позову суд першої інстанції виходив з того, що вимоги позивача є неправомірними та необгрунтованими, а тому не підлягають задоволенню.

Колегія суддів погоджується з таким висновком суду першої інстанції та вважає його обгрунтованим з огляду на наступне.

Відповідно до частини другої статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Судом першої інстанції було встановлено, що між позивачем (продавець) та компанією «Trade trans union S.R.O.» (Чеська Республіка) (покупець) укладено контракт від 29.07.2013 року № КТ-2907/13 на поставку коксової продукції. Також до вказаного контракту сторонами укладено додаткові угоди.

Водночас, з Акту перевірки видно, що виручка від компанії «Trade trans union S.R.O.» (Чеська Республіка) на поточні рахунки, відкриті позивачем у ПАТ «Дочірній банк Сбербанку Росії» та ПАТ «Державний експортно-імпортний банк України», надійшла у загальному розмірі 1174500 Євро (еквівалент 26964641,26 грн.), у тому числі з порушенням строків розрахунків, визначених ст. 1 Закону України «Про порядок здійснення розрахунків в іноземній валюті».

Також в Акті перевірки встановлено, що у позивача станом на 30.06.2015 року за наведеним контрактом з компанією «Trade trans union S.R.O.» (Чеська Республіка) наявна дебіторська заборгованість в загальній сумі 1268404,92 Євро (еквівалент 29860032,66 грн.), у тому числі дебіторська заборгованість у розмірі 140012,81 Євро (еквівалент 3296098,13 грн.), термін погашення по якій на дату проведення перевірки не настав.

При цьому, в Акті перевірки зазначено, що висновок Міністерства економічного розвитку та торгівлі України на продовження термінів розрахунків за контрактом № КТ-2907/13 від 29.07.2013 року з компанією «Trade trans union S.R.O.» (Чеська Республіка) відповідачу не надано. Документ уповноваженого органу країни, що підтверджує виникнення форс-мажорних обставин по вказаному контракту, відсутній.

З Акту перевірки також вбачається, що у ТОВ «Коксотрейд» існувала прострочена дебіторська заборгованість за наведеним контрактом, яка підлягає обов'язковому декларуванню, зокрема: станом на 01.04.2015 року - у розмірі 869619,25 Євро (еквівалент 13187062,84 грн.), в декларації, поданій ДПІ у Печерському районі ГУ ДФС у м. Києві за № 9090525798 від 08.05.2015 року, не відображено вказану прострочену заборгованість в п. 5 «Товари (роботи, послуги), що експортовані резидентом за межі України і за які на звітну дату не надійшли в установлені законодавством терміни валютні кошти…» розділу ІІІ «Майно та товари за кордоном», що є порушенням п. 1 ст. 9 Декрету Кабінету Міністрів України «Про систему валютного регулювання та валютного контролю».

Відповідно до ч. 1 ст. 1 Закону України «Про порядок здійснення розрахунків в іноземній валюті» виручка резидентів у іноземній валюті підлягає зарахуванню на їх валютні рахунки в уповноважених банках у строки виплати заборгованостей, зазначені в контрактах, але не пізніше 180 календарних днів з дати митного оформлення (виписки вивізної вантажної митної декларації) продукції, що експортується, а в разі експорту робіт (послуг), прав інтелектуальної власності - з моменту підписання акта або іншого документа, що засвідчує виконання робіт, надання послуг, експорт прав інтелектуальної власності. Перевищення зазначеного строку потребує висновку центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері економічного розвитку.

За змістом ст. 2 Закону України «Про порядок здійснення розрахунків в іноземній валюті» імпортні операції резидентів, які здійснюються на умовах відстрочення поставки, в разі, коли таке відстрочення перевищує 180 календарних днів з моменту здійснення авансового платежу або виставлення векселя на користь постачальника продукції (робіт, послуг), що імпортується, потребують висновку центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері економічного розвитку. Строк та умови завершення імпортної операції без увезення товару на територію України визначаються у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України за погодженням з Національним банком України. Національний банк України має право запроваджувати на строк до шести місяців інші строки розрахунків, ніж ті, що визначені частиною першою цієї статті.

Водночас, пунктом 3 Постанови Національного банку України від 16.11.2012 року № 475, зареєстрованої в Міністерстві юстиції України 16.11.2012 року за № 1921/22233, установлено, що розрахунки за операціями з експорту та імпорту товарів, передбачені в статтях 1 та 2 Закону України «Про порядок здійснення розрахунків в іноземній валюті», повинні здійснюватися у строк, що не перевищує 90 календарних днів.

Статтею 4 Закону України «Про порядок здійснення розрахунків в іноземній валюті» встановлено, що порушення резидентами строків, передбачених статтями 1 і 2 цього Закону або встановлених Національним банком України відповідно до статей 1 і 2 цього Закону, тягне за собою стягнення пені за кожний день прострочення у розмірі 0,3 відсотка від суми неодержаної виручки (вартості недопоставленого товару) в іноземній валюті, перерахованої у грошову одиницю України за валютним курсом Національного банку України на день виникнення заборгованості. Загальний розмір нарахованої пені не може перевищувати суми неодержаної виручки (вартості недопоставленого товару). У разі прийняття до розгляду судом, Міжнародним комерційним арбітражним судом чи Морською арбітражною комісією при Торгово-промисловій палаті України позовної заяви резидента про стягнення з нерезидента заборгованості, яка виникла внаслідок недотримання нерезидентом строків, передбачених експортно-імпортними контрактами, строки, передбачені статтями 1 і 2 цього Закону або встановлені Національним банком України відповідно до статей 1 і 2 цього Закону, зупиняються і пеня за їх порушення в цей період не сплачується. У разі прийняття судом рішення про відмову в позові повністю або частково або припинення (закриття) провадження у справі чи залишення позову без розгляду строки, передбачені статтями 1 і 2 цього Закону або встановлені Національним банком України відповідно до статей 1 і 2 цього Закону, поновлюються і пеня за їх порушення сплачується за кожний день прострочення, включаючи період, на який ці строки було зупинено. У разі прийняття судом рішення про задоволення позову пеня за порушення строків, передбачених статтями 1 і 2 цього Закону або встановлених Національним банком України відповідно до статей 1 і 2 цього Закону, не сплачується з дати прийняття позову до розгляду судом. Органи доходів і зборів вправі за наслідками документальних перевірок безпосередньо стягувати з резидентів пеню, передбачену цією статтею.

Статтею 1 Закону України «Про зовнішньоекономічну діяльність» визначено, що експорт (експорт товарів) - продаж товарів українськими суб'єктами зовнішньоекономічної діяльності іноземним суб'єктам господарської діяльності (у тому числі з оплатою в негрошовій формі) з вивезенням або без вивезення цих товарів через митний кордон України, включаючи реекспорт товарів. Момент здійснення експорту (імпорту) - момент перетину товаром митного кордону України або переходу права власності на зазначений товар, що експортується чи імпортується, від продавця до покупця.

За змістом ст. 1 МК України ввезення товарів, транспортних засобів на митну територію України, вивезення товарів, транспортних засобів за межі митної території України - сукупність дій, пов'язаних із переміщенням товарів, транспортних засобів через митний кордон України у будь-який спосіб у відповідному напрямку.

З аналізу положень зазначених статей вбачається, що час здійснення експортної операції має визначатися, виходячи з моменту перетинання товаром митного кордону України.

Статтею 248 МК України передбачено, що митне оформлення розпочинається з моменту подання органу доходів і зборів декларантом або уповноваженою ним особою митної декларації або документа, який відповідно до законодавства її замінює, та документів, необхідних для митного оформлення, а в разі електронного декларування - з моменту отримання органом доходів і зборів від декларанта або уповноваженої ним особи електронної митної декларації або електронного документа, який відповідно до законодавства замінює митну декларацію. Засвідчення органом доходів і зборів прийняття товарів, транспортних засобів комерційного призначення та документів на них до митного оформлення здійснюється шляхом проставляння відбитків відповідних митних забезпечень (у тому числі за допомогою інформаційних технологій), інших відміток на митній декларації або документі, який відповідно до законодавства її замінює, а також на товаросупровідних та товарно-транспортних документах у разі їх подання на паперовому носії.

Згідно з ч. 1 ст. 255 МК України митне оформлення завершується протягом чотирьох робочих годин з моменту пред'явлення органу доходів і зборів товарів, транспортних засобів комерційного призначення, що підлягають митному оформленню (якщо згідно з цим Кодексом товари, транспортні засоби комерційного призначення підлягають пред'явленню), подання митної декларації або документа, який відповідно до законодавства її замінює, та всіх необхідних документів і відомостей, передбачених статтями 257 і 335 цього Кодексу.

Згідно з ч.ч. 1, 3 ст. 321 МК України товари, транспортні засоби комерційного призначення перебувають під митним контролем з моменту його початку і до закінчення згідно із заявленим митним режимом. У разі вивезення товарів, транспортних засобів комерційного призначення за межі митної території України митний контроль розпочинається з моменту пред'явлення товарів, транспортних засобів комерційного призначення для митного оформлення та їх декларування в установленому цим Кодексом порядку.

Отже, оформлена ВМД не є єдиним документом, яким підтверджується факт і дата фактичного переміщення товару через митний кордон України, оскільки перебування товару під митним контролем неможливе без його фактичного пред'явлення органу доходів і зборів, наслідком якого в режимі експорту є наявність на вантаж товаросупровідного документа, з відтиском штампу «під митним контролем» з відповідною датою, що, в свою чергу, підтверджує факт перетину митного кордону України.

Таким чином, колегія суддів вважає правильним висновк суду першої інстанції про обґрунтованість твердження позивача про те, що час здійснення експортної операції має визначатися, виходячи з моменту перетинання товаром митного кордону України, а не з моменту оформлення ВМД, протее, підставою для такого переміщення в режимі експорту є наявність на вантаж товаросупровідного документа, з відтиском штампу «під митним контролем» з відповідною датою, що підтверджує факт перетину митного кордону України.

При цьому, колегія суддів погоджується з критичним сприйняттям судом першої інстанції наданих позивачем повідомлень про фактичне вивезення товарів, як підтвердження обставин, на які посилається позивач, оскільки такі повідомлення, в контексті наведеного аналізу положень чинного законодавства України, не є належними та допустимими доказами для встановлення строків здійснення імпортної операції. Поряд з цим, позивачем не надано суду будь-яких інших доказів на підтвердження вказаних обставин.

Крім того, в таких повідомленнях зазначено лише номер ВМД, кількість товару та дату і час перетину кордону, проте вони не містять необхідних реквізитів, як то підпис посадової особи, яка його видала та/або склала, відсутній код товару та його опис, а також відсутнє грошове вираження зазначеного об'єму товару, що також виключає можливість їх використання для встановлення строків здійснення імпортної операції.

Разом з тим, судом першої інстанції було встановлено, що позивач не заперечує наявність станом на 30.06.2015 року за зазначеним контрактом з компанією «Trade trans union S.R.O.» (Чеська Республіка) дебіторської заборгованості в загальній сумі 1128391,88 Євро (еквівалент 26563929,12 грн.), а також того, що ним не відображено вказану в Акті перевірки прострочену дебіторську заборгованість, яка, в силу вимог ч. 1 ст. 9 Декрету Кабінету Міністрів України «Про систему валютного регулювання та валютного контролю», підлягає обов'язковому декларуванню, а у разі невиконання таких вимог п. 2.7 Положення про валютний контроль, затвердженого постановою Правління Національного банку України від 08.02.2000 року № 49 та зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 04.04.2000 за № 209/4430, встановлена відповідальність - накладення штрафу в розмірі 20 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.

Зважаючи на викладене, а також враховуючи, що відповідач прийняв спірні податкові повідомлення-рішення від 23.07.2015 року № 29726552204 та № 29826552204 в межах повноважень та з дотриманням вимог чинного законодавства, колегія суддів вважає правильним висновок суду першої інстанції про відсутність належних правових підстав для визнання протиправними та скасування вказаних рішень ДПІ у Печерському районі ГУ ДФС у м. Києві.

За таких обставин, колегія суддів вважає правильним висновок суду першої інстанції про те, що позов є безпідставним і необґрунтованим, у зв'язку з чим задоволенню не підлягає.

Отже, доводи апеляційної скарги спростовуються наведеним вище, а тому підстави для її задоволення відсутні.

За змістом ст. 159 КАС України судове рішення повинно бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права, обґрунтованим - ухвалене судом на підставі повного та всебічного з'ясування обставин в адміністративній справі, підтверджених доказами, дослідженими в судовому засіданні.

З урахуванням вищевикладеного, колегія суддів дійшла висновку, що судом першої інстанції правильно встановлено обставини справи, судове рішення ухвалено з додержанням норм матеріального та процесуального права і підстав для його скасування не вбачається.

Керуючись ст. ст. 2, 159, 160, 195, 196, 198, 200, 205, 206, 211, 212, 245, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів -

У Х В А Л И Л А:

Апеляційну скаргу представника Товариства з обмеженою відповідальністю «Коксотрейд» - ОСОБА_2 - залишити без задоволення, а постанову Окружного адміністративного суду м. Києва від 10 березня 2016 року - без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржена протягом двадцяти днів з дня складання в повному обсязі шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Вищого адміністративного суду України.

Головуючий-суддя: В.П. Мельничук

Судді: І.О. Лічевецький

В.Е. Мацедонська

Повний текст виготовлено 25.05.2016 року.

Головуючий суддя Мельничук В.П.

Судді: Лічевецький І.О.

Мацедонська В.Е.