Ухвала суду № 57893111, 25.05.2016, Апеляційний суд Чернігівської області

Справа № 750/6189/15-к провадження № 11-кп/795/543/2016 Категорія - ч.1 ст.121 КК України Головуючий у 1 інстанції Мурашко І. А. Доповідач Карнаух А. С.

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

25 травня 2016 року місто Чернігів

Апеляційний суд Чернігівської області в складі колегії суддів судової палати у кримінальних справах:

головуючого судді Карнауха А.С.,

суддів Короїда Ю.М., Навозенко Л.С.,

при секретарі Батицькій О.П.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду кримінальне провадження № 12015270010002515 від 11.04.2015 року, за апеляційною скаргою захисника ОСОБА_1 в інтересах обвинуваченого ОСОБА_2 на вирок Деснянського районного суду міста Чернігова від 15 березня 2016 року,

про обвинувачення

ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_1, українця, громадянина України, уродженця ІНФОРМАЦІЯ_2, який проживає за адресою: ІНФОРМАЦІЯ_3,

з участю:

прокурора Шпак М.В.

потерпілого ОСОБА_3,

захисника ОСОБА_1,

В С Т А Н О В И В:

В поданій апеляційній скарзі, захисник не оспорюючи фактичні обставини кримінального провадження, кваліфікацію дій обвинуваченого та доведеності вини у вчиненні кримінального правопорушення, просила вирок місцевого суду змінити та призначити ОСОБА_2 покарання із застосуванням статті 69 КК України, звільнивши обвинуваченого від відбування покарання з випробуванням на підставі статті 75 КК України.

Вироком Деснянського районного суду міста Чернігова від 15 березня 2016 року ОСОБА_2 визнано винуватим у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого частиною 1 статті 121 КК України, та призначено покарання у виді позбавлення волі на строк 5 років.

Початок строку відбування покарання ОСОБА_2 визначено обчислювати з дня приведення вироку до виконання.

Питання про речові докази вирішено відповідно до статті 100 КПК України.

Стягнуто з ОСОБА_2 на користь Чернігівського міського бюджету 375 грн. 70 коп..

Постановлено стягнути з обвинуваченого на користь держави

1719 грн. 84 коп. процесуальних витрат.

В обґрунтування доводів апеляційної скарги, захисник вказала про невідповідність призначеного судом покарання ступеню тяжкості кримінального правопорушення та особі обвинуваченого, яке за своїм розміром є явно несправедливим через суворість.

На думку захисника суд першої інстанції при призначенні покарання не врахував обставини, які помякшують покарання, зокрема визнання обвинуваченим своєї вини та його щире каяття, вчинення ОСОБА_2 злочину під впливом сильного душевного хвилювання, відсутність тяжких наслідків від вчиненого кримінального правопорушення. Дані обставини свідчать про наявність підстав для застосування статті 69 КК України при призначенні міри покарання обвинуваченому.

В поданих запереченнях на апеляційну скаргу захисника, прокурор, вважаючи вирок Деснянського районного суду міста Чернігова від 15 березня 2016 року законним та обґрунтованим, просив залишити його без змін, а апеляційну скаргу захисника без задоволення, оскільки міра покарання відповідає злочину та особі обвинуваченого.

Вироком суду першої інстанції встановлено, що ОСОБА_2 11.04.2015 року, приблизно о 14 годині 30 хвилин, знаходячись поблизу будинку №2 по вулиці Космонавтів у місті Чернігові, під час сварки, на ґрунті раптово виниклих особистих неприязних відносин, умисно наніс один удар ножем в область грудної клітки ОСОБА_3, чим спричинив останньому тілесне ушкодження у вигляді проникаючого колото-різаного поранення з пошкодженням печінки, яке відноситься до категорії тяжких тілесних ушкоджень, за ознакою небезпеки для життя.

Заслухавши доповідача, захисника, яка підтримала подану апеляційну скаргу з викладених в ній підстав, думку прокурора та потерпілого які просили залишити вирок суду першої інстанції без змін, дослідивши матеріали кримінального провадження в межах апеляційної скарги та перевіривши доводи наведені в апеляційній скарзі, колегія суддів вважає, що остання задоволенню не підлягає.

Вина ОСОБА_2 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого частиною 1 статті 121 КК України, повністю доведена в суді першої інстанції зібраними під час досудового і судового слідства доказами, які були оцінені судом з точки зору належності, допустимості, достовірності, а сукупність цих доказів з точки зору достатності і взаємозвязку для прийняття відповідного процесуального рішення, що в апеляційній скарзі не оспорюється.

За встановлених у кримінальному провадженні фактичних обставин, дії обвинуваченого ОСОБА_2 за частиною 1 статті 121 КК України, кваліфіковано місцевим судом правильно, що також не оспорюється в апеляційній скарзі.

Відповідно до вимог статті 65 КК України, призначаючи покарання, суд враховує ступінь тяжкості вчиненого злочину, особу винного та обставини, що помякшують і обтяжують покарання.

Особі, яка вчинила злочин, має бути призначене покарання, необхідне й достатнє для її виправлення та попередження нових злочинів.

Згідно статті 69 КК України, за наявності кількох обставин, що помякшують покарання та істотно знижують ступінь тяжкості вчиненого злочину, з урахуванням особи винного суд, умотивувавши своє рішення, крім випадків засудження за корупційні злочини, може призначити основне покарання, нижче від найнижчої межі, встановленої в санкції статті Особливої частини цього Кодексу.

За змістом частини 1 статті 75 КК України, якщо суд, крім випадків засудження за корупційні злочини, при призначенні покарання у виді позбавлення волі на строк не більше пяти років, враховуючи тяжкість злочину, особу винного та інші обставини справи, дійде висновку про можливість виправлення засудженого без відбування покарання, він може прийняти рішення про звільнення від відбування покарання з випробуванням.

Призначаючи покарання ОСОБА_2, суд першої інстанції у відповідності до вимог статті 65 КК України врахував ступінь тяжкості вчиненого обвинуваченим злочину, який є тяжким, його наслідки, характер дій ОСОБА_2, особу обвинуваченого, його вік, сімейний стан, стан здоровя, матеріальний стан, зокрема, що обвинувачений не працює, відсутність негативних характеристик за місцем проживання та формально позитивну характеристику за місцем реєстрації, те, що ОСОБА_2 раніше не притягувався до кримінальної та адміністративної відповідальності, думку потерпілого, який не наполягав на суворій мірі покарання, відсутність обставин, які помякшують та обтяжують покарання.

Суд першої інстанції обґрунтовано дійшов висновку про призначення ОСОБА_2 покарання у виді позбавлення волі з ізоляцією обвинуваченого та поміщення його до кримінально виконавчої установи закритого типу в мінімальній межі санкції частини статті за інкриміноване кримінальне правопорушення, яке є необхідним і достатнім для його виправлення та попередження вчинення ним нових кримінальних правопорушень.

Твердження захисника, в поданій апеляційній скарзі, про неврахування судом першої інстанції при призначенні покарання щирого каяття обвинуваченого та визнання ним вини, не ґрунтується на матеріалах справи. Як встановлено судом першої інстанції та зазначено у вироку, ОСОБА_2 допитаний в судовому засіданні вину у предявленному обвинуваченні за частиною 1 статті 121 КК України визнав частково. Після зясування обставин, встановлених під час кримінального провадження, та перевірки їх доказами, обвинувачений вказав, що свою вину визнав повністю, однак на запитання суду вказав, що умисно удар потерпілому не наносив, пояснивши, що просто так вийшло.

Доводи захисника на вчинення ОСОБА_2 кримінального правопорушення у стані сильного душевного хвилювання, викликаного неправомірними діями потерпілого, не знайшли свого підтвердження під час дослідження доказів в суді першої інстанції.

Відповідно до висновку судово-психіатричної експертизи №105 від 09.02.2016 року, ОСОБА_2 психічним розладом не страждає і у період часу, до якого відноситься правопорушення, у вчиненні якого він обвинувачується, не страждав, та за своїм психічним станом міг усвідомлювати свої дії та керувати ними (а.с. 136-138).

Посилання захисника про відсутність тяжких наслідків від вчиненого ОСОБА_2 діяння не ґрунтуються на законі, оскільки відповідно до висновку судово-медичної експертизи № 350 від 22.05.2015 року в ОСОБА_3 були наявні тілесні ушкодження, у вигляді проникаючого колото-різаного поранення, які відносяться до категорії тяжких тілесних ушкоджень за ознакою небезпеки для життя.

З огляду на наведене, доводи захисника про суворість призначеного місцевим судом покарання ОСОБА_2, є необґрунтованими, підстави для його помякшення та застосування статті 69 КК України і положень статті 75 КК України не вбачається.

Порушень кримінального процесуального та кримінального закону під час встановлення фактичних обставин вчинення кримінального правопорушення, які могли б істотно вплинути на висновки суду про винність обвинуваченого, на кваліфікацію його дій та необґрунтованість призначеного покарання, не вбачається.

Керуючись статтями 404, 405, 407, 419, 532 Кримінального процесуального кодексу України,

У Х В А Л И В:

Апеляційну скаргу захисника ОСОБА_1 в інтересах обвинуваченого ОСОБА_2 на вирок Деснянського районного суду міста Чернігова від 15 березня 2016 року, залишити без задоволення.

Вирок Деснянського районного суду міста Чернігова від 15 березня 2016 року, щодо ОСОБА_2, залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення.

Ухвала може бути оскаржена в касаційному порядку до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ.

Касаційна скарга подається безпосередньо до суду касаційної інстанції протягом трьох місяців з дня проголошення судового рішення.

СУДДІ:

ОСОБА_4 ОСОБА_5 ОСОБА_6