Ухвала суду № 57893087, 19.05.2016, Апеляційний суд Чернігівської області

Справа № 751/140/15-к Головуючий у І інстанції Мурашко М.І. Провадження № 11-кп/795/495/2016 Категорія - ст. 286 ч. 1 КК України Доповідач Демченко О. В.

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

19 травня 2016 року колегія суддів судової палати у кримінальних справах апеляційного суду Чернігівської області в складі:

Головуючого-суддіОСОБА_1

суддів: Трейтяк О.П., Мельниченка Ю.В.

при секретарі Полєно Ю.В.,

за участю прокурора Крупко С.В.,

захисника адвоката ОСОБА_2,

законного представника ОСОБА_3,

обвинуваченого ОСОБА_4,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в порядку апеляційного розгляду кримінальне провадження, внесене в Єдиний реєстр досудових розслідувань 28 серпня 2014 року за № 12014270010004561, за апеляційними скаргами обвинуваченого ОСОБА_4 та прокурора, що приймав участь у розгляді справи судом першої інстанції на вирок Новозаводського районного суду м. Чернігова від 12 лютого 2015 року, щодо

ОСОБА_4, ІНФОРМАЦІЯ_1, уродженця ІНФОРМАЦІЯ_2, українця, громадянина України, не працюючого, не одруженого, раніше не судимого, зареєстрованого та проживаючого за адресою: ІНФОРМАЦІЯ_3. м. Чернігів,

обвинуваченого у скоєнні кримінального правопорушення, передбаченого ч.1 ст. 286 КК України,-

В С Т А Н О В И Л А:

Вироком Новозаводського районного суду м. Чернігова від 12 лютого 2015 року ОСОБА_4 визнано винним у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.1 ст. 286 КК України та призначено покарання у виді штрафу в розмірі 200 неоподаткованих мінімумів доходів громадян на користь держави, що становить 3400 грн..

Цивільний позов прокурора в інтересах держави в особі Чернігівської міської лікарні №2 задоволено, стягнуто із законного представника неповнолітнього обвинуваченого ОСОБА_4, ОСОБА_3 - 57 грн. 45 коп. за лікування потерпілої ОСОБА_5

Цивільний позов потерпілої ОСОБА_5 задоволено частково, стягнуто із законного представника неповнолітнього обвинуваченого, ОСОБА_3 на користь потерпілої ОСОБА_5 7000 грн. в рахунок відшкодування моральної шкоди.

Стягнуто з ПрАТ «Українська страхова компанія «Княжа Вієнна ОСОБА_6» на користь потерпілої ОСОБА_5 9411 грн. в рахунок відшкодування майнової шкоди.

Стягнуто з обвинуваченого ОСОБА_4 на користь держави процесуальні витрати за проведення експертизи в сумі 786 грн. 24 коп.

Доля речових доказів вирішена в порядку ст. 100 КПК України.

При розгляді кримінального провадження судом першої інстанції встановлено, що 27 серпня 2014 року о 18 год. 50 хв., неповнолітній ОСОБА_4, керуючи мотоциклом НОМЕР_1, рухаючись по вул. Дніпровській в м. Чернігові зі сторони вул. Гагаріна в напрямку вул. Попова, в районі будинку №31 вулиці Дніпровської, проявив неуважність, неправильно оцінив дорожню обстановку, під час виникнення небезпеки для руху не вжив заходів для зменшення швидкості руху керованого ним мотоцикла аж до повної його зупинки, чим порушив вимоги п.п.2.3(б)., 12.3 Правил дорожнього руху України, внаслідок чого вчинив наїзд на пішохода ОСОБА_5, яка перетинала проїзну частину вул. Дніпровської поза межами пішохідного переходу справа - наліво відносно напрямку руху мотоцикла.

В результаті наїзду ОСОБА_5 отримала тілесні ушкодження у вигляді закритого уламкового перелому акроміального кінця правої ключиці зі зміщенням, садна лівої кисті, які згідно висновку судово-медичної експертизи № 979 від 24.10.2014 року в своїй сукупності є середньої тяжкості тілесними ушкодженнями за ознакою тривалого розладу здоровя строком понад 21 день.

Порушення водієм ОСОБА_4 Правил дорожнього руху стало причиною настання дорожньо-транспортної пригоди і знаходиться в прямому причинному звязку з наслідками, які настали в результаті ДТП.

На вирок суду обвинувачений подав апеляційну скаргу, в якій просить вирок суду скасувати як незаконний та необґрунтований, а кримінальне провадження закрити в звязку з відсутністю в його діях складу кримінального правопорушення, неправильності призначення йому покарання у виді штрафу та покладення на нього та його законного представника зобовязання щодо відшкодування потерпілій матеріальної та моральної шкоди, бо це суперечить вимогам ст.ст. 22,23, ч. 2 ст. 1166, 1167, 1194 ЦК України. Вважає, що судом не вірно застосовані норми матеріального, кримінального, цивільного та кримінального процесуального закону. Не дана належна оцінка тому, що сторона обвинувачення не довела дійсної причини ДТП. В процесі досудового розслідування та судового розгляду не були усунуті суттєві суперечності між матеріалами провадження, які дозволили зробити беззаперечні висновки про причини та умови ДТП. При огляді місця ДТП та складанні схеми до нього не були належним чином встановлені та зафіксовані обставини ДТП. Ці недоліки, а також його не попередження про призначення автотехнічної експертизи, призвело до висновків щодо неможливості дати відповіді про причини та умови виникнення ДТП через недостатність вихідних даних в постанові слідчого. Що, на думку автора апеляційної скарги, призвело до технічної неспроможності його показань про обставини ДТП. Суд не дав належної оцінки діям потерпілої ОСОБА_5, яка грубо порушила ПДР. Суд не взяв до уваги показання свідків ОСОБА_7, ОСОБА_8, ОСОБА_9 щодо вживання ним /ОСОБА_4/ всіх заходів для попередження та уникнення ДТП, та які вказали на слід гальмування, який органами досудового слідства не був зафіксований. Вважає висновки автотехнічних експертиз та пояснення експерта щодо технічної можливості ним попередити ДТП такими, що суперечать іншим матеріалам провадження, бо дослідження були проведені без врахування наявності слідів гальмування.

В апеляційній скарзі прокурор, що приймав участь у розгляді справи судом першої інстанції, не оспорюючи кваліфікацію дій обвинуваченого та фактичних обставин справи, ставить питання про зміну вироку суду в частині призначеного покарання неповнолітньому обвинуваченому та стягнення з нього судових витрат за залучення експертів, посилаючись на неправильне застосуванням судом закону про кримінальну відповідальність. Вважає необхідним призначити ОСОБА_4 покарання у вигляді 30 діб арешту, із застосуванням ст.ст. 75, 104 КК України, звільнивши обвинуваченого від відбування покарання з іспитовим строком на 1 рік та покладенням обовязків відповідно до ст. 76 КК України. Судові витрати за залучення експертів під час проведення експертизи в сумі 786 грн. 24 коп. просить стягнути на користь держави із законного представника обвинуваченого -ОСОБА_3 Звертає увагу, що місцевий суд порушив вимоги ч. 1 ст. 99 КК України, призначив покарання у вигляді штрафу, який обвинувачений не має можливості сплатити, бо не має власного доходу та майна, на яке може бути звернено стягнення, тому таке покарання в даному випадку заздалегідь не буде виконаним, та не встановив, чи зможе неповнолітній обвинувачений сплатити судові витрати, які з нього стягнуто на користь держави за залучення експертів при проведенні експертизи.

Потерпіла ОСОБА_5 в засідання апеляційного суду не з'явилась, хоча про час та місце розгляду справи була повідомлена належним чином.

Заслухавши доповідача, пояснення обвинуваченого та його законного представника, ОСОБА_3, захисника, адвоката ОСОБА_2, які підтримали апеляційну скаргу обвинуваченого та частково - прокурора, просили скасувати вирок суду та закрити кримінальне провадження за відсутністю в діянні складу кримінального правопорушення, прокурора, який підтримав апеляційну скаргу прокурора м. Чернігова та заперечував проти апеляційної скарги обвинуваченого, перевіривши матеріали кримінального провадження та доводи апеляційних скарг, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга обвинуваченого підлягає частковому задоволенню, а апеляційна скарга прокурора задоволенню не підлягає з наступних підстав.

Обвинувачений ОСОБА_4 вину у вчиненні інкримінованого кримінального правопорушення не визнав як в суді першої так і апеляційної інстанції.

В засіданні апеляційного суду ОСОБА_4 показав, що керує мотоциклом незначний час, але дорогу, на якій сталася ДТП, знає добре. Коли побачив жінку, яка перебігала дорогу перед маршрутним автобусом після його зупинки, він знизив швидкість, та гальмував обома гальмами переднім і заднім, але слід гальм в схему ДТП та в протокол огляду місця події внесено не було. У ДТП винна потерпіла. Крім того повідомив, що навчається у загальноосвітній школі, доходів не має, не працює, мотоцикл належить батьку. Пропонував відшкодувати шкоду, але потерпіла відмовилась.

Проте, винна обвинуваченого ОСОБА_3 у порушенні правил безпеки дорожнього руху особою, яка керує транспортним засобом, що спричинило потерпілому середньої тяжкості тілесне у повному обсязі знайшла своє підтвердження в засіданні суду першої інстанції, про що зазначено у вироку і з такими висновками погоджується колегія суддів апеляційного суду. Вона підтверджена низкою ретельно досліджених судом доказів, яким суд дав правильної правової оцінки:

- показаннями потерпілої ОСОБА_5, з яких встановлено, що вона вийшла з маршрутного таксі № 25 на зупинці «вулиця Дніпровська», обходила транспорт, але як і куди, не памятає; не памятає і як сталася аварія. Коли знаходилась в лікарні і прийшла до свідомості, до неї зайшов обвинувачений і повідомив, що збив її мотоциклом і не хоче сидіти у тюрмі. Матеріальної і моральної шкоди їй не відшкодовано. До аварії її стан здоровя був задовільний, після аварії погіршився, вона часто втрачає свідомість, на даний час її психіка не прийшла до норми, в звязку з аварією їй буде необхідна ще одна операція.

- показаннями свідків ОСОБА_7 та ОСОБА_8, які підтвердили, що були свідками аварії, стояли біля магазину в 15-ти метрах від маршрутного таксі, бачили, як розїжджались дві маршрутки між собою і почули звуковий сигнал мотоцикліста. Пішохід перебігала дорогу спереду маршрутного таксі на інший бік дороги, але дорогу повністю не перейшла, мотоцикл занесло, він пішов юзом і в цей час відбувся контакт мотоцикла з потерпілою. Жінка, яка перебігала дорогу, в ліву сторону не дивилась. Вважають, що бачили гальмовий слід, який був довжиною близько 3 метрів. Учасниками огляду місця події вони не були;

- показаннями свідка ОСОБА_9, з яких вбачається, що вона знаходилась від аварії недалеко і почула звук гальмування коліс і мотоцикл збив жінку під час свого падіння. Вона чула звуковий сигнал, підтвердила, що мотоцикліст їхав не швидко, а потерпіла переходила дорогу спереду автобуса;

- даними протоколу огляду місця події від 27.08.2014 року (а.с. 50), схемою та фотоілюстрацією до нього (а.п.54-58), протоколів слідчих експериментів за участю свідка ОСОБА_8 та схемою до них (а.с. 63-66), за участю та зі слів ОСОБА_4 і схемою до нього (а.с.90-93), з яких вбачається, що місце ДТП знаходиться по вул. Дніпровській, 43, на прямій ділянці дороги, біля пункту зупинки громадського транспорту «вул. Заньковецька». До проїзної частини дороги праворуч прилягає бордюрний камінь, ліворуч щебінь. Зафіксовано розташування мотоцикла після аварії, слід юзу, пошкодження асфальту; місце наїзду, напрямок руху мотоцикла та пішохода зі слів водія. Графа в протоколі щодо слідів гальмування не заповнена. Зауважень від учасників огляду при складанні протоколу первинного огляду місця події не надходило, він підписаний понятими, водієм мотоцикла, батьком обвинуваченого і слідчим;

- висновками експерта № 505 від 21.10.2014 року, № 642 від 24.12.2014 року (а.п.69-71, 96-98), згідно яких в умовах місця події та з моменту виникнення небезпеки для руху, вказаних в постанові, водій мотоцикла мав технічну можливість шляхом своєчасного нормативного застосування гальмування зупинитись до місця первинного контакту з пішоходом. Водій мотоцикла ОСОБА_4 повинен був діяти у відповідності до вимог п.12.3 ПДР України (з урахуванням терміну - небезпека для руху п.1.10) ПДР, пішохід повинна була діяти в відповідності до вимог п.4.7, п.4.14 а), б) п.4.10 ПДР України.

Посвідчення водія ОСОБА_4 отримав 21.06.2014 року.

З роз'яснень допитаного в суді першої інстанції експерта ОСОБА_10 (висновок експерта № 505) доводиться, що він робив висновки на підставі дослідження доказів, які були надані слідчим, що і виклав в описовій частині. Підтверджує свої висновки в частині того, що водій мотоцикла мав можливість уникнути аварії шляхом своєчасного, нормативного застосування гальмування, зупинки до місця первинного контакту з пішоходом, тобто мав технічну можливість уникнути аварії. Виходячи з технічних можливостей даного транспортного засобу, тобто його параметрів, в екстрених випадках рекомендується гальмувати відразу ручним і ножним гальмами, а обвинувачений гальмував спочатку ножним, а потім ручним гальмами, після чого відбулось падіння. Вважає, що таке трапилось із-за недостатності навичок управління мотоциклом. Показання обвинуваченого він не міг взяти до уваги і зробити по них висновок, бо вони технічно неспроможні, крім того, існують закони фізики, які ніким не скасовані. Під час проведення експертизи використовувались всі слідчі матеріали.

- висновком експерта № 979 від 24.10.2014 року /а.п.72-75/ підтверджено отримання тілесних ушкоджень потерпілою ОСОБА_5 в результаті ДТП, які відносяться до середнього ступеню тяжкості.

Суд першої інстанції співставив дані протоколу огляду місця події та схеми до нього від 27.08.2014 року, дані протоколів слідчих експериментів і схем до них зі слів обвинуваченого, зі слів свідка ОСОБА_8, з висновками експертів, і вірно зробив висновок, що показання свідка ОСОБА_8 незмінні, достовірні, узгоджуються з іншими доказами по справі та з висновками автотехнічної експертизи, а показання обвинуваченого ОСОБА_4 щодо обставин події ДТП суперечать матеріалам провадження та є неспроможними, тому в цій частині апеляційна скарга обвинуваченого є безпідставною і задоволенню не підлягає.

Проаналізувавши всі докази по справі у їх сукупності, суд першої інстанції вірно встановив, що вони здобуті без порушень кримінального процесуального закону, є належними, достовірними та достатніми, узгоджуються між собою та дають можливість зробити правовий висновок про винуватість ОСОБА_4 у інкримінованому злочині.

Суд першої інстанції вірно кваліфікував дії ОСОБА_4 за ст. 286 ч.1 КК України як порушення правил безпеки дорожнього руху особою, яка керує транспортним засобом, що спричинило потерпілій ОСОБА_5 середньої тяжкості тілесне ушкодження.

Під час судового розгляду в суді першої інстанції був допитаний свідок ОСОБА_11, яка фактично підтвердила показання всіх інших свідків про наслідки аварії, тому в цій частині суд обґрунтовано визнав її показання достовірними і поклав в основу судового рішення.

Разом з тим, до показань даного свідка в тій частині, що потерпіла переходила дорогу нібито не спереду автобуса, а ззаду, суд першої інстанції поставився критично, та вірно вказав на їх неспроможність, бо вони не узгоджуються з жодним доказом по справі, та відкинув їх як безпідставні.

Твердження обвинуваченого про те, що при огляді місця ДТП належним чином не встановлені та не зафіксовані обставини ДТП, не вказаний слід гальмування, в звязку з чим висновки автотехнічних експертиз неможна визнати обґрунтованими за відсутності слідів гальмування, не заслуговують на увагу та спростовуються матеріалами справи. Дійсно, в протоколі огляду місця події графа щодо слідів гальмування не заповнена, однак зауважень від учасників огляду при складанні протоколу не надходило, він підписаний водієм мотоцикла, його батьком, понятими. Крім того, з показань експерта ОСОБА_10 вбачається, що показання обвинуваченого він не міг взяти до уваги, бо вони технічно неспроможні.

Не заслуговують на увагу і твердження обвинуваченого щодо впливу на результати автотехнічної експертизи непопередження його про призначення такої експертизи, бо це не є обовязковим.

Що стосується апеляційної скарги прокурора, то колегія суддів не вбачає процесуальних підстав для ухвалення рішення про погіршення становища обвинуваченого.

Згідно п.4 ч.1 ст. 420 КПК України суд апеляційної інстанції скасовує вирок суду першої інстанції і ухвалює свій вироку разі неправильного звільнення обвинуваченого від відбування покарання.

Відповідно до ч.1 ст. 421 КПК України обвинувальний вирок може бути скасовано у зв'язку з необхідністю застосувати закон про більш тяжке кримінальне правопорушення чи суворіше покарання, скасувати неправильне звільнення обвинуваченого від відбування покарання, збільшити суми, які підлягають стягненню, або в інших випадках, коли це погіршує становище обвинуваченого, лише у разі, якщо з цих підстав апеляційну скаргу подали прокурор, потерпілий чи його представник.

Виходячи з вимог вищевказаних статей кримінального процесуального законодавства та із загальних норм права колегія суддів вважає, що погіршити становище обвинуваченого можливо тільки за апеляційною скаргою прокурора, потерпілого чи його представника, коли вони просять скасувати вирок і постановити новий і тільки вироком суду.

Відповідно до ч.1 ст. 404 КПК України суд апеляційної інстанції переглядає рішення суду першої інстанції в межах апеляційної скарги.

З апеляційної скарги прокурора вбачається, що апелянт, посилаючись на неправильне застосування судом закону про кримінальну відповідальність, ставить питання про необхідність призначення ОСОБА_4 покарання у виді 30 діб арешту, чим фактично погіршує становище обвинуваченого, але просить не скасувати вирок, а змінити його і призначити більш суворе покарання, ніж призначене місцевим судом. І хоча прокурор пропонує звільнити обвинуваченого від нового покарання з випробуванням, це покарання (арешт) є більш суворим ніж штраф, за який засуджено ОСОБА_4, тому призначити його можна лише вироком суду, а не ухвалою, про що говорить прокурор у своїй скарзі. Внести зміни до апеляційної скарги на постановляння вироку прокурор не має права, оскільки пропущений строк, протягом якого можна внести зміни, що погіршують становище обвинуваченого.

За таких обставин, колегія суддів апеляційного суду не має правових підстав для постановлення вироку у даній справі і задоволення апеляційної скарги прокурора.

Що стосується призначеного судом покарання у виді штрафу, то воно на думку колегії суддів апеляційного суду призначене неправильно. У відповідності до ч. 1 ст. 99 КК України покарання у виді штрафу призначається неповнолітнім, які мають самостійний дохід, власні кошти або майно, на яке може бути звернене стягнення.

ОСОБА_4 скоїв злочин в неповнолітньому віці, самостійного доходу, коштів або майна, на яке могло бути звернуто стягнення він не мав. Тому це покарання не могло бути йому призначене. Більш мякого покарання, ніж штраф Кримінальний кодекс України не передбачає. Призначити будь-яке інше покарання апеляційний суд не може в силу названих вище підстав. Таким чином, на момент перегляду вироку апеляційним судом, не існує будь-якого покарання, яке можна було б призначити ОСОБА_4

Така ситуація описана в Постанові Пленуму Верховного Суду України від 24.10.2003 р. № 7 «Про практику призначення судами кримінального покарання» і колегія суддів вважає, що в даній ситуації слід при наявності обвинувального вироку звільнити обвинуваченого від призначеного йому покарання на підставі ст. 74 ч. 4 КК України.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 404, 407, 409, 418, 419 Кримінального процесуального кодексу України, колегія суддів,

У Х В А Л И Л А:

Апеляційну скаргу обвинуваченого ОСОБА_4 задовольнити частково, а апеляційну скаргу прокурора залишити без задоволення

Вирок Новозаводського районного суду м. Чернігова від 12 лютого 2015 року по кримінальному провадженню, щодо ОСОБА_4 змінити. Звільнити ОСОБА_4 від призначеного йому судом першої інстанції покарання. В іншій частині цей вирок залишити без змін.

Ухвала апеляційного суду набирає законної сили і підлягає виконанню з моменту її проголошення, на неї може бути подана касаційна скарга безпосередньо до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом трьох місяців з дня її проголошення, а засудженому, який тримається під вартою в той самий строк з дня вручення йому копії судового рішення.

СУДДІ:

О.П.ОСОБА_12ОСОБА_13Мельниченко