Постанова № 57893946, 20.05.2016, Львівський окружний адміністративний суд

ЛЬВІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД 79018, м. Львів, вул. Чоловського, 2; e-mail: inbox@adm.lv.court.gov.ua; тел.: (032)-261-58-10 П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

20 травня 2016 року Справа № 813/155/16

Львівський окружний адміністративний суд у складі колегії:

головуючий суддяГрень Н.М.,

суддя Братичак У.В.,

суддяКравців О.Р.,

секретар судового засіданняГавірко О.О.,

позивачОСОБА_1,

представник позивача ОСОБА_2,

представник відповідача 1 не прибув,

представник відповідача 2,3ОСОБА_3,

розглянув у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Міністерства внутрішніх справ України, Головного управління Міністерства внутрішніх справ України у Львівській області, Головного Управління Національної поліції у Львівській області, про визнання протиправним та скасування наказу, поновлення на посаді, -

в с т а н о в и в :

До Львівського окружного адміністративного суду звернувся ОСОБА_1 (далі позивач, ОСОБА_1І.) з адміністративним позовом до Міністерства внутрішніх справ України (далі відповідач 1), Головного управління Міністерства внутрішніх справ України у Львівській області (далі - відповідач 2), Головного Управління Національної поліції у Львівській області (далі відповідач 3), в якому, просить: визнати Наказ №831 о/с від 06 листопада 2015 року в частині звільнення з 06 листопада 2015 року у запас Збройних Сил: за пунктом 64 «г» (через скорочення штатів) майора міліції ОСОБА_1 /М-159375/, дільничного інспектора міліції сектору дільничних інспекторів міліції Трускавецького міського відділу ГУ МВС протиправним і його скасувати; поновити на посаді інспектора поліції Трускавецького міського відділу поліції ГУ НП у Львівській області ОСОБА_1.

Позовні вимоги мотивовані тим, що звільнення позивача з органів внутрішніх справ через скорочення штатів є незаконним, оскільки не дотримано процедури звільнення позивача, не встановлено можливості подальшого використання на службі та не запропоновано жодної посади. Крім того, зазначає, що перебував у відпустці по догляду за дитиною без збереження заробітної плати. Вважає, що відповідає вимогам до поліцейського та не відмовлявся від проходження служби в поліції та йому слід було запропонувати рівнозначну посаду у Трускавецькому ВП Дрогобицького ВП ГУНП у Львівській області.

У судовому засіданні позивач та його представник позовні вимоги підтримали повністю з підстав викладених у позовній заяві, просили позов задовольнити.

Відповідач 1 явки уповноваженого представника у судове засідання не забезпечив, про дату, час і місце судового засідання повідомлений належним чином. Через канцелярію суду 23.022016 року за вх. №357ел. надійшли письмові заперечення проти позову в яких зазначено, що 07.10.2015 року набув чинності Закон України «Про національну поліцію» прикінцевими та перехідними положеннями якого передбачено повне припинення органів внутрішніх справ з їх подальшою ліквідацією. Відтак, звільнення позивача відбувалося з дотриманням вимог чинного законодавства України.

Представник відповідачів 2 та 3 у судовому засіданні проти позову заперечив з підстав, аналогічних викладеним у письмових запереченнях долучених до матеріалів справи. Зазначив, що наказом ГУ МВС України у Львівській області № 831 о/с від 06.11.2015 року майора міліції ОСОБА_1, дільничного інспектора міліції сектору дільничних інспекторів міліції Трускавецького міського відділу ГУМВС звільнено з ОВС України з через скорочення штатів відповідно до п. 64 г Положення про проходження служби рядовим і начальницьким складом органів внутрішніх справ, затвердженого Постановою КМУ № 114 від 29.07.1991 року. Постановою КМУ № 730 від 16.09.2015 року «Про утворення територіальних органів Національної поліції та ліквідацію територіальних органів Міністерства внутрішніх справ» ліквідовано як юридичну особу Головне управління Міністерства внутрішніх справ України у Львівській області та його територіальні підрозділи. Крім того, на переконання представника відповідача, жодним документом не визначено правонаступництва від ГУ МВС України у Львівській області до ГУ НП у Львівській області. Таким чином, ГУМВС України у Львівській області діяло в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України. Також зазначив, що перебування працівників на лікарняному чи у декретній відпустці не є перешкодою для їх звільнення із служби в ОВС відповідно до «Прикінцевих та перехідних положень» Закону України «Про національну поліцію», а тому у задоволенні позову слід відмовити.

Суд заслухав пояснення позивача, представника відповідача 2 та 3, зясував обставини, якими обґрунтовуються позовні вимоги і заперечення та ті, які мають інше значення для вирішення справи, повно, всебічно та обєктивно дослідив докази у справі, та встановив наступне.

Відповідно до запису у трудовій книжці ОСОБА_1 07.08.1999 року прийнятий на службу в органи внутрішніх справ України /а.с.9/ та проходив службу у Трускавецькому міському відділі ГУ МВС України на посаді дільничного інспектора міліції сектору дільничних інспекторів міліції Трускавецького міського відділу ГУ МВС України.

Відповідно до наказу № 114 о/с від 30.09.2015 року майору міліції ОСОБА_1 дільничному інспектору міліції сектору дільничних інспекторів міліції Трускавецького міського відділу ГУ МВС відповідно до п. 25 Закону України «Про відпустки» надано додаткову відпустку без збереження заробітної плати для догляду за дитиною з 07 вересня 2015 року по 21 серпня 2016 року.

Згідно з долученою до матеріалів справи розпискою ОСОБА_1 від 09.09.2015 року, підтверджено факт повідомлення останнього про наступне вивільнення на підставі Закону України «Про національну поліцію», який набирає чинності з 07 листопада 2015 року, службової телеграми МВС України від 03.09.2015 року №32175/Тх та ст. 49-2 КЗпП України та розяснено такому норми п.1 ст. 40 та 49-2 КЗпП України.

Наказом ГУ МВС у Львівській області від 06.11.2015 року № 831 о/с згідно з пунктами 10 та 11 розділу ХІ Закону України «Про Національну поліцію» та відповідно до положення про проходження служби рядовим і начальницьким складом органів внутрішніх справ, майора міліції ОСОБА_1 (М-159375), дільничного інспектора міліції сектору дільничних інспекторів міліції Трускавецького міського відділу ГУ МВС, з 06.11.2015 року звільнено у запас Збройних Сил за п. 64 г (через скорочення штатів). Вислуга років на день звільнення у календарному обчисленні та для виплати надбавки за вислугу років та для виплати одноразової грошової допомоги при звільненні складає 16 років 02 місяці 29 днів /а.с.7/.

Завданням адміністративного судочинства відповідно до ч. 1 ст. 2 Кодексу адміністративного судочинства України (далі КАС України) є захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб, інших суб'єктів при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень шляхом справедливого, неупередженого та своєчасного розгляду адміністративних справ.

До адміністративних судів, згідно з ч. 2 цієї ж статті, можуть бути оскаржені будь-які рішення, дії чи бездіяльність суб'єктів владних повноважень, крім випадків, коли щодо таких рішень, дій чи бездіяльності Конституцією чи законами України встановлено інший порядок судового провадження.

Юрисдикція адміністративних судів, відповідно до ч. 1 ст. 17 КАС України, поширюється на правовідносини, що виникають у зв'язку з здійсненням суб'єктом владних повноважень владних управлінських функцій, а також у зв'язку з публічним формуванням суб'єкта владних повноважень шляхом виборів або референдуму.

Відповідно до ч. 2 ст. 17 КАС України юрисдикція адміністративних судів поширюється на публічно-правові спори, зокрема спори з приводу прийняття громадян на публічну службу, її проходження, звільнення з публічної служби.

Закріплений у ч. 1 ст. 11 КАС України принцип змагальності сторін передбачає, що розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюється на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Відповідно до ч. 1 ст. 69 КАС України, доказами в адміністративному судочинстві є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення осіб, які беруть участь у справі, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються судом на підставі пояснень сторін, третіх осіб та їхніх представників, показань свідків, письмових і речових доказів, висновків експертів.

Відповідно до ч. 1 ст. 138 КАС України предметом доказування є обставини, якими обґрунтовуються позовні вимоги чи заперечення або які мають інше значення для вирішення справи (причини пропущення строку для звернення до суду тощо) та які належить встановити при ухваленні судового рішення у справі.

Відповідно до ст. 43 Конституції України громадянам гарантується захист від незаконного звільнення.

Сфера трудових відносин всіх працівників, сприяючи зростанню продуктивності праці, поліпшенню якості роботи, підвищенню ефективності суспільного виробництва і піднесенню на цій основі матеріального і культурного рівня життя трудящих, зміцненню трудової дисципліни і поступовому перетворенню праці на благо суспільства в першу життєву потребу кожної працездатної людини врегульована Кодексом законів про працю України (далі КЗпП України).

Спірні правовідносини врегульовано Законом України Про Національну поліцію від 02.07.2015 р. №580-VIІI (далі Закон № 580-VІІІ) та Положенням про проходження служби рядовим і начальницьким складом органів внутрішніх справ, затвердженим постановою Кабінету Міністрів УРСР від 29.07.1991 р. № 114 (далі Положення №114).

При цьому суд зазначає, що за загальним правилом пріоритетними є норми спеціальних законів, а норми трудового законодавства підлягають застосуванню лише у випадках, якщо нормами спеціального законодавства не врегульовано спірних відносин, та коли про можливість такого застосування прямо зазначено у спеціальному законі.

Аналогічна позиція викладена у листі Вищого адміністративного суду України від 26.05.2010 року №753/11/13-10 Про розв'язання спорів, що виникають з відносин публічної служби.

Відповідно до ст. 1 Закону №580-VІІІ Національна поліція України це центральний орган виконавчої влади, який служить суспільству шляхом забезпечення охорони прав і свобод людини, протидії злочинності, підтримання публічної безпеки і порядку. Діяльність поліції спрямовується та координується Кабінетом Міністрів України через Міністра внутрішніх справ України згідно із законом.

Пунктом 8 розділу XI Прикінцевих та перехідних положень Закону №580-VІІІ встановлено, що з дня опублікування цього Закону всі працівники міліції (особи рядового і начальницького складу органів внутрішніх справ), а також інші працівники Міністерства внутрішніх справ України, його територіальних органів, закладів та установ вважаються такими, що попереджені у визначеному порядку про можливе майбутнє звільнення через скорочення штатів.

Тобто, позивач попереджений про звільнення через скорочення штатів в силу Закону, з приводу чого спору немає.

Працевлаштування працівника в новоутвореній установі не передбачено вказаним Законом як обов'язок роботодавця.

Разом з тим, приписами п. 9 Прикінцевих та перехідних положень Закону № 580-VIІI передбачено, що працівники міліції, які виявили бажання проходити службу в поліції, за умови відповідності вимогам до поліцейських, визначеним цим Законом, упродовж трьох місяців з дня опублікування цього Закону можуть бути прийняті на службу до поліції шляхом видання наказів про призначення за їх згодою чи проходження конкурсу на посади, що заміщуються поліцейськими, у будь-якому органі (закладі, установі) поліції. Посади, що пропонуються особам, зазначеним у цьому пункті, можуть бути рівнозначними, вищими або нижчими щодо посад, які ці особи обіймали під час проходження служби в міліції.

Отже, Законом № 580-VІІІ передбачена альтернатива вибору працівників міліції, які виявили бажання проходити службу в поліції, а саме прийняття на службу за їх згодою або проходження конкурсу на посади, що заміщуються поліцейськими, у будь-якому органі (закладі, установі) поліції.

З аналізу вищевказаних норм слід зробити висновок, що працівники міліції можуть бути прийняті на службу до поліції за умови виявлення ними відповідного бажання, та у спосіб визначений п. 9 Прикінцевих та перехідних положень Закону №580-VIІI.

Оскільки, Закон України від 02.07.2015 р. № 580-VIІI Про Національну поліцію опубліковано в газеті Голос України 06.08.2015 року, 3-х місячний термін для виявлення працівниками міліції бажання проходити службу в поліції сплив 06.11.2015 року.

Представник відповідачів 2 та 3 у судовому засіданні пояснив, що позивач з проханням надати йому можливість продовжити службу в поліції до керівництва не звертався. Доказів протилежного, зокрема письмових рапортів (документів), які б підтверджували звернення позивача щодо продовження служби у поліції, суду не надано.

Таким чином, ОСОБА_1 не скористався наданим йому Законом №580-VІІІ правом на подання заяви про прийняття на службу до поліції, тобто в розумінні даного Закону не надав згоди на проходження служби в поліції.

Згідно з п. 10 Прикінцевих та перехідних положень Закону №580-VІІІ працівники міліції, які відмовилися від проходження служби в поліції та/або не прийняті на службу до поліції в тримісячний термін з моменту попередження про наступне вивільнення, звільняються зі служби в органах внутрішніх справ через скорочення штатів.

Також, позивач покликається на те, що відповідачем 1 в порушення пп. г п. 64 Положення №114 не встановлено відсутності можливості подальшого його використання на службі.

Дійсно, відповідно до пп. "г" п. 64 Положення №114 особи середнього, старшого і вищого начальницького складу звільняються зі служби в запас (з постановкою на військовий облік) через скорочення штатів при відсутності можливості подальшого використання на службі.

Проте, слід зауважити, що постановою Кабінету Міністрів України "Про утворення територіальних органів Національної поліції та ліквідацію територіальних органів Міністерства внутрішніх справ" від 16.09.2015 року № 730 ліквідовано як юридичні особи територіальні органи Міністерства внутрішніх справ. ГУ МВС України у Львівській області перебуває в стані припинення /а.с.74-79/.

Одним з видів змін в організації виробництва, праці є ліквідація підприємства, установи, організації. Ліквідація логічно пов'язана із скороченням чисельності і штату працівників. У разі ліквідації чисельність працівників скорочується, а весь штат працівників ліквідується. Ліквідація це така форма припинення юридичної особи, за якої припиняються її права та обов'язки, тобто вона знімається з реєстрації в усіх фондах та організаціях. Отже, у випадку повної ліквідації чисельність працівників скорочується, а весь штат працівників ліквідується, крім працівників, відносно яких діють обмеження на звільнення, тобто, пряма заборона на звільнення перелічених працівників, обумовлена в Законі.

Постановою Кабінету Міністрів України від 02 вересня 2015 року № 641 "Про утворення Національної поліції України" утворена Національна поліція України як центральний орган виконавчої влади, діяльність якого спрямовується і координується Кабінетом Міністрів України через Міністра внутрішніх справ України.

16 вересня 2015 року Кабінетом Міністрів України прийнята постанова за № 730 "Про утворення територіальних органів Національної поліції та ліквідацію територіальних органів Міністерства внутрішніх справ".

Пунктом 1 вказаної постанови передбачено утворення як юридичних осіб публічного права територіальних органів Національної поліції за переліком згідно з додатком 1. До Переліку територіальних органів Національної поліції, що утворюються, включене, зокрема Головне управління Національної поліції у Львівській області.

Наказом Національної поліції від 06.11.2015 року № 30 затверджено Положення про Головне Управління Національної поліції у Львівській області.

Головне управління Національної поліції у Львівській області (ідентифікаційний код 40108833) зареєстроване як юридична особа, про що до ЄДР внесений запис за номером 1 415 102 0000 037567, в стані припинення не перебуває та не являється правонаступником прав та обов'язків ГУ МВС України у Львівській області /а.с.77-79/.

Таким чином, має місце ліквідація однієї юридичної особи без переходу прав та обов'язків у порядку правонаступництва до інших юридичних осіб, тобто є припиненням всіх прав і обов'язків юридичної особи, в даному випадку ГУМВС України у Львівській області, без визначення правонаступника.

Також слід зазначити, що Головне управління Національної поліції у Львівській області є новоствореною юридичною особою публічного права, діяльність якої лише координується Міністром внутрішніх справ України, а тому у МВС України взагалі відсутні повноваження щодо поновлення на роботі в органах Національної поліції України.

Щодо покликання позивача про протиправність звільнення такого у звязку із перебуванням у відпустці по догляду за дитиною, суд зазначає наступне.

Відповідно до пункту 11 Розділу ХІ «Прикінцеві та перехідні положення» Закону України «Про Національну поліцію» передбачено, що перебування працівників міліції на лікарняному чи у відпустці не є перешкодою для їх звільнення зі служби в органах внутрішніх справ відповідно до «Прикінцевих та перехідних положень» цього закону.

Згідно ч. 3 ст. 184 КЗпП України звільнення вагітних жінок і жінок, які мають дітей віком до трьох років, одиноких матерів при наявності дитини віком до чотирнадцяти років або дитини-інваліда з ініціативи власника або уповноваженого ним органу не допускається, крім випадків повної ліквідації підприємства, установи, організації, коли допускається звільнення з обов'язковим працевлаштуванням. Обов'язкове працевлаштування зазначених жінок здійснюється також у випадках їх звільнення після закінчення строкового трудового договору. На період працевлаштування за ними зберігається середня заробітна плата, але не більше трьох місяців з дня закінчення строкового трудового договору. Таким чином, норми вказаної статті на позивача не поширюються.

Відтак, суд констатує, що стосовно позивача судом не встановлено обмежень, які б перешкоджали відповідачу 2 (при дотриманні встановленої законодавством процедури) приймати рішення про його звільнення через скорочення штатів.

За таких обставин, враховуючи процес ліквідації органів міліції, відсутність волевиявлення позивача з приводу проходження служби в поліції, відсутність прямо передбачених обмежень щодо звільнення позивача через скорочення штатів, відповідач не зобовязаний був розглядати можливість подальшого використання позивача на службі, а відтак, суд не бере до уваги такі покликання позивача.

Відповідно до ст. 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

У справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності субєктів владних повноважень, згідно з ч. 3 цієї ж статті, адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.

За встановлених обставин, суд дійшов висновку, що ГУ МВС України у Львівській області при прийнятті оскаржуваного наказу діяло на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України, з дотримання критеріїв правомірності рішення передбачених ч. 3 ст. 2 КАС України.

Згідно з ч. 1 ст. 71 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності, згідно з ч. 2 ст. 71 КАС України, покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Відповідно до ч. 1 ст. 86 КАС України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні.

Враховуючи вищевикладене, суд дійшов висновку про необґрунтованість позовної вимоги про визнання протиправним та скасування наказу про звільнення позивача з органів внутрішніх справ. Оскільки ж позовна вимога щодо поновлення на посаді є похідною від позовної вимоги про скасування наказу про звільнення, яку суд визнав необґрунтованою, у задоволенні позову слід відмовити повністю.

Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 5 Закону України Про судовий збір від 08.07.2011 №3674-VI від сплати судового збору під час розгляду справи в усіх судових інстанціях звільняються позивачі у справах про стягнення заробітної плати та поновлення на роботі.

Керуючись ст. ст. 7-14, 17-20, 69-71, 86, 94, 158-163, 167 КАС України, суд -

п о с т а н о в и в :

1. У задоволенні адміністративного позову відмовити повністю.

2. Судові витрати стягненню не підлягають.

Постанова може бути оскаржена, згідно зі ст. 186 КАС України, протягом 10 днів з дня її проголошення чи отримання копії постанови, шляхом подання апеляційної скарги до Львівського апеляційного адміністративного суду через Львівський окружний адміністративний суд. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до суду апеляційної інстанції. У разі застосування судом частини третьої статті 160 цього Кодексу, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом 10 днів з дня отримання копії постанови.

Постанова набирає законної сили, згідно зі ст. 254 КАС України, після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку не було подано. У разі подання апеляційної скарги постанова, якщо її не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження. Якщо строк апеляційного оскарження буде поновлено, то вважається, що постанова суду не набрала законної сили.

Головуючий суддяГрень Н.М.

Суддя Братичак У.В.

Суддя Кравців О.Р.

Повний текст постанови складено та підписано 24.05.2016 року.