Рішення № 57890550, 20.05.2016, Київський районний суд м. Одеси

______________________

Справа № 520/17353/15-ц

Провадження № 2/520/194/16

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

20.05.2016 року Київський районний суд м. Одеси у складі:

головуючого судді Васильків О.В.

при секретарі Дідур Г.С.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Одесі цивільну справу за позовною заявою ОСОБА_1 до відділення виконавчої дирекції фонду соціального страхування на виробництві та професійних захворювань України у м. Одесі, про встановлення факту перебування на утриманні, стягнення одноразової допомоги та допомоги особі, яка перебувала на утриманні у зв'язку зі смертю на виробництві, суд, -

в с т а н о в и в :

23.12.2015 року позивач ОСОБА_1 звернулась до суду із позовом до відповідача, в якому просить встановити факт перебування позивача на утриманні ОСОБА_2; стягнути з відповідача одноразову допомогу у розмірі пятирічної заробітної плати загиблого ОСОБА_2 під час виконання трудових обовязків, в сумі 174633,05 грн. та допомогу у розмірі однорічної заробітної плати загиблого ОСОБА_2 у сумі 34926,61 грн. При цьому позивач посилається на те, що 30.08.2014 року під час виконання трудових обовязків помер її дідусь ОСОБА_2, про що 06.11.2014 року був складений відповідний ОСОБА_3 про нещасний випадок. Так як мати позивача ОСОБА_4 була інвалідом 2 групи, та померла 29.11.2014 року, позивач зазначає, що перебувала на утриманні дідуся. У звязку із чим, змушена звертатися до суду із позовом.

У судовому засіданні позивач ОСОБА_1 та її представник ОСОБА_3 позовну заяву підтримали та просять її задовольнити.

Представник відповідача ОСОБА_5 виконавчої дирекції фонду соціального страхування на виробництві та професійних захворювань України у м. Одесі ОСОБА_6 у судовому засіданні підтримала надані письмові заперечення на позовну заяву, та вказала, що відповідно до ст. 33 Закону України «Про загальнообовязкове державне соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності» позивач не відноситься до категорії осіб, які мають право на одержання щомісячних страхових виплат.

Вислухавши позивача, представників сторін, допитавши свідків, та дослідивши матеріали справи, суд приходить до наступного.

Як вставлено у судовому засіданні, 30.08.2014 року у віці 70 років помер ОСОБА_2, актовий запис № 8931, що вбачається із свідоцтва про смерть серії І-ЖД № 390200, виданого, Відділом державної реєстрації актів цивільного стану у місті Одесі реєстраційної служби Одеського міського управління юстиції /а.с. 11/.

Окрім того, 29.11.2014 року у віці 45 років померла ОСОБА_4, що слідує із свідоцтва про смерть серії І-ЖД № 399153, виданого Відділом державної реєстрації актів цивільного стану у місті Одесі реєстраційної служби Одеського міського управління юстиції /а.с. 9/.

Судом встановлено, що позивач ОСОБА_1 є донькою померлої 29.11.2014 року ОСОБА_4 та онукою померлого 30.08.2014 року ОСОБА_2, на підтвердження чого судом досліджено відповідні свідоцтва про народження /а.с. 6-8/.

За життя мати позивача ОСОБА_4 мала І «Б» групу інвалідності безстроково, що вбачається із дослідженої судом довідки до акта огляду МСЕК серії 10 ААВ № 734605 /а.с. 17/, та згідно довідки УПФ у Київському районі м. Одеси № 363 від 17.08.2015 року, отримувала пенсію по інвалідності 2 групи з 16.03.1992 року; пенсію по інвалідності групи 1 підгрупи «Б» з 16.06.2014 року по дату смерті 29.11.2014 року /а.с. 16/.

Судом встановлено, що до дня смерті ОСОБА_2, ОСОБА_4 постійно проживали разом з позивачем ОСОБА_1 за адресою: АДРЕСА_1, що підтверджується довідками від 08.06.2015 року /а.с. 18/, та довідкою від 03.08.2015 року /а.с. 19/.

На підтвердження вимог позивача про встановлення факту перебування на утриманні ОСОБА_2, позивачем надано наступні письмові докази:

-Довідку № 20-15 від 29.01.2015 року про те, що ОСОБА_1 є студенткою ІІ курсу денної форми навчання в економіко-правовому коледжі, контрактної форми навчання, стипендії не отримує. Термін навчання з 01.09.2012 року до моменту отримання диплому /а.с. 20/.

-Довідку НУ «ОЮА» № 83 від 23.03.2016 року про те, що ОСОБА_1 є студенткою ІІ курсу денного відділення соціально-правового факультету, термін навчання з 01.09.2013 року до 30.06.2017 року, навчання на бюджетній формі /а.с. 77/.

-Індивідуальний договір № 0304-1-116-к про підготовку фахівця від 08.01.2014 року /а.с. 67/, укладений між Міжнародним гуманітарним університетом та ОСОБА_1, а також ОСОБА_2, за умовами якого саме ОСОБА_2 є платником контракту за навчання;

-Рахунок за оплату вартості навчання позивача, платником за яким є ОСОБА_2 /а.с. 68/;

-Квитанція № 1745 від 19.12.2012 року, відповідно до якої оплату за навчання позивача здійснював ОСОБА_2 /а.с. 64/;

-Довідку УПФ у Київському районі м. Одеси № 2085 від 16.02.2016 року про призначення ОСОБА_4 пенсії по інвалідності внаслідок загального захворювання інвалідам І групи /а.с. 43/;

-Фотокартки, на яких зображені позивач, її мати та дідусь.

Під час розгляду справи, позивач пояснювала, що її мати за життя була інвалідом та позивач ніколи не бачила свого батька, не спілкувалася з ним, та жодної допомоги від нього не отримувала. У звязку із чим позивач постійно перебувала на утриманні дідуся. Вказані пояснення, поміж іншого, підтверджуються дослідженим судом повним витягом з Державного реєстру актів цивільного стану громадян щодо актового запису про народження, з якого слідує, що позивач ОСОБА_1 народилася 12.07.1997 року, мати ОСОБА_7, батько ОСОБА_8 /відомості про якого внесені до актового запису відповідно до ч. 1 ст. 135 СК України (за вказівною матері)/.

У судовому засіданні 18.04.2016 року були допитані у якості свідків ОСОБА_9, ОСОБА_10, ОСОБА_11 Вказані свідки пояснили, що померлий ОСОБА_2 утримував та піклувався як про позивача ОСОБА_1, так і про її матір ОСОБА_1, яка була інвалідом І групи, та не могла утримувати свою доньку. Також свідки підтвердили, що дідусь позивача загинув в результаті нещасного випадку на виробництві в серпні 2014 року, а мати позивача померла через декілька місяців у листопаді 2014 року. На той час позивач по справі не досягла повноліття та стала сиротою.

Відповідно до п. 2 ч. 1 ст. 256 ЦПК України, суд розглядає справи про встановлення факту, зокрема, про перебування фізичної особи на утриманні.

Таким чином, враховуючи встановленні обставини, суд приходить до висновку, що позивач ОСОБА_1 перебувала на утриманні свого померлого 30.08.2014 року дідуся ОСОБА_2, про що суду надано належні письмові докази, а також підтверджено поясненнями свідків.

Стосовно позовних вимог ОСОБА_1 про стягнення з відповідача одноразової допомоги та допомоги особі, яка перебувала на утриманні у зв'язку зі смертю на виробництві, суд зазначає наступне.

Судом встановлено, що внаслідок смерті 30.08.2014 року ОСОБА_2 складено акт проведення спеціального розслідування нещасного випадку, що стався 30.08.2014 року о 04.00 год. в УКВ «Автотранспортне господарство», затверджений першим заступником начальника ТУ Держгірпромнагляд в Одеській області, яким встановлено, що комісія дійшла висновку, що випадок навмисного вбивства з корисних мотивів потерпілого гр. ОСОБА_2 під час виконання трудових (посадових) обовязків визнано таким, що пов'язаний з виробництвом та на нього складається ОСОБА_3 за формою Н-1 /а.с. 52-55/.

Крім того, першим заступником начальника ТУ Держгірпромнагляд в Одеській області затверджено ОСОБА_3 № 1 про нещасний випадок, пов'язаний з виробництвом від 06.11.2014 року, затверджений першим заступником начальника ТУ Держгірпромнагляд в Одеській області /а.с. 55 зворот 58/.

09.06.2015 року ОСОБА_9 в інтересах неповнолітньої ОСОБА_1 звернулася до ОСОБА_5 виконавчої дирекції фонду соціального страхування на виробництві та професійних захворювань України у м. Одесі із заявою, в якій просила розглянути питання про призначення ОСОБА_1 страхових виплат у зв'язку із смертю 30.08.2014 року ОСОБА_2 в результаті нещасного випадку на виробництві. До заяви були надані ряд письмових документів /а.с. 14/.

У відповідь на заяву ОСОБА_9 в інтересах неповнолітньої ОСОБА_1, ОСОБА_5 виконавчої дирекції фонду соціального страхування на виробництві та професійних захворювань України у м. Одесі 23.06.2015 року надало лист, яким повідомлено, що ОСОБА_1 не належить до переліку осіб, які мають право на страхові виплати у разі смерті потерпілого згідно з вимогами ст. 33 Закону України «Про загальнообовязкове державне соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності» /а.с. 15/.

Відповідно до ст. 33 Закону України «Про загальнообовязкове державне соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності» /в редакції на момент нещасного випадку на виробництві 03.08.2014 року/, у разі смерті потерпілого право на одержання щомісячних страхових виплат мають непрацездатні особи, які перебували на утриманні померлого або мали на день його смерті право на одержання від нього утримання, а також дитина померлого, яка народилася протягом не більш як десятимісячного строку після його смерті.

Згідно п. 7 ст. 34 Закону України «Про загальнообовязкове державне соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності», у разі смерті потерпілого внаслідок нещасного випадку або професійного захворювання розмір одноразової допомоги його сім'ї повинен бути не меншим за п'ятирічну заробітну плату потерпілого і, крім того, не меншим за однорічний заробіток потерпілого на кожну особу, яка перебувала на його утриманні, а також на його дитину, яка народилася протягом не більш як десятимісячного строку після смерті потерпілого.

У ході розгляду справи представник відповідача заперечувала проти задоволення позовних вимог та пояснювала, що на утриманні ОСОБА_2 знаходилася його донька ОСОБА_4, яка мала право на одноразову та щомісячні страхові виплати у разі втрати годувальника, однак не зверталась із вказаними вимогами. Оскільки, позивач в розумінні ст. 3 СК України не являється членом сімї померлого, представник відповідача зазначає, що ОСОБА_1 не має права на одноразову та щомісячні страхові виплати у разі втрати годувальника. Окрім того, представник зазначила, що сторона позивача невірно розрахувала суму страхової виплати.

Посилання представника відповідача на ч.7 ст.34 Закону, як на підставу заперечень, суд не приймає до уваги, оскільки вищевказана норма права не встановлює коло осіб, які мають/не мають на неї права, а передбачає лише розмір одноразової допомоги.

Відповідно до п. 6.1.2. Порядку призначення, перерахування та проведення страхових виплат, факт перебування на утриманні потерпілого у разі відсутності відповідних документів і неможливості їх відновлення встановлюється в судовому порядку.

Враховуючи встановлену судом обставину, а саме що позивач ОСОБА_1 перебувала на утриманні ОСОБА_2, який 30.08.2014 року помер внаслідок нещасного випадку на виробництві, суд приходить до висновку, що позивач має право на страхові виплати, передбачені п. 7 ст. 34 Закону України «Про загальнообовязкове державне соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності».

При цьому заперечення представника відповідача про відсутність підстав у позивача на отримання страхових виплат суд вважає безпідставними, та такими, що спростовуються дослідженими матеріалами справи.

У позовній заяві ОСОБА_1 надає розрахунок заборгованості відповідача, відповідно до якого просить стягнути на свою користь одноразову допомогу у розмірі пятирічної заробітної плати загиблого ОСОБА_2 під час виконання трудових обовязків, в сумі 174633,05 грн. та допомогу у розмірі однорічної заробітної плати загиблого ОСОБА_2 у сумі 34926,61 грн.

Згідно довідки № 335 про середню заробітну плату ОСОБА_2, зарплата ОСОБА_2 за грудень 2013 року по січень 2014 року становить 34926,61 грн., середньоденна заробітна плата 95,69 грн., а розмір середньомісячної зарплати становить 2912,80 грн.

Проаналізувавши наданий позивачем розрахунок заборгованості та враховуючи пояснення представника відповідача, суд приходить до висновку, що позивач невірно здійснила розрахунок, оскільки брала за основу заробітну плату померлого за грудень 2013 року по січень 2014 року, що становить 34926,61 грн.

При цьому, суд зазначає, що для розрахунку допомоги, що підлягає сплаті на підставі п. 7 ст. 34 Закону, необхідно використовувати середньомісячну зарплату померлого на день смерті, яка згідно довідки № 335 становить 2912,80 грн.. Вказану суму варто множити відповідно на 12 та 60 місяців.

Таким чином, суд приходить до висновку, що з відповідача підлягає стягненню на користь позивача на підставі п. 7 ст. 34 Закону одноразова допомога у розмірі пятирічної заробітної плати загиблого 174768 грн. = 2912,80 грн. х 60 місяців; та допомога у розмірі однорічної заробітної плати загиблого 34953,60 грн. = 2912,80 х 12 міс.

З урахуванням вказаного, суд приходить до висновку, що позовні вимоги ОСОБА_1 підлягають частковому задоволенню, так як частково обґрунтовані та доведені.

Керуючись ст. ст. 10, 60, 79, 88, 209, 212-215, 218 ЦПК України, Законом України «Про загальнообовязкове державне соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності» /в редакції від 03.08.2014 року, суд, -

В И Р І Ш И В:

Позовні вимоги ОСОБА_1, - задовольнити частково.

Встановити юридичний факт, а саме, що ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1, перебувала на утриманні ОСОБА_2, померлого 30.08.2014 року.

Стягнути з відділення виконавчої дирекції фонду соціального страхування на виробництві та професійних захворювань України у м. Одесі на користь ОСОБА_1 одноразову допомогу у розмірі пятирічної заробітної плати загиблого ОСОБА_2 під час виконання трудових обовязків, у розмірі 174768,00 грн. /сто сімдесят чотири тисячі сімсот шістдесят вісім гривень 00 копійок/.

Стягнути з відділення виконавчої дирекції фонду соціального страхування на виробництві та професійних захворювань України у м. Одесі на користь ОСОБА_1 допомогу у розмірі однорічної заробітної плати загиблого ОСОБА_2 у розмірі 34 953,60 грн. /тридцять чотири тисячі девятсот пятдесят три гривні 60 копійок/.

Стягнути з відділення виконавчої дирекції фонду соціального страхування на виробництві та професійних захворювань України у м. Одесі на користь держави судовий збір у розмірі 2097,22 грн. /дві тисячі девяносто сім гривень 22 копійки/.

В іншій частині позовних вимог, - відмовити.

Рішення може бути оскаржено шляхом подачі апеляційної скарги через суд першої інстанції протягом десяти днів з дня його проголошення або протягом десяти днів з дня отримання копії цього рішення особами, які не були присутні в судовому засіданні під час проголошення рішення.

Суддя Васильків О. В.