Рішення № 57892643, 19.05.2016, Козелецький районний суд Чернігівської області

Провадження № 2/734/306/16 Справа № 734/594/16-ц

Р І Ш Е Н Н Я

іменем України

19 травня 2016 року смт. Козелець

Козелецький районний суд Чернігівської області в складі:

головуючої-судді ОСОБА_1,

за участю секретаря Галюк Л.В.,

у присутності позивачів ОСОБА_2, ОСОБА_3,

представника позивачів адвоката ОСОБА_4,

відповідача ОСОБА_5,

представника відповідачів ОСОБА_6,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в смт Козелець цивільну справу за позовною заявою ОСОБА_2, яка діє у власних інтересах та в інтересах малолітньої ОСОБА_7, та ОСОБА_3 до ОСОБА_5, ОСОБА_8, треті особи, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору на стороні позивача Остерська міська рада Козелецького району Чернігівської області як орган опіки та піклування, Козелецька районна державна адміністрація Чернігівської області як орган опіки та піклування, про захист права на житло шляхом визнання права постійного проживання та користування житловим будинком, встановлення безстрокового житлового сервітуту,

В С Т А Н О В И В:

16 лютого 2016 року ОСОБА_2, яка діє у власних інтересах та в інтересах малолітньої ОСОБА_7, та ОСОБА_3 звернулися до суду з позовною заявою, в якій просять захистити їхнє конституційне право на житло шляхом визнання за ними права постійного проживання та користування житловим будинком № 111 по вул. Зайцева в м. Остер Козелецького району Чернігівської області, встановивши їм безстроковий житловий сервітут на даний будинок та вирішити питання про розподіл судових витрат.

В обґрунтування своїх вимог позивачі вказали на те, що вони зареєстровані та постійно проживають у житловому будинку № 111 по вулиці Зайцева у місті Остер Козелецького району Чернігівської області. В цей будинок вони вселялись та реєстрували у ньому своє постійне місце проживання як члени сімї ОСОБА_9, який помер в 2015 році. На той час вказаний будинок належав батьку ОСОБА_9 - ОСОБА_10, який помер в 2008 році. Саме за згодою останнього на правах члена сімї власника такого будинку в нього вселились ОСОБА_2 та ОСОБА_3. Однак, у них відсутні документи про смерть ОСОБА_10 та на підтвердження його родинного звязку з ОСОБА_9. ОСОБА_3 та ОСОБА_7 є спільними дітьми ОСОБА_9 та ОСОБА_2. Разом з цим, шлюб ОСОБА_9 та ОСОБА_2 було розірвано рішенням Козелецького районного суду Чернігівської області від 09.11.2009 року. У 2013 році право власності на житловий будинок № 111 по вулиці Зайцева у місті Остер Козелецького району Чернігівської області, в порядку спадкування після смерті ОСОБА_10 оформила його дружина ОСОБА_5. Вона приходиться матірю ОСОБА_9 та бабою ОСОБА_3 та ОСОБА_7. ОСОБА_5 заявила про те, що буде їх виселяти та продавати цей будинок. Однак без жодних заперечень з її боку вони продовжили у ньому проживати та сплачувати комунальні послуги. Через проблеми зі здоровям ОСОБА_5 ОСОБА_7 ОСОБА_11 інколи їздить до своїх батьків в Одеську область для лікування дитини у місцевих медичних установах, зокрема, і в січні цього року вона їздила туди з тією ж метою. Скориставшись цим, 6 лютого цього року ОСОБА_5 у присутності співробітника поліції разом із запрошеними нею особами, які їм невідомі, намагалась замінити замки від вхідних дверей спірного будинку. При цьому вона вимагала від ОСОБА_3, щоб та забрала свої речі та віддала кошти за комунальні послуги, а не сплачувала безпосередньо надавачам послуг через фінансові установи. Також, ОСОБА_5 за обставин вказаної події забрала з будинку всі квитанції про оплату ними за раніше надані комунальні послуги. Вищевказаний будинок відповідачем був виставлений на продаж. Позивачі стверджують, що даний житловий будинок є їхнім єдиним житлом.

Ухвалою Козелецького районного суду Чернігівської області до участі в справі в якості співвідповідача було залучено ОСОБА_8.

У судовому засіданні позивачі ОСОБА_2 та ОСОБА_3 підтримали заявлені позовні вимоги в повному обсязі та просили суд їх задовольнити.

Представника позивачів ОСОБА_4 також просив суд задовольнити позов з підстав, викладених в ньому.

Відповідач ОСОБА_5 заперечувала проти задоволення позову. ОСОБА_5 в судовому засіданні була допитана в якості свідка і дала суду показання, що позивач ОСОБА_2 вже давно не проживає в спірному будинку, коли її син ОСОБА_12 захворів, а ОСОБА_3 проживала там, яке не платила за комунальні послуги і в результаті залишила проживати в будинку.

Представник відповідачів ОСОБА_6 в судовому засіданні заперечував проти задоволення позову за його необґрунтованістю, додатково зазначивши, що ОСОБА_5 не є належним відповідачем по справі.

Вислухавши пояснення сторін, їх представників та показання свідків, дослідивши матеріали справи, суд вважає, що позовні вимоги задоволенню не підлягають з огляду на наступне.

В силу дії ч. 1 ст. 3 ЦПК України, кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів.

Положеннями ч. 1, 2 ст. 11 ЦПК України, визначено, що суд розглядає цивільні справи не інакше як за зверненням фізичних чи юридичних осіб, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених ними вимог і на підставі доказів сторін та інших осіб, які беруть участь у справі. Особа, яка бере участь у справі, розпоряджається своїми правами щодо предмета спору на власний розсуд. Таке право мають також особи (за винятком тих осіб, які не мають цивільної процесуальної дієздатності), в інтересах яких заявлено вимоги.

Відповідно до Свідоцтва про народження серії І-ЕЛ № 307407 ОСОБА_9 є батьком ОСОБА_3. ОСОБА_13 є її матір'ю. Відповідно до Свідоцтва про народження серії І-ЕЛ № 116792 ОСОБА_9 є батьком ОСОБА_7. ОСОБА_2 є її матір'ю.

Згідно рішення Козелецького районного суду Чернігівської області від 09.11.2009 року шлюб між ОСОБА_9 та ОСОБА_9 (дошлюбне прізвище ОСОБА_13) ОСОБА_11 зареєстрований виконкомом Остерської міської ради Козелецького району Чернігівської області 10 жовтня 1997 року, актовий запис № 37, було розірвано.

ОСОБА_9 помер 23.09.2015 року у віці 55 років, що підтверджено Свідоцтвом про смерть серії І-ЕЛ № 259097.

Відповідно до Інформаційної довідки з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження обєктів нерухомого майна щодо обєкта нерухомого майна житловий будинок, що знаходиться за адресою: вул. Зайцева, 111 в м. Остер, Козелецького району Чернігівської області, належить на праві власності ОСОБА_8.

Відповідно до інформації отриманої від приватного нотаріуса Козелецького районного нотаріального округу Чернігівської області ОСОБА_14 ОСОБА_5, будучи власницею житлового будинку № 111 по вул. Зайцева (ОСОБА_15) в м. Остер, яке лишилось після смерті ОСОБА_10, подарувала даний будинок своєму синові ОСОБА_8. Тобто, право власності за житловим будинком № 111 по вул. Зайцева в м. Остер закріплене за ОСОБА_8

Відповідно до ст. 150 ЖК Українигромадяни, які мають у приватній власності будинок (частину будинку), квартиру, користуються ним(нею)дляособистого проживання і проживання членівїхсімейімаютьправо розпоряджатися цією власністюнасвійрозсуд:продавати, дарувати, заповідати, здавати в оренду, обмінювати, закладати, укладати інші не заборонені законом угоди.

Відповідно до ч. 1 ст. 383 ЦК України власник житлового будинку, квартири має право використовувати помешкання для власного проживання, проживання членів своєї сім'ї, інших осіб і не має права використовувати його для промислового виробництва.

Відповідно до ч. 1 ст. 156 ЖК України члени сім'ї власникажилогобудинку(квартири),які проживають разом з ним у будинку (квартирі), що йому належить, користуються жилим приміщенням нарівні звласникомбудинку (квартири), якщо при їх вселенні не було іншої угоди про порядок користування цим приміщенням.

Відповідно до ч. 1 ст. 156 Житлового кодексу України з урахуванням положень ч. 1 ст. 405 Цивільного кодексу України члени сім'ї власника житла, які проживають разом з ним у будинку (квартирі), що йому належить, користуються жилим приміщенням в обсязі, визначеному відповідно до угоди з власником.

Згідно із ч. 1ст. 405 ЦК України право користування житлом, яке належить на праві приватної власності іншій особі, надається лише члену сім'ї власника цього житла.

«Член сімї» - це «наскрізний» субєкт декількох галузей права». При цьому в різних галузях права, а нерідко і в окремих нормативних актах у межах однієї галузі коло членів сімї визначається по-різному. У свою чергу, залежно від вирішення питання про субєктний склад сімї визначається коло учасників сімейних відносин, носіїв комплексу сімейних особистих та майнових прав і обовязків.

Відповідно до ст. 3 СК України сімю складають особи, які спільно проживають, повязані спільним побутом, мають взаємні права та обовязки. Дитина належить до сімї своїх батьків і тоді, коли спільно з ними не проживає.

Відповідно до ч. 4ст. 156 ЖК України до членів сім'ї власника будинку (квартири) належать особи, зазначені в частині другійстатті 64 цього Кодексу.

Відповідно до ч. 2ст. 64 ЖК України, до членів сім'ї наймача належать дружина наймача, їх діти і батьки. Членами сім'ї наймача може бути визнано й інших осіб, якщо вони постійно проживають разом з наймачем і ведуть з ним спільне господарство.

З зазначених норм вбачається, що право користування житловим приміщенням належить члену сім'ї власника: його дружині (чоловікові), дітям, батькам, іншим особам, які постійно проживають з власником та ведуть з ним спільне господарство.

ОСОБА_2, ОСОБА_7 та ОСОБА_3 не є членами сім'ї власника вищевказаного житлового будинку ОСОБА_8.

Позивачі проживали та були зареєстровані у житловому будинку з дозволу попереднього його власника ОСОБА_10. В той же час, відповідач ОСОБА_8 як новий власник будинку, згоду на проживання позивачів у належному йому на праві власності будинку не надає, що вбачається з позиції його представника, яка полягає в заперченні проти проживання позивачів у спірному будинку, договору найму з ними не укладав.

Право членів сім'ї власника будинку користуватись цим жилим приміщенням може виникнути та існувати лише за наявності права власності на будинок в особи, членами сім'ї якого вони є; із припиненням права власності особи втрачається й право користування жилим приміщенням у членів його сім'ї.

За таких обставин, припинення права власності померлого ОСОБА_10 на будинок, за вісутності позивачів відповідного договору з новим власником, за змістом ст. ст. 383, 405 Цивільного Кодексу України та ст. ст. 150, 156 Житлового кодексу України, припиняє і право колишніх членів її сім'ї на користування таким житлом.

Оскільки позивачі не є співвласниками спірного житлового будинку та не набули самостійного права на нього, а встановлення судом запропонованого позивачем порядку користування житлом призведе до порушення конституційних прав ОСОБА_8 на вільне та безперешкодне користування власником усіма приміщеннями житлового будинку, то суд, з врахуванням положень ст. 358 ЦК України, вважає за необхідне відмовити в задоволенні позову про захист права на житло шляхом визнання права постійного проживання та користування житловим будинком, встановлення безстрокового житлового сервітуту.

Даючи аналіз зібраним доказам, суд прийшов до висновку, що позов ОСОБА_2, яка діє у власних інтересах та в інтересах малолітньої ОСОБА_7, та ОСОБА_3 є безпідставним та задоволенню не підлягає. Крім того, в даній категорії справ належним відповідачем може бути лише власник житла, з огляду на що суд дійшов висновку, що ОСОБА_5 не є належним відповідачем в цій справі., що є самостійною підставою для відмови в позові щодо вказаного відповідача.

Згідно ст. 214 ЦПК України, під час ухвалення рішення суд вирішує питання щодо розподілу між сторонами судових витрат.

Відповідно до ч. 1 ст. 88 ЦПК України стороні, на користь якої ухвалено рішення, суд присуджує з другої сторони понесені нею і документально підтверджені судові витрати. Якщо позов задоволено частково, судові витрати присуджуються позивачеві пропорційно до розміру задоволених позовних вимог, а відповідачеві - пропорційно до тієї частини позовних вимог, у задоволенні яких позивачеві відмовлено.

Оскільки в задоволенні позову відмовлено, судові витрати слід віднести на рахунок позивачів.

На підставі вищевикладеного, керуючись ст.ст. 10, 57-61, 88, 209, 212-215 ЦПК України, суд

В И Р І Ш И В:

В задоволені позовних вимог ОСОБА_2, яка діє у власних інтересах та в інтересах малолітньої ОСОБА_7, та ОСОБА_3 до ОСОБА_5, ОСОБА_8, треті особи, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору на стороні позивача Остерська міська рада Козелецького району Чернігівської області як орган опіки та піклування, Козелецька районна державна адміністрація Чернігівської області як орган опіки та піклування, про захист права на житло шляхом визнання права постійного проживання та користування житловим будинком, встановлення безстрокового житлового сервітуту відмовити.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку для подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним судом.

Рішення може бути оскаржене до апеляційного суду Чернігівської області шляхом подачі апеляційної скарги протягом 10 днів з дня його проголошення через Козелецький районний суд Чернігівської області.

Особи, які брали участь у справі, але не були присутні у судовому засіданні під час проголошення судового рішення, можуть подати апеляційну скаргу протягом десяти днів з дня отримання копії цього рішення.

Суддя Козелецького районного суду

Чернігівської області ОСОБА_1