Постанова № 57893779, 20.05.2016, Івано-Франківський окружний адміністративний суд

ІВАНО-ФРАНКІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"20" травня 2016 р. Справа № 809/430/16

м. Івано-Франківськ

Івано-Франківський окружний адміністративний суд у складі:

Судді Матуляка Я.П.

при секретарі Куриш Р.В.

за участю:

представника позивача - ОСОБА_1

представника відповідача - Дем`яніва П.Б.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні суду адміністративну справу

за позовом: ОСОБА_2

до відповідача: відділу Державної виконавчої служби Івано-Франківського міського управління юстиції, Державного виконавця Дем`яніва ОСОБА_3 відділу Державної виконавчої служби Івано-Франківського міського управління юстиції

про визнання протиправною та скасування постанови від 29.03.2012 року ВП № 31748467,-

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_4 звернувся до Івано-Франківського окружного адміністративного суду з позовом до відділу Державної виконавчої служби Івано-Франківського міського управління юстиції, Державного виконавця Дем`яніва ОСОБА_3 відділу Державної виконавчої служби Івано-Франківського міського управління юстиції про визнання протиправною та скасування постанови про стягнення з боржника виконавчого збору від 29.03.2012 року у виконавчому провадженні ВП №31748467.

Представник позивача в судовому засіданні позов підтримав з мотивів викладених у позовній заяві. Просив суд позов задовольнити в повному обсязі.

Представник відповідача проти позову заперечив. Суду пояснив, що виконавцем при винесенні оскаржуваних постанов дотримано вимоги Закону України Про виконавче провадження. Просив суд відмовити у задоволенні позову.

Заслухавши пояснення представників сторін, дослідивши матеріали адміністративного позову та матеріали виконавчого провадження ВП №31748467, судом встановлено наступне.

17.02.2012 року приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу вчинено виконавчий напис, зареєстрований в реєстрі за №115, про звернення стягнення на нерухоме майно, а саме: квартиру, яка знаходиться в будинку №2, по вул. Д. Донцова в м. Івано-Франківську, що належить громадянину ОСОБА_4 в рахунок погашення боргу в сумі 760 492,95 грн.

21.03.2012 року державним виконавцем відділу ДВС Івано-Франківського міського управління юстиції Дем`янівим П.Б. винесено постанову про відкриття виконавчого провадження №31748467 на підставі вищевказаного виконавчого напису пред`явленого до виконання.

Ухвалою Івано-Франківського міського суду Івано-Франківської області від 06.04.2012 року з метою забезпечення позову про визнання незаконним виконавчого напису нотаріуса, зупинено виконання. На підставі ухвали суду державним виконавцем Дем`янівим П.Б. винесено постанову про зупинення виконавчого провадження.

Постановою головного державного виконавця відділу ДВС Івано-Франківського міського управління юстиції від 13.04.2016 року ОСОБА_5 відкрито виконавче провадження №50822194 про стягнення з ОСОБА_4 виконавчого збору, нарахованого постановою державного виконавця Дем`яніва П.Б. від 19.03.2012 року в сумі 75 704,29 грн.

Умови і порядок виконання рішень судів та інших органів (посадових осіб), що підлягають примусовому виконанню у разі невиконання їх у добровільному порядку, визначає Закон України "Про виконавче провадження" №606-XIV від 21.04.1999р. (далі - Закон України №606-XIV).

Так, статтею 1 Закону України №606-XIV визначено, що виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження та примусове виконання рішень інших органів (посадових осіб) - це сукупність дій органів і посадових осіб, визначених у цьому Законі, що спрямовані на примусове виконання рішень судів та інших органів (посадових осіб), які провадяться на підставах, в межах повноважень та у спосіб, визначених цим Законом, іншими нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону та інших законів, а також рішеннями, що відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню (далі - рішення).

Як вбачається з матеріалів виконавчого провадження №31748467, предметом вчинення вищевказаного виконавчого напису нотаріуса є звернення стягнення на приміщення, яке належить на праві власності позивачу.

Порядок звернення стягнення на майно передбачений главою 4 Закону №606-XIV.

В частині 1 та частині 6 статті 52 Закону №606-XIV передбачено, що звернення стягнення на майно боржника полягає в його арешті, вилученні та примусовій реалізації. Стягнення на майно боржника звертається в розмірі і обсязі, необхідних для виконання за виконавчим документом, з урахуванням стягнення виконавчого збору, витрат, пов`язаних з організацією та проведенням виконавчих дій, штрафів, накладених на боржника під час виконавчого провадження. У разі якщо боржник володіє майном спільно з іншими особами, стягнення звертається на його частку, що визначається судом за поданням державного виконавця.

Відповідно до частини 8 статті 54 Закону №606-XIV примусове звернення стягнення нам предмет іпотеки здійснюється державним виконавцем з урахуванням положень Закону України "Про іпотеку".

Крім того, частинами 1 та 8 статті 54 Закону України №606-XIV передбачено, що звернення стягнення на заставлене майно в порядку примусового виконання допускається за виконавчими документами для задоволення вимог стягувача - заставодержателя та здійснюється державним виконавцем з урахуванням положень Закону України "Про іпотеку".

Згідно з статті 39 Закону України "Про іпотеку" №898-IV від 05.06.2003р. у разі задоволення судом позову про звернення стягнення на предмет іпотеки у рішенні суду зазначаються: загальний розмір вимог та всі його складові, що підлягають сплаті іпотекодержателю з вартості предмета іпотеки; опис нерухомого майна, за рахунок якого підлягають задоволенню вимоги іпотекодержателя; заходи щодо забезпечення збереження предмета іпотеки або передачі його в управління на період до його реалізації, якщо такі необхідні; спосіб реалізації предмета іпотеки шляхом проведення прилюдних торгів або застосування процедури продажу, встановленої статтею 38 цього Закону; пріоритет та розмір вимог інших кредиторів, які підлягають задоволенню з вартості предмета іпотеки; початкова ціна предмета іпотеки для його подальшої реалізації.

При цьому, в ст.11 вказаного Закону міститься застереження про те, що майновий поручитель несе відповідальність перед іпотекодержателем за невиконання боржником основного зобов'язання виключно в межах вартості предмета іпотеки й у разі задоволення вимог іпотекодержателя за рахунок предмета іпотеки майновий поручитель набуває права кредитора за основним зобов'язанням.

Аналіз наведених положень законодавства дає підстави для висновку, що реалізація заставленого майна може бути проведена виключно органами державної виконавчої служби, а поручитель несе відповідальність перед іпотекодержателем в межах вартості майна, переданого у заставу.

Як наслідок, суд погоджується з доводами позивача про те, що в контексті вищевикладених норм законодавства, у нього була відсутня можливість добровільно виконати виконавчий напис у строк встановлений постановою про відкриття виконавчого провадження.

Окрім того, судом встановлено, що відповідачем не вчинялися дії примусового характеру, направлені на виконання рішення суду в примусовому порядку відповідно до ст. 89 Закону України «Про виконавче провадження», як то накладення на боржника штрафу, складання акта про порушення і звернення до правоохоронних органів з поданням (повідомленням) про притягнення особи до кримінальної відповідальності відповідно до закону за умисне не виконання рішення суду, а отже відсутні підстави для стягнення з позивача виконавчого збору. Зазначена обставина підтверджується копією матеріалів виконавчого провадження ВП №31748467, яка міститься в матеріалах адміністративної справи.

Посилання представника відповідача на те, що виконавчий збір стягується незалежно від того, чи вчинялись будь-які дії державним виконавцем, чи ні, не відповідають вимогам законодавства чинного на момент винесення оскаржуваної постанови. Зазначені зміни до Закону України Про виконавче провадження були внесені лише в 2014 році.

Згідно частин 1, 2 ст. 71 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Враховуючи все вищевикладене, суд зазначає, що відповідачем не доведено правомірності оскаржуваних постанов та дій допущених під час їх винесення.

Підсумовуючи все вищевикладене, суд приходить до висновку, що заявлений адміністративний позов є підставним та підлягає до задоволення шляхом визнання протиправною та скасування постанови державного виконавця відділу державної виконавчої служби Івано-Франківського міського управління юстиції від 29.03.2012 р. ВП №31748467 про стягнення з ОСОБА_4 виконавчого збору в розмірі 75 704,29 грн.

На підставі ст. 124 Конституції України, керуючись статтями 158, 159, 160, 161, 162, 163, 167 Кодексу адміністративного судочинства України, суд ,-

ПОСТАНОВИВ:

Позов задовольнити повністю.

Визнати протиправною та скасувати постанову про стягнення з боржника виконавчого збору від 29.03.2012 року у виконавчому провадженні ВП № 31748467.

Постанова може бути оскаржена в апеляційному порядку. Відповідно до статті 186 Кодексу адміністративного судочинства України, апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

Апеляційна скарга подається до Львівського апеляційного адміністративного суду через Івано-Франківський окружний адміністративний суд.

Постанова набирає законної сили в порядку та строки встановлені статтею 254 Кодексу адміністративного судочинства України.

Суддя:Матуляк Я.П.

Постанова складена в повному обсязі 25.05.2016 року.