Постанова № 57893897, 24.05.2016, Луганський окружний адміністративний суд

12.3

ЛУГАНСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

Іменем України

24 травня 2016 рокуСєвєродонецькСправа № 812/198/16

Луганський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді: Шембелян В.С.

при секретарі судового засідання: Олійник А.О.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні справу за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Кремінського районного відділу Головного управління Міністерства внутрішніх справ України у Луганській області в особі ліквідаційної комісії Кремінського районного відділу Головного управління Міністерства внутрішніх справ України у Луганській області, третя особа управління Державної казначейської служби України у Кремінському районі Луганської області про стягнення винагороди за безпосередню участь в антитерористичних операціях за липень-грудень 2014 року,-

ВСТАНОВИВ:

До Луганського окружного адміністративного суду надійшов вказаний адміністративний позов, в якому позивачем заявлені вимоги щодо стягнення з відповідача за період липень-грудень 2014 року винагороди за безпосередню участь в антитерористичній операції в розмірі 100 відсотків місячного грошового забезпечення, у розрахунку на місяць, а саме: за липень 2047,62 грн., за серпень 4558,04 грн., за вересень 4957,16 грн., за жовтень 4987,76 грн., за листопад 5134,03 грн., за грудень 5213,02 грн.

Свої позовні вимоги позивач обґрунтовував тим, що з 22.07.1994 року він проходив службу в органах внутрішніх справ, з 06.11.2015 звільнений з МВС України у запас ЗС України за пунктом 64 «ж» (за власним бажанням) Положення про проходження служби рядовим та начальницьким складом органів внутрішніх справ, у званні майор міліції.

В період з 14.07.2014 року по 28.07.2015 року позивач дійсно безпосередньо брав участь в антитерористичній операції Луганської області, відповідно до довідки від 28.07.2015 №ВДЗ/7974/А.

За період липень - грудень 2014 року вказана винагорода позивачу не нараховувалася, що підтверджено відповідною довідкою відповідача №4 від 23.02.2016.

У судове засідання позивач не прибув, про дату час та місце розгляду справи повідомлений належним чином.

Представник позивача ОСОБА_2 надав суду заяву, в якій просив розглянути справу без його участі та участі позивача, а також заяву, в якій просив суд допустити до негайного виконання рішення суду в частині стягнення суми за один місяць грудень 2014 в розмірі 5213,02 грн.

Представник третьої особи управління Державної казначейської служби України у Кремінському районі Луганської області також до суду не прибув, про дату час та місце розгляду справи повідомлений належним чином.

Представник відповідача до суду не прибув, про дату час та місце розгляду справи повідомлений належним чином, надав письмові заперечення, в яких позовні вимоги не визнав, заперечує проти їх задоволення, посилаючись на те, що згідно з ст. 3 Закону України Про оплату праці, зазначено, що оплата праці працівників установ і організацій, що фінансуються з бюджету здійснюється на підставі актів Кабінету Міністрів України в межах бюджетних асигнувань. Відповідно до постанови КМУ від 04 червня 2014 №158 Про перерозподіл деяких видатків державного бюджету, передбачених Міністерству фінансів на 2014 рік, та виділення коштів з резервного фонду державного бюджету, встановлено, що починаючи з 1 травня 2014 року виплачується винагорода у розмірі 100 відсотків місячного грошового забезпечення та заробітної плати, але не менше ніж 3000 гривень, у розрахунку на місяць. Відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 16.09.2015 № 730 Про утворення територіальних органів Національної поліції та ліквідацію територіальних органів Міністерства внутрішніх справ, Кремінський РВ ГУМВС України у Луганській області ліквідується. Відомості щодо початку ліквідації Кремінського РВ ГУ МВС України у Луганській області внесено до Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців з 09.11.2015. Строк заявлення кредиторських вимог до Кремінського РВ ГУМВС України встановлений до 19.01.2016. На підставі чого строк для предявлення вимог до Кремінського РВ ГУМВС України у Луганській області сплинув.

Дослідивши матеріали справи, розглянувши справу в межах заявлених позовних вимог і наданих сторонами доказів, оцінивши докази відповідно до вимог ст. ст. 69-72 КАС України, суд встановив такі обставини справи.

ОСОБА_1 у 1994 2015 роках проходив службу в Кремінському РВ ГУМВС України у Луганській області. 06.11.2015 ОСОБА_3І звільнений з ОВС України у запас ЗС України за п.64 г (через скорочення штатів). Вказані обставини підтверджуються витягом з наказу №40о/с від 06.11.2015 (а.с.36).

Відповідно до наказу першого заступника керівника Антитерористичного Центру при Службі безпеки України (по стройовій частині) від 07.06.2015 №158 позивач перебував у складі сил та засобів, які залучаються та беруть безпосередню участь в антитерористичній операції на території Донецької та Луганської областей з 14.07.2014 (а.с.30-32).

На підставі наказу першого заступника керівника Антитерористичного Центру при Службі безпеки України (по стройовій частині) від 17.11.2015 №321 позивача виключено зі складу сил і засобів, які залучаються та беруть безпосередню участь в антитерористичній операції на території Луганської області, забезпеченні її проведення з 07.11.2015 (а.с. 33-35).

Згідно з довідкою ГУ МВС України у Луганській області від 28.07.2015 року № ВДЗ/7974/А ОСОБА_1 в період з 14.07.2014 безпосередньо брав участь в антитерористичній операції, забезпеченні її проведення і захисті незалежності, суверенітету та територіальної цілісності України в районах проведення антитерористичної операції на території Луганської області (а.с.5).

Довідкою від 16.04.2016 №35, виданою Головою ліквідаційної комісії Кремінського РВ ГУМВС України у Луганській області ОСОБА_4, підтверджується, що дійсно у 2014 році позивач у відпустці та на лікарняному не перебував (а.с. 68).

Довідкою, що видана Головою ліквідаційної комісії Кремінського РВ ГУМВС України у Луганській області ОСОБА_4 та членом ліквідаційної комісії Кремінського РВ ГУМВС України у Луганській області ОСОБА_5, №4 від 23.02.2016 підтверджено той факт, що грошове забезпечення позивачу з липня по грудень 2014 року виплачувалось без винагороди за безпосередню участь в антитерористичній операції (а.с.6).

Згідно з ч.1 ст.19 Закону України "Про міліцію" форми і розміри грошового забезпечення працівників міліції встановлюються Кабінетом Міністрів України і повинні забезпечувати достатні матеріальні умови для комплектування якісного особового складу міліції, диференційовано враховувати характер і умови роботи, стимулювати досягнення високих результатів у службовій діяльності і компенсувати їх фізичні та інтелектуальні затрати.

Відповідно до пунктів 1 та 2 постанови Кабінету Міністрів України "Про упорядкування структури та умов грошового забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб" від 07.11.2007 № 1294 встановлено, що грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу складається з посадового окладу, окладу за військовим (спеціальним) званням, щомісячних (підвищення посадового окладу, надбавки, доплати, винагороди, які мають постійний характер, премії) та одноразових додаткових видів грошового забезпечення. Виплата грошового забезпечення військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу здійснюється в порядку, що затверджується Міністерством оборони, Міністерством внутрішніх справ, Міністерством інфраструктури, Державною службою з надзвичайних ситуацій, Службою безпеки, Адміністрацією Державної прикордонної служби, Управлінням державної охорони, Службою зовнішньої розвідки, Державною пенітенціарною службою, Адміністрацією Державної служби спеціального зв'язку та захисту інформації.

Пунктом 2 постанови Кабінету Міністрів України від 04.06.2014 № 158 "Про перерозподіл деяких видатків державного бюджету, передбачених Міністерству фінансів на 2014 рік та виділення коштів з резервного фонду державного бюджету" встановлено, що за безпосередню участь в антитерористичних операціях, здійсненні заходів із забезпечення правопорядку на державному кордоні, відбиття збройного нападу на об'єкти, що охороняються військовослужбовцями, звільнення цих об'єктів у разі захоплення або спроби насильного заволодіння зброєю, бойовою та іншою технікою військовослужбовцям, у тому числі строкової військової служби, особам рядового і начальницького складу органів внутрішніх справ, Державної служби спеціального зв'язку та захисту інформації, резервістам та працівникам (невійськовослужбовцям) льотного, льотно-підйомного, інженерно-технічного складу авіації Національної гвардії і Державної прикордонної служби, водіям автотранспортних засобів Національної гвардії і Державної прикордонної служби, починаючи з 1 травня 2014 року виплачується винагорода в розмірі 100 відсотків місячного грошового забезпечення та заробітної плати, але не менш ніж 3000 гривень, у розрахунку на місяць.

На виконання Постанови КМУ № 158 від 04.06.2014 Міністерством внутрішніх справ України видано наказ №719 від 23 липня 2014 року, яким передбачено виплачувати військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу органів внутрішніх справ, резервістам та працівникам (невійськовослужбовцям) льотного, льотно-підйомного, інженерно-технічного складу авіації та водіям автотранспортних засобів Національної гвардії України за безпосередню участь в антитерористичних операціях, здійсненні заходів із забезпечення правопорядку на державному кордоні, відбиття збройного нападу на об'єкти, що охороняються військовослужбовцями, звільнення цих об'єктів у разі захоплення або спроби насильного заволодіння зброєю, бойовою та іншою технікою, починаючи з 01 травня 2014 року, винагороду в розмірі 100 відсотків місячного грошового забезпечення, але не менш ніж 3000 гривень у розрахунку на місяць. Обчислення цієї винагороди здійснюється з розрахунку місячного грошового забезпечення або заробітної плати (у тому числі з урахуванням щомісячної додаткової грошової винагороди) за займаною особою вказаних вище категорій штатною посадою (останньою займаною штатною посадою) на час участі в зазначених операціях і заходах. Винагороду виплачувати за час, обрахований із дня фактичного початку участі в операціях і заходах, зазначених у пункті 1 цього наказу, до дня завершення такої участі, в поточному місяці за минулий на підставі наказів командирів (начальників) органів військового управління (військових частин, закладів, установ, організацій) (командирам (начальникам) - наказів вищих командирів (начальників)), начальників органів внутрішніх справ.

З системного аналізу наведених вище нормативних актів (Постанови КМУ №158 та Наказу МВС України №719), з урахуванням змістового навантаження розділових знаків у контексті п. 2 Постанови № 158, можна дійти висновку, що винагорода за безпосередню участь в антитерористичних операціях обчислюється у розмірі 100% місячного грошового забезпечення, з розрахунку на місяць. Проте, такий розмір не повинен бути меншим ніж 3000 грн. При цьому, враховуючи положення Наказу №719, обчислення цієї винагороди здійснюється з дня фактичного початку участі в операціях і заходах до дня завершення такої участі, тобто винагорода виплачується військовослужбовцям за відповідні місяці із дня фактичної участі в операціях до дня завершення такої участі. Зазначеним наказом передбачено виплату винагороди за минулий період без будь-яких обмежень.

На підставі викладеного, позивачу підлягає виплаті сума за 18 діб липня 2047,62 грн ( 3526,47 грн : 31 добу х 18 діб), за серпень 4558,04 грн., за вересень 4957,16 грн., за жовтень 4987,76 грн., за листопад 5134,03 грн., за грудень 5213,02 грн., а всього 26914,63 грн вказаної винагороди, яку для відновлення порушеного права позивача на її отримання необхідно стягнути з відповідача, а позовні вимоги задовольнити в повному обсязі.

Доводи представника відповідача про те, що для виплати вказаної винагороди були виділені кошти з резервного фонду із зазначенням сум, які виділяються для проведення виплат і на теперішній час бюджетних коштів для виплати за минулий час немає, суд вважає необґрунтованими з наступних підстав.

Згідно з частинами 1,2 статті 8 КАС України суд при вирішенні справи керується принципом верховенства права з урахуванням судової практики Європейського Суду з прав людини.

Частиною першою статті 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" від 23.02.2006 №3477-IV передбачено, що суди застосовують при розгляді справ Конвенцію та практику Суду як джерело права.

При розгляді справи "Кечко проти України" (заява № 63134/00) Європейський Суд з прав людини зауважив, що в межах свободи дій держави визначати, які надбавки виплачувати своїм працівникам з державного бюджету. Держава може вводити, призупиняти чи закінчити виплату таких надбавок, вносячи відповідні зміни до законодавства. Однак, якщо чинне правове положення передбачає виплату певних надбавок і дотримано всі вимоги, необхідні для цього, органи державної влади не можуть свідомо відмовляти у цих виплатах, доки відповідні положення є чинними (пункт 23 рішення). Суд не прийняв аргумент Уряду України щодо відсутності бюджетних асигнувань, оскільки органи державної влади не можуть посилатися на відсутність коштів як на причину невиконання своїх зобов'язань (аналогічна позиція викладена в рішенні у справі № 59498/00 "Бурдов проти Росії").

Таким чином, реалізація особою права, що пов'язане з отриманням бюджетних коштів, яке базується на спеціальних чинних на час виникнення спірних правовідносин нормативно-правових актів національного законодавства, не може бути поставлена у залежність від бюджетних асигнувань.

Виплата позивачу сум вказаної винагороди тривала не один місяць, тому суд керуючись п.1 ч.1 ст.256 КАС України, вважає за необхідне допустити до негайного виконання постанову суду в частині стягнення цих сум за один місяць.

Оскільки позивач звільнений від сплати судового збору згідно з п.1 ч.1 ст.5 Закону України Про судовий збір від 08.07.2011 № 3674-VI (з відповідними змінами, що діяли на час предявлення позову), за таких обставин розподіл судових витрат між сторонами відповідно до вимог ст.94 КАС України не проводиться.

Керуючись ст.ст. 2, 7-14, 18, 19, 69-72, 86, 87, 94, 143, 158, 160-163, 167 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Позовні вимоги ОСОБА_1 до Кремінського районного відділу Головного управління Міністерства внутрішніх справ України у Луганській області в особі ліквідаційної комісії Кремінського районного відділу Головного управління Міністерства внутрішніх справ України у Луганській області, третя особа управління Державної казначейської служби України у Кремінському районі Луганської області про стягнення винагороди за безпосередню участь в антитерористичних операціях за липень-грудень 2014 року задовольнити.

Стягнути з Кремінського РВ ГУМВС України у Луганській області в особі Ліквідаційної комісії (ЄДРПОУ 08670817, адреса: 92900, Луганська область, м. Кремінна, площа Кооперативна, 12) на користь ОСОБА_1 (ІНФОРМАЦІЯ_1, ідентифікаційний код НОМЕР_1, зареєстрований за адресою: 92900, АДРЕСА_1), винагороду за безпосередню участь в антитерористичній операції за липень 2047,62 грн., за серпень 4558,04 грн., за вересень 4957,16 грн., за жовтень 4987,76 грн., за листопад 5134,03 грн., за грудень 5213,02 грн., а всього 26914,63 грн (двадцять шість тисяч девятсот чотирнадцять гривень 63 копійки).

Допустити негайне виконання постанови в межах суми стягнення за один місяць, а саме за грудень 2014 року в розмірі 5213,02 (пять тисяч двісті тринадцять гривень 02 коп.) грн.

Постанова суду першої інстанції набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, встановленого Кодексом адміністративного судочинства України, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження

Апеляційна скарга подається до адміністративного суду апеляційної інстанції через суд першої інстанції, який ухвалив оскаржуване судове рішення. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до суду апеляційної інстанції.

Апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня її проголошення. У разі застосування судом частини третьої статті 160 цього Кодексу, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

Постанову у повному обсязі складено та підписано 25 травня 2016 року.

Суддя ОСОБА_6