Постанова № 57894898, 25.05.2016, Донецький апеляційний адміністративний суд

Головуючий у 1 інстанції - Ковальов В.М.

Суддя-доповідач - Жаботинська Світлана Володимирівна

ДОНЕЦЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

25 травня 2016 року справа №414/449/16-а

приміщення суду за адресою: 84301, м. Краматорськ вул. Марата, 15

Донецький апеляційний адміністративний суд колегією суддів у складі: головуючого судді: Жаботинської С.В., суддів Васильєвої І.А., Казначеєва Е.Г., розглянувши в порядку письмового провадження апеляційну скаргу Управління Пенсійного фонду України в Кремінському районі Луганської області на постанову Кремінського районного суду Луганської області від 04 квітня 2016 р. у справі № 414/449/16-а (головуючий І інстанції Ковальов В.М.) за позовом ОСОБА_2 до Управління Пенсійного фонду України в Кремінському районі Луганської області про визнання дій неправомірними та зобов'язання вчинити певні дії,-

ВСТАНОВИВ:

Позивач звернулась до Кремінського районного суду Луганської області з адміністративним позовом до Управління Пенсійного фонду України в Кремінському районі Луганської області, в якому просила визнати дії відповідача неправомірними та зобовязати останнього нарахувати та відновити позивачу з 01.05.2015 року виплату призначеної пенсії на термін довічно пенсії за віком на підставі Закону України «Про загальнообовязкове державне пенсійне страхування» від 09.07.2003 року.

В обгрунтування позовної заяви позивач зазначила, що Законом України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо пенсійного забезпечення» від 02.03.2015 року дійсно було внесено зміни до ст. 47 Закону України «Про загальнообовязкове державне пенсійне страхування». В абзаці 2 ч. 1 ст. 47 цього Закону зазначено «тимчасово», у період з 01.04.2015 року по 31.12.2015 року у період роботи особи (крім інвалідів 1 та 2 групи, інвалідів війни 3-ої групи та учасників бойових дій, осіб, на яких поширюється дія п. 1 ст. 10 Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту») на посадах, які дають право на призначення пенсії або щомісячного грошового утримання у порядку та на умовах передбачених Законом України «Про статус народного депутата», «Про держслужбу», «Про прокуратуру», «Про судоустрій і статус суддів» призначені відповідно до цього Закону, пенсії не виплачуються. Але в ч. 5 Прикінцевих положень Закону України від 02.03.2015 року зазначено, що «у разі неприйняття до 01.06.2015 року закону щодо призначення усіх пенсій, в тому числі і спеціальних на загальних підставах, з 01.06.2015 року скасовуються норми щодо пенсійного забезпечення осіб, яким пенсії, щомісячне грошове утримання призначаються відповідно до законів України «Про держслужбу», «Про прокуратуру», «Про судоустрій і статус суддів» та інших.

Оскільки до 01.06.2015 року на теперешній час соціальні закони не прийняті, як працюючий пенсіонер за віком з 01.06.2015 року вона не має права на призначення пенсії за спеціальним Законом, тому вважає, що нарахування та виплата призначеної пенсії за віком повинно бути відновлено з дня припинення, тобто з 1 квітня 2015 року, а потім з 01.06.2015 року.

За таких обставин, просила позовні вимоги задовольнити у повному обсязі.

Постановою Кремінського районного суду Луганської області від 04 квітня 2016 року позовні вимоги задоволено частково.

Суд першої інстанції визнав неправомірними дії відповідача щодо припинення нарахування та виплати позивачу пенсії за віком з 01 червня 2015 року, зобов'язав останнього нарахувати та виплатити ОСОБА_2 з 01.06.2015 року по 30 листопада 2015 року пенсію на підставі Закону України «Про державну службу» (а.с. 31-33).

При цьому, суд першої інстанції виходив з того, що Закон України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо пенсійного забезпечення» від 02.03.2015 року, який скасовує норми щодо пенсійного забезпечення державних службовців, прийнятий після призначення позивачці пенсії, не може бути підставою для невиплати пенсії позивачці, оскільки обмежує права на соціальне забезпечення, передбачені Конституцією України.

Відповідач, не погодившись з зазначеним рішенням суду першої інстанції, подав апеляційну скаргу, в якій посилаючись на порушення судом норм матеріального та процесуального права, просив скасувати постанову суду першої інстанції та прийняти нове рішення, яким відмовити в задоволені позовних вимог (а.с. 35-36).

В обґрунтування апеляційної скарги зазначає, що з 01.04.2015 року набрав чинності Закон України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо пенсійного забезпечення» від 2 березня 2015 року № 213-VIII (далі - Закон № 213-VIII), яким внесено зміни до статті 47 Закону № 1058-IV та встановлено, що тимчасово, у період з 1 квітня 2015 року по 31 грудня 2015 року у період роботи особи на посадах, які дають право на призначення пенсії або щомісячного довічного грошового утримання у порядку та на умовах, передбачених законами України «Про статус народного депутата України», «Про державну службу», «Про прокуратуру», «Про судоустрій і статус суддів», пенсії, призначені відповідно до цього Закону, не виплачуються. Оскільки, позивач працювала на посаді, яка дає право на призначення пенсії за спеціальним законом до 30.11.2015 року, виплата пенсії у період з квітня по листопад 2015 року зупинена.

Крім того, вказує на порушення позивачем строку звернення до суду з адміністративним позовом.

Відповідно до ч. 1 ст. 195 Кодексу адміністративного судочинства України суд апеляційної інстанції переглядає судові рішення суду першої інстанції в межах апеляційної скарги.

Згідно ст. 183-2 Кодексу адміністративного судочинства України справу розглянуто в порядку письмового провадження.

Дослідивши письмові матеріали справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів встановила наступне.

Позивач працювала на посаді судді Кремінського районного суду Луганської області з 12.04.1976 року по 30.11.2015 року.

Позивач перебуває на обліку у відповідача та отримує пенсію за віком на загальних підставах відповідно до ст. 26 Закону України «Про загальнообовязкове пенсійне страхування» № 1058-IV від 09.07.2003 року.

З 01 квітня 2015 року по 31 листопада 2015 року позивачу, як особі яка працює на посаді яка дає право на призначення пенсії за спеціальним законом, припинена виплата раніше призначеної за Законом № 1058-IV пенсії, у зв'язку із внесенням змін до статті 47 цього Закону згідно із Законом № 213-VIII «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо пенсійного забезпечення».

З 01.12.2015 року на підставі особистої заяви позивача до відповідача від 02.12.2015 року з інформацією про звільнення з посади виплата пенсії поновлена.

З матеріалів справи вбачається, що позивач зверталась до відповідача з питанням виплати пенсії та отримала відповідь, в якій відповідач посилається на набрання чинності Законом України № 213-VIII, яким внесено зміни до статті 47 Закону № 1058-IV та встановлено, що тимчасово, у період з 1 квітня 2015 року по 31 грудня 2015 року у період роботи особи на посадах, які дають право на призначення пенсії або щомісячного довічного грошового утримання у порядку та на умовах, передбачених законами України «Про статус народного депутата України», «Про державну службу», «Про прокуратуру», «Про судоустрій і статус суддів», пенсії, призначені відповідно до цього Закону, не виплачуються.

У зв'язку з цим та враховуючи, що позивач звільнена 30.11.2015 року виплата пенсії у період з квітня по листопад 2015 року призупинена.

Таким чином, підстави для виплати пенсії з 01.04.2015року по 30.11.2015 року відсутні ( а.с. 16-17).

При вирішенні справи, колегія суддів виходить з наступного.

Відповідно до статті 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно пункту 6 статті 92 Конституції України, виключно законами України визначаються основи соціального захисту, форми і види пенсійного забезпечення.

Закон України «Про загальнообовязкове державне песійне страхування» № 1058-IV від 09.07.2003 року, розроблений відповідно до Конституції України та Основ законодавства України про загальнообов'язкове державне соціальне страхування, визначає принципи, засади і механізми функціонування системи загальнообов'язкового державного пенсійного страхування, призначення, перерахунку і виплати пенсій, надання соціальних послуг з коштів Пенсійного фонду, що формуються за рахунок страхових внесків роботодавців, бюджетних та інших джерел, передбачених цим Законом, а також регулює порядок формування Накопичувального пенсійного фонду та фінансування за рахунок його коштів видатків на оплату договорів страхування довічних пенсій або одноразових виплат застрахованим особам, членам їхніх сімей та іншим особам, передбаченим цим Законом.

Отже, Закон № 1058-IV є спеціальним законом, норми яких застосовуються при призначенні пенсії окремим категоріям громадян.

Згідно статті 1 Закону № 1058-IV, пенсія - це щомісячна пенсійна виплата в солідарній системі загальнообов'язкового державного пенсійного страхування, яку отримує застрахована особа в разі досягнення нею передбаченого цим Законом пенсійного віку чи визнання її інвалідом, або отримують члени її сім'ї у випадках, визначених цим Законом.

Пенсіонер - особа, яка відповідно до цього Закону отримує пенсію, довічну пенсію, або члени її сім'ї, які отримують пенсію в разі смерті цієї особи у випадках, передбачених цим Законом.

Згідно частини 1 статті 47 Закону № 1058-IV, у редакції на час виникнення спірних правовідносин із змінами внесеними Законом № 213-VIII, тимчасово, у період з 1 квітня 2015 року по 31 грудня 2015 року у період роботи особи (крім інвалідів I та II груп, інвалідів війни III групи та учасників бойових дій, осіб, на яких поширюється дія пункту 1 статті 10 Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту») на посадах, які дають право на призначення пенсії або щомісячного довічного грошового утримання у порядку та на умовах, передбачених законами України «Про статус народного депутата України», «Про державну службу», «Про прокуратуру», «Про судоустрій і статус суддів», пенсії, призначені відповідно до цього Закону, не виплачуються. Після звільнення з роботи виплата пенсії відповідно до цього Закону поновлюється.

Відповідно до пункту 2 Прикінцевих положень Закону № 213-VIII, порядок виплати пенсії (щомісячного довічного грошового утримання) працюючим пенсіонерам, встановлений цим Законом, поширюється на пенсіонерів (отримувачів щомісячного довічного грошового утримання) незалежно від часу призначення пенсії.

Аналізуючи зазначені норми, колегія суддів зазначає, що з 1 квітня 2015 року не виплачується пенсія особі, якій призначено пенсію відповідно до Закону № 1058-IV, якщо вона, станом на 01 квітня 2015 року, працює на посаді, яка дає право на призначення пенсії у порядку та на умовах, передбачених спеціальним законом.

Крім того, Законом № 911-VIII абзаци 2 та 3 частини 1 статті 47 Закону № 1058-IV викладено в такій редакції: «Тимчасово, у період з 1 січня 2016 року по 31 грудня 2016 року особам (крім інвалідів I та II груп, інвалідів війни III групи та учасників бойових дій, осіб, на яких поширюється дія пункту 1 статті 10 Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту»), які працюють на посадах та на умовах, передбачених законами України «Про державну службу», «Про прокуратуру», «Про судоустрій і статус суддів», призначені пенсії / щомісячне довічне грошове утримання не виплачуються».

Як зазначалось вище, позивач станом на 01.04.2015 року та по 30.11.2015 року працювала на посаді судді Кремінського районного суду Луганської області, має спеціальний стаж роботи понад 39 років, що дає право на призначення пенсії за спеціальним законом за умови звільнення з посади, а отже, позивач відноситься до переліку осіб, які визначені абзацом 2 частини 2 статті 47 Закону № 1058-IV.

Таким чином, відповідач, припинивши позивачу з 01.04.2015 року виплату пенсії, діяв відповідно до вимог законодавства, а тому суд першої інстанції дійшов помилкового висновку про задоволення позову.

Колегія суддів зазначає, що умовою для призупинення виплати пенсії позивачу є перебування її на посаді судді та наявність права на отримання пенсійного забезпечення.

Аналогічної позиції дотримується Вищий адміністративний суд України в ухвалі від 28.01.2016 по справі № 233/3637/15-а, від 19.02.2016 року по справі № 334/5993/15-а, від 11 березня 2016 року по справі № 308/8620/15-а, від 05 квітня по справі № 577/3755/15-а.

Стосовно посилання суду першої інстанції на пункт 5 Розділу III «Прикінцеві положення» Закону № 213-VIII, що позивач, починаючи з 1 червня 2015 року втратила право на призначення їй довічного грошового утримання за правилами Закону України «Про судоустрій і статус суддів» від 7 липня 2010 року № 2453-VI (далі - Закон № 2453-VI), колегія суддів зазначає наступне.

Відповідно до частини 1 статті 5 Закону № 1058-IV, Закон регулює відносини, що виникають між суб'єктами системи загальнообов'язкового державного пенсійного страхування. Дія інших нормативно-правових актів може поширюватися на ці відносини лише у випадках, передбачених цим Законом, або в частині, що не суперечить цьому Закону.

Тобто, вирішуючи питання щодо наявності або відсутності у позивача права на одержання спірної пенсії, необхідно виходити з положень спеціального законодавства, якими у даному випадку є стаття 47 Закону № 1058-IV, а не пункт 5 Розділу III «Прикінцеві положення» Закону № 213-VIII.

Крім того, пункт 5 Розділу III «Прикінцеві положення» Закону № 213-VIII не містить будь-яких вимог щодо поновлення виплати пенсій, призначених відповідно до Закону № 1058-IV, а єдиною підставою для поновлення виплати пенсій, згідно статті 47 Закону № 1058-IV, є звільнення особи з роботи на посадах, передбачених у абзаці 2 частини 2 статті 47 Закону № 1058-IV.

З матеріалів справи вбачається та не є спірним між сторонами, що з 01.12.2015 року на підставі особистої заяви позивача останній виплата пенсії поновлена після звільнення з посади.

Щодо доводів апелянта про пропущення позивачем строку звернення до суду за захистом своїх прав та не вирішення судом питання про поновлення строку для звернення до суду, не постановлення ухвали про поновлення строку, то колегія суддів їх не приймає, оскільки ухвалою Кремінського районного суду Луганської області від 01.04.2016 року визнано причини пропуску строку звернення до суду поважними та поновлено позивачу строк звернення до суду з адміністративним позовом до Управління Пенсійного фонду України в Кремінському районі Луганської області про визнання дій неправомірними та зобов'язання вчинити певні дії. Зазначена ухвала не оскаржувалась відповідачем.

За таких обставин, висновки суду першої інстанції, щодо наявності у позивача права на виплату їй спірної пенсії, з огляду на втрату чинності з 1 червня 2015 року статей стосовно пенсійного забезпечення у порядку та на умовах, передбачених спеціальним законом є помилковим.

На підставі викладеного, колегія суддів вважає, що судом першої інстанції неповно з'ясовані обставини, що мають значення для справи та постанова прийнята з порушенням норм матеріального права, що є підставою для скасування постанови суду першої інстанції.

Керуючись статтями 160, 197, 198, 202, 205, 207, 212, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, апеляційний суд,-

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу Управління Пенсійного фонду України в Кремінському районі Луганської області - задовольнити.

Постанову Кремінського районного суду Луганської області від 04 квітня 2016 р. у справі № 414/449/16-а - скасувати.

У задоволені позовних вимог ОСОБА_2 до Управління Пенсійного фонду України в Кремінському районі Луганської області про про визнання дій неправомірними та зобов'язання вчинити певні дії - відмовити.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з моменту постановлення та оскарженню не підлягає.

Головуючий суддя: С.В.Жаботинська

Судді: І.А. Васильєва

Е.Г.Казначеєв