Рішення № 57890232, 25.05.2016, Апеляційний суд Миколаївської області

Справа №478/1697/15-ц 25.05.2016 25.05.2016 25.05.2016

Провадження №22-ц/784/707/16

Справа № 478/1697/15-ц

Провадження № 22ц/784/707/16 Головуючий у 1-ї інстанції Іщенко Х.В.

Категорія 39 Доповідач в апеляційній інстанції ОСОБА_1

Р І Ш Е Н Н Я

Іменем України

25 травня 2016 року м. Миколаїв

Колегія суддів судової палати в цивільних справах Апеляційного суду Миколаївської області у складі:

головуючої: Ямкової О.О.,

суддів: Колосовського С.Ю., Локтіонової О.В.,

із секретарем: Гордійчук С.С.,

за участю: представника відповідачки ОСОБА_2,

розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу

за апеляційною скаргою

ОСОБА_3

на рішення Казанківського районного суду Миколаївської області від 11 лютого 2016 року

за позовом

ОСОБА_4

до ОСОБА_3,

треті особи ОСОБА_5,

Великоходачківська сільська рада Козівського району Тернопільській області

(надалі сільрада)

про визначення додаткового строку для подання заяви для прийняття спадщини,

В С Т А Н О В И Л А:

У жовтні 2015 року ОСОБА_4 звернувся до суду з позовом до ОСОБА_3, в якому просив встановити факт батьківства ОСОБА_6, який помер 14 жовтня 2006року, відносного нього як рідного сина, та визначити йому додатковий строк для подачі заяви для прийняття спадщини за законом, що залишилася, після смерті спадкодавця, у вигляді земельної ділянки площею 20,54га, розташованої в межах території Дмитро-Білівської сільської ради Казанківського району Миколаївської області.

У грудні 2015 року ОСОБА_4 подав заяву про зміну позову, в який, окрім визначення додаткового строку, просив замість факту батьківства встановити факт родинних відносин між ним та його померлим 14 жовтня 2006 року батьком ОСОБА_6.

Позивач зазначав, що його мати ОСОБА_5 (ОСОБА_6, ОСОБА_4) Т.І. перебувала у шлюбі зі спадкодавцем ОСОБА_6 з 1980 року, який вони розірвали за судовим рішенням 9 квітня 1985 року, та отримали свідоцтво про розірвання шлюбу 24 березня 1999 року.

7 червня 1985 року народився позивач, але в свідоцтві про його народження «П.І.Б. батька» вказано зі слів його матері за її дівочим прізвищем «Вороді», хоча його справжнім батьком є ОСОБА_6.

Відсутність в актовому запису даних про ОСОБА_6 як його батька, заважає позивачу прийняти та оформити, після смерті спадкодавця, спадщину за законом, так як він є спадкоємцем першої черги.

Посилаючись на порушення при проведені реєстрації його народження, позивач просив поновити його права у викладеній ним спосіб.

Рішенням Казанківського районного суду Миколаївської області від 11 лютого 2016року, в якому усунута описка за ухвалою цього ж суду від 28 березня 2016 року, позов задоволено, ухвалено про встановлення факту родинних відносин між ОСОБА_6, який помер 14 жовтня 2006 року, та ОСОБА_4, на рівні рідних батька та сина. Визначено ОСОБА_4 додатковий строк для подання заяви про прийняття спадщини строком два місяця. Розподілені судові витрати.

В апеляційній скарзі відповідачка ОСОБА_3, посилаючись на невідповідність висновків суду обставинам справи та порушення судом норм матеріального і процесуального права, просить скасувати рішення суду та ухвалити нове.

Ухвалою Апеляційного суду Миколаївської області від 25 травня 2016 року провадження у справі в частині вирішення позову про встановлення факту родинних відносин закрито.

Заслухавши суддю-доповідача, пояснення осіб, які беруть участь у справі, перевіривши наведені в скарзі доводи та дослідивши матеріали справи, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає задоволенню із наступних підстав.

Задовольняючи позов про визначення додаткового строку, суд першої інстанції виходив з того, що позивачем як спадкоємцем першої черги пропущено строк для подачі заяви для прийняття спадщини з поважних причин.

З такими висновками місцевого суду погодитися не можна, так як вони не відповідають обставинам справи та не узгоджуються з нормами матеріального права.

Судом встановлено, що 7 червня 1985 року народився позивач ОСОБА_4, в актовому запису про його народження «дані про батька» записані зі слів матері, без вказівки на особисті дані її колишнього чоловіка ОСОБА_6.

14 жовтня 2006 року помер ОСОБА_6 і після його смерті відкрилася спадщина у вигляді земельної ділянки площею 20,54га, розташованої в межах території Дмитро-Білівської сільської ради Казанківського району Миколаївської області.

За прийняттям спадщини за законом у встановленому порядку звернулися відповідачка ОСОБА_3 як дружина померлого і спадкоємиця першої черги, а також рідний брат померлого та його племінник.

Позивач ОСОБА_4 пропустив строк на прийняття спадщини, та у звязку з неможливістю підтвердити батьківство померлого ОСОБА_6 у позасудовому порядку, не може отримати спадщину, після його смерті.

Обґрунтовуючи своє звернення до суду із даним позовом, ОСОБА_4, посилався на те, що він є спадкоємцем першої черги, але пропустив строк на прийняття спадщини з поважних причин, так як не може довести своє споріднення з померлим спадкодавцем.

Між тим, за змістом статті 1222, 1258, 1261-1265,1272 ЦК України з позовом про визначення додаткового строку, достатнього для подання заяви про прийняття спадщини, може звернутися тільки спадкоємець.

До кола таких спадкоємців за законом відносяться родичі спадкодавця різного ступеня споріднення, його дружина, та особи, які проживали з ним до його смерті однією сімєю на протязі пяти років.

В той же час, доказів того, що ОСОБА_4 є спадкоємцем, після смерті ОСОБА_6, позивачем у судові засідання не надано, а тому причини пропуску ним строку для подачі такої заяви правового значення не мають.

За такого, висновок суду першої інстанції про те, що позивачем пропущено строк для подачі заяви про прийняття спадщини з поважних причин, а тому є підстави для визначення йому додаткового строку, є помилковим, так як позивач ОСОБА_4 не відноситься до кола спадкоємців за законом, після смерті спадкодавця ОСОБА_6, і у нього відсутнє право на його надання у відповідності до вимог, передбачених частиною 3 статті 1272 ЦК України.

За таких обставин, рішення суду першої інстанції є необґрунтованим і ухваленим з порушенням норм матеріального права, а тому підлягає скасуванню згідно до пунктів 3, 4 частини 1 статті 309 ЦПК України з ухваленням нового, яким слід відмовити у задоволення вимог про визначення додаткового строку.

У відповідності до статті 88 ЦПК України з позивача на користь відповідачки підлягає стягненню 803 грн. 88 коп. судових витрат за розгляд справи у суді апеляційній інстанції.

Керуючись статтями 303, 307, 309, 315, 316 ЦПК України, колегія суддів

В И Р І Ш И Л А:

Апеляційну скаргу ОСОБА_3 задовольнити.

Рішення Казанківського районного суду Миколаївської області від 11 лютого 2016 року в частині задоволення позову ОСОБА_4 про визначення додаткового строку скасувати та ухвалите нове, яким у задоволенні позову ОСОБА_4 до ОСОБА_3, треті особи ОСОБА_5, Великоходачківська сільська рада Козівського району Тернопільській області про визначення додаткового строку для подачі заяви про прийняття спадщини - відмовити.

Стягнути з ОСОБА_4 на користь ОСОБА_3 803 грн. 88коп. судових витрат за розгляд справи у суді апеляційній інстанції.

Рішення набирає законної сили з моменту його проголошення, але може бути оскаржене в касаційному порядку протягом двадцяти днів до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ.

Головуюча Судді