Рішення № 57889575, 25.05.2016, Апеляційний суд Вінницької області

Справа № 127/22697/15-ц Провадження № 22-ц/772/1757/2016Головуючий в суді першої інстанції ОСОБА_1Категорія 39 Доповідач Рибчинський В. П.

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ВІННИЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

25 травня 2016 рокум. Вінниця

Колегія суддів судової палати у цивільних справах Апеляційного суду

Вінницької області в складі:

головуючого: Рибчинського В.П.,

суддів: Панасюка О.С., Шемети Т.М.,

при секретарі: Топольській В.О.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Вінниці апеляційну скаргу представника ОСОБА_2 ОСОБА_3 на рішення Вінницького міського суду Вінницької області від 05 квітня 2016 року у цивільній справі за позовом ОСОБА_4, ОСОБА_5 та ОСОБА_6 до ОСОБА_2 за участю третьої особи без самостійних вимог на стороні позивача ОСОБА_7 відділу державної виконавчої служби Вінницького міського управління юстиції про накладення стягнення на майно спадкоємця, -

в с т а н о в и л а:

У серпні 2015 року ОСОБА_4, ОСОБА_5 та ОСОБА_6 звернулись до суду з позовною заявою про накладення стягнення на майно спадкоємця, мотивуючи свої вимоги тим, що 08.04.2013 р. рішенням Вінницького міського суду Вінницької області з ОСОБА_8 було стягнуто на користь ОСОБА_4, ОСОБА_5 та ОСОБА_6 59 756, 80 грн. матеріальної та моральної шкоди та 702, 27 грн. судових витрат.

ОСОБА_2 є спадкоємцем після смерті ОСОБА_8 та прийняла спадщину шляхом подання до Першої вінницької державної нотаріальної контори заяви про прийняття спадщини. Позивачі також подали до нотаріальної контори вимоги до спадкоємця на суму 59 756, 80 грн.

01 вересня 2015 року на адресу відповідача була направлена претензія щодо задоволення вимог кредиторів шляхом одноразового платежу в порядку, передбаченому ст. 1282 ЦК України. Вимога відповідачем виконана не була, а тому просять накласти стягнення на майно спадкоємця.

Рішенням Вінницького міського суду Вінницької області від 05 квітня 2016 року позовні вимоги ОСОБА_4, ОСОБА_5 та ОСОБА_6 задоволено в повному обсязі.

Накладено стягнення на майно квартиру № 1Б, що знаходиться в будинку №10 по провулку Литовському в м. Вінниці, яка передана спадкоємцю ОСОБА_2.

Стягнуто з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_4, ОСОБА_5 та ОСОБА_6 у відшкодування витрат зі сплати судового збору 1115,55 грн.

Не погодившись з таким рішенням суду представник ОСОБА_2 ОСОБА_3 подав апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на порушення судом норм матеріального та процесуального права, просив зазначене рішення скасувати та постановити нове, яким в задоволенні позовних вимог відмовити.

Колегія суддів, заслухавши суддю-доповідача, дослідивши матеріали справи, проаналізувавши докази в їх сукупності, перевіривши законність та обґрунтованість оскаржуваного рішення суду, дійшла до висновку, що апеляційна скарга підлягає задоволенню виходячи з наступного:

Відповідно до ст. ст. 213, 214 ЦПК України рішення повинно бути законним і обґрунтованим та відповідати на питання: чи мали місце обставини, якими обґрунтовувалися вимоги і заперечення, якими доказами вони підтверджуються, чи є інші фактичні дані (пропущення строку позовної давності, тощо), що мають значення для вирішення справи, та докази на їх підтвердження, які правовідносини випливають із встановлених обставин, яка правова норма підлягає застосуванню до цих правовідносин.

Законним є рішення, яким суд, виконавши всі вимоги цивільного судочинства, вирішив справу згідно із законом. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на основі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні. Умовами обґрунтованості є повне і всебічне з'ясування обставин, що мають значення для справи, доведеність тих обставин, які суд вважає встановленими, відповідність висновків суду обставинам справи.

Рішення Вінницького міського суду Вінницької області від 05 квітня 2016 року не відповідає цим вимогам.

Судом першої інстанції встановлено та підтверджено матеріалами справи, що 08.04.2013 року рішенням Вінницького міського суду Вінницької області з ОСОБА_8 стягнуто на користь ОСОБА_4, ОСОБА_5 та ОСОБА_6 59 756, 80 грн. матеріальної та моральної шкоди та 702, 27 грн. судових витрат.

07 травня 2013 року були видані виконавчі листи про виконання рішення Вінницького міського суду Вінницької області від 08 квітня 2013 року у справі №127/2897/13-ц для примусового стягнення з ОСОБА_8 (21007 АДРЕСА_1) на користь ОСОБА_4, ОСОБА_5, ОСОБА_6 58 756, 80 грн. на відшкодування матеріальної шкоди, завданої самочинним будівництвом, та 1 000 (одна тисяча) грн. моральної шкоди.

23 травня 2013 року головним державним виконавцем Замостянського відділу ДВС Вінницького міського управління юстиції було відкрито виконавче провадження про примусове виконання вищевказаного рішення суду.

20 січня 2015 року виконавчі провадження були зупинені у звязку зі смертю боржника.

З матеріалів спадкової справи №114/2015 вбачається, що ОСОБА_2 спадкоємець за заповітом подала заяву від 09.02.2015 р. про прийняття спадщини після смерті ОСОБА_8, інших спадкоємців немає.

Позивачі 15 квітня 2015 року подали до Першої вінницької державної нотаріальної контори претензію до спадкоємців померлого 17 жовтня 2014 року ОСОБА_8.

Ухвалою Вінницького міського суду Вінницької області від 03.08.2015 року було проведено заміну боржника у виконавчому провадженні, відкритому з виконання рішення Вінницького міського суду Вінницької області по цивільній справі №127/2897/13-ц ОСОБА_8, який помер 17.10.2014 р., на спадкоємця ОСОБА_2. Ухвала суду набрала законної сили 11.08.2015 р.

31 серпня 2015 року згідно з постановами старшого державного виконавця Замостянського відділу державної виконавчої служби Вінницького міського управління юстиції були поновлені виконавчі провадження № 38041738, 38042353, 38042102.

Задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції виходив з того, що позовні вимоги є обґрунтованими та підтверджені матеріалами справи.

Колегія суддів не погоджується з таким висновком суду з огляду на наступне:

Відповідно до ч. 1,4 ст. 1231 ЦК України до спадкоємця переходить обовязок відшкодувати майнову шкоду (збитки), яка була завдана спадкодавцем.

Майнова та моральна шкода, яка була завдана спадкодавцем, відшкодовується спадкоємцями у межах вартості рухомого чи нерухомого майна, яке було одержане ними у спадщину.

Незалежно від часу прийняття спадщини вона належить спадкоємцеві з часу відкриття спадщини. (ч. 5 ст. 1268 ЦК України).

Згідно зі ст. 1282 ЦК України спадкоємці зобовязані задовольнити вимоги кредитора повністю, але в межах вартості майна, одержаного у спадщину. Вимоги кредитора спадкоємці зобовязані задовольнити шляхом одноразового платежу, якщо домовленістю між спадкоємцями та кредитором інше не встановлено.

У разі відмови від одноразового платежу суд за позовом кредитора накладає стягнення на майно, яке було передано спадкоємцям у натурі.

Разом з тим у абз. 2 п. 27 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 30 травня 2008 року №7 «Про судову практику у справах про спадкування» розяснено, що якщо спадкоємець прийняв спадщину стосовно нерухомого майна, але зволікає з виконанням обовязку, передбаченого ст. 1297 ЦК України, зокрема з метою ухилення від погашення боргів спадкодавця, кредитор має право звернутися до нього з вимогою про погашення заборгованості спадкодавця, розмір якої може бути визначений за правилами ст. 625 ЦК України.

З матеріалів справи вбачається, що 18.03.2014 року державним виконавцем Замостянського відділу ДВС ОСОБА_9 винесено постанову про арешт майна ОСОБА_8 та оголошено заборону на його відчуження.

Відповідно до акту опису й арешту від 10 квітня 2014 року державним виконавцем накладено арешт на 43/100 частки квартири № 1Б, що знаходиться в будинку №10 по провулку Литовському в м. Вінниці.

24 листопада 2014 року вказане майно було передано на реалізацію, що підтверджується супровідним листом, який направлений з доданими документами на адресу начальника управління ДВС Головного управління юстиції Вінницької області ОСОБА_10 (а.с. 87-88).

За таких обставин, повторне накладення арешту на майно спадкоємця, зокрема на 43/100 частки квартири № 1Б, що знаходиться в будинку №10 по провулку Литовському в м. Вінниці є недопустимим, оскільки стягнення на майно уже звернено в межах виконавчого провадження.

За таких обставин, колегія суддів приходить до висновку про безпідставність заявлених позовних вимог.

Керуючись ст. ст. 303, 304, 307, 309, 313, 316, 317, 324, 325 ЦПК України, колегія суддів,-

в и р і ш и л а:

Апеляційну скаргу представника ОСОБА_2 ОСОБА_3 - задовольнити.

Рішення Вінницького міського суду Вінницької області від 05 квітня 2016 року - скасувати.

Ухвалити нове рішення, яким у задоволенні позовних вимог ОСОБА_4, ОСОБА_5 та ОСОБА_6 до ОСОБА_2 за участю третьої особи без самостійних вимог на стороні позивача ОСОБА_7 відділу державної виконавчої служби Вінницького міського управління юстиції про накладення стягнення на майно спадкоємця - відмовити.

Рішення апеляційного суду набирає законної сили з моменту його проголошення, і може бути оскаржене в касаційному порядку до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом двадцяти днів з дня набрання ним законної сили.

Головуючий: В.П. Рибчинський

Судді: О.С. Панасюк

ОСОБА_11